22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 189/1893/24
провадження № 51 - 4020 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4
в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2025 року,
установив:
За вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області
від 27 березня 2025 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області та жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено за ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ТЦК та СП), після проходження 21 травня 2024 року військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), за результатами якої був визнаний придатним до військової служби, 23 травня 2024 року перебуваючи у приміщенні вказаного відділу ТЦК та СП в АДРЕСА_1 відмовився від отримання повістки про призов за мобілізацією та відкрито заявив про небажання проходити військову службу, власноруч написавши відповідну заяву, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 336 КК.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2025 року вказаний вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 стверджує, що вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року та ухвала Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2025 року є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, оскільки постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та без належної оцінки доказів. Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини кримінального провадження, зокрема не досліджено медичні документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_5 захворювань, які могли вплинути на його придатність до військової служби, а Військово-лікарська комісія провела формальний медичний огляд останнього без необхідних досліджень, що позбавляє правових підстав для його мобілізації. Крім того зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не має цивільної та адміністративної правоздатності, оскільки не зареєстрований
у ЄДРПОУ, що ставить під сумнів законність його дій. У зв'язку з цим просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії оскаржених судових рішень, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається з оскарженого вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому злочині зроблений на підставі досліджених доказів та з'ясування обставин, які підлягають доказуванню, оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.
За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість особи у його вчиненні. Обов'язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Так, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів досліджених судом, а саме: показаннях самого засудженого та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - лікаря-невропатолога, ОСОБА_10 - лікаря -офтальмолога, ОСОБА_11 - лікаря-ЛОР, ОСОБА_9 - лікаря-хірурга травматолога-уролога, ОСОБА_12 - лікаря-психіатра, ОСОБА_13 - лікаря-терапевта, які проводили медичний огляд ОСОБА_5 на предмет визначення ступеню придатності до військової служби і пояснили, що скарги від останнього не надходили; повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 до ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 липня 2024 року про факт ухилення ОСОБА_5 від призову на військову службу; карткою обстеження та медичного огляду від 21 травня 2024 року, довідкою військово-лікарської комісії №759 від 23 травня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_5 на підставі статті 23в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби; актом про відмову отримання повістки військовозобов'язаним від 23 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 у присутності двох свідків відмовився від отримання повістки під підпис; письмовою заявою ОСОБА_5 від 23 травня 2024 року, згідно якої він відмовляється від отримання повістки, оскільки боїться за своє життя.
Висновки суду першої інстанції у вироку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину є належним чином обґрунтованими та вмотивованими.
При цьому суд узяв до уваги пояснення засудженого ОСОБА_5 , який під час судового розгляду не заперечував того, що військово-лікарською комісією був визнаний придатним до військової служби та відмовився від отримання повістки про призов за мобілізацією, відкрито заявивши про своє небажання проходити військову службу та власноруч написав про це відповідну заяву, посилаючись на те, що боїться за власне життя.
Під час судового розгляду було з'ясовано всі передбачені ст. 91 КПК обставини, які належать до предмета доказування. Згідно з вимогами ст. 374 цього Кодексу у вироку зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із достатньою конкретизацією встановлено та зазначено місце, час і спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також наведено докази на підтвердження такого висновку суду.
Про недопустимість інших доказів чи невірне відображення їх змісту у вироку в касаційній скарзі не йдеться.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені захисником у касаційній скарзі доводи про неповноту проходження медичного огляду ОСОБА_5 , що не давало підстав для його призову на військову службу, та відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 цивільної та адміністративної правоздатності, що ставить під сумнів законність його дій, були предметом перевірки апеляційного суду та свого підтвердження не знайшли.
При перегляді вироку місцевого суду апеляційний суд дотримався вимог статей 404, 405, 419 КПК, у своєму рішенні дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, які з посиланням на відповідні мотиви відхилив і залишив вирок без змін.
Погоджуючись із вироком апеляційний суд в ухвалі зазначив, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Щодо доводів захисника про повноту медичного обстеження ОСОБА_5 апеляційний суд вказав, що на підтвердження наявності в останнього захворювання, яке перешкоджало складанню висновку ВЛК та потребувало додаткового медичного обстеження, стороною захисту було надано суду результати досліджень та огляду лікарів отриманих зі спливом значного часу після складання цього висновку.
При цьому апеляційний суд зазначив, що під час судового розгляду судом було допитано членів ВЛК, які ствердили, що за висновком військо-лікарської комісії ОСОБА_5 був визнаний придатним до військової служби і жодних скарг від нього не надходило.
Водночас наданим правом оскаржити це рішення ВЛК засуджений не скористався.
Також суд апеляційної інстанції перевірив та обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги захисника про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не зареєстровані відповідно до закону, а тому не має цивільної правоздатності.
З цього приводу апеляційний суд вказав, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. До їх повноважень належить здійснення заходів оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів) на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), що виключає будь-які сумніви у законності їхньої діяльності.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено відповідні мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при ухваленні цих рішень.
Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути безумовними підставами для скасування судових рішень за доводами касаційної скарги захисника Судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3