27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 627/1575/13-ц
провадження № 61-12546ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний
експортно-імпортний банк України» на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний
експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду із заявою, у якій просив визнати поважними і поновити строки пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі № 627/1575/13-ц, виданого 10 грудня
2013 року Краснокутським районним судом Харківської області, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»
в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові заборгованості за кредитним договором у сумі 24 780,33 грн та сплаченого судового збору у розмірі 247,80 грн, а всього
у сумі 25 028,13 грн; видати дублікат вказаного виконавчого листа у справі
№ 627/1575/13-ц.
Краснокутський районний суд Харківської області ухвалою від 22 квітня 2025 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, у задоволенні заяви АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цій справі відмовив.
09 жовтня 2025 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу
на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня
2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року
у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Щодо оскарження судових рішень в частині поновлення пропущеного строку
для пред'явлення виконавчого документа до виконання
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які
не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам
при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа
до виконання.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі
у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої
статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку
для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята
за наслідками перегляду такої ухвали.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року
у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року в частині вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі в цій частині слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо касаційного оскарження судових рішень в частині видачі дубліката виконавчого документа
Згідно зі статтею 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється
на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суди встановили, що Краснокутський районний суд Харківської області рішенням від 10 грудня 2013 року у справі № 627/1575/13-ц задовольнив позов
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та стягнув з ОСОБА_1
на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 24 780,33 грн
та сплачений судовий збір у розмірі 247,80 грн.
Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 21 грудня 2013 року.
27 січня 2014 року Краснокутський районний суд Харківської області видав виконавчий лист № 627/1575/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» заборгованості у загальній сумі 25 028,13 грн.
10 лютого 2015 року вперше на примусове виконання до Краснокутського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області надійшла заява стягувача
та виконавчий лист № 627/1575/13, виданий 27 січня 2014 року Краснокутським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості у розмірі
25 028,13 грн.
11 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову
у відкритті виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, оскільки стягувачем пропущено встановлений строк пред'явлення виконавчого документа
до виконання. Копію постанови державного виконавця та оригінал виконавчого документа повернуто стягувачу поштовим відправленням.
Відповідно до листа Валківського відділу ДВС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ від 24 лютого 2025 року № 4105 повідомлено, що станом
на 26 лютого 2025 року на виконанні у відділі ДВС не перебуває виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 627/1575/13
від 27 січня 2014 року. Надати копії постанов виконавчого провадження відділ
не має можливості у зв'язку із знищенням виконавчих проваджень за строками зберігання.
Згідно довідки керуючого філією AT «Укрексімбанк» у м. Харків від 28 лютого
2025 року вищезазначений виконавчий лист № 627/1575/13, виданий Краснокутським районним судом Харківської області, та постанова державного виконавця від 11 лютого 2015 року станом на 28 лютого 2025 року в системі електронного документообігу у програмних комплексах не реєструвалися.
Відповідно до пункту 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення,
що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових
чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,
а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Звертаючись до суду з заявою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» обґрунтував втрату виконавчого документа тим, що станом на день подання даної заяви оригінал виконавчого листа та постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження до банку не надходили. AT «Укрексімбанк» постійно зверталось до органів виконавчої служби для отримання інформації стосовно виконання виконавчого документа, але відповіді на дані запити до банку також не надходили.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого
для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено,
що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається
на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зазначив, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим,
коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою, суд має встановити факт втрати виконавчого листа та перевірити,
чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, у свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення
із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його
до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2?1316/285/11 (провадження № 61-34св21)).
Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документа лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого
для пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження
№ 61-13845св21)).
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред'явити виконавчий документ до примусового виконання.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду,
який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі
№ 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), зробила висновок про те, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа
до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви
про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє
у задоволенні цієї заяви.
Разом з тим, дублікат виконавчого листа може бути видано, зокрема у тому випадку, якщо суд поновив строк пред'явлення його до виконання або такий строк
не пропущений на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа. В іншому випадку настають наслідки, які зумовлюють відмову у видачі дубліката виконавчого листа.
Подібний висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 15 серпня
2023 року у справі № 2-3923/11 (провадження № 61-11402ск23), від 02 травня
2024 року у справі № 495/7941/13-ц (провадження № 61-5515ск24).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється
на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Видача дубліката виконавчого документа пов'язується з його втратою та можлива в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку
для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою
для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання
не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа,
який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов'язковим та визначальним є питання з'ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений
для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в цій справі (провадження № 14-21цс24)).
Обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його
до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21)).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 набрало законної сили 21 грудня
2013 року.
Виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення суду був виданий
27 січня 2014 року.
На час видачі виконавчого листа діяли норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», у статті 22 якого було передбачено,
що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, виконавчий лист мав бути пред'явлений до виконання у строк до 21 грудня 2014 року. Проте, вказаний виконавчий лист вперше надійшов на виконання лише 10 лютого 2015 року, вже з пропуском строку, у зв'язку з чим 11 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII
«Про виконавче провадження», частиною першою статті 12 якого передбачено,
що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Однак, тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки
до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив
на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» не передбачено зворотної
дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року
№ 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Отже, до виконавчого листа про стягнення заборгованості з
ОСОБА_1 , виданого 27 січня 2014 року, трирічний строк пред'явлення його
до виконання, передбачений вищевказаним Законом, не застосовується.
Банк, який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими
та виконавчими документами при їх виконанні в органах державної виконавчої служби.
Стягувачем був пропущений строк ще при пред'явленні виконавчого листа вперше
у 2015 році, у зв'язку з чим у відкритті виконавчого провадження 11 лютого
2015 року було відмовлено, та будь-яких поважних причин пропуску цього строку банк не зазначив.
У подальшому банк звернувся до органів ДВС із запитом щодо перебування виконавчого листа № 627/1575/13 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 лише у 2025 році, тобто через 10 років. Належних доказів того,
що у період з 2015 року по 2025 рік банк звертався до органів ДВС з будь-якими запитами щодо виконавчого листа № 627/1575/13 про стягнення заборгованості
з ОСОБА_1 , суду не надано. Протягом цього часу строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не переривався та судом
не поновлювався, стягувач повторно виконавчий лист до виконання не пред'являв, ходом виконання не цікавився.
За результатами розгляду справи суди дійшли висновку, що протягом зазначеного строку стягувач не вжив будь-яких належних заходів щодо встановлення місцезнаходження виконавчого листа та повторного пред'явлення його
до виконання, не був зацікавлений у своєчасному виконанні рішення суду
та стягненні з боржниці заборгованості.
Банк як стягувач не був позбавлений можливості самостійно встановити відсутність у нього оригіналу виконавчого листа, перевірити неперебування його на виконанні та звернутися до суду із заявою про видачу його дубліката та поновлення строку. Жодних поважних причин, а саме об'єктивних, непереборних обставин,
які б перешкоджали йому вчинити такі дії протягом 10 років, заявником не наведено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що наведені банком причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, а тому підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачі його дубліката не вбачається.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа, адже вимога про видачу дубліката виконавчого листа безпосередньо пов'язується із можливістю пред'явлення його до виконання, право на яке є втраченим у зв'язку
з пропуском строку його пред'явлення до виконання.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та порушення норм матеріального права при постановленні оскаржених судових рішень в частині видачі дубліката виконавчого листа, а фактично зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються
на власному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і незгоди
із судовими рішеннями, додаткового правового аналізу не потребують, висновків суду не спростовують та на законність судових рішень не впливають.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали
(крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження,
якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень вбачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо
їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржених судових рішень, тому у відкритті касаційного провадження в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 22 квітня 2025 року
та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі
за заявою акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку
для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров