28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 201/5081/23
провадження № 61-13228ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, про визнання договору дарування недійсним,
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О. В. (далі - приватний нотаріус ДМНО
Щетілова О. В.), в якому просила суд:
- визнати договір дарування від 29 липня 2019 року, укладений між
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Щетіловою О. В., зареєстрований реєстрі за номером 7665, недійсним;
- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус ДМНО Щетілова О. В., про визнання договору дарування недійсним задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 29 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Щетіловою О. В., зареєстрований реєстрі за номером 7665.
Поновлено право власності ОСОБА_2 шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 610,40 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус ДМНО Щетілова О. В., про визнання договору дарування недійсним відмовлено.
23 жовтня 2025 року представник особи, яка не брала участь у справі,
ОСОБА_1 - адвокат Круглий В. В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року (надійшла до суду 24 жовтня 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник заявника заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду
від 04 лютого 2025 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що копію оскаржуваною постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не отримувала, оскільки до участі у справі вона не була залучена та на її адресу таку копію відповідно ніхто не направляв. 14 жовтня
2025 року ОСОБА_1 звернулась за правничою допомогою та за заявою її представника справу було надано для ознайомлення та виготовлення фотокопій справу (без видачі копії постанови суду апеляційної інстанції, як просили в заяві), під час чого також було виготовлено і фотокопії з оскаржуваної постанови, а відтак датою отримання копії оскаржуваного рішення слід вважати 20 жовтня 2025 року.
На підтвердження клопотання представник заявника надав фотокопію постанови апеляційного суду від 04 лютого 2025 року та фотокопію заяви адвоката
Круглого В. В. від 15 жовтня 2025 року про видачу копій та ознайомлення.
Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,
а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на таке.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник заявника зазначає, що на підставі обставин, встановлених постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого
2025 року у справі, ОСОБА_3 звернувся до Соборного районного суду
м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 .
Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 09 жовтня 2025 року у справі № 201/3420/25 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені та витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , з яким ОСОБА_1 не погоджується та буде оскаржувати його в апеляційному порядку.
У рішенні Соборного районного суду м. Дніпра від 09 жовтня 2025 року зазначено, «Ухвалою судді від 21.03.2025 за заявою позивача забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 , будь-яким державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії щодо внесення (виключення, припинення) записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також заборонити будь-яким особам вчиняти правочини щодо відчуження, передання в іпотеку, оренду, вносити зміни вже до укладених правочинів, а також вчиняти інші дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 739402212101». Також вказано: «відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні».
Крім того, 27 жовтня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення представника ОСОБА_3 - адвоката
Мельник Г. В.
У вказаних запереченням адвокат Мельник Г. В. зазначила, що ОСОБА_1 дізналася про наявність винесеної постанови Дніпровського апеляційного суду
від 04 лютого 2025 року у справі № 201/5081/23 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року ще в березні 2025 року в рамках справи № 201/3420/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зазначає, що при поданні ОСОБА_3 позову до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, ОСОБА_3 виконав вимоги цивільного процесуального кодексу і надіслав позовну заяву з усіма додатками до неї на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується описом до цінного листа 4912000045580 від 20 березня 2025 року та скриншотом з додатку «Укрпошта» представника ОСОБА_3 . Зазначену позовну заяву з усіма додатками (де в переліку документів є постанова апеляційного суду від 04 лютого 2025 року
у справі № 201/5081/23) ОСОБА_1 отримала 24 березня 2025 року, що підтверджується скриншотом з додатку «Укрпошта» представника ОСОБА_3 .
Вказує, що в матеріалах справи № 201/3420/25 міститься заява про ознайомлення з матеріалами справи від 28 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Андрусенко Є. С. з відміткою від 28 березня 2025 року про ознайомлення з матеріалами справи.
Також, у матеріалах справи № 201/3420/25 міститься копія нотаріальної довіреності ОСОБА_1 , виданої на ім'я ОСОБА_4 від 10 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 наділила ОСОБА_4 правом представляти її інтереси в судах. ОСОБА_4 був присутній в якості вільного слухача на всіх судових засіданнях. Крім того, в матеріалах справи міститься розписка про одержання судової повістки від 17 квітня 2025 року , де ОСОБА_5 ознайомлений про визначення дати судового засідання на 03 червня 2025 року.
Крім того, сама ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні 03 вересня 2025 року. Звертає увагу, що у судовому засіданні 03 вересня 2025 року і раніше ОСОБА_1 не заявляла будь-яких клопотань.
На підтвердження заперечень надано: опис до цінного листа 491200005580; скриншот з додатку «Укрпошта»; ухвалу суду у справі № 201/3420/25; заяву про ознайомлення з матеріалами справи; розписку про одержання судової повістки; довіреність; протокол судового засідання; розписку про одержання судової повістки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник не надала достатніх і належних доказів поважності пропуску строку подачі касаційної скарги.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 717,76 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у 2023 році та заявляла 1 позовну вимогу немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру (визнання права власності).
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 073,60 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 13 420,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Круглий В. В. оскаржує постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі.
Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подачу касаційної скарги
у розмірі 21 472,00 грн, а саме:
1) Судовий збір за 1 позовну вимогу немайнового характеру - 1 073,60 грн;
2) Судовий збір за позовні вимоги майнового характеру - 13 420,00 грн (1 522 270,00*1%=15 222,70 грн, максимальний розмір судового збору - 13 420,00 грн);
3) Судовий збір за подачу касаційної скарги - 23 189,76 грн ((1 073,60+13 420,00)*200%)*0,8=23 189,76);
4) Сплачено судового збору - 1 717,76 грн;
5) Доплата судового збору - 21 472,00 грн (23 189,76-1 717,76=21 472,00).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Круглого Вячеслава Вікторовича на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 04 лютого 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць