28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 592/16145/23
провадження № 61-13243ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Валерія Миколайовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація держприкордонслужби), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просив суд встановити факт перебування на вихованні ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з травня 2023 року.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду
від 07 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Адміністрація держприкордонслужби, Східне РУ держприкордонслужби, ВЧ НОМЕР_1 , Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,
ОСОБА_2 .
У вересні 2025 року через підсистему «Електронний Суд» представник
ОСОБА_1 - адвокат Бондар В. М. уперше подав касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Бондар В. М., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-11541ск25).
У вересні 2025 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат
Бондар В. М., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 07 серпня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Бондар В. М., на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини другої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-11983ск25).
24 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар В. М., через систему «Електронний суд» втретє звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 07 серпня 2025 року (надійшла до суду 24 жовтня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення факту.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Представник заявника зазначає, що вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказані судові рішення. Однак ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року касаційну скаргу було визнано не поданою та вкотре повернуто заявнику у зв'язку
з невиконанням пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Дослідивши клопотання заявника, Верховний Суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря В. М. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У касаційній скарзі представник заявника посилається, як на підставу касаційного провадження, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу представника заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно
є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.
Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку представника заявника, відсутній висновок Верховного Суду.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу представника заявника на те, що частиною третьою статті 392 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
До касаційної скарги додано копію ордера про надання про надання правничої (правової) допомоги серії ВМ № 1074826 від 24 жовтня 2025 року.
Проте у зазначеному ордері вказано неправильну назву суду касаційної інстанції, а саме Верховний суд України КЦС.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Валерія Миколайовича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Бондарю Валерію Миколайовичу процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Валерія Миколайовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць