23 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 697/36/22
провадження № 61-5539ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року, додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2024 року у складі судді Колісник Л. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 березня 2025 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори Шатило Любов Адамівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Канівська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування,
постановив ухвалу про таке:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А. про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
2. Позов обґрунтований тим, що:
- вона є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При перекладі з російської мови на українську було допущено неточність у написанні прізвища батька. Так, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу між її батьками, зазначено прізвище батька ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер в місті Каневі, після його смерті залишилась квартира
АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець не оформив заповіт, тому прийняття спадщини відбувається за законом.
- Вона прийняла спадщину протягом шести місяців після його смерті, подавши відповідну письмову заяву до Канівської державної нотаріальної контори. 02 грудня 2021 року позивачка отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності за законом на нерухоме майно, оскільки у неї відсутні оригінали документів на спадкове майно.
3. На підставі наведенного, просила суд:
- встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 , судові витрати стягнути з відповідача.
4. 02 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування.
5. Зустрічний позов обґрунтований тим, що:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2001 року проживали разом і вели спільне господарство за адресою:
АДРЕСА_3 , проте не були родичами, чоловіком та дружиною, шлюбний договір не укладався.
- 22 листопада 2020 року у ОСОБА_5 різко погіршився стан здоров'я, в зв'язку з чим він був госпіталізований до Канівської центральної районної лікарні з діагнозом геморагічний інсульт. Пізніше через погіршення стану здоров'я його переведено на лікування до Черкаської обласної лікарні.
- 23 листопада 2020 року донька ОСОБА_1 повідомила брата
ОСОБА_5 про те, що останній знаходиться в тяжкому стані, потребує допомоги. Після цього, вказує ОСОБА_1 , їй зателефонувала донька ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та поцікавилася про стан її батька. Надалі остання не телефонувала сама та на телефонні дзвінки не відповідала.
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Вказує, що вона опікувалась його похованням, відбувала поминальні обіди за власні кошти. Крім того, вона та ОСОБА_5 майже 20 років проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
- Останніми роками донька померлого не цікавилась його життям, майже не спілкувалася. Коли він був при смерті, відмовилась надавати йому допомогу.
- ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує невелику пенсію, якої не вистачає навіть на базові потреби, проте, коли в кінці 2020 року ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні, вона купувала для нього ліки, медичні вироби, продукти харчування.
- ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані в зв'язку з захворюванням на інсульт, був госпіталізований та переніс операцію, в той час коли ОСОБА_2 , яка є єдиною дитиною покійного, від надання допомоги батьку ухилялась, хоча була повідомленою про стан його здоров'я, мала можливість таку допомогу надати, усвідомлювала, що він не в змозі особисто потурбуватись про себе, був в безпорадному стані та потребував допомоги.
6. У зв'язку з цим та через байдуже ставлення ОСОБА_2 до свого батька, вважає, що є підстави для усунення її від права на спадкування.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області
від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Канів, є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає до задоволення, оскільки родинні стосунки між ними підтверджуються у сукупності письмовими доказами: свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1
від 23 листопада 1974 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_6
серії НОМЕР_2 від 12 квітня 1975 року; свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_3 від 16 листопада 1982 року; свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_4 від 24 липня 1993 року року, свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 від 22 грудня 2020 року, поясненнями допитаних свідків - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та не заперечується учасниками.
9. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем за первісним позовом не доведено неможливість отримання дублікатів правовстановлюючих документів на спадкове майно чи неможливість їх витребування у відповідача та подання їх нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .
10. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено сукупність обставин, за яких можливе усунення від права на спадкування відповідача за зустрічним позовом, відповідно до вимог статті 1224 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а саме: ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, винна поведінка особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
11. Додатковим рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2024 року заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_9 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 13 333,33 грн понесених судових витрат на правничу допомогу.
12. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що, оцінюючи докази, надані представником позивача за первісним позовом на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі є належними та допустимими доказами та у своїй сукупності підтверджують понесення витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу.
13. Оскільки первісний позов було задоволено частково (1/2 від 2 позовних вимог), у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (1 вимога), із відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.
14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 березня 2025 року рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 31 грудня 2024 року залишено без змін.
ІІІ. Короткий зміст касаційної скарги
15. 29 квітня березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Бовшик М. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову
ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Крім того, представник ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
16. Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_1 вказує
пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17.
17. Також зазначає, що на час подання позовної заяви ОСОБА_2 , порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивачки не існувало, а тому вимога про встановлення родинного зв'язку є безпідставною.
18. Зазначає, що сторона позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надала достатньо доказів, які є належними та допустимими для ухвалення законного рішення про задоволення вимог про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування. Проте суди підійшли до справи вибірково, упереджено та без перевірки всіх обставин справи.
19. Також представник ОСОБА_1 вказує на незаконність додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки судові витрати, які понесла сторона позивачки за первісним позовом, є завищеними, а суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 .
ІV. Мотиви, з яких Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
20. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК.
21. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 20) передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
22. В цьому випадку матеріали касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень свідчать про те, що доводи, наведені представником
ОСОБА_1 у скарзі, не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
23. Верховний Суд уже робив висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі,і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
24. Мотивами, з яких суд дійшов такого висновку, є наступні.
Щодо первісного позову
25. Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалася на те, що встановлення факту родинних відносин їй необхідне для визнання за нею права власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
26. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
27. Частиною першою статті 315 ЦПК передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, до яких входить встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
28. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК).
29. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК).
30. Аналіз змісту частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК дає підстави для висновку, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факти родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
31. Зокрема, справи про спадкування повинні розглядатися судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
32. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 522/15604/21.
33. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
34. Відповідно до статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
35. У справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти.
36. Суди правильно виходили з того, що встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що вони є донькою та батьком, необхідне для захисту спадкових прав позивача.
37. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права і дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині встановлення факту родинних відносин.
38. Крім того, відповідачем за первісним позовом не заперечується факт родинних відносин між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .
39. Звертаючись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, ОСОБА_1 посилалась на наявність підстав, визначених частиною п'ятою статті 1224 ЦК, для усунення відповідача за зустрічним позовом від права на спадкування, стверджуючи, що ОСОБА_2 , будучи єдиною донькою ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилялася від надання спадкодавцю допомоги, який через похилий вік та стан здоров'я її потребував.
40. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
41. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК).
42. Частиною третьою статті 1224 ЦК передбачено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
43. Частиною п'ятою статті 1224 ЦК передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
44. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
45. Ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (див. постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16).
46. Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
47. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
48. Вказані висновки викладено Верховним Судом у постановах
від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц,
від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21, від 16 березня 2023 року у справі № 185/6281/21,
від 26 червня 2023 року у справі № 466/6613/20, від 10 жовтня 2024 року у справі № 733/728/22, на які суд апеляційної інстанції посилається в оскаржуваній постанові.
49. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за позовом заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
50. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
51. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК).
52. У частині другій статті 78 ЦПК передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
53. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
54. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).
55. Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
56. Суди встановили, що відсутні передбачені статтею 1224 ЦК підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , оскільки позивачка за зустрічним позовом не довела належними та допустимими доказами ухилення відповідача за зустрічним позовом від надання допомоги спадкодавцю, які б підтверджували її винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача за зустрічним позовом у зв'язку з безпорадним станом, а остання відмовилась надавати таку допомогу.
Щодо доводів касаційної скарги в частині скасування додаткового рішення.
57. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстацнії, виходив із того, що оскільки первісний позов було задоволено частково (1/2 від 2 позовних вимог), у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (1 вимога), із відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, тобто 13 333,33 грн.
58. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.
59. Відповідно до пункту частини першої статті 264 ЦПК, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
60. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК).
61. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
62. У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
63. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
64. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
65. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
66. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
67. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
68. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
69. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
70. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
71. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах
від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц,
від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
72. Суди встановили, що позивачу за первісним позовом ОСОБА_2 правничу допомогу у даній справі надавав адвокат Гончарук А. В., що підтверджується договором про надання правничої допомоги №22/10/21-1
від 22 жовтня 2021 року, укладеного між адвокатом Гончарук А. В. та ОСОБА_2 , де визначено умови надання правничої допомоги, права та обов'язки сторін, Додаткову угоду №1 від 05 лютого 2022 року до договору про надання правничої допомоги, Додаткову угоду № 2 від 20 листопада 2022 року до договору про надання правничої допомоги, в яких сторони узгодили вартість послуг на правничу допомогу та порядок сплати гонорару, предмет договору та обсяг надання послуг в межах справи № 697/36/22.
73. Після ухвалення Канівським міськрайонним судом Черкаської області рішення від 10 грудня 2024 року, 14 грудня 2024 року представником позивача за первісним позовом адвокатом Горчаруком А. В. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі та докази на підтвердження надання правничої допомоги адвокатом у суді першої інстанції.
74. Суд надав оцінку доводам та запереченням представника відповідача за первісним позовом та вважав, що сума витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, в розмірі 50 000 грн є завищеною, виходячи з виду правової допомоги, складності справи та виконаних робіт адвокатом. Тому дійшов висновку, що обґрунтованим розміром витрат на професійну (правничу) допомогу є 20 000 грн.
75. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно врахував положення статті 141 ЦПК, згідно з якою судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та дійшов вірного висновку, що оскільки вимоги позивача за первісним позовом підлягають до часткового задоволення, то і судові витрати підлягають до часткового задоволення, відповідно до розміру задоволених вимог, а саме
13 333,33 грн.
V. Загальні висновки
76. Отже, висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які представник Онучко О. І. послався у касаційній скарзі (див. пункт 17).
При цьому, у справах № 756/111676/16, та № 766/810/17 Верховний Суд дійшов висновку про недоведення позивачами сукупності обставин, які відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК є підставами для усунення від спадкування.
77. Таким чином, викладені представником Онучко О. І. у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права і недотримання правових висновків Верховного Суду. По суті доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права і направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
78. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК.
Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року, додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 березня 2025 року справі № 697/36/22.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков