27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 1512/2-593/11
провадження № 61-13453св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються - Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),
стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Карташова О. Ю.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Скаргу мотивувала тим, що 06 червня 2011 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення у справі № 1512/2-593/11, яким стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 014/0030/85/87338 у розмірі 257 463,63 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 2 036 717,85 грн та судові витрати у розмірі 1 952,00 грн.
12 січня 2012 року на підставі заяви стягувача Київський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи для примусового виконання рішення суду, після чого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до державної виконавчої служби із заявою про їх виконання.
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 18 березня 2019 року замінив стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчих листах.
07 травня 2021 року у зв'язку із врегулюванням спору між боржником та стягувачем, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до державної виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим 03 червня 2021 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
03 травня 2022 року скаржник звернулася до державної виконавчої служби із заявою у якій порушувала питання про зняття арешту, накладеного на її майно з підстав повного виконання зобов'язання перед стягувачем, однак державний виконавець жодних дій не вчинив.
Скаржник просила суд зобов'язати начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) [далі - Перший Київський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса)] винести постанову, якою скасувати обтяження, накладені на все її нерухоме майно, а саме:
- арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київськоговідділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції [далі - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ] Дмитренко О. Ю., серія та номер: В-12/НОМЕР_4 від 01 листопада 2013 року, номер запису обтяження: 3559950;
- арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Коркач О. І., серія та номер: НОМЕР_2 від 21 листопада 2011 року, реєстраційний номер обтяження: 11865684;
- арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Дмитренко О. Ю., серія та номер: НОМЕР_3 від 10 травня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12482269.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 18 жовтня 2022 року у складі судді Луняченка В. О. скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов'язав начальника Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) винести постанову, якою скасувати обтяження, накладені на все нерухоме майно Прібилової Н. М., а саме: - арешт нерухомого майна, який накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Дмитренко О. Ю., серія та номер: В-12/НОМЕР_4 від 01 листопада 2013 року, номер запису про обтяження: 3559950;
- арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ, Коркач О. І., серія та номер: НОМЕР_2 від 21 листопада 2011 року, реєстраційний номер обтяження: 11865684;
- арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Дмитренко О. Ю., серія та номер: НОМЕР_3 від 10 травня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12482269.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що боржник сплатила заборгованість на користь стягувача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», а тому підстави для подальшого арешту належного їй майна відсутні.
Одеський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) задовольнив.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2022 року скасував і ухвалив нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) судовий збір, який сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 2 481,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2010 року у справі № 2-3253/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості в розмірі 44 559,18 грн та судових витрат в сумі 695,59 грн, як і не довела те, що вона виконала обов'язок зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у межах якого здійснювалося примусове виконання цього рішення суду, у той час як державний виконавець заперечує факт погашення заборгованості за цим кредитним договором, у рамках якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та накладено арешт на все належне їй нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 11865684).
Матеріали справи не містять відомостей, а скаржник не довела, що виконавчий лист № 2-3253/10, який виданий Приморським районним судом м. Одеси 21 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості у встановленому законом порядку визнано таким, що не підлягає виконанню.
Також у матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про виконання ОСОБА_1 обов'язку зі сплати виконавчого збору та витрат у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Київського районного суду м. Одеси.
07 листопада 2023 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
У касаційній скарзі зазначається, що Київський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) не надав доказів винесення постанов про стягнення виконавчого збору при закінченні виконавчих проваджень.
У скаржника відсутня заборгованість перед ПАТ «ПроКредитБанк» за кредитними рахунками.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 06 червня 2011 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення у справі № 1512/2-593/11 на підставі якого стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом від 25 грудня 2007 року № 014/0030/85/87338 у розмірі 257 463,63 дол. США, що за курсом Національного банку України(1 дол. США дорівнює 7,9107 грн) складає 2 036 717,85 грн та судові витрати у загальному розмірі 1 952,00 грн.
Вказане судове рішення виконувалося у примусовому порядку Першим Київським ВДВС Одеського МУЮ у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (а. с. 70, 71).
28 травня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі № 2-3253/10 на підставі якого солідарно стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість в розмірі 44 559,18 грн та судові витрати в сумі 695,59 грн.
Зазначене судове рішення виконувалося у примусовому порядку Першим Київським ВДВС Одеського МУЮ у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (а. с. 68).
Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 наявні обтяження (арешти нерухомого майна), а саме:
- номер запису про обтяження: 3559950, накладене постановою державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Дмитренко О. Ю., № В-12/НОМЕР_4, 01 листопада 2013 року;
- реєстраційний номер обтяження: 12482269, накладене постановою заступника начальника Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Дмитренко О. Ю., № НОМЕР_3, 10 травня 2012 року, додаткові дані: стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2 036 717,85 грн;
- реєстраційний номер обтяження: 12482269, накладене постановою державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ Коркач О. І., № НОМЕР_2, 21 листопада 2011 року (а. с. 9).
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 18 березня 2019 року замінив стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчих листах № 1512/2-593/11 (а. с. 5).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 13 грудня 2018 року № 4821 ОСОБА_1 не має заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 014/0030/85/87338, право вимоги за яким було відступлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а. с. 6).
Зі змісту листа Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 23 травня 2022 року № 11828, наданого у відповідь на заяву ОСОБА_1 про зняття арешту, убачається, що:
- 21 червня 2012 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (з примусового виконання виконавчого листа № 2-3253/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси 21 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості у розмірі 45 254,77 грн) державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України № 606-ХIV та виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області для виконання за місцем знаходження майна боржника;
- 18 червня 2012 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 (з примусового виконання виконавчого листа № 2-593/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 12 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 2 036 717,85 грн), державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України № 606-ХIV та виконавчий документ направлено за належністю до ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області для виконання за місцем знаходження майна боржника;
- 25 січня 2014 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 (з примусового виконання виконавчого листа № 2-593/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 12 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 2 036 717,85 грн), державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України № 606-ХIV.
Зазначено, що оскільки до заяви про зняття арешту не додано документи, які підтверджують сплату боргу на користь ПАТ «ПроКредитБанк» за виконавчим листом № 2-3253/10, сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, то підстави для зняття арешту відсутні.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2010 року у справі № 2-3253/10, яким було постановлено солідарно стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість у сумі 44 559,18 грн та судові витрати у розмірі 695,59 грн.
Зокрема, заявник не довела факту сплати вказаної заборгованості, а також не підтвердила виконання обов'язку зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, відкритого на виконання зазначеного рішення суду. Водночас державний виконавець заперечив факт повного або часткового погашення боргу за відповідним кредитним договором, у зв'язку з чим у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 11865684).
Додану до касаційної скарги довідку ПАТ «ПроКредитБанк» про відсутність кредитної заборгованості касаційний суд не бере до уваги, оскільки є судом права а не факту та не має повноважень долучати до справи нові докази.
Також відсутні докази виконання ОСОБА_1 обов'язку зі сплати виконавчого збору та витрат у межах інших виконавчих проваджень - № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для зняття арешту, визначених у частині четвертій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду розглядався інший предмет спору, ніж у цій справі та мали місце інші обставини справи.
Так, у зазначеній справі № 2540/3203/18 оскаржувалася постанова про стягнення виконавчого збору, а спір виник внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою без реального стягнення суми боргу. У справі, що переглядається, наявний факт невиконання боржником (скаржником) виконавчого документа, несплата виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров