22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 758/12530/24
провадження № 61-8051св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Осіяна О. М.,
Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Лапчевської О. Ф. від 28 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 10 077,82 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва у складі судді
Войтенко Т. В. від 13 березня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ у порядку регресу 10 077,82 грн регламентної виплати, 1 150 грн вартості послуг з експертного дослідження та 3 028 грн судового збору, а всього 14 255,82 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав того, що апеляційна скарга подана на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 березня
2025 року, якої матеріали справи не містять, а тому відповідачу надано строк на усунення недоліків для подання нової редакції апеляційної скарги, правильно зазначивши яке рішення або ухвала оскаржується та виклавши прохальну частину у відповідності до вимог статті 374 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва
від 13 березня 2025 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надав нову редакції апеляційної скарги, однак правильно не зазначив яке судове рішення оскаржується, та заявив вимоги, що не узгоджуються із вимогами позовної заяви та повноваженнями суду апеляційної інстанції (відсторонення судді Войтенко Т. В. та скасування акту і звіту про оцінку пошкоджень при проведенні ремонту автомобіля).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення ним норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про повернення апеляційної скарги.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 16 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За змістом пункту 4 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються.
Зі змісту статей 185, 357 ЦПК України слідує, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).
При цьому ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі
№ П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), вказала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Суд апеляційної інстанції, визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її заявнику, виходив із того, що відповідач не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надав нову редакцію апеляційної скарги, в якій, як і в первісній редакції, також просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року, якої матеріали справи не містять. Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги відповідач заявив вимоги, що не узгоджуються із вимогами позовної заяви та повноваженнями суду апеляційної інстанції (відсторонення судді Войтенко Т. В. та скасування акту і звіту про оцінку пошкоджень при проведенні ремонту автомобіля).
Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої - третьої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 хоч і неправильно зазначив вид судового рішення, що оскаржується, а саме зазначив не рішення, а ухвала, однак правильно зазначив дату ухвалення судового рішення і що цим рішенням було зроблено, а саме задоволено позов МТСБУ та стягнуто з нього кошти у розмірі 10 077,82 грн, що відповідає резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 13 березня 2025 року, яке міститься у матеріалах справи на аркушах 157-162.
Водночас, у резолютивній частині рішення суду від 13 березня 2025 року судом використано дієслово «ухвалив», чим пояснюється певне нерозуміння з боку особи, що подає апеляційну скаргу, щодо назви судового рішення.
Із змісту апеляційної скарги було очевидно, що відповідач оскаржує не ухвалу суду щодо вирішення процедурного питання, пов'язаного з рухом справи в суді першої інстанції, а саме судове рішення, яке ухвалено за результатами розгляду справи по суті.
При цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що визнає неподаною та повертає апеляційну скаргу ОСОБА_1 саме на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня
2025 року, яким закінчився розгляд цієї справи по суті, тобто суд розумів, що відповідач оскаржує саме рішення, а не ухвалу суду першої інстанції.
Також, зазначаючи, що прохальна частина апеляційної скарги викладена не у відповідності до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху є її оформлення з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а не статті 374 Кодексу.
Отже, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції допустився надмірного формалізму, який заважає практичному та ефективному доступу до суду, що свідчить про порушення права відповідача на справедливий судовий захист і є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не звернув уваги на зміст частини шостої статті 357 ЦПК України, якою передбачено, що питання щодо повернення апеляційної скарги вирішує суд, а не суддя-доповідач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі
№ 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зроблено висновок, що «з
15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів».
За таких обставин суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права одноособово постановив ухвалу від 28 травня
2025 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Слід зауважити, що колегія суддів не перевіряє доводи касаційної скарги щодо суті спору, оскільки предметом оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги і в межах цих вимог суд і розглядає справу.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Г. В. Коломієць
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара