22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/36074/18
провадження № 61-7839св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Осіяна О. М.,
Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,
відповідачі: територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Бусик О. Л. від 15 жовтня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А., від 21 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 24 квітня 2008 року між АТ «Індустріально-Експортний банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику був наданий кредит в сумі 100 000 доларів США, зі сплатою 12,80 % річних, строком до 23 квітня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 24 квітня 2008 року між ним, банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній, взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_2 .
Відповідно до договору іпотеки від 24 квітня 2008 року, ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитних зобов'язань передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Банком зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі. У свою чергу позичальником умови кредитного договору своєчасно не виконуються, кредит та відсотки у встановлені договором строки не сплачуються.
Унаслідок невиконання умов кредитного договору, станом на 19 липня 2018 року позичальник має заборгованість перед позивачем в загальному розмірі
84 686,57 доларів США та 13 773,48 грн, яка складається з: строкова заборгованість за кредитом - 77 128,88 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом - 1 933,90 доларів США; нараховані відсотки за період з 01 липня 2018 року до 19 липня 2018 року - 534,11 доларів США; прострочені відсотки - 5 089,68 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів - 13 773,48 грн.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути зазначену вище заборгованість в солідарному порядку з позичальника та поручителя.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року зупинено провадження у справі до залучення у справі правонаступника(ів) ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У липні 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про визнання спадщини, що залишилися після смерті ОСОБА_2 , відумерлою. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23-ц заяву банку задоволено та передано у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року поновлено провадження у справі та залучено у якості правонаступника ОСОБА_2 - територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради.
Уточнивши позовні вимоги, банк просив стягнути зазначену заборгованість з ОСОБА_1 та територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року
у задоволенні позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову до Київської міської ради, місцевий суд, виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті
334 ЦК України щодо невчинення Київською міською радою дій з прийняття в комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді зазначеної квартири, вважав, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог позивача до
ОСОБА_1 , виходив із того, що у зв'язку зі смертю позичальника на поручителя не може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки у позичальника відсутній правонаступник, який прийняв спадщину, крім того, умовами договору поруки, або будь-яким іншим чином, відповідач ОСОБА_1 не надавав своєї згоди поручатися за виконання кредитних зобов'язань будь-яких інших осіб за кредитним договором, навіть, в разі спадкування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року (повний текст складений 05 червня 2025 року) рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог
АТ «Креді Агріколь Банк» до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, як правонаступника ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року в межах вартості спадкового майна/спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема квартири АДРЕСА_2 , в розмірі 959 500,00 грн.
В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові в частині вимог до поручителя, оскільки зобов'язання за договором поруки припинились у зв'язку зі смертю позичальника ОСОБА_2 . При цьому умовами договору поруки чи іншим правочином відповідач ОСОБА_1 не надавав своєї згоди поручатися за виконання кредитних зобов'язань будь-яких інших осіб за кредитним договором, навіть, в разі спадкування.
Разом з тим апеляційний суд не погодився із висновком місцевого суду про відмову у позові в частині вимог до Київської міської ради, оскільки позивач обрав правильний спосіб захисту свого права, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК України, однак лише в межах вартості майна, набутого у власність. Апеляційний суд вважав, що факт відсутності державної реєстрації права власності на квартиру за Київською міською радою не має правового значення у даній справі, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з Київської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вартість квартири становить 959 500 грн, виходячи із пункту 1.5 договору іпотеки. Суд зауважив, що доказів про іншу вартість спірного майна сторони не надали, а тому він виходив саме із визначеної сторонами договору іпотеки вартості майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ «Креді Агріколь Банк» просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 761/15469/20-ц, від 01 лютого 2023 року в справі № 210/1489/14-ц, від 09 вересня 2020 року в справі № 201/7036/15, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вартість майна визначається на момент переходу права власності до нового набувача, а не у договорі забезпечення, як помилково вважав суд апеляційної інстанції. Також суд не звернув уваги, що обов'язок доведення вартості майна, у межах якої підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, покладається на Київську міську раду, а не на позивача.
Зазначає, що суди помилково відмовили у задоволенні позову до поручителя, оскільки при укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, і після припинення боржника.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2025 року від Київської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та просить відмовити у заявлених вимогах до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. Зазначає, що матеріали справи містять лише один доказ вартості спірної квартири, яка визначена в договорі іпотеки, інших доказів позивачем не надано.
Суд касаційної інстанції не бере до уваги викладені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу вимогу щодо ухвалення рішення про відмову у позові до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки
така вимога може бути предметом касаційного оскарження шляхом подання касаційної скарги, а не відзиву на касаційну скаргу, і саме за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право ухвалити рішення, про яке просить відповідач. Разом з тим, Київська міська рада зверталася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду першої інстанції і ухвалою від 01 вересня 2025 року скаргу було визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 16 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
24 квітня 2008 року між АТ «Індустріально-Експортний банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому був наданий кредит в сумі 100 000 доларів США, зі сплатою 12,80 % річних, строком до 23 квітня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 24 квітня 2008 року між позичальником, банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Відповідно до договору іпотеки від 24 квітня 2008 року, ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором передав в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданого банком розрахунку, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань станом на 19 липня
2018 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі
84 686,57 доларів США та 13 773,48 грн, яка складається з: строкова заборгованість за кредитом - 77 128,88 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом - 1 933,90 доларів США; нараховані відсотки за період з 01 липня 2018 року по 19 липня 2018 року - 534,11 доларів США; прострочені відсотки - 5 089,68 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів - 13 773,48 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
11 серпня 2021 року (поза межами визначеного шестимісячного строку) до нотаріуса із заявою про прийняття спадкового майна звернулася громадянка Федеративної Республіки ОСОБА_3 , яка є донькою померлого ОСОБА_2 . З тексту даної заяви від 11 серпня 2021 року слідує, що окрім ОСОБА_4 інших спадкоємців померлого ОСОБА_2 , як за законом, так і за заповітом немає. У подальшому 30 серпня 2021 року громадянка Федеративної Республіки ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу КМНО Михайленку С. А. заяву за № 201/02-14 про відмову від прийняття спадщини залишеної після смерті її батька ОСОБА_2 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23 заяву банку про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у тому числі: квартиру, загальною площею 43,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Передано у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради зазначену вище квартиру.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги
та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У справі, яка переглядається, установлено, що позичальник за кредитним договором від 24 квітня 2008 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті боржника ніхто не прийняв.
Відповідно до частин першої третьої, четвертої статті 1277 ЦК України У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
У даній справі встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23-ц, яке набрало законної сили, задоволено заяву АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у тому числі квартиру АДРЕСА_1 та передано її у власність Київської міської ради.
З огляду на вказане, набувши у власність відумерле майно - квартиру АДРЕСА_1 , до Київської міської ради перейшов обов'язок щодо задоволення вимог кредитора за кредитним договором
від 24 квітня 2008 року, однак лише в межах вартості набутого у власність майна.
Визначаючи вартість майна, набутого у власність Київською міською радою після смерті ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із вартості квартири, визначеної пунктом 1.5 договору іпотеки від 24 квітня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 , у розмірі 959 500 грн.
Зазначену вартість майна позивач не спростував, клопотання про призначення експертизи для визначення ринкової вартості нерухомого майна не заявляв, звітів про оцінку не надав, тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи касаційної скарги про неправильно визначену судом апеляційної інстанції вартість майна.
Установивши, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 84 686,57 доларів США та
13 773,48 грн і після смерті останнього спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 визнано судом відумерлоюі передано у власність Київської міської ради, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з територіальної громади на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором в межах вартості зазначеної квартири у розмірі 959 500 грн.
Щодо вимог до поручителя ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
За змістом статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Таким чином, підставою для припинення поруки законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).
За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.
Слід наголосити, що зобов'язання за договором поруки нерозривно пов'язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого відповідну згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем).
У разі отримання такої згоди правовідносини поруки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.
Подібний за змістом правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 04 липня 2023 року по справі № 570/3891/14.
У справі, яка переглядається, установивши, що умовами договору поруки чи іншим правочином відповідач ОСОБА_1 не надавав своєї згоди поручатися за виконання кредитних зобов'язань будь-якими іншими особами за кредитним договором, у тому числі у разі спадкування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням поруки.
Отже суди правомірно констатували припинення поруки ОСОБА_1 відповідно до статті 523 ЦК України у зв'язку з тим, що доказів надання ним згоди на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником матеріали справи не містять.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 761/15469/20-ц, від 01 лютого 2023 року в справі № 210/1489/14-ц, від 09 вересня 2020 року в справі № 201/7036/15, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги та посилання заявника на постанову Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 201/7036/15з урахуванням встановлених у цій справі обставин висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Питання застосування частини першої статті 523 ЦК України у випадку заміни боржника при спадкуванні було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі
№ 570/3891/14 підтримано висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13,
від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, відповідно до яких на іпотекодавця може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності згоди іпотекодавця відповідати за нового боржника. Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від вказаних висновків.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності
від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,
від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Г. В. Коломієць
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара