27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/24707/22
провадження № 61-12733ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»), відповідно до якого просила:
- розірвати договір про надання послуг з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та КП «Київтеплоенерго»;
- зобов'язати КП «Київтеплоенерго» перерахувати та списати суми заборгованості по оплаті послуг за постачання теплової енергії за договором про надання послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та КП «Київтеплоенерго»;
- стягнути з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача у розмірі 100 000 грн;
- стягнути з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 суму неотриманої позивачем субсидії у розмірі 4 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року у справі
№ 757/24707/22, які просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються
- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що предметом спору у справі № 757/24707/22 є розірвання договору щодо постачання теплової енергії; вимога про зобов'язання вчинити дії у порядку захисту прав споживачів - здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, а також стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн та суми неотриманої субсидії в сумі 4 000 грн. При цьому суди встановили, що позивачка посилалась, зокрема на те, що починаючи із 01 жовтня 2021 року по день звернення з цим позовом до суду відповідачем їй була нарахована заборгованість в сумі 3 796,19 грн, однак за цей період послуги з центрального опалення нею не споживались.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 757/24707/22 є малозначною, як справа незначної складності, яка не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та справ про захист прав споживачів, ціна позову в яких перевищує шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 60 = 181 680 грн).
Оскільки справа № 757/24707/22 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявниця посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а, крім того, справа становить значний суспільний інтерес.
Колегією суддів не встановлено фундаментального значення розглядуваної справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявницею не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Колегією суддів не встановлено значного суспільного інтересу до справи
№ 757/24707/22 щодо вирішення індивідуального спору між споживачем та підприємством, яке надає житлово-комунальні послуги.
Незгода позивачки із оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, заявниця реалізувала своє право на апеляційний перегляд, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 757/24707/22.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников