08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/50608/20-ц
провадження № 61-10369св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року в складі колегії суддів Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2016 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та запису про право власності від 31 серпня 2016 року № 16221170.
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 08 червня 2021 року відкрив провадження у справі.
28 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.
12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із відповіддю на відзив. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 14 жовтня 2022 року відповідь на відзив ОСОБА_1 повернуто позивачу без розгляду.
Ухвалу мотивовано тим, що відповідно до частини третьої статті 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п'ятою статті 178 ЦПК України.
Згідно із частиною п'ятою статті 178 ЦПК України до відзиву додаються, зокрема, докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Наведена норма спрямована на забезпечення учасникам справи можливості надати відповідь на відзив у передбачені законом строки. Тому доказами належного направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи можуть бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Водночас до відповіді на відзив додано лише фіскальні чеки АТ «Укрпошта» № 0315078643120 та № 0315078643111 про направлення відповіді на відзив ОСОБА_2 та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкову Д. М. Оскільки із фіскальних чеків АТ «Укрпошта», які позивач надав на підтвердження факту направлення відповіді на відзив учасникам справи, неможливо встановити, які саме документи позивач направив учасникам справи, суд дійшов висновку, що відповідь на відзив подано з порушенням вимог статті 178 ЦПК України, а тому з урахуванням вимог частини четвертої статті 183 ЦПК України суд першої інстанції, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, вважав за необхідне повернути відповідь на відзив заявнику без розгляду.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року повернув заявнику.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про повернення позивачу відповіді на відзив не належить до переліку ухвал, визначених статтею 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
12 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України).
Заявник указує на те, що відповідь на відзив є заявою по суті справи, тому ухвала суду першої інстанції про повернення такої заяви позивачу підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_3 , судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., ОСОБА_4
Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду О. Грицик від 31 жовтня 2023 року у зв'язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_3 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4 , судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В. , Погрібний С. О .
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду О. Грицик від 07 жовтня 2024 року у зв'язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_4 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М., Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення не відповідає.
Пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачає право учасників справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Частина друга статті 174 ЦПК України передбачає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У цій справі 12 жовтня 2022 року до Печерського районного суду міста Києва від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року відповідь на відзив ОСОБА_1 повернуто позивачу без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року повернув заявнику.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про повернення позивачу відповіді на відзив не входить до переліку ухвал, визначених статтею 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Положеннями частини другої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із положеннями частини другої статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є, зокрема, відповідь на відзив.
Під час подання заяв по суті справи сторона спору має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Як визначено у частині четвертій статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Ухвала суду першої інстанції про повернення позивачу відповіді на відзив не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України.
Водночас пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) розтлумачила застосування пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України щодо оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про залишенню позову (заяви) без розгляду. Водночас висновки Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України) у зазначеній постанові відсутні. Крім того, Велика Палата Верховного Суду знайшла підстав відступити від висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21).
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина дев'ята статті 10 ЦПК України).
У справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21), а також від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 (провадження № 61-10400сво21).
Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті відповіді на відзив (що є заявою по суті справи) є повернення такої заяви, яка у свою чергу може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду у цій справі вважає, що на ухвалу суду першої інстанції про повернення позивачу відповіді на відзив може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 червня 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Сердюк
СуддіА. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська