Справа № 145/930/25
Провадження №2/145/736/2025
28.10.2025 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,
за участю: секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, ЄДРПОУ 37356833
в особі представника позивача - Балюха Євгена Олександровича,
до
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
07.07.2025 ТОВ "Споживчий центр" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС звернулось до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.09.2024 укладено Кредитний договір (оферту) №16.09.2024-100001342. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 140 днів. Відповідно до договору та квитанції про перерахунок коштів ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову за ним утворилась заборгованість у розмірі 23 289,10 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9236,91 грн., по процентах в розмірі 9052,19 грн та неустойки 5000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №16.09.2024-100001342 від 16.09.2024 у розмірі 23289,10 грн та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами заяв по суті справи.
Копію ухвали було направлено учасникам справи, зокрема, відповідачу на зареєстровану адресу проживання 25.08.2025 (а.с. 32). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке 02.09.2025 повернуто до суду з довідкою про причини повернення, у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 33).
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи.
16.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 16.09.2024-100001342.
Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом в заяві про укладення кредитного договору від 16.09.2024 погодився на те, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію ТОВ "Споживчий центр" про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 16.09.2024-100001342 від 16.09.2024, з якими він попередньо уважно ознайомився. За цим договором відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн, строком на 140 днів. Дата повернення кредиту 02.02.2025. Заяву підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е521, який був відправлений на номер телефону, зазначений відповідачем у заявці (а.с. 119-20).
Пунктом 6 заявки про укладення кредитного договору від 16.09.2024, яка є частиною укладеного електронного кредитного договору, встановлено фіксовану незмінну проценту ставку у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (а.с. 19 зворот).
Пунктом 11 заявки про укладення кредитного договору від 16.09.2024, яка є частиною укладеного електронного кредитного договору, встановлено, що проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку (а.с. 19 зворот).
Пунктом 7 заявки про укладення кредитного договору від 16.09.2024, яка є частиною укладеного електронного кредитного договору, встановлено, що комісія, пов'язана з наданням Кредиту, складає 15% від суми кредиту та дорівнює 1500 грн. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (а.с. 19 зворот).
Пунктом 15 заявки про укладення кредитного договору встановлено, що неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (а.с. 20).
Згідно п. 2.3.6 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 16 зворот).
Відповідно до повідомлення ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР" №101-1206 від 12.06.2025, згідно договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 16.09.2024 на суму 10000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 511169601, призначення платежу: видача за договором кредиту №16.09.2024-100001342 (а.с.15), тобто позивачем надано первинний бухгалтерський документ на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №16.09.2024-100001342 від 16.09.2024 відносно позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитом становить 23289,10 грн, з яких: 9236,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9052,19 грн - заборгованість за процентами, 5000 грн - неустойка (а.с. 12).
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Згідно ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково - касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності) тощо.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, який відповідає вимогам цивільного законодавства, що висуваються до договорів такого типу, на виконання умов укладеного договору кредитодавцем здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позичальника. Таким чином, кредитний договір є укладеним. Погоджений сторонами строк, на який укладено кредитний договір (строк кредитування) складає 140 днів (з дати його надання). Отже, кредитодавцем виконано свої зобов'язання за кредитним договором. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі становить 23289,10 грн, з яких: 9236,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9052,19 грн - заборгованість за процентами, 5000 грн - неустойка.
Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв'язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються.
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості за тілом кредиту, нарахованими процентами, оскільки зазначена заборгованість відповідає умовам договору та встановленим фактичним обставинам, нарахування процентів і комісії здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування та за погодженою сторонами процентною ставкою.
Водночас, щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 5000 грн суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , тобто станом на 16.09.2024, так і на час подання позовної заяви та ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, неустойка, нарахована позивачем, підлягає списанню кредитодавцем.
Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №16.09.2024-100001342 від 16.09.2024 в сумі 18 289,10 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9236,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9052,19 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн, сплату якого підтверджено платіжною інструкцією від 17.06.2025 № СЦ00021634 (а.с. 10). Інших судових витрат не заявлено.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 18289,10 грн, що складає 78,53% розміру заявлених позовних вимог, сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78,53% від сплаченого позивачем судового збору, тобто 1902,31 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5, 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №16.09.2024-100001342 від 16.09.2024 в розмірі 18289 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 10 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1903 (одна тисяча дев'ятсот дві) гривні 31 копійка.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, ЄДРПОУ 37356833
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Суддя Патраманський І. І.