Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/861/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом: Деснянського басейнового управління водних ресурсів,
пр. Перемоги, 39-А, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 34654458,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла",
вул. Чернігівська, 33, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16400,
код ЄДРПОУ 03588301,
предмет спору: про стягнення 119 657,92 грн,
без виклику представників сторін.
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.
Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" про стягнення 119 657,92 грн заборгованості, з яких 98 174,82 грн основного боргу, 14 903,74 грн пені, 1678,39 грн 3% річних та 4900,97 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору №29 про надання платних послуг від 23.01.2025 в частині своєчасної оплати послуг.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, що підтверджується довідками про доставку 01.09.2025 електронних листів до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Граничним строком на подання відзиву в даній справі є 16.09.2025. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Обставини справи встановлені судом.
23.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" (Замовником) та Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів (Виконавцем) було укладено договір № 29 про надання платних послуг (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. та 1.2. Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику платні послуги, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим Договором. За цим Договором Виконавець надає Замовнику послуги пов'язані з використанням транспортних засобів (екскаватор Борекс-2102, автокран КС-3575, бульдозер Т-170Б) згідно Переліку платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1101.
Згідно з п. 2.1 та 2.2. Договору вартість послуг за цим Договором визначається відповідно до Калькуляції на надання платних послуг, затвердженої начальником Деснянського басейнового управління водних ресурсів. Кількість послуг буде визначатися Замовником відповідно до потреби та погоджуватись з Виконавцем.
Оплата послуг здійснюється Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору на підставі наданого Виконавцем рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Виконавця, за реквізитами, вказаними у Розділі 9 цього Договору.
Відповідно до п. 3.1, 3.2. та 3.3. Договору за результатами наданих послуг складається Акт здачі-прийняття наданих послуг, який підписується Виконавцем та Замовником та надаються відповідні документи, що містять результати проведеної роботи.
Підписання Акту здачі-прийняття наданих послуг Виконавцем та Замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку до наданих Виконавцем послуг.
Після підписання Акту здачі-прийняття наданих послуг Виконавцем та Замовником, послуги вважаються наданими і оскарженню чи переробці (повторному наданню) не підлягають.
Згідно з пп. 4.1.1. п.4.1. Договору обов'язки Виконавця: надати послуги, зазначені в п.1.2. цього Договору, та документи, складені за їх результатами, протягом 20 робочих днів з дня надходження від Замовника матеріалів та документів, необхідних Виконавцю для надання послуг.
Замовник зобов'язаний вчасно та у повному обсязі оплатити та прийняти належним чином надані послуги, незалежно від отриманих результатів, якщо їх необ'єктивність не буде ним доведена (п. 4.2.2. Договору).
У випадку порушення Замовником строків розрахунків за Договором, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.5.3. Договору).
Згідно з п. 6.1. даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, вказаними вище у Преамбулі, і діє до " 31" грудня 2025 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених Договором.
На оплату послуг пов'язаних з використанням транспортних засобів та механізмів: Бульдозер Т-170Б, Екскаватор ЕТ-18-20, позивачем було виставлено відповідачу рахунки №30 від 27.01.2025 на суму 47217,55 грн, №34 від 28.01.2025 суму 47 846,52 грн та №42 від 04.02.2025 на суму 23 11,75 грн. Всього на загальну суму 118 174,82 грн.
Між сторонами підписано та скріплено печатками Акти здачі-прийняття наданих послуг №29/1 від 12.02.2025 на суму 47 217,55 грн, №29/2 від 21.02.2025 на суму 47 846,52 грн, №29/3 від 28.02.2025 на суму 23 110,75 грн. При цьому у Актах зазначено, що зауваження та претензії у Замовника і Виконавця по якості наданих послуг, ціні та обсягу наданих послуг відсутні.
Як зазначає позивач, відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати наданих позивачем послуг на суму 20 000,00 грн заборгованість склала 98 174,82 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензії №382/1-6/ДС/25-22 від 11.04.2025 та №614/1-6/ДС/25-25 від 07.07.2025 щодо сплати заборгованості в розмірі 98 174,82 грн за надані платні послуги, які були залишені без відповіді, заборгованість сплачена не була.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг пов'язані з використанням транспортних засобів стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінка суду. Висновки суду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір №29 про надання платних послуг від 23.01.2025 є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалами справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором шляхом надання відповідачу послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів та механізмів (Бульдозер Т-170Б, Екскаватор ЕТ-18-20) на загальну суму 118 174,82 грн, про що свідчать Акти здачі-прийняття наданих послуг №29/1 від 12.02.2025, №29/2 від 21.02.2025, №29/3 від 28.02.2025, підписані сторонами.
У Договорі сторони домовилися, що оплата послуг здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору на підставі наданого позивачем рахунка-фактури.
У порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, своєчасно та у повному розмірі оплату наданих позивачем послуг пов'язаних з використанням транспортних послуг не здійснив.
Заборгованість відповідача становить 98 174,82 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 98 174,82 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача річних та втрат від інфляції.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування (утримання) ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1678,39 грн 3 % річних та 4900,97 грн втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача пені.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до умов п. 5.3 Договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення 14 903,74 грн пені за період з 31.01.2025 по 30.07.2025.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд дійшов висновку про те, що розрахунок пені є обґрунтований та математично правильний. Заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати наданих позивачем послуг, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" (вул. Чернігівська, 33, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ 03588301) на користь Деснянського басейнового управління водних ресурсів (просп. Перемоги, 39-А, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 34654458) 98 174,82 грн основного боргу, 14 903,74 грн пені, 1678,39 грн 3% річних, 4900,97 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор