27 жовтня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2432/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс", м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни, Чернівецька обл.
про стягнення заборгованості в сумі 357791,73 грн
представники сторін:
від позивача - Чайковський І.А., ордер серія ВХ №1109064 від 21.10.2025
від відповідача - не з'явився
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини №UEEX-7987-5 від 22.07.2024 в сумі 428841,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини №UEEX-7987-5 від 22.07.2024 в частині оплати вартості поставленого товару.
Як стверджується, позивач поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 858128,95 грн., проте, відповідач оплатив лише 429287,22 грн.
Окрім того, на виконання свої зобов'язань за договором відповідачем 11.08.2025 сплачено частину заборгованості в розмірі 71050,00 грн., у зв'язку з чим 26.09.2025 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Також, на виконання договірних зобов'язань відповідачем 13.10.2025 сплачено частину заборгованості в сумі 40000,00 грн., у зв'язку з чим 24.10.2025 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Відтак, з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 317791,73 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 справу №926/2432/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 25.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2025.
26.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та заява про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 29.09.2025 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 26.09.2025.
Ухвалою від 30.09.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2025 до розгляду, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.10.2025.
03.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач визнає позовні вимоги.
14.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про долучення доказів часткової сплати заборгованості в сумі 40000,00 грн.
Ухвалою від 14.10.2025 призначено підготовче судове засідання на 27.10.2025.
24.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 27.10.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та задовольнити позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 14.10.2025 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 14.10.2025 доставлена до електронного кабінету адвоката Ковалюка М.Г., який згідно ордеру серії СЕ №1116877 від 13.10.2025 є представником відповідача.
Довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).
Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24.10.2025, суд зазначає наступне.
В обгрунтування зазначено, що 13.10.2025 відповідачем здійснено оплату по Договору №UEEX 7987-5 купівлі-продажу необробленої деревини від 22 липня 2024 року в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.4580293743.1 від 13 жовтня 2025 року. Таким чином, загальна вартість заборгованості відповідача перед позивачем становить 317791,73 грн.
Завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу (п. 1 ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України).
У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (п. 3 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
З огляду на викладене, беручи до уваги додержання позивачем процедури звернення з вказаною заявою, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24.10.2025. На підставі викладеного, сума позовних вимог становить 317791,73 грн.
Розглянувши визнання відповідачем у відзиві позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки відзив в якому відповідач визнає позовні вимоги підписаний відповідачем ФОП Мандрик М.Г., визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника позивача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
22.07.2024 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» (продавець) та фізичною особою-підприємцем Мандрик Майєю Гаврилівною (відповідач, покупець) укладено Договір №UEEX-7987-5 купівлі-продажу необробленої деревини.
Згідно п. 1.1. договору за результатами Аукціону з продажу необробленої деревини на підставі укладеної біржової угоди, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти необроблену деревину, реалізовану під час такого Аукціону, яка відповідає умовам даного Договору (далі - Товар), і оплатити його вартість відповідно до умов, визначених розділом 4 даного Договору.
У даному Договорі використовуються Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (у редакції 2020 року). Право власності на товар за цим договором переходить до Покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору (п. 1.2., 1.3. договору).
Термін поставки згідно з цим Договором: до 30 вересня 2024 року включно (п. 3.1. договору).
Поставка Товару за даним Договором здійснюється на умовах FCA (нижній/ проміжний склад Продавця) / EXW (верхній склад Продавця) окремими частинами (партіями Товару) відповідно до Графіку поставки, сформованому та укладеному в електронній торговій системі Біржі за формою, наведеною у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість Товару, що є предметом даного Договору, встановлена в національній валюті України - гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 7987/220724/2535303489/1 від 22 липня 2024 р. про результати Аукціону з продажу необробленої деревини та складає 1004524.00 (один мільйон чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок), з ПДВ. Зміна вартості Товару не допускається, за винятком випадків, коли Сторони погодили зміну умов поставки Товару у порядку, визначеному п. 3.3. даного Договору.
Біржа перераховує Продавцю суму гарантійного внеску (за вирахуванням суми комісійного збору Біржі), перераховану Покупцем на рахунок Біржі для участі в Аукціоні з продажу необробленої деревини, в рахунок часткової оплати за придбаний на Аукціоні Товар у порядку та в строки, визначені Регламентом (п. 4.3. договору).
Рахунок на оплату кожної партії Товару направляється Продавцем Покупцю у строк та в порядку, що визначені пп. 3.5.1 та пп. 3.5.2. та п. 3.6. даного Договору, з урахуванням підписаного Сторонами Графіку поставки (п. 4.4. договору).
Покупець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку на оплату партії Товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії Товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі, визначеному Продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.3. Договору, якщо інше не обумовлено Сторонами згідно п. 4.7. Договору (п. 4.5. договору).
Сторони можуть домовитись про здійснення Покупцем оплати партії Товару після поставки, але в строк не більше, ніж 10 (десять) робочих днів з моменту поставки відповідної партії Товару. Зміна умов оплати допускається лише шляхом укладення Сторонами Додаткової угоди до даного Договору (п. 4.7. договору).
Згідно п.5.1. договору приймання-передача партії Товару здійснюється:
- за умовами FCA (нижній/проміжний склад Продавця) / EXW (верхній склад Продавця). У випадку внесення змін до цього Договору прийом-передача партії Товару можливі за умовами DAP - у погоджене Сторонами місце призначення (доставки) та за умовами FCA (нижній/проміжний склад Продавця) - у погоджений Сторонами залізничний термінал із завантаженням на залізничні вагони;
- за якістю - відповідно до п. 2.1. цього Договору;
- за кількістю - відповідно до товарно-транспортних чи залізничних накладних та специфікацій до них за підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця.
Продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати Покупцеві партію Товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію Товару або здійснити відвантаження партії Товару відповідно до Графіку поставки, з урахуванням пункту 4.7. Договору Продавець зобов'язаний надати Покупцеві наступні документи під час передачі кожної партії Товару: товарно-транспортна (залізнична) накладна, рахунок фактура на оплату Товару. Датою передачі партії Товару Продавцем та приймання партії Товару Покупцем (датою поставки) вважається дата виконання Продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно погоджених Сторонами умов поставки (п. 5.2., 5.3. договору).
Продавець має право на своєчасне отримання грошових коштів за кожну партію Товару відповідно до умов даного Договору; продавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, зазначеної в біржовому (аукціонному) свідоцтві, умов цього Договору, Графіку поставки та інших додатків до Договору, передати Покупцеві партію Товару (п. 6.1.1., 6.2.1. договору).
Покупець має право на своєчасне та в повному обсязі отримання партії Товару від Продавця відповідно до умов цього Договору та Графіку поставки; покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити Продавцеві ціну кожної партії Товару в розмірі та на умовах, що передбачені цим Договором (п. 6.3.2., п. 6.4.1. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами в електронній торговій системі Біржі шляхом використання електронних підписів представників Сторін. Підписання цього Договору Сторонами в паперовому вигляді не вимагається та не є обов'язковою умовою для набрання чинності даним Договором. Даний договір діє до 30 вересня 2024 (п. 10.1., 10.2. договору).
Свої зобов'язання по договору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» перед ФОП Мандрик Майєю Гаврилівною виконало, що підтверджується наступним:
1) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850180 від 23 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 20,0980 м3, на загальну суму 65 915,06 грн. з ПДВ.
2) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850181 від 23 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 20,1880м3, на загальну суму 65 861,84 грн. з ПДВ.
3) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850184 від 23 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 20,1760 м3, на загальну суму 66 681,79 грн. з ПДВ.
4) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850185 від 24 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 19,9720 м3, на загальну суму 66 806,05 грн.
5) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850186 від 24 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 19,9500 м3, на загальну суму 63 969,76 грн.
6) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧВ № 570518 від 25 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 3,7660 м3, на загальну суму 10 355,09 грн.
7) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧВ № 570519 від 25 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 4,0000 м3, на загальну суму 10 440,00 грн.
8) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 840234 від 25 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялиця) в кількості 3,5280 м3, на загальну суму 10 332,58 грн.
9) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 840233 від 25 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялиця) в кількості 4,5300 м3, на загальну суму 12 308,20 грн.
10) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 840232 від 25 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялиця) в кількості 12,0400 м3, на загальну суму 38 281,03 грн.
11) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД №760194 від 25 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 13,1160 м3, на загальну суму 47 005,79 грн.
12) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850190 від 26 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 19,9540 м3, на загальну суму 62 710,16 грн.
13) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850191 від 29 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 19,9960 м3, на загальну суму 64 698,49 грн.
14) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 840242 від 30 липня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялиця) в кількості 20,0150 м3, на загальну суму 65 676,31 грн.
15) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850218 від 13 серпня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 19,9650 м3, на загальну суму 70 740,10 грн.
16) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850219 від 13 серпня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 19,9640 м3, на загальну суму 69 128,38 грн.
17) Відповідно до товарно-транспортної накладної-ліс серія ЮЧД № 850286 від 11 вересня 2024 року Продавцем було відвантажено Покупцю круглі лісоматеріали (Ялина) в кількості 20,0690 м3, на загальну суму 67 218,32 грн.
Враховуючи, що в усіх наведених вище товарно-транспортних накладних вказано, що відвантаження товару відбувалося на верхньому складі, то поставка відбувалася на умовах EXW (верхній склад Продавця) за правилами «Інкотермс» (у редакції 2020 року).
Згідно з умовами EXW (Ex Works), або «Франко-завод» продавець виконує свої зобов'язання (здійснює поставку), коли надає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві. Покупець несе відповідальність за подальше транспортування, завантаження та всі ризики, пов'язані з перевезенням товару до місця призначення. Продавець не має жодного зобов'язання перед покупцем щодо укладення договору перевезення. Покупець зобов'язаний укласти договір перевезення або організувати за власний рахунок перевезення товару з названого місця поставки.
Всього відповідно до вищезазначених товарно - транспортних накладних-ліс Продавець відвантажив, а Покупець отримав круглі лісоматеріали в загальній кількості 261,3270 м.кв. на загальну суму 858128,95 грн. з ПДВ.
Відповідачем було частково оплачено поставлений товар, зокрема:
1) 23 липня 2024 року сплачено 40 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 193 від 23 липня 2024 року;
2) 21 серпня 2024 року сплачено 90 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 209 від 21 серпня 2024 року;
3) 06 вересня 2024 року сплачено 100 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 212 від 06 вересня 2024 року;
4) 08 грудня 2024 року сплачено 100 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 222 від 08 грудня 2024 року;
5) 20 червня 2025 року сплачено 70 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL576978 від 20 червня 2025 року.
На виконання п. 4.3. договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» було перераховано кошти філії «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а саме:
1) 25 липня 2024 року в розмірі 42 190,01 грн., що підтверджується платіжною інструкцією на кредитовий переказ коштів №ОР124364 від 25 липня 2024 року;
2) 01 жовтня 2024 року в розмірі 30 550,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією на кредитовий переказ коштів № ОР222070 від 01 жовтня 2024 року.
Загальна сума платежів, яка надійшла від Відповідача складає 472740,81 грн., проте, враховуючи, що між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Берегометське лісомисливське господарство» та ФОП Мандрик Майєю Гаврилівною було укладено кілька договорів, філія «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» розподіляла кошти по різних укладених договорах, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 11 липня 2025 року, яка надана філією «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Відповідно до вказаної довідки в рамках договору №UEEX-7987-5 від 22.07.2024 було зараховано 429287,22 грн.
Таким чином, на виконання договору №UEEX-7987-5 від 22.07.2024 відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 858128,95 грн., проте, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 429287,22 грн.
Зобов'язання щодо оплати отриманої партії товару у зазначений строк, відповідачем не було виконано, внаслідок чого, 19.05.2025 року Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати заборгованості.
Окрім того, на виконання свої зобов'язань за договором відповідачем 11.08.2025 сплачено частину заборгованості в розмірі 71050,00 грн., у зв'язку з чим 26.09.2025 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Також, на виконання договірних зобов'язань відповідачем 13.10.2025 сплачено частину заборгованості в сумі 40000,00 грн., у зв'язку з чим 24.10.2025 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору відповідач не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість, з врахуванням часткових оплат, становить 317791,73 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.
Щодо належного позивача, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, філія «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» станом на дату подання цієї заяви припинена шляхом її закриття, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 469173623271 від 06 червня 2025 року.
Філію «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття відповідно до Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1853 від 18 жовтня 2024 року.
Філія «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» передала усі активи та пасиви на балансових рахунках матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше філії «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що підтверджується витягом з передавального акта активів та пасивів на балансових рахунках матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше від 31 грудня 2024 року. Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 2325 від 31 грудня 2024 року було затверджено в тому числі передавальний акт філії «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Перехід матеріальних прав є підставою для здійснення правонаступництва, а моментом матеріального правонаступництва є момент підписання відповідного передавального акту.
Вказаний висновок підтверджується положеннями чинного законодавства та сталою судовою практикою. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 27.01.2020 року (справа № 904/1050/18) з цього приводу зазначено: 9.25. Під час реорганізації юридичної особи шляхом приєднання передання майна, прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов'язків, що передаються. Разом з тим, момент переходу прав і обов'язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.04.2019 у справі № 922/2301/18).
Таким чином, Філія «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є правонаступником усіх прав та обов'язків в тому числі філії «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до підпункту 10.5.6. п. 10.5. Положення про філію "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке затверджено Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 03 жовтня 2024 року № 1700: Для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, Підприємство делегує Філії права: Представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов'язаних з діяльністю Філії; вести претензійну роботу; виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого. З метою реалізації цього права участь у справі може брати керівник Філії, інша особа, уповноважена діяти від імені Підприємства відповідно до виданої Генеральним директором довіреності та/або трудового договору (самопредставництво юридичної особи), або через представника".
Отже, з огляду на наведене вище, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" є належним позивачем у справі.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі (Постанова ОП КГС ВС від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22).
Суд зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару шляхом підписання накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.
При підписанні покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Філія «Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» поставила відповідачу товар за договором купівлі-продажу необробленої деревини №UEEX-7987-5 від 22.07.2024 на загальну суму 858128,95 грн., а відповідач в свою чергу в добровільному порядку прийняв вказаний товар та в повному не здійснив оплату за нього.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 540337,22 грн.
Таким чином, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар в сумі 317791,73 грн.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оцінюючи додані до позовної заяви докази у сукупності, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу товару на загальну суму 858128,95 грн.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду даної справи обов'язок відповідача по оплаті поставленого та прийнятого товару настав.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар в повному обсязі.
Враховуючи те, що з врахуванням часткових оплат та заяв про зменшення розміру позовних вимог, загальна сума заборгованості відповідача в розмірі 317791,73 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 317791,73 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Руїз Торіха проти Іспанії" вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову, стягнення з відповідача заборгованості в сумі 317791,73 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028,00 грн.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявляє одну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 428841,73 грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 5146,10 грн (платіжна інструкція №13535 від 14.07.2025).
26.09.2025 та 24.10.2025 до суду від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог, які прийняті судом до розгляду та з врахуванням яких сума позовних вимог становить 317791,73 грн.
Як наслідок, оскільки у позовній заяві, у зв'язку з задоволенням заяв про зменшення розміру позовних вимог ціна позову складає 317791,73 грн, враховуючи подання позовної заяви в електронній формі та у зв'язку з чим застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, позивач зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 3813,50 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 3813,50 грн у зв'язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 5146,10 грн (платіжна інструкція №13535 від 14.07.2025).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
На підставі викладеного, у зв'язку з задоволенням судом заяв про зменшення розміру позовних вимог, позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1332,60 грн., у зв'язку з чим клопотання позивача про повернення судового збору підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" (58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203А, код ЄДРПОУ 45495765) заборгованість в розмірі 317791,73 грн та судовий збір в сумі 3813,50 грн.
3. Повернути Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» (58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203А, код ЄДРПОУ 45495765) з Державного бюджету України сплачений згідно з платіжною інструкцією №13535 від 14.07.2025 судовий збір в сумі 1332,60 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2025.
Суддя С.О.Миронюк