29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"21" жовтня 2025 р. Справа № 924/674/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" з грошовими вимогами кредитора до боржника у справі
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участю:
від ТОВ "Бізнес Позика": Шкромида Ю.В.
від боржника: не з'явився
арбітражного керуючого: Багінського А.О.
від АТ КБ "ПриватБанк": Шевченко Л.П.
Ухвала постановляється 21.10.2025, оскільки попереднє засідання 18.09.2025, 25.09.2025 відкладалось, в засіданні 09.10.2025 оголошувалась перерва.
В засіданні оголошено скорочену (вступну та резолютивні частини) ухвалу.
встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2025, зокрема, відкрито провадження у справі №924/674/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією у справі №924/674/25 арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.
На виконання вищезазначеної ухвали суду 31.07.2025 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
29.08.2025 через систему "Електронний суд" на адресу суду від ТОВ "Бізнес Позика» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (від 28.08.2025), в якій просить визнати його як конкурсного кредитора з грошовими вимогами до боржника по кредитному договору №517373-КС від 26.11.2024, які складаються із 41800,00 грн. основної заборгованості (тіла кредиту), включивши до другої черги задоволення грошових вимог; 46816,00 грн. заборгованості за процентами, включивши до другої черги задоволення грошових вимог; 20105,60 грн. штрафу, включивши до третьої черги задоволення грошових вимог конкурсного кредитора та включити до другої черги задоволення вимог кредиторів. Також просить визнати грошові вимоги в розмірі 4844,80 грн. судового збору та включити їх до позачергового задовлення грошових вимог.
Ухвалою суду від 29.08.2025 прийнято заяву ТОВ “Бізнес Позика» з грошовими вимогами до боржника (від 28.08.2025) до розгляду в попередньому засіданні суду, яке призначене на 18.09.2025 та в подальшому було відкладено на 25.09.2025, на 09.10.2025, 21.10.2025.
У повідомленні про результати розгляду вимог кредиторів (від 15.09.2025) керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Багінський А.О. зазначив, що за результатами розгляду заяви ТОВ “Бізнес Позика» заявлені кредиторські вимоги ним визнаються частково на загальну суму 73013,51 грн.
Керуючий реструктуризацією заперечив щодо нарахування комісії. В обґрунтування своєї позиції, посилаючись на положення Закону України “Про споживче кредитування», якими передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, звертає увагу, що Верховним Судом наголошується, що банк не може стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, оскільки такі дії не становлять окремої банківської послуги, яку замовив позичальник, а такі дії є наслідком реалізації прав та обов'язків самого банку за кредитним договором і відповідають його економічним потребам. Аналогічно у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 видача кредиту є реалізацією обов'язку кредитодавця видати кредит і за вказану дію комісія справлятись не може. Вчиняючи дію із видачі кредиту кредитор також діє і на власну користь, адже він отримує право вимоги сплати відсотків за користування його коштами, що є самоціллю його підприємницької діяльності.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, стверджує, що стягнення комісій за дії, які банк вчиняє на власну користь, є неправомірним. Тому сума комісії в розмірі 8800,00 грн має бути виключена із загальної суми заборгованості.
Окрім того, зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними і така ж позиція викладена у постанові КГС у складі ВС у справі № 910/1274/24 від 17.04.2025.
Підсумовуючи робить висновок, що кредитор не вправі був нараховувати комісію "за видачу кредиту" і стягувати її із боржника. Як вбачається із розрахунку заборгованості, яку надав кредитор, платежі, які здійснювала боржниця, спрямовував на погашення відсотків та комісії, але при цьому основна сума заборгованості не погашалась, що призводило до щоденного нарахування процентів в сумі 440 гривень. Однак з огляду на те, що дії кредитора щодо стягнення комісії є незаконні, такі стягнення мають бути зараховані в погашення основної суми боргу.
З врахуванням наведеного за підрахунками керуючого реструктуризацією, сума боргу становить 73013,51 грн.
Також керуючий реструктуризацією не визнає 20105,60 грн. штрафу, з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та те, що штраф було нараховано після 24.02.2022.
ТОВ "Бізнес Позика" у відповіді на повідомлення арбітражного керуючого висловило свої заперечення щодо доводів керуючого реструктуризацією.
Стверджує, що комісія за надання кредиту правомірна та відповідає чинному законодавству.
Звертає увагу, що комісія про видачу кредиту була погоджена сторонами в п. 2.5 Договору, що свідчить про обізнаність позичальника щодо включення комісії "за надання кредиту" до загальних витрат за кредитним договором.
Зазначає, що обставини встановлені у справі №496/3134/19, на яку посилається керуючий реструктуризацією не є тотожними із обставинами у цій справі. Зокрема звертає увагу, що у наведеній справі йшла мова про комісію банку за надання інформації, яка за законом повинна надаватись безоплатно. Водночас Велика Палата Верховного Суду підтвердила право на нарахування комісії за видачу кредиту.
Посилаючись на положення ч. 2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування", стверджує, що закон чітко передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту. Також звертає увагу на Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою НБУ від 11.02.2021 №16, якими передбачено встановлення кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі комісії за надання кредиту.
Аналізуючи Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування", стверджує про правомірність нарахування штрафу та зазначає, що кінцевим терміном звільнення боржників від відповідальності перед кредитором за договором споживчого кредитування є 24.01.2024. Натомість договір між сторонами укладено 26.11.2024, нарахування штрафу здійснено після 24.01.2024, тому у товариства наявні підстави щодо нарахування штрафу відповідно до вимог спеціального Закону України "Про споживче кредитування".
Керуючий реструктуризацією у запереченнях на відповідь кредитора, вважає викладені в ній доводи безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать імперативним нормам чинного законодавства та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.
Щодо неправомірності стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 8800 грн, посилаючись на положення п. 4 ч.1 ст.1, ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування», акцентує увагу, що видача кредиту не є “послугою» боржнику в розумінні окремої платної дії, а навпаки, це є виконанням основного обов'язку кредитодавця за кредитним договором. Без видачі грошових коштів кредитний договір є неукладеним. Вважає, що встановлення плати за виконання власного прямого обов'язку, без якого договір не може існувати, є неправомірним. Окрім того, зазначає, кредитор видає кошти з метою отримання прибутку у вигляді відсотків, що є самоціллю його підприємницької діяльності. Звертає увагу , що позиція ВП ВС чітко вказує, що дії, вчинені банком (кредитором) на власну користь, не можуть бути підставою для стягнення комісій.
Стверджує, що видача кредиту не може вважатися супутньою послугою, оскільки є основною дією, що породжує самі кредитні правовіносини.
Вважає, що "комісія за видачу кредиту" є прихованою формою процентів та не відповідає принципам добросовісності та прозорості.
Щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій в розмірі 20105,60 грн з посиланням на висновки ВП ВС у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зазначає про пріоритет норм Цивільного кодексу України як основоположного акта цивільного законодавства у регулюванні цивільних відносин та саме необхідності застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Представник ТОВ “Бізнес Позика» в засіданні підтримав заяву з грошовими вимогами до боржника, просить її задоволити повністю.
Арбітражний керуючий у засіданні підтримав свою позицію викладену у письмовому повідомленні, письмових поясненнях.
Боржник представника для участі в судовому засіданні не направила, будь-яких пояснень щодо заявлених грошовим вимог та клопотань до суду не подала.
Розглянувши матеріали заяви ТОВ “Бізнес Позика» про визнання грошових вимог, судом встановлено та враховується таке.
Відповідно до частини 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом статті 1 КУзПБ грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (стаття 1 КУзПБ).
Згідно зі ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч. 1. ст. 122 КУзПБ.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було здійснено 31.07.2025.
ТОВ «Бізнес Позика» заяву про визнання кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи було подано 28.08.2025.
Отже, ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з грошовими вимогами в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Виходячи із спеціальних норм КУзПБ, на господарський суд покладено обов'язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Тобто, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.). Таким чином, грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
ТОВ «Бізнес Позика» заявлено до визнання грошові вимоги до боржника у розмірі 108721,60 грн по кредитному договору №517373-КС від 26.11.2024, які складаються із 41800,00 грн. основної заборгованості (тіла кредиту), 46816,00 грн. заборгованості за процентами, 20105,60 грн. штрафу, кредиторів.
З поданих матеріалів заяви вбачається, що 26.11.2022 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ "Бізнес Позика" (Кредитодавець) укладено договір №517373-КС про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (надалі Договір), відповідно до якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 44000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика" ( п. 2.1 Договору).
Строк на який надається кредит - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом - в день 1% фіксована; комісія - 8800 грн; загальний розмір наданого кредиту - 44000 грн; строк дії кредиту - до 13.05.2025;орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 108118,46 грн; загальні витрати за кредитом - 64118,46 грн ( п.п. 2.2-2.9, 2.12- 2.14. Договору).
Відповідно до п. 2.15 Договору за цим Договором надається фінансова послуга з надання коштів та банківських металів у кредит.
В п. 2.5 Договору також зазначено, що комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту, в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений п. 2.5 Договору залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору та не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно із умовами п. 4.1 Договору Кредитодавець зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1 Договору шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома трансакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений у розділі 12 Договору.
У п. 4.2 Договору передбачено, що Позичальнику здійснюється нарахування процентів за заниженою ставкою, вказаною у п. 10.2 договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії Договору за умови оплати Позичальником своєчасно і в повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту в порядку та в розмірах зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та додатку №1 до Договору. У разі несплати постачальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.
У п. 4.2.2 Договору сторони узгодили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
У разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне корегування зобов'язань Позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8-го дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів надалі не застосовуються, водночас проценти за користування кредитором нараховуються на фактичний залишок кредиту (п. 4.2.4 Договору).
У п. 5.1 визначено, що Позичальник вправі, зокрема повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати, протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору; отримувати інформацію з питань надання йому фінансових послуг кредитодавцем, щодо послуг, які не може надавати кредитодавець, та іншу інформацію, роз'яснення та документи, право на отримання яких визначене законодавством України; на звернення до Нацбанку України у разі порушення кредитодавцем законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг.
Згідно п. 5.2 Договору Позичальник зобов'язаний виконувати цей Договір у порядку та строки (терміни), встановлені Договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.
Кредитодавець має право, зокрема, вимагати від Позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Договором та зобов'язаний зокрема, надати кредит Позичальнику в строки (терміни) та в порядку, передбаченому Договором, надавати відповідно до вимог законодавства України інформацію щодо послуг, які надає кредитодавець, а також інформацію, роз'яснення та документи, право на отримання яких визначено законодавством України, забезпечити позичальнику цілодобовий доступ до особистого кабінету (п. 5.3 Договору).
У п. 5.6 Договору зазначено, що Позичальник не зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у цьому договорі та додаткових угодах до нього.
Умовами Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про споживче кредитування" (п. 7.1 Договору).
Згідно із п. 7.6 Договору у разі не здійснення сплати процентів та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту), та/або комісії за видачу додаткових грошових коштів у кредит (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені цим Договором та додатковими угодами до Договору терміни, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 % від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче.
Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов'язання згідно з графіком платежів, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати чергового платежу згідно з графіком, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф.
Складові простроченої заборгованості, на яку нараховується штраф: сума прострочених процентів, сума простроченої комісії за користування кредитом, сума комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів, суму простроченого кредиту, що не були оплачені в дати, які передбачені до сплати у відповідному періоді користування Кредитом графіком платежів (і не нараховується на суми простроченої заборгованості у попередніх періодах і на суми будь-яких штрафів).
Нарахування штрафу за порушення грошових зобов'язань здійснюється на станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, на наступну суму заборгованості: якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є більшим, ніж розмір платежу за користування кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів - штраф нараховується на суму платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів; якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим, ніж розмір платежу за користування кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів - штраф нараховується на залишок простроченої заборгованості за Договором (при цьому, якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим ніж 100 (сто) гривень - штраф не нараховується).
У випадку погашення Позичальником простроченої заборгованості за Договором у повному обсязі до 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, нарахування штрафу за порушення грошових зобов'язань не здійснюється.
Сукупна сума штрафів, нарахованих за кожен факт порушення зобов'язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов'язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Позичальник зобов'язаний сплатити штраф, нарахований Кредитодавцем у порядку, передбаченому цим пунктом Договору, у той же день, коли Кредитодавцем було нараховано штраф.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в п. 2.7. Договору (окрім п. 11.2.6. Договору, який діє протягом передбаченого у зазначеному пункті строку).
Пунктом 11.3. Договору встановлено, що підписуючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п'ятою статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та статтями 9, 25 Закону України "Про споживче кредитування" на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Позичальник не має інших документів, що посвідчують його особу, окрім документа, реквізити якого зазначені в розділі 12 цього Договору
У п.11.4.4 Договору зазначено, що Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови. Їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно уклав Договір з вільним волевиявленням.
Сторонами Договору підписано Додаток №1 до Договору № 517373 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розрахованої за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом) та Додаток №2 - таблиця обчислення загальної вартотсі кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розрахованої за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом).
ТОВ "Бізнес Позика" на виконання вищенаведеного Договору, 26.11.2024 видано ОСОБА_1 кредит в розмірі 44000 грн на вказаний картковий рахунок, що відображено у витязі з анкети клієнта та підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ "ПрофітГід", з яким кредитодавцем укладено договір про надання послуг №ПГ-5 від 04.11.2020 (щодо дистанційного обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, технологічне обслуговування з прийому платежів та /або перрерахуванян грошових коштів).
ОСОБА_2 лише частково виконано умови договору, що відображено, зокрема, в інформаційних довідках ТОВ "Платежі онлайн" від 07.08.2025 №№ 119-124/08.
В зв'язку із неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань, відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору за період з 26.11.2024 по 28.08.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість станом на 28.08.2025 у сумі 108721,60 грн, з яких 41800,00 грн. основної заборгованості (тіла кредиту), 46816,00 грн. заборгованості за процентами, 20105,60 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.1-1 Закону України "Про споживчий кредит" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.
Водночас, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з наявних матеріалів згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 28.08.2025 існує заборгованість перед ТОВ "Бізнес Позика" за кредитом в сумі 41800 грн, за процентами в сумі 46816,00 грн та нараховано штраф в сумі 20105,60 грн.
Боржниця грошові вимоги ТОВ "Бізнес Позика" не заперечила.
Щодо тверджень розпорядника майном про неправомірне включення до кредитного договору умов про комісію та їх врахування у загальну заборгованість боржниці суд звертає увагу на наступне.
У п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" дано визначення - загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, які включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Водночас судом враховується визначена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченіст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Доказів визнання недійсним в цілому чи окремих частин договору про надання кредиту №517373-КС від 26.11.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Бізнес Позика", суду не подано.
З приводу посилань керуючого реструктирацією на нікчемність умови договору про сплату комісії за видачу кредиту, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті (визначено умови, які повинен включати договір про споживче кредитування), є нікчемним. Однак доводів та доказів, які б підтверджували, що умови кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту обмежують права боржниці порівняно з правами встановленими Законом України "Про споживче кредитування" та укладення договору з порушенням вимог ч. 1 ст. 12. Закону України "Про споживче кредитування" суду не наведено та не надано.
Водночас, укладаючи договір про надання кредиту від 26.11.2024 з ТОВ "Бізнес- Позика" боржниця погодилась з умовами договору та зокрема зазначила, що ознайомлена з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, ввжає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно уклала договір з вільним волевиявленням (п.11.4.4. Договору). При цьому умови кредитного договору містили обов'язок позичальника сплатити комісію у визначеному розмірі за видачу кредиту (п.п.1.6, 2.5, 4.2.2, 5.2.3, 5.3.4). Разом з тим, доказів, які б підтверджували відмову боржниці від Договору, звернення до кредитодавця щодо отримання інформації, роз'яснень щодо сплати комісії, звернення до Нацбанку України у разі порушення кредитодавцем законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг, як то передбачено п. 5.1 кредитоного договору суду не подано.
Окрім того, судом звертається увага, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги" клієнт перед та під час отримання фінансової та/або посередницької послуги має право на своєчасне отримання необхідної, повної, доступної та достовірної інформації про фінансову та/або посередницьку послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання.
З огляду на вищенаведені обставини, щодо посилань керуючого реструктуризацією на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі 496/3134/19 від 13.07.2022, суд звертає увагу, що останні зроблені у справі, предметом якої було визнання недійсним правочину та стосувались умов кредитного договору щодо сплати комісії банку за надання інформації, яка за законом повинна надаватись безоплатно.
З врахуванням наведено суд вважає, що грошові вимоги ТОВ "Бізнес Позика" в сумі 41800,00 грн. основної заборгованості та 46816,00 грн. заборгованості за процентами є обґрунтованими.
З приводу заявлених грошових вимог в частині 20105,60 грн. штрафу, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Водночас судом враховується, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23).
З приводу доводів кредитора про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункту 6 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", суд зазначає таке.
Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Цим же Законом внесені аналогічні зміни в Закон України "Про споживче кредитування", зокрема, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Між тим, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX) вказаний пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
При цьому, аналогічні зміни в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Відтак, хоч Закон № 3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон №2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення ст. 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній") у цій ситуації неможливе.
Зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Враховуючи викладене, суд застосовуючи положення пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, вважає, що заява з грошовими вимогами в частині 20105,60 грн. штрафу є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи вищенаведене у сукупності грошові вимоги ТОВ "Бізнес Позика" є обґрунтованими та підтвердженими в загальній сумі 88616,00 грн ( основний борг та проценти) .
Згідно з ч. 4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на наведене вище, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Бізнес Позика" в сумі 88616,00 грн, з яких 41800,00 грн. основної заборгованості та 46816,00 грн заборгованості за процентами. В решті заяви з грошовими вимогами щодо 20105,60 грн. штрафу суд відмовляє.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду із заявою про грошові вимоги до божника ТОВ "Бізнес Позика" сплатило судовий збір в розмірі 4844,80 грн. згідно платіжної інструкції №4915 від 28.08.2025.
Враховуючи вищенаведене, витрати на оплату судового збору кредитором в розмірі 4844,80 грн підлягають включенню до витрат пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, які відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 9, 45, 47, 48, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" з грошовими вимогами до боржника (від 28.08.2025) задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі Українки, 28, оф.411, м. Київ, код 41084239) до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 88616,00 грн (41800,00 грн. основної заборгованості та 46816,00 грн. заборгованості за процентами), з віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів, та 4844,80 грн витрат по сплаті судового збору, які підлягають задоволенню позачергово.
В решті заяви з грошовими вимогами (20105,60 грн. штрафу) відмовити.
Розпоряднику майна включити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі українки , 28 ,оф.411, м. Київ, код 41084239) до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили 21.10.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 255-257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 27.10.2025.
Суддя Виноградова В.В.