Справа № 128/2255/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року місто Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , інших даних суду не відомо,
за ст. 124 КУпАП,
08.06.2025 року о 17:16:00 в с. Зарванці, вулиця Мирна-пров. Мечнікова, водійка ОСОБА_1 керувала автомобілем «Nissan Leaf» д.н.з. НОМЕР_1 по пров. Мечнікова, при виїзді на нерегульоване перехрестя здійснювала маневр повороту ліворуч на вул. Мирна, не надала перевагу в русі автомобілю «Jeep Compass» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїла з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Чим порушив п. 16.11. ПДР - порушені дій водія чиє ТЗ рухається по другорядній на перехресті нерівнозначних доріг; п. 10.4 ПДР- ін. порушення ПДР, порушення правил повороту праворуч та ліворуч.
Згідно протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.
Оскільки на момент розгляду справи про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 закінчились строки, передбачені ст. 38 КпАП України, то провадження, згідно п. 7 ст. 247 КпАП України підлягає закриттю.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 927/623/18 від 16.04.2019 року, згідно якої застосування положень ч.1 п.7 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а провадження № К/9901/12342/18) зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Тобто, при закритті провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП суд позбавлений можливості вирішувати питання про наявність вини в діях особи.
Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Керуючись ст. ст. 38, 124, 247, 268, 283, 284 КпАП України, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО