65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 910/7734/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/7734/25
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ"
про стягнення 20 039,13 грн,
за участю представників:
від позивача: Полубоярова К. В. /самопредставництво/;
від відповідача: не з'явився;
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ" (далі - відповідач) про стягнення 20 039, 13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № ДФ-364 від 10.06.2013 (далі - договір оренди) в частині своєчасного здійснення орендних платежів у період з 01.02.2022 по 04.01.2024. Через вказані обставини виникла заборгованість у розмірі 13 116, 20 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 2773, 71 грн пені, 905, 01 грн 3% річних та 3244, 21 грн інфляційних втрат.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ" про стягнення 20 039,13 грн, разом з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 для розгляду судової справи № 910/7734/25 визначено головуючого суддю Деркач Т. Г.
23.07.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, судове засідання щодо розгляду справи по суті призначив на 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою відкладено судове засідання на 06.10.2025 о 09:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
06.10.2025 у судовому засіданні, за участю представника позивача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав судове засідання на 27.10.2025 о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
13.10.2025 за вх.№31987/25 господарський суд одержав письмові пояснення позивача.
У судовому засіданні 27.10.2025 за участю представника позивача, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочену (вступну та резолютивну частини) судового рішення.
Відповідач у судові засідання не з'явився, водночас про судові засідання повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвал суду до електронного кабінету останнього.
Стислий виклад позиції позивача
У період з 01 лютого 2022 по 04 січня 2024 майно за договором оренди перебувало у користуванні відповідача у повному обсязі.
Однак відповідач не сплачував орендну плату, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість за орендними платежами, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 за період з 01.02.2022 по 04.01.2024 на суму 13 116,20 грн.
Позивач також вказує, що відповідач отримував перепустки на територію порту, вивезення майна та обладнання в період з 01.06.2022 по 04.01.2024.
Надалі позивач за невиконання умов договору в частині сплати орендної плати нарахував відповідачу пеню, 3 % річних, інфляційні втрати.
Обставини справи встановлені судом
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення першого поверху офісної частини будівлі ПКОС, (інв. №060738) (реєстровий номер 01125666.1.АААИГБ004), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, загальною площею 8,63 кв.м. (далі - «Майно»), що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - «Балансоутримувач»), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ФОП Лемза І. В. станом на « 31» березня 2013 та становить 45 357,00 грн.
Майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2 договору оренди).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не пізніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору оренди).
Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (п. 2.4 договору оренди).
Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим (п. 2.5 договору оренди).
Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р №786 (зі змінами) (надалі методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2013) - 566,96 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2013 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абз.1 цього пункту на індекси інфляції травня 2013 та червня 2013.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору оренди).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору оренди).
Відповідно до п. 3.5 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 договору оренди).
Договір укладено строком на один рік, з моменту підписання договору оренди (п. 10.1 договору оренди).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін (п.10.4 договору оренди).
Згідно п. 10.6 договору оренди чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п. 10.10 договору оренди майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.
Взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.12 договору оренди).
10.06.2013 на виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до договору оренди, укладеного з ТОВ «ДІ МАРЕ» від 10.06.2013.
Надалі між сторонами укладено договори про внесення змін до договору оренди (обліковий номер договору №209840910850) про наступне:
- 13.06.2013 сторони внесли зміни у пункті 1.1 Розділу І договору оренди слова….що перебуває на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт» (Балансоутримувач) замінили словами, що перебуває на балансі ДП “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація є правонаступником ДП “Одеський морський торговельний порт»);
- 24.06.2014 сторони продовжили термін дії договору оренди до 10.06.2015 включно;
- 09.06.2015 сторони продовжили термін дії договору оренди до 10.06.2016 включно;
- 29.04.2016 сторони розділ 3 договору оренди доповнили пунктом 3.12 наступного змісту: бюджет 3.12. Керуючись п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний України на 2016 рік", індексацію орендної плати за цим Договором слід вважати призупиненою на період з січня по грудень 2016 року. Отже, протягом 2016 року місячний розмір орендної плати за цим договором оренди становитиме орендну плату, визначену за грудень 2015 року.";
- 19.10.2016 сторони п. 1.1. договору оренди виклали в такій редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення першого поверху офісної частини будівлі ПКОС, (інв. №060738) (реєстровий номер 01125666.1.АААИГБ004), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, загальною площею 8,63 кв.м. (далі - «Майно»), що обліковується на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Експертне Агентство Укрконсалт» станом на 31.07.2016 і становить 84 314 грн»; п . 3.1. договору виклали в новій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) та п. 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, яке затверджено наказом ФДМУ від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2016: 1053,93 грн; до договору про внесення змін від 19.10.2016 сторони підписали 19.10.2016 Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту);
- 05.06.2018 сторони продовжили термін дії договору оренди до 10.06.2019 включно;
- 02.08.2019 Преамбулу Договору оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності від 10.06.2013 викладено у такій редакції: «Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, код ЄДРПОУ 43015722 (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, код ЄДРПОУ 20984091), місцезнаходження якого: 65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15 (в подальшому іменований "Орендодавець"), в особі начальника Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях Косьміна Олексія Миколайовича, який діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого наказом ФДМУ від 22.05.2019 р. № 484 та наказу ФДМУ від 13.05.2019 р. № 143-р, з одного боку, та ТОВ "ДІ МАРЕ", ідентифікаційний номер 38188559 (в подальшому іменований "Орендар"), в особі директора Онищенко О.С., що діє на підставі Статуту, з другого боку, в подальшому разом іменуються «Сторони», уклали цей Договір про наведене нижче:"
Пункт 1.1 договору оренди викладено в такій редакції: 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення першого поверху офісної частини будівлі ПКОС, (інв. № 060738) (реєстровий номер 01125666.1.АААИГБ004), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, загальною площею 10,96 кв.м. (далі - Майно), що обліковується на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Експертне Агенство Укрконсалт" станом на 31.07.2016 р. і становить: 107 77,80 грн".
Пункт 3.1. договору оренди виклали в такій редакції:» 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 р.: 1 710,57 гривень. "
П.п. 10.1 договору оренди доповнили реченням такого змісту: Продовжити термін дії цього договору до 10.06.2020 р. включно".
- 02.08.2019 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» до договору про внесення змін від 02.08.2019, до договору оренди;
- 12.06.2020 сторони продовжити термін дії договору оренди до 10.06.2021 включно при умові виконання Орендарем п. 3.12, п. 5.18 цього договору.
У претензії від 04.04.2023 позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за договором від 10.06.2013 у розмірі 5156,96 грн (основний борг, пеня, 3% річних та інфляційні втрати).
ТОВ “ДІ МАРЕ» листом від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1 звернулось до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, в якому повідомило, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП “АМПУ», зокрема, за договором оренди від 06.04.2010 №209840910067, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди від 06.04.2010 №209840910067 та керуючись ч. 6 ст. 762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
05.01.2024 Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях №15 “Щодо прийняття рішення про припинення договору оренди від №209840910850 від 10.06.2013», на підставі вимог ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX, постанови КМУ “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 №634 та враховуючи лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 19.12.2023, наказано, припинити чинність договору оренди від 10.06.2013 № 209840910850 нерухомо державного майна, а саме: частина нежитлового приміщении першого поверху офісн частини будівлі КПСС (інв. 060738) загальною площею 10,96 кв.м., яке розташоване адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 та перебуває на балансі Одеської філії Державно. підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морсько порту).
В матеріалах справи наявні наступні документи (без підпису сторін):
- проект договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.06.2013 № 209840910850 щодо припинення чинності вказаного договору з 15.01.2024 та проект Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.01.2024 з додатками.
У листі від 31.05.2024 вих.№31/05 ТОВ “ДІ МАРЕ» повідомлено позивача, що наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна не містить положень щодо списання неправомірно нарахованої заборгованості за орендною платою за період, за який не було можливості користуватися об'єктом через обставини непереборної сили, а також те, що у наданому проекті договору містяться суми про заборгованість, з якими товариство не погоджується, у зв'язку з чим повернуто відповідачу наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна та акт повернення майна.
На виконання умов укладеного між сторонами договору оренди, позивач для здійснення відповідачем оплати, зокрема, у розмірі 30% орендних платежів, за період з 01.02.2022 по 04.01.2024 було сформував рахунки на загальну суму 13 116,20 грн. Також, склав акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані з боку відповідача.
Також на підтвердження позовних вимог позивач додав до матеріалів справи:
- лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 01.04.2023 начальнику Загону охорони морського порту адміністрації Одеського морського порту, в якому заявлено прохання надати дозвіл на вивезення з території адміністрації Одеського морського порту 06.04.2023 вантажу, що належить підприємству (меблі (стільці, столи), зонти);
- лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 17.04.2023 начальнику Загону охорони морського порту адміністрації Одеського морського порту, в якому заявлено прохання надати дозвіл на вивезення з території Одеського морського порту 19.04.2023 вантажу, що належить підприємству (меблі (стільці, столи));
- лист ТОВ “ДІ МАРЕ» від 28.09.2024 начальнику Загону охорони морського порту адміністрації Одеського морського порту, в якому заявлено прохання надати дозвіл на вивезення з території Одеського морського порту 29.09.2023 вантажу, що належить підприємству;
- роздруківки з інформацією щодо надання перепусток працівникам ТОВ “ДІ МАРЕ» на територію порту 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №ДФ-364 від 10.06.2013 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати у період з 01.02.2022 по 04.01.2024 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 13 116,20 грн основного боргу, 2773,71 грн пені, 905,01 грн 3% річних та 3244,21 грн інфляційних втрат.
Висновки суду
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ» (Орендар) було укладено договір оренди, до якого в процесі здійснення господарських взаємовідносин вносились зміни за укладеними договорами про внесення змін), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи те, що об'єктом договору є державне майно, на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до п. 3.5 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати (ч. 3 ст. 17 Закону).
Господарський суд установив, що орендна плата відповідачем не сплачувалась з лютого 2022 року і до дати розірвання договору - 04.01.2024 року, тому позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 року по 04.01.2024 року.
Водночас Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.
Абзацом 1 частини 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова №634) встановлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей.
З наданого розрахунку заборгованості з орендної плати, вбачається, що позивач, згідно Постанови №634, не здійснював у період з 24.02.2022 по 30.05.2022 нарахування ТОВ “ДІ МАРЕ» орендної плати та здійснив перерахунок орендної плати у період з 01.02.2022-23.02.2022 включно та установив, що орендна плата становила 848,59 грн.
Перевіривши наданий розрахунок заборгованості ТОВ “ДІ МАРЕ» з орендної плати, суд вважає його правильним та обґрунтованим в частині періоду з 01.02.2022 по 23.02.2022 у сумі 848,59 грн. При цьому, докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем орендної плати в зазначений період в матеріалах справи відсутні.
Щодо нарахування позивачем заборгованості ТОВ “Ді Маре» з орендної плати за період з 01.06.2022 по 04.01.2024, суд зазначає таке.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19).
Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, та послідовно застосовується Верховним Судом (постанови від 19.03.2024 у справі №915/458/23, від 31.08.2023 у справі №925/181/2 (925/256/23), від 20.06.2023 у справі №904/2470/22, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21)).
Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі №916/599/23, від 19.03.2024 у справі №915/458/23).
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21, №916/599/23).
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар (наведена правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/255/23).
Господарський суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено Державне підприємство “ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.
Як було зазначено в договорі оренди та в акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 10.06.20, орендоване майно розміщено за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, тобто, у будівлі Одеського морського вокзалу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р “Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України», установлено з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.
Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомим є факт того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місця розташування відноситься до об'єктів критичної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно якої запроваджено певні обмеження у використанні/відвідуванні.
Також варто зазначити, що у ніч на 25 вересня 2023 року російські війська атакували Одесу ракетами та дронами, внаслідок чого були суттєво пошкоджені будівлі морського вокзалу та готелю, що знаходиться на його території.
Аналогічне встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2023, постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/3881/23 та від 16.12.2024 у справі № 916/2712/24 (відповідно до тексту судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Колегія суддів Південного-західного апеляційного господарського суду виснувала, що в силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану, перебування в приміщеннях Одеського морського вокзалу обмежено для усіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому учасниками справ № 916/3881/23 та №916/2712/24 були Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ МАРЕ».
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа ТОВ “ДІ МАРЕ» від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1, відповідач повідомив РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Приморська,6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП “АМПУ», зокрема, за укладеним договором оренди.
Оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, відповідач просив припинити дію договору оренди державного майна та керуючись ч.6 ст.762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
Як було зазначено в акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 10.06.2013, майно було передано в оренду з метою розміщення побутового приміщення.
Натомість позивач не довів жодними належними та відповідними доказами факту використання відповідачем такого майна у спірному періоді з 24.02.2022 по 04.01.2024 в якості побутового приміщення.
Беручи до уваги викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ “ДІ МАРЕ», як Орендарем, після запровадження на території України воєнного стану в силу незалежних від нього обставин не мало об'єктивної можливості отримання доступу до переданого в оренду Майна та його подальшого використання, оскільки заборона доступу до відповідного майна, розташованого в межах об'єкту критичної інфраструктури, встановлена структурними підрозділами Сил оборони України з метою відсічі збройної агресій Російської Федерація.
При цьому, неможливість використання відповідачем у період з 24.02.2022 по 04.01.2024 об'єкту оренди викликана незалежними від сторін спору причинами, а саме: військовою агресією російської федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та обмеження доступу до майна, що знаходиться на території Одеського морського порту.
Покликання позивача на те, що представники відповідача отримували пропуски та заходили на територію об'єкту оренди, не приймається до уваги господарським судом з огляду на таке.
Відповідно до доданих до матеріалів справи документів, відповідач отримував перепустки для своїх співробітників в наступні дати - 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023.
Тобто за більше ніж півтора року (з червня 2022 року по січень 2024 року) представники відповідача лише тричі заходили на територію Одеського морського порту, про що зазначено в перепустках “з метою забрати належне відповідачу майно».
Крім того, саме лише перебування співробітників відповідача на території Одеського морського порту не свідчить про можливість використання майна за призначенням.
Беручи до уваги наведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що неможливість використання відповідачем у період з 24.02.2022 по 04.01.2024 орендованого майна, переданого йому на підставі договору оренди, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України зумовлює наявність правових підстав для звільнення ТОВ “ДІ МАРЕ» від сплати нарахованої позивачем за період з 31.05.2022 по 04.01.2024 орендної плати за цим договором.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 848,59 грн (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022).
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині сплати орендних платежів за лютий 2022 не виконав у встановлений договором строк, то, відповідно, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що тягне за собою відповідні правові наслідки.
Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок пені за період з 13.02.2022 по 11.08.2022, яку позивач нарахував у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів у лютому 2022, господарський суд вважає його таким, що здійснений правильно відповідно до встановлених обставин справи у сумі 132,52 грн.
Разом з тим, з огляду на встановлення судом відсутності у відповідача зобов'язання по сплаті орендної плати у період з 31.05.2022 по 04.01.2024, відповідно відсутнє і прострочення такого зобов'язання, що в свою чергу виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені за п. 3.6 договору, що заявлені до стягнення за зазначений період.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 132,52 грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних (за період 13.02.2022 по 12.06.2025) в сумі 84,75 грн та інфляційних витрат (за період з 13.02.2022 по 30.04.2025) в сумі 452,62 грн, - нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати у лютому 2022, суд вважає їх правильними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній частині.
При цьому, суд враховує, що зобов'язання зі сплати річних процентів та інфляційних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Такий висновок наведено в постанові ВП ВС від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Враховуючи наведені судом обставини щодо відсутності у відповідача грошового зобов'язання з сплати орендної плати за період з 31.05.2022 по 04.01.2024, то суд не вбачає правових підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за зазначений період.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в розмірі 84,75 грн та 452,62 грн, відповідно.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги викладене, господарський суд задовольняє позов частково.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ" (01104, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 3А, ідентифікаційний код 38188559) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл., 1, ідентифікаційний код 38728457) основний борг у розмірі 848,59 грн, пеню у розмірі 132,52 грн, 3 % річних у сумі 84,75 грн, інфляційні втрати у сумі 452,62 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 229,45 грн.
3. В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 28 жовтня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач