"21" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3045/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В..,
за участю представників сторін:
від позивача: Клапчук Ф.П.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "ЗАЛУЖЖЯ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДІС" про стягнення 671862,02 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Селянське (фермерське) господарство "ЗАЛУЖЖЯ" (надалі - СФГ "ЗАЛУЖЖЯ", Позивач) 04 серпня 2025 року використовуючи систему “Електронний суд» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДІС" (надалі - ТОВ "АГРО ДІС", Відповідач) 721862,02 грн заборгованості, з яких 600000,00 грн основного боргу, 94412,92 грн пені, 9271,00 грн 3% річних та 18169,10 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 10.01.2025 договором купівлі-продажу № 100125/1 зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого за видатковими накладними від 13.01.2025 № 1, від 15.01.2025 № 2, від 16.01.2025 № 3, від 17.01.2025 № 4 та від 18.01.2025 № 5 товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 позовній заяві СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3045/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 позовну заяву СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" залишено без руху та запропоновано зареєструвати електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на виконання встановленого частиною 6 статті 6 ГПК України обов'язку.
12 серпня 2025 року СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" представлено докази на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 прийнято позовну заяву СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3045/25, визнано справу малозначною та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 вересня 2025 року.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у СФГ "ЗАЛУЖЖЯ", так і у ТОВ "АГРО ДІС" (Код ЄДРПОУ 42759761) електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок 18.08.2025 до електронних кабінетів СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" та ТОВ "АГРО ДІС" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
12 вересня 2025 року СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" представлено заяву про зменшення розміру позовних вимог до 671862,00 грн у зв'язку із частковою оплатою ТОВ "АГРО ДІС" 50000,00 грн основного боргу.
В судовому засіданні, призначеному на 16.09.2025 судом прийнято до розгляду заяву СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Одеської області ід 16.09.2025 відкладено розгляд справи на 16 жовтня 2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 17.09.2025 до електронного кабінету ТОВ "АГРО ДІС" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16 жовтня 2025 року.
16 жовтня 2025 року СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" представлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (податкових накладних).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 відкладено розгляд справи на 21 жовтня 2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 16.10.2025 до електронного кабінету ТОВ "АГРО ДІС" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21 жовтня 2025 року.
У призначене на 21.10.2025 судове засідання як і жодне інше представник ТОВ "АГРО ДІС" не з'явився, підстав відсутності представника останнім не повідомлено.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету ТОВ "АГРО ДІС" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останнє належним чином повідомлено про судове провадження та призначенні засідання, відтак неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" у призначених судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.
В процесі розгляду справи представник СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
21 жовтня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
10 січня 2025 року між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" (Продавець) та ТОВ "АГРО ДІС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 100125/1 (Договір), пунктом 1.1 якого погоджено, що на умовах і в порядку, передбаченими цим Договором, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Предметом цього Договору є сільськогосподарська продукція, яка надалі іменується «Товар», та зазначається у Специфікаціях - невід'ємних частинах цього Договору (пункт 1.2).
Продавець гарантує Покупцеві, що Товар є його власністю, не перебуває та не перебуватиме протягом всього строку дії Договору під забороною відчуження, арештом, не є та не буде предметом застави, в тому числі, але не виключно, не є та не буде предметом застави за аграрною розпискою, та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є та не буде предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України та щодо нього відсутні судові або адміністративні спори, тощо (пункт 1.3).
Продавець гарантує те, що він є сільськогосподарським підприємством-виробником, а товар є товаром його власного виробництва та він виростив цей товар на території України, крім тимчасово окупованих територій, на яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (пункт 1.4).
Продавець цим гарантує та підтверджує, що є добросовісним платником податків, неухильно дотримується податкового законодавства, провадить господарську діяльність за місцезнаходженням, не має ознак фіктивності чи ризиковості. не здійснює безтоварні операції, проти посадових осіб Продавця немає відкритих кримінальних проваджень про ухилення від сплати податків чи легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та що цей Договір на поставку Товару не є удаваним та є укладеним з метою настання реальних правових наслідків (пункт 1.5).
Товар по якості повинен відповідати вимогам, вказаним в Специфікації для кожної партії Товару (пункт 2.1).
Остаточна якість Товару визначається на пункті розвантаження Товару, а саме: це якість Товару, яка буде вказана у товарно-транспортній накладній (чи іншому документі, що підтверджує якість Товару). Якщо якість Товару не відповідає показникам, зазначеним у пункті 2.1., то ціна Товару знижується згідно знижок, наданих покупцем (пункт 2.6).
Одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах даного Договору, є тонна (пункт 3.1).
Товар за даним Договором поставляється партіями протягом періоду вказаному в Специфікаціях до цього Договору (пункт 3.2).
Кількість та строк поставки, ціна та загальна вартість Товару для кожної партії, шо поставляється згідно цього Договору, визначаються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються Сторонами щодо кожної партії Товару та є невід'ємними частинами цього Договору (пункт 3.3).
Продавець зобов'язується передати Товар на умовах, які визначаються в Специфікаціях до цього Договору (пункт 4.1).
Якщо поставка Товару здійснюється з господарства, на умовах FCA, Продавець зобов'язується: забезпечити своєчасне повне завантаження транспорту; утримувати під'їзні шляхи в пунктах завантаження у справному стані, що забезпечує безперешкодний та безпечний рух транспорту; мати пристрої для освітлення місць завантаження та під'їзних шляхів до них при роботі у вечірні години; мати необхідне для завантаження Товару обладнання; не допускати тривалого простою транспорту (більше 4 годин після прибуття транспорту на завантаження); гарантувати, що ваги, на яких тарують та зважують транспорт, сертифіковані (пункт 4.2).
Якщо поставка Товару здійснюється на умовах DAP: поставка здійснюється Продавцем, шляхом надання Товару в розпорядження Покупця на території зернового складу морського торгівельного порту або зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження; транспортування здійснюється за рахунок продавця; датою поставки є дата приймання товару в Місці поставки, що підтверджується видатковими накладними; право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент здійснення поставки; всі витрати, пов'язані зі зберіганням товару, доведенням якості Товару до показників, визначених у Специфікаціях до цього Договору, до моменту поставки здійснюються за рахунок Продавця (пункт 4.3).
При поставці на умовах FCA - Покупець здійснює оплату кожної окремої автомобільної партії Товару в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Продавця суми коштів у розмірі 86% після виконання Продавцем п. 5.4. цього Договору в день завантаження та/або протягом 10 днів (пункт 5.1).
При поставці на умовах DAP - Покупець здійснює оплату кожної окремої автомобільної партії Товару не раніше третього дня. після отримання портового реєстру про вивантажений товар, в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Продавця суми коштів у розмірі 86% після виконання Продавцем п. 5.4. цього Договору (пункт 5.2).
Покупець має право зробити передплату за товар, визначивши її розмір на власний розсуд, як при поставці на умовах DAP, так і на умовах FCA (пункт 5.3).
Продавець зобов'язаний надати Покупцеві підписаний договір, специфікацію, видаткову накладну та рахунок на оплату (пункт 5.4).
Продавець після поставки або передплати, в залежності від того, яка подія настала раніше, зобов'язується зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки податкових коригувань до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної (у тому числі код товару згідно УКТ ЗЕД, що вказується у специфікації) на повну суму поставки (або передплати), з урахуванням граничних строків, встановлених Податковим кодексом України (пункт 5.7).
Продавець, після реєстрації податкової накладної та/або розрахунків податкових коригувань до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зобов'язаний надати квитанцію про реєстрацію на електронну пошту покупця (пункт 5.10).
Доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії Товару, Покупцем здійснюється па протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) Продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.п.5.4. та п.п. 6.6 Договору (пункт 5.11).
У випадку порушення строків поставки товару відповідно до п. 4.2. та п. 4.3. цього Договору Продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від вартості непоставленого (недопоставленого) та/або відвантаженого (недовідвантаженого) Товару за кожен день прострочення та відшкодовує покупцеві збитки.
Сума збитків, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з невиконанням Продавцем зобов'язань щодо поставки Товару в строки, передбачені Специфікацією, визначаються в розмірі різниці між ринковою вартістю непоставленого Товару на момент відшкодування збитків/пред'явлення вимоги/претензії/подання позову (за вибором Покупця) та вартістю Товару відповідно до Специфікації. Для цілей цього пункту ринковою ціною Товару є середня ціна Товару за Договорами, укладеними Покупцем на співставних умовах у відповідний день, або, за відсутності таких договорів протягом трьох днів, що передують дню, на який розраховується ринкова вартість, а за відсутності таких договорів - відповідно до цінових довідок, виданих, за вибором Покупця, Торгово-промисловою палатою України, або ДІЇ «Держзовнішінформ», або провідними інформаційними агентствами (зокрема, УкрАгроКонсалт, АПК-Інформ, тощо).
У випадку сплати попередньої оплати. Продавець, додатково, відшкодовує Покупцеві витрати на обслуговування банківського фінансування суми такої попередньої оплати з розрахунку 20% річних, починаючи з дня сплати попередньої оплати до дня поставки Товару на суму, не меншу ніж сума сплаченої попередньої оплати, або її повернення.
Збитки та проценти, передбачені цим пунктом, сплачуються в повній сумі, понад суми штрафних санкцій (пункт 6.2)
У випадку неправильного (некоректного, неповного, із помилками тощо) складання податкових накладних і їхньої реєстрації у ЄРПН, у тому числі щодо коду Товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, згідно з вимогами Податкового кодексу України, Продавець зобов'язаний здійснити реєстрацію складеної належним чином податкової накладної за першою вимогою Покупця протягом двох банківських днів від дня отримання відповідної вимоги Покупця або самостійного виявлення факту помилки та сплатити штраф на користь Покупця за такою вимогою у розмірі 100% суми ПДВ, включеної у таку податкову накладну. У випадку порушення дводенного строку для реєстрації складеної належним чином податкової накладної та/або несплати зазначеного у цьому пункті штрафу на користь Покупця протягом двох банківських днів, Продавець зобов'язаний сплатити зазначений штраф у подвійному розмірі. У випадку, якщо цс потягло негативні наслідки для Покупця у вигляді донарахувань податкових зобов'язань до сплати, крім зазначеного вище у цьому пункті штрафу, Продавець зобов'язаний компенсувати штрафи і пеню, сплачені Покупцем добровільно за підсумками подання уточнюючої декларації чи за підсумками перевірки контролюючим органом, оформленими відповідним податковим повідомленням-рішенням (пункт 6.9).
Сторони гарантують, заявляють та зобов'язуються одна перед одною, що при виконанні цього Договору вони дотримуватимуться всіх належних законів, правил та норм, включно, зокрема, з санкціями, законами з протидії корупції та легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом, а, також, податкового законодавства (пункт 6.12).
Всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути протягом виконання цього Договору або в зв'язку з ним. будуть вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами (пункт 8.1).
Якщо Сторони не дійдуть згоди, спір буде передано до господарського суду (пункт 8.2).
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (пункт 9.1).
Будь-які доповнення й зміни до дійсного Договору повинні бути оформленні письмово у вигляді додатків до дійсного Договору та підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 9.2).
Представлена копія Договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
Також 10 січня 2025 року між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" як Продавцем та ТОВ "АГРО ДІС" як Покупцем погоджено Специфікацію, котрою визначено назву Товару - кукурудза; кількість (тон) (+/- 10%) - 1170; ціну за одиницю Товару з ПДВ (грн) - 9100,00 грн та ціну за одиницю Товару без ПДВ (грн) - 7982,46 грн.
Погоджено, що Продавець виростив цю партію товару і зобов'язаний відвантажити цю партію Товару до 28.02.2025 на умовах FCA згідно правил Інкотермс-2010 та п.4.2 Договору, пункт навантаження: Київська область, Обухівський район, с. Демівщина, СФГ «ЗАЛУЖЖЯ»; пункт розвантаження: Одеська область, м. Березівка, вул. Грушевського, 95.
Покупець здійснює оплату кожної окремої автомобільної партії Товару відповідно до умов п. 5.2 Договору в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Продавця суми коштів у розмірі 86% після розвантаження товару та виконання Продавцем п. 5.4. Договору (пункт 3 Специфікації).
Кількість Товару у видатковій накладній та податковій накладній вказується в кілограмах. Ціна одного кілограма Товару при цьому розраховується за формулою: Цост/1000, де Цост - остаточна ціна однієї тони відповідної партії Товару (пункт 8 Специфікації).
Видаткова накладна складається датою переходу права власності на Товар на Партію товару протягом одного робочого дня або одної календарної доби (пункт 9 Специфікації).
В процесі здійснення між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" як Продавцем та ТОВ "АГРО ДІС" як Покупцем господарських взаємовідносин на підставі дослідженого Договору складено наступні видаткові накладні:
13.01.2025 № 1, згідно з якою СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" поставлено, а ТОВ "АГРО ДІС" прийнято Товар (кукурудза) кількістю 376500 кг на суму 3426151,66 грн з ПДВ;
15.01.2025 № 2, згідно з якою СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" поставлено, а ТОВ "АГРО ДІС" прийнято Товар (кукурудза) кількістю 203580 кг на суму 1852578,90 грн з ПДВ;
16.01.2025 № 3, згідно з якою СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" поставлено, а ТОВ "АГРО ДІС" прийнято Товар (кукурудза) кількістю 39580 кг на суму 360178,18 грн з ПДВ;
17.01.2025 № 4, згідно з якою СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" поставлено, а ТОВ "АГРО ДІС" прийнято Товар (кукурудза) кількістю 330620 кг на суму 3008643,46 грн з ПДВ;
18.01.2025 № 5, згідно з якою СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" поставлено, а ТОВ "АГРО ДІС" прийнято Товар (кукурудза) кількістю 203040 кг на суму 1847664,90 грн з ПДВ.
Відповідно до представленої податкової накладної від 10.01.2025 № 1 СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" (20622962) відображено здійснення господарської операції як постачальником (продавцем) із ТОВ "АГРО ДІС" (42759761) як отримувачем (покупцем) на загальну суму (кошти), що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 9009004,36 грн, з яких загальна сума податку на додану вартість - 1106368,96 грн. Опис (номенклатура) товарів/послуг: кукурудза; кількість/об'єм 990000; ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів/обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість - 7,98246 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість -7902635,40 грн; сума податку на додану вартість - 1106368,96 грн.
Відповідно до представленої квитанції № J1490902 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.01.2025 за № 9004568400 зареєстровано податкову накладну від 10.01.2025 № 1, підписану електронним підписом СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" (20622962).
Відповідно до представленої податкової накладної від 18.02.2025 № 1 СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" (20622962) відображено здійснення господарської операції як постачальником (продавцем) із ТОВ "АГРО ДІС" (42759761) як отримувачем (покупцем) на загальну суму (кошти), що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 1486212,72 грн, з яких загальна сума податку на додану вартість - 182517,35 грн. Опис (номенклатура) товарів/послуг: кукурудза; кількість/об'єм 163320; ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів/обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість - 7,98246 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість - 1303695,37 грн; сума податку на додану вартість - 182517,35 грн.
Відповідно до представленої квитанції № J1490902 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.01.2025 за № 9004568029 зареєстровано податкову накладну від 18.01.2025 № 1, підписану електронним підписом СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" (20622962).
Відповідно до представлених банківських виписок ТОВ "АГРО ДІС" перераховано СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" 10.01.2025 - 8008003,87 грн та 1001000,49 грн; 28.01.2025 - 236212,74 грн; 11.02.2025 - 250000,00 грн; 25.02.2025 - 100000.00 грн; 28.02.2025 - 200000,00 грн; 26.03.2025 - 100000,00 грн; 04.08.2025 - 50000,00 грн із призначенням платежу «Номер док-та: …оплата за кукурудзу, вiдповiдно до рах, Договiр № 100125/1».
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимога СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" до ТОВ "АГРО ДІС" про стягнення, як стверджує перший, 671862,02 грн сукупної заборгованості за прийнятий та неоплачений товар в межах виконання господарських взаємовідносин на підставі укладеного Договору.
Відтак суду необхідно встановити наявність договірних взаємовідносин між сторонами у справі, коло прав та обов'язків кожної із них, а також встановити чи було порушення права однієї із сторін договору внаслідок дій (бездіяльності) іншої особи.
671862,02 грн заявленої до стягнення заборгованості складаються з 550000,00 грн основного боргу (вартості неоплаченого товару); 94412,92 грн пені, нарахованої упродовж 24.01-18.04.2025 на суму 600000,00 грн; 9271,00 грн 3% річних, нарахованих упродовж 24.01-31.07.2025 на суму 600000,00 грн; 18169,10 грн інфляційних нарахувань, нарахованих упродовж лютого-квітня (включно) 2025 року на суму 600000,00 грн.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно ж до статті 175 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, вимоги встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 174 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин), в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи та не ставиться під сумнів, факт укладення між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" як Продавцем до ТОВ "АГРО ДІС" як Покупцем дослідженого Договору, умовами якого передбачено продаж першим другому певного товару (кукурудзи).
Судом не встановлено підстав нікчемності укладеного правочину, так само жодною із сторін не заявлено вимогу про визнання Договору недійсним, відтак в силу приписів статті 204 ЦК України укладений між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" та до ТОВ "АГРО ДІС" Договір є правомірним.
Як зазначалось, частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Досліджений розділ 4 Договору передбачає порядок постачання (передачі) Товару від Продавця до Покупця. Більше детальне погодження умов постачання (передачі) погоджено між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" та ТОВ "АГРО ДІС" у дослідженій Специфікації, а саме Продавець зобов'язаний відвантажити партію Товару до 28.02.2025 на умовах FCA згідно правил Інкотермс-2010 та п.4.2 Договору, пункт навантаження: Київська область, Обухівський район, с. Демівщина, СФГ «ЗАЛУЖЖЯ»; пункт розвантаження: Одеська область, м. Березівка, вул. Грушевського, 95.
СФГ «ЗАЛУЖЖЯ» представлено до матеріалів справи видаткові накладні, за якими ТОВ "АГРО ДІС" прийнято відповідний Товар загальною вартістю 10495217,10 грн. Досліджені судом накладні містить підписи як Продавця, так і Покупця. При цьому досліджені видаткові накладні з боку Покупця підписано без будь-яких заперечень щодо вартості/кількості прийнятого Товару.
Так само в процесі розгляду справи ТОВ "АГРО ДІС" не висловлено заперечень стосовно прийняття від СФГ «ЗАЛУЖЖЯ» Товару загальною вартістю 10495217,10 грн.
Відтак, господарський суд доходить до висновку про доведення СФГ «ЗАЛУЖЖЯ» факту постачання (передачі) ТОВ "АГРО ДІС" погодженого Договором Товару загальною вартістю 10495217,10 грн.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 ЦК України).
Умовами розділу 5 Договору визначено порядок оплати Покупцем прийнятого Товару шляхом поетапної оплати, а саме 86% та 14%.
Відповідно ж до пункту 5.11 Договору доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії Товару, Покупцем здійснюється па протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) Продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.п.5.4. та п.п. 6.6 Договору.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України:
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
Приписами пункту 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 № 1246 (із змінами) передбачено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" представлено до матеріалів справи складені 10.01.2025 та 18.01.2025 податкові накладні № 1 та № 2, в яких відображено факт постачання (передачі) ТОВ "АГРО ДІС" Товару загальною вартістю 10495217,08 грн.
Як зазначалось, вищезазначені податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 20 січня 2025 року.
При цьому досліджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачає можливість ТОВ "АГРО ДІС" перегляду складених СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" відповідних податкових накладних як контрагентом.
Поряд із наведеним, суд вважає за необхідне зазначити, що ненадання/несвоєчасне надання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати виконаних робіт.
Рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
Відмова замовника оплачувати товар з підстав відсутності рахунку-фактури є необґрунтованою, оскільки з огляду на прийняття виконаних робіт, що підтверджується відповідним актом, він повинен оплатити виконані роботи, тому що перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту.
Ненадання позивачем рахунків для оплати не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати отриманого товару. Акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на підставі якого виникає обов'язок сплати за роботи.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 918/537/18, від 29.08.2019 зі справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, ТОВ "АГРО ДІС" як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712 ЦК України та умов Договору своєчасно та остаточно вартість отриманого Товару не сплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 пунктів 5.11 та 5.11 Договору строк виконання зобов'язання у розмірі 600000,00 грн настав, іншого Відповідачем суду не доведено як і не представлено доказів своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару.
У відповідності до пункту 5.11 Договору та зареєстрованих 20.01.2025 податкових накладних остаточний строк оплати сплив 23 січня 2025 року, відтак 24 січня 2025 року слід вважати початком прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім того, як зазначалось, в процесі розгляду справи (04.08.2025) ТОВ "АГРО ДІС" сплачено 50000,00 грн, після чого СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" представлено заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "АГРО ДІС" на користь СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" 550000,00 грн основного боргу (вартості переданого, проте не своєчасно оплаченого Товару).
Як зазначалось, СФГ "ЗАЛУЖЖЯ", окрім заявлених до стягнення 550000,00 грн основного боргу, просить стягнути з ТОВ "АГРО ДІС" 94412,92 грн пені, 9271,00 грн 3% річних та 18169,10 грн інфляційних нарахувань.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України (в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд звертає увагу на положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в частині того, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.
Втім, умови укладеного Договору не передбачають погодженого між СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" як Продавцем та ТОВ "АГРО ДІС" як Покупцем такого виду відповідальності як пеня у випадку порушення останнім зобов'язань із своєчасної оплати вартості отриманого Товару, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 94412,92 грн пені.
Разом з цим частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звернув увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК та статтею 217 ГК.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК та статтею 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).
Перевіривши представлений СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" розрахунок заявлених до стягнення 9271,00 грн 3% річних та 18169,10 грн інфляційних нарахувань, судом встановлено його відповідність приписами законодавства та методології нарахування.
Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "АГРО ДІС" на користь СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" 550000,00 грн основного боргу, 9271,00 грн 3% річних та 18169,10 грн інфляційних нарахувань у зв'язку із порушенням взятих на себе зобов'язань із своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого Товару.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Стосовно розподілу судового збору господарський суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік» …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (як зазначалось, Прокурором представлено позовну заяву використовуючи підсистему “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Звертаючись із позовом СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" у відповідності до підпункту 1 пункт 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» мало сплатити до Державного бюджету України 8662,34 (721862,02 грн * 1,5% * 0,8 = 8662,34 грн), втім сплачено 10827,93 грн.
Відтак, суд доходить до висновку, що СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" має право на звернення із заявою про повернення з Державного бюджету України 2165,59 грн надлишково сплаченого судового збору (10827,93 грн - 8662,34 грн = 2165,59 грн).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, стягненню з ТОВ "АГРО ДІС" на користь СФГ "ЗАЛУЖЖЯ" підлягає 6929,28 грн (відповідне пропорційне співвідношення у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, з урахуванням ціни позову після прийняття заяви про зменшення).
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Селянського (фермерського) господарства "ЗАЛУЖЖЯ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДІС" про стягнення 671862,02 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДІС" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, офіс 409, Код ЄДРПОУ 42759761) на користь Селянського (фермерського) господарства "ЗАЛУЖЖЯ" (09215, Київська обл., Обухівський р-н, с. Демівщина, вул. Польова, буд. 1, Код ЄДРПОУ 20622962) 550000/п'ятсот п'ятдесят тисяч/грн 00коп. основного боргу, 9271/дев'ять тисяч двісті сімдесят одну/грн 00коп. 3% річних, 18169/вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять/грн 10коп. інфляційних нарахувань та 6929/шість тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять/грн 28коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 27 жовтня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут