про розгляд заяви
20 жовтня 2025 року Справа № 915/544/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
за участю представника заявника: Брушковської О.В.
інші представники учасників справи не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти від 03.10.2025 у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966, е-mail: kanc@ntec.mk.ua)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1; ідентифікаційний код 01273160, е-mail: rbortik15@gmail.com)
про: стягнення 1110702,41 грн
На розгляді у Господарському суді Миколаївської області перебувала справа №915/544/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" про стягнення з останнього заборгованість на загальну суму 1110702,41 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 515523,38 грн, 3% річних у розмірі 10258,71 грн, інфляційних втрат у розмірі 69396,95 грн, пені в розмірі 515523,38 грн, а також судові витрати в розмірі 16660,54 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2024 у справі №915/544/22 відмовлено в задоволенні позову повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 рішення суду першої інстанції скасовано частково, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 515523,38 грн, 3% річних у розмірі 10258,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 69396,95 грн, пеню у розмірі 70762,61 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9979,66 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 14969,49 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції 28.10.2024 Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази суду.
До суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" №б/н від 03.10.2025 (вх. №14030/25 від 03.10.2025) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні діти, в якій заявник, посилаючись на ст. 1, 13, 18, 33, 48 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, просить суд надати дозвіл на звернення стягнення та примусову реалізацію на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти, а саме квартири 122 у житловому будинку 129А по вулиці Марка Кропивницького (вул. Потьомкінська) у м. Миколаєві.
Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято до розгляду заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №б/н від 03.10.2025 (вх. №14030/25 від 03.10.2025) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти, - прийняти до розгляду; призначено розгляд вказаної заяви у судовому засіданні на 20 жовтня 2025 року об 11:30; постановлено копію ухвали суду надіслати учасникам справи, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54056, м.Миколаїв, просп. Миру, 46/1) та Службі у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1).
Копію ухвали суду від 06.10.2025, направлену на адресу Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1), отримано останньою 14.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судове засідання 20.10.2025 з'явилася представник заявника, яка підтримала заяву, просить суд її задовольнити в повному обсязі.
Представники сторін в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином.
Водночас, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а тому враховуючи положення ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статті 233 ГПК України, 20.10.2025 за результатами розгляду заяви, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти та заслухавши пояснення представника заявника, господарський суд дійшов наступних висновків.
Заява про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти мотивована посиланням на положення ст. 19, 129-1 Конституції України, ст. 1, 13, 18, 33, 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 7 п. 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 №2831/5 (далі - Порядок №2831/5), п. 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), статтю 331 ГПК України.
Заявник у заяві зазначив такі обставини.
У відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ), на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №63561892 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, ЄДРПОУ 01273160) до складу якого входить:
- ВП №77068752 з примусового виконання наказу №915/544/22 виданого 28.10.2024 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1; код ЄДРПОУ 01273160) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18; ЄДРПОУ 30083966) основного боргу в розмірі 515523,38 грн, 3% річних у розмірі 10258,71 грн, інфляційних втрат у розмірі 69396,95 грн, пені у розмірі 70762,61 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9979,66 грн.
- ВП №77068135 з примусового виконання наказу №915/544/22 виданого 28.10.2024 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1; код ЄДРПОУ 01273160) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18; ЄДРПОУ 30083966) судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14969,49 грн.
- ВП №75609144 з примусового виконання постанови №72746255 виданого 22.07.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з боржника: Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (Миколаївська обл., м. Миколаїв, Україна, 54028, адреса: Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул Гмирьова, будинок 1,код ЄДРПОУ 01273160) виконавчого збору у розмірі 3852,73 грн.
- ВП №68736284 з примусового виконання наказу №915/418/21 виданого 08.12.2021 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 151374,58 грн - суму основного боргу за теплову енергію; 35159,34 грн - пені, 842,08 грн - 3% річних; 2053,40 грн - інфляційних втрат; -4033,14 грн - судового збору.
- ВП №65659762 з примусового виконання наказу №915/785/20 виданого 21.04.2021 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" грошові кошти в сумі 244540,02 грн, з яких: 158284,57 грн - основний борг; 82710,29 грн - пеня, 2001,87 грн інфляційні втрати, 1543,29 грн. - 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування витрати на оплату позовної заяви судовим збором в сумі 3668,10 грн.
- ВП №62654823 з примусового виконання наказу №915/1550/19 виданого 19.06.2020 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 141288,27 грн основного боргу за теплову енергію та 4165,18 грн збитків від інфляції 1688,74 грн - 3% річних, 141288,27 грн пені та 4326,46 судового збору.
Загальна сума боргу за зведеним виконавчим провадженням складає 1314576,92 грн.
Боржником за виконавчим документом визначено Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, ЄДРПОУ 01273160).
Під час здійснення зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання рішення.
Так, 22.07.2021, 16.06.2022 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника.
16.09.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника та винесено відповідні записи про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно результату аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України від 27.01.2023 року Відділом з'ясовано, що за боржником зареєстровані: 1) УАЗ 452 ЛЄК, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) ГАЗ 5201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; 3) ЗИЛ-ММЗ 4502, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; 4) ЗИЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 ; 5) КАМАЗ 5410 СБ 92В 2, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_10 ; 6) ОДАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_11 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_12 ; 7) ПП П5-01, реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN/ номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_14 .
07.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме вищевказаних транспортних засобів, яку надіслано до ІПНП в електронному вигляді з використанням КЕП державного виконавця , через АСВП.
Станом на 22.09.2025 транспортні засоби не розшукано.
Згідно витягу пошуку машин (dtn.dru.com.ua/AgroTechWebAcces/) за боржником зареєстровано 4 одн. машин.
Згідно інформаційної системи надавачів платіжних послуг встановлено відсутність коштів на рахунках боржника.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником Товариством з додатковою відповідальністю "Миколаївський домобудівельний комбінат" (код ЄДРПОУ 01273160) зареєстрована однокімнатна квартира загальною площею 139,3 кв.м., житловою площею 126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
20.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , та внесено запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В межах зведеного виконавчого провадження 03.04.2025 головним державним виконавцем Відділу Брушковською О.В. складено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 03.04.2025 про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно даних реєстру актів цивільного стану громадян, батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 .
16.05.2025 за вих. №7520 державним виконавцем до Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради направлено лист щодо надання попереднього дозволу для передачі на реалізацію вказаного нерухомого майна.
Листом від 22.05.2025 Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, виконуючи функції органу опіки та піклування, заперечила проти примусової реалізації квартири АДРЕСА_2 , так як порушуються житлові права дитини, яка зареєстрована за даною адресою, що і стало підставою для звернення Відділом з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти.
Розглянувши заяву Відділу про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до положень частин першої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Частиною п'ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 3, 6, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції №512/5).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.
Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції №512/5 державний або приватний виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, має обов'язок отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі №718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі №2-537/11).
У постанові від 15.02.2023 у справі №2-537/11 Верховний Суд зазначив, зокрема, що:
"… чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом ….
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини".
У постанові від 26.10.2021 у справі №755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у вирішенні питання: чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна, зазначила, зокрема, що:
"…Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитинства, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов'язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов'язані з можливими об'єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
… враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців".
Наведені вище норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду дають підстав дійти висновку, що державний чи приватний виконавець має обов'язок звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.
Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд і вирішує питання щодо можливості державним або приватним виконавцем вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна. Вирішуючи ці питання суд, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради листом №286/07.01-17 від 22.05.2025 відмовила Відділу заперечивши проти примусової реалізації квартири АДРЕСА_2 , так як порушуються житлові права дитини, яка зареєстрована за даною адресою, що і стало підставою для звернення Відділу до суду із заявою, що розглядається судом.
Згідно приписів статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частина 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989).
Наведені положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частини 6 статті 17, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до частини 4 статті 177 СК України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Аналіз зазначених норм однозначно свідчить, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва №42.83-470962-2025 від 03.04.2025 (т.2, а.с. 210) вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва №41.77-377576-2025 від 22.05.2025 (т.2, а.с. 212 на звороті) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації місця проживання за вказаною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Відповідно до Актового запису про народження №190 від 02.03.2021 (т.2, а.с. 211), батьками дитини - ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є батько - ОСОБА_3 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та мати - ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Отже, малолітня дитина ОСОБА_1 зареєстрована в спірній квартирі разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Встановлений чинним законодавством порядок реєстрації малолітньої дитини та вселення у спірну квартиру дотримано, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи не містять, а Відділом не надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно того, чи є спірне приміщення єдиним місцем постійного проживання малолітньої дитини та чи наявне інше приміщення у дитини чи її батьків, яке може використовуватись як постійне місце проживання.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 3, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, 16.09.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника та винесено відповідні записи про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
07.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: 1) УАЗ 452 ЛЄК, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; 2) ГАЗ 5201, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; 3) ЗИЛ-ММЗ 4502, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ; 4) ЗИЛ 130, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 ; 5) КАМАЗ 5410 СБ 92В 2, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_10 ; 6) ОДАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_11 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_12 ; 7) ПП П5-01, реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN/ номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_14 .
Отже, Відділом не надано суду доказів відсутності у боржника іншого майна, окрім спірної квартири, за рахунок якого можна б було виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні, а рівно доказів неможливості виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні за рахунок такого іншого майна боржника.
Пунктом 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.04.2025 у ЗВП №63561892 описано та накладено арешт на майно: квартира, загальна площа - 139,3 кв.м, житлова площа - 126,4 за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №420989953 від 03.04.2025.
За висновком суду, надання Відділу дозволу на звернення стягнення та примусову реалізацію на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти, а саме квартири АДРЕСА_2 , призведе до того, що малолітня дитина не зможе користуватись спірною квартирою, а отже до погіршення житлових умов малолітньої дитини, що очевидно не буде відповідати забезпеченню найкращих інтересів дитини, а відтак буде суперечити Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, та загальнонаціональному пріоритету, закріпленому у Законі України "Про охорону дитинства".
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, проаналізувавши доводи Відділу у заяві про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання Відділу дозволу на звернення стягнення на спірну квартиру, право на користування якою має малолітня дитина ОСОБА_1 , а рівно, судом не встановлено підстав для встановлення відповідного порядку виконання рішення суду у справі, що перебуває на виконанні у Відділу в межах зведеного виконавчого провадження №63561892, тому суд відмовляє у задоволені заяви Відділу повністю.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. 7 ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Керуючись ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №б/н від 03.10.2025 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні діти.
2. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54056, м. Миколаїв, просп. Миру, 46/1).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у строки та у порядку, встановленому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено та підписано 27.10.2025.
Суддя В.С. Адаховська