79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.10.2025 Справа № 909/764/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МВТ ГРУП», м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Вест рей плюс», м. Львів,
про стягнення сплаченого авансу в сумі 800 000,00 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від позивача: Зітинюк Р.Д.- представник;
від відповідача: не з'явився;
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МВТ ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Вест рей плюс» про стягнення сплаченого авансу в сумі 800 000,00 грн, передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
На виконання вимог вказаної ухвали, згідно супровідного листа від 17.07.2025 №909/764/25/11850/25 матеріали справи №909/764/25 надіслано на адресу Господарського суду Львівської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.07.2025 справу №909/764/25 передано на розгляд судді Н.Є. Березяк.
Ухвалою суду від 24.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2025.
Ухвалою суду від 25.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2025.
Рух справи відображено в ухвалах суду і протоколах судових засідань.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві і наданих поясненнях, просив позов задоволити. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на ті обставини, що на виконання умов укладеного Договору підряду було здійснено перерахування коштів авансового платежу, проте відповідач не приступив до виконання робіт в обумовлені терміни, що стало підставою розірвання договору. На вимогу позивача авансовий платіж не було повернуто, що стало підставою подання позову.
Відповідач в жодне із судових засідань участь свого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копії ухвал Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті були надіслані засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Львівської області по справі №909/764/25 були оприлюднені в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
В судовому засіданні 23.10.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представника позивача дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВТ ГРУП» (Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «ВЕСТ РЕЙ ПЛЮС» (Підрядник) було укладено Договір будівельного підряду № 10/12/24-1 на загальну суму 1 000 000, 00 грн.
Відповідно до п.1.1. та 1.3. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на умовах та у строк передбачений чинним Договором на свій ризик виконати наступні роботи:
1) виготовити та надати на погодження Замовнику дизайн-макет та архітектурну концепцію будівельного паркану;
2) виконання робіт по улаштуванню брендування будівельного паркану Замовника - на об'єкті ТК Буковель с. Поляниця участок Вишня 504. Забезпечення робіт матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншими устаткуванням покладається на Підрядника.
На виконання умов даного Договору позивачем було сплачено авансовий платіж у розмірі 800 000,00 грн згідно платіжних інструкцій №2263 від 12.12.2024 та №2329 від 18.12.2024.
Згідно п.2.2 Договору Підрядник зобов'язаний виконати роботи передбачені даним Договором до 31.12.2024, при умові перерахування повної суми авансового платежу Замовником та забезпечення Замовником доступу до Об'єкту, в стані будівельної готовності до робіт.
Згодом 25.04.2025 року, Позивачем було надіслано на юридичну адресу Відповідача письмову претензію з вимогою повернути сплачений аванс у найкоротший термін. Одночасно, було зазначено про розірвання Договору у зв'язку з його невиконанням Підрядником.
Враховуючи відсутність повернення авансу, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із матеріально-правовою вимогою про сплаченого авансу в сумі 800 000,00 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому, консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, укладаючи та підписуючи договір підряду (щодо виконання робіт з виготовлення дизайн-макету та архітектурної концепції будівельного паркану та улаштування брендування будівельного паркану на об'єкті «ТК Буковель. С.Поляниця участок Вишня 504») №10/12/24-1 від 10.12.2024 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Відповідно до статті 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як зазначено вище, пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 800 000 грн. у тому числі ПДВ - 133333,34 грн.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це сума, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем13.12.2024 сплачено 280 000 грн. , що підтверджується платіжною інструкцією №2263 та 18.12.2024 сплачено 520 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2329 з призначенням платежу: " оплата за дизайн-макет та архітектурну концепцію будівельного паркану зг. Договору №10/12/24-1 від 10.12.2024.."
Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконано взяті на себе умовами пункту 3.1. договору зобов'язання та сплачено на рахунок відповідача аванс у погодженому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, чинне законодавство передбачає право замовника на відмову від договору підряду за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
За приписами п.2.2. договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки до 31.12.2024.
З огляду на погоджені умови пункту 2.1. договору, датою початку виконання робіт єза чинним договором є дата перерахування Замовником авансового платежу на рахунок підрядника. Натомість матеріали справи свідчать, що в порушення пункту 2.1 та п.2.2 договору відповідач не приступив до виконання робіт, передбачених договором.
При цьому матеріали справи свідчать, що акт виконаних робіт між сторонами не складався та не підписувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідачем роботи були виконані у строк та у обсягах авансу, який він отримав від позивача. Доказів повернення відповідачем сплаченого позивачем авансу матеріали справи також не містять.
З огляду на вище вказане, обставини щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договором є такими, що підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення авансу у розмірі 800 000 грн., є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 12000 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Вест рей плюс» (79040, м. Львів, вул.Городоцька,367-А; код ЄДРПОУ: 45277873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВТ ГРУП» (76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Сахарова,26Ж корпус 5; код ЄДРПОУ: 42372324) 800 000,00 грн авансу та 12 000,00 грн відшкодування витрат судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2025.
Суддя Березяк Н.Є.