79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.10.2025 Справа № 914/2557/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи підприємця Мартинюк Олега Васильовича, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 41 328,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Хомин Н.М. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до відповідача: Фізичної особи підприємця Мартинюк Олега Васильовича про стягнення заборгованості в розмірі 41 328,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025, справу № 914/2557/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 25.08.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 17.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 17.09.2025, розгляд справи по суті відкладено на 21.10.2025.
21.10.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
21.10.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 25.08.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79025, м. Львів, вул. Кузнярівка, буд.51, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Поштовий конверт з ухвалою суду від 25.08.2025 про відкриття провадження у справі № 914/2557/25 повернувся на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601193926502, ухвалу суду від 17.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 21.10.2025, відповідачем отримано 24.09.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2557/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, проти розгляду даної справи без його участі не заперечив, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2557/25.
В судовому засіданні 21.10.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Фізична особа-підприємець Мартинюк Олег Васильович самовільно, з порушенням Законів України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», ухвали Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади» (чинних на момент встановлення), «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, встановив рекламні конструкції, без виданого дозволу на розміщення за адресою - пл. Кропивницького, 7, м. Львів.
У зв'язку із виявленими порушеннями, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано на адресу Відповідача вимоги, зокрема: від 29.11.2019 за вих. № 23/Р-20-3502 та від 15.06.2020 за вих. №23/Р-1-906, в яких вимагалось добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни. Повідомлено, що у разі невиконання вимог у добровільному порядку, конструкції буде демонтовано примусово.
Проте, відповідач вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в добровільному порядку не виконав, тому Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, двічі здійснило примусовий демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій.
Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 41 328,00 грн. витрат, пов'язаних з проведеними демонтажами та зберіганням демонтованих конструкцій та судові витрати зі сплати судового збору.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 25.08.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79025, м. Львів, вул. Кузнярівка, буд.51, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Поштовий конверт з ухвалою суду від 25.08.2025 про відкриття провадження у справі № 914/2557/25 повернувся на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601193926502, ухвалу суду від 17.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 21.10.2025, відповідачем отримано 24.09.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, не заперечив проти розгляду даної справи без його участі.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
Комунальним підприємством «Адміністративно - технічне управління» з'ясовано, що відповідачем встановлено рекламні конструкції, без виданого дозволу на розміщення за адресою - м. Львів, пл. Кропивницького, 7.
Позивачем у зв'язку виявленими порушеннями, скеровано на адресу Відповідача вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, зокрема: від 29.11.2019 за вих. № 23/Р-20-3502 та від 15.06.2020 за вих. №23/Р-1-906 та вказано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни. Повідомлено, що у разі невиконання вимог у добровільному порядку, конструкції буде демонтовано примусово.
Проте, Відповідачем не виконано вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про добровільний демонтаж.
Враховуючи невиконання відповідачем вимог, департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази: № 134-Д від 21.12.2019 та №48-Д від 25.06.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», відповідно до яких КП «Адміністративно-технічне управління» наказано демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, розміщені на пл. Кропивницькій, 7, м.Львів.
На підставі зазначеного наказу самовільно встановлені конструкції Відповідача демонтовано Позивачем, із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актами проведених демонтажів: № 6 від 03.02.2020 та №10 від 02.07.2020.
Згідно п.8.3. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 «Примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами Оператора (КП «Адміністративно-технічне управління») або на його замовлення - підрядною організацією.
Демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції виконав підрядники ФОП Алексєєва М.М. та ФОП Флис Т.І. згідно укладених договорів про надання послуг №02/04/2019 від 02.04.2019 - ФОП Алексєєва М.М. та №10/02/2020 від 10.02.2020 - ФОП Флис Т.І. Згідно накладних №6 від 03.02.2020, №30 від 02.07.2020 демонтовані конструкції передано на склад комірнику КП «Адміністративно-технічне управління» - Садосі П.В.
Оплата наданих послуг по демонтажу конструкцій Відповідача підтверджується рахунками та актами наданих послуг №145 від 03.02.2020, №0207 від 02.07.2020, які долучено позивачем позовної заяви.
Оплата Позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами підряднику ФОП Флису Т.І. підтверджено платіжною інструкцією: №1080 від 18.02.2020 на суму 23 520,00 грн.; підряднику ФОП Алексєєвій М.М. - платіжною інструкцією №1159 від 17.03.2020 на суму 5 575,00 грн, які долучено позивачем до матеріалів справи.
Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами від 12.03.2020 №2410-10-1242; 21.08.2020 №2410-10-2954; 01.03.2024 №2410-10-813, 01.03.2024р. №2410-10-814 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно- технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкцій.
Проте вказані листи-вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та реагування.
Згідно п.8.5 рішення Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», у разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання рекламного засобу за адресою, де самовільно встановлений рекламний засіб уже був демонтований силами Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління“, витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такого рекламного засобу постійно відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
Відповідно до Додатку 1 до Договору №10/02/2020 від 10.02.2020 демонтаж конструкцій: розміром до 0,5 м.кв. становить 350,0 грн., за 1шт.
Позивачем нараховано вартість витрат згідно долученого розрахунку, понесених Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління» станом на дату подання позовної заяви за демонтаж двох конструкцій, що становить: Розрахунок за демонтаж і зберігання рекламних конструкцій, демонтованих за адресою пл. Кропивницького, 7 м. Львів згідно із наказу № 134-Д від 21.12.2019 - Демонтаж: відповідно до Додатку 1 до Договору №02/04/2019 від 02.04.2019 - демонтаж конструкцій розміром від 0,21 кв.м до 0,5 м становить 281,0 грн., за 1 шт.: Зберігання конструкції на складі: 182 днів * 17 грн. * 2 конструкцію = 6188,00 грн.; демонтаж, транспортування конструкцій: 281,0 грн.х2 шт. = 562,00 грн. Загальна вартість з ПДВ (1350,00 грн.) становить 8 100,00 грн. (6188,00+562,00+1350,00).
Розрахунок за демонтаж і зберігання рекламної конструкції, демонтованої за адресою: пл. Кропивницького,7, м. Львів, згідно із наказу № 48Д від 25.06.2020: 700,00 грн. (350х2) - демонтаж, транспортування конструкцій та за зберігання конструкцій на складі 6 188,00 грн. (182 днів * 17 грн. * 2 конструкції = 6 188,00 грн.). Загальна вартість понесених позивачем витрат становить 6 888,00 грн.+ сума ПДВ 20 % - 1 378,00 грн., а відтак, загальна сума понесених позивачем витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій становить 8 265,60 грн.х5=41 325,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу зазначені вище понесені витрати, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 41 328,00 грн. витрат, пов'язаних з проведеними демонтажами та зберіганням двох демонтованих конструкцій, що належали відповідачу.
Висновки суду.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», відповідно до розділу І Статуту КП «Адміністративно-технічне управління», організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності.
Згідно пункту 2.2.5. Статуту Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», одним із напрямків його діяльності є виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями уповноваженого органу.
Між сторонами у даній справі виникли цивільно-правові відносини з приводу примусового демонтажу самовільно встановленої рекламної конструкції відповідача.
У відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами та на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила) виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Згідно 4.2.10. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Як зазначає позивач, відповідач звертався за погодженням щодо розміщення малої архітектурної форми (вивіски) із написом - «Щирецькі ковбаси» у вигляді окремих літер, за адресою м. Львів, пл. Кропивницького, 7. Згідно відповіді Управління охорони історичного середовища від 24.07.2020 № 0004 вих-56619 отримав погодження щодо розміщення згідно наданої проектної документації.
Проте, відповідачем не дотримано регламентованої законом процедури, щодо отримання дозволу на розміщення демонтованих конструкцій зовнішньої реклами.
Відтак, відповідачем встановлено рекламні конструкції, без виданого дозволу на розміщення за адресою - м. Львів, пл. Кропивницького, 7.
Комунальним підприємством «Адміністративно - технічне управління», у зв'язку із виявленими порушеннями, скеровано на адресу Відповідача вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, зокрема: від 29.11.2019 № 23/Р-20-3502, від 15.06.2020 №23/Р-1-906 та вказано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни. Повідомлено, що у разі невиконання вимог у добровільному порядку, конструкції буде демонтовано примусово.
Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем вимог вказаних актів органу місцевого самоврядування не виконано, внаслідок чого допущено відповідне порушення, встановлене позивачем.
У п. 2.1. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569 передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно п. 2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Відповідно до пункту 13.4 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року: «витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: п.13.4.1.За демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат; п.13.4.2. За зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання» (17 грн. за 1 день за 1 конструкцію).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження стосовно організації благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.
Пунктом 2 ч. 1, пунктом 5 ч. 2, ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утримання територій населених пунктів.
Згідно абз. 1 ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», правила благоустрою території населеного пункту - нормативно правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Правила благоустрою м. Львова, затверджені Ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 розроблені відповідно до Законів України «Про рекламу», «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про адміністративні послуги», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування в Україні», Про благоустрій населених пунктів», «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067, ухвали міської ради від 21.04.2011р. № 376 «Про Правила благоустрою м. Львова» (п. 1.1. Порядку).
Вказані Правила є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами - підприємцями.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Враховуючи невиконання відповідачем вимог, департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази: № 134-Д від 21.12.2019, №48-Д від 25.06.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», відповідно до якого КП «Адміністративно-технічне управління» наказано демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами розміщені на пл. Кропивницькій, 7, м.Львів.
Такі накази відповідачем не оскаржено та в судовому порядку незаконними не визнавалися.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що демонтаж самовільно встановлених конструкцій відповідача проведено у відповідності до встановлених вимог, Акти проведених демонтажів: № 6 від 03.02.2020 та №10 від 02.07.2020 складено належним чином та направлено на адресу відповідача у встановленому порядку, зважаючи на його відсутність при демонтажі.
Демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції виконав підрядники ФОП Алексєєва М.М. та ФОП Флис Т.І. згідно укладених договорів про надання послуг №02/04/2019 від 02.04.2019 та №10/02/2020 від 10.02.2020 - ФОП Флис Т.І. Згідно накладних №6 від 03.02.2020, №30 від 02.07.2020 демонтовані конструкції передано на склад комірнику КП «Адміністративно-технічне управління» - Садосі П.В.
З огляду на вищенаведене, загальна вартість понесених Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління» витрат, пов'язаних з примусовим демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій, демонтованих за адресою пл. Кропивницького,7, м. Львів, згідно із наказу № 48Д від 25.06.2020, становить 41 328,00 грн. згідно розрахунку позивача, який долучено до матеріалів справи.
Згідно п. 8.1.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж. Примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами Оператора (КП «Адміністративно-технічне управління»), робочим органом або на їх замовлення - підрядною організацією.
Обов'язок зі зберігання Позивачем демонтованих конструкцій в складських приміщеннях передбачений «Правилами розміщення реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (надалі- Правила).
Відповідно до вказаних Правил та Порядку, облік та тимчасове зберігання демонтованих конструкцій здійснює у встановленому порядку оператор. Оператором зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами є КП «Адміністративно-технічне управління» - Позивач.
Як доказ зберігання демонтованих конструкцій Позивачем до позовної заяви долучено накладні: №6 від 03.02.2020, №30 від 02.07.2020 підписані уповноваженими представниками сторін. Згідно накладних згадані конструкції передані комірнику на склад для зберігання.
В якості підтвердження повноважень комірника до матеріалів справи долучено копію Наказу №194-К від 07.09.2017 про прийняття на роботу та копії посадових інструкцій комірників складу відділу оперативного реагування Садохи П.В.
Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем позивачу у добровільному порядку 41 328,00 грн. витрат, пов'язаних з проведеними демонтажами та зберіганням демонтованих конструкцій.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 328,00 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією на кредитовий переказ коштів № 3498 від 08.08.2025.
Так як спір виник з вини відповідача, то відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн. необхідно покласти на відповідача.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи підприємця Мартинюка Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7; код ЄДРПОУ № 13804591) 41 328,00 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 27.10.2025.
Суддя Долінська О.З.