вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1416/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код: 42399676)
до
Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Переяслав, вул. Мазепи І., будинок 33, код: 20598264)
про стягнення 37778156,12 гривень,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кемінь В.В.;
від відповідача: Корнєєв Є.Л.;
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі по тексту - позивач/ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»/Нафтогаз) через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 22.04.2025 сформовано позовну заяву про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (далі по тексту - відповідач/Підприємство) заборгованості за договором постачання природного газу від 29.09.2023 № 5539-ТКЕ(23)-17 у розмірі 37778156,12 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 29.09.2023 № 5539-ТКЕ(23)-17, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 38229904,50 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 37778156,12 гривень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2025 позовну заяву Нафтогазу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1416/25 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.05.2025, яке згідно ухвали від 10.09.2025, із занесенням до протоколу судового засідання, остаточно призначено на 01.10.2025.
Представником відповідача в системі «Електронний суд» 08.09.2025 до Господарського суду Київської області сформовано заяву, згідно якої останній визнав пред'явленні позовні вимоги, однак просив відстрочити виконання рішення суду на один рік, а 10.09.2025 представником позивача сформовано заперечення проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
В судове засідання 01.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечив, при цьому наполягав на задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду на один рік.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Нафтогаз (постачальник) та Підприємством (споживач) 29.09.2023 укладено договір постачання природного газу № 5539-ТКЕ(23)-17 (далі - договір), відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1.);
- постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 4189,96644 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди): у вересні 2023 року - 0 (Обсяг І (фіксований), Обсяг ІІ, Обсяг ІІІ (фіксований), загальний обсяг); у жовтні 2023 року - 120,000 (Обсяг І (фіксований)), 2,000 (Обсяг ІІ), 25,000 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 147,000 (загальний обсяг); у листопаді 2023 року - 420,000 (Обсяг І (фіксований)), 10,000 (Обсяг ІІ), 130,000 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 560,000 (загальний обсяг); у грудні 2023 року - 600,000 (Обсяг І (фіксований)), 20,000 (Обсяг ІІ), 230,000 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 850,000 (загальний обсяг); у січні 2024 року - 690,000 (Обсяг І (фіксований)), 27,000 (Обсяг ІІ), 240,000 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 957,000 (загальний обсяг); у лютому 2024 року - 558,000 (Обсяг І (фіксований)), 25,000 (Обсяг ІІ), 210,000 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 799,000 (загальний обсяг); у березні 2024 року - 550,000 (Обсяг І (фіксований)), 15,000 (Обсяг ІІ), 140,000 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 705,000 (загальний обсяг); у квітні 2024 року - 150,74298 (Обсяг І (фіксований)), 1,000 (Обсяг ІІ), 25,22346 (Обсяг ІІІ (фіксований)), 177,96644 (загальний обсяг); Всього: 3088,74298 (Обсяг І (фіксований)); 100,000 (Обсяг ІІ); 1001,22346 (Обсяг ІІІ (фіксований)); 4189,96644 (загальний обсяг) (пункт 2.1.);
- право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5.);
- споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1.);
Додатковою угодою від 22.01.2024 № 1 сторони погодили внести зміни до умов договору, зокрема до пункту 3.3., виклавши такий пункт в редакції, зазначеній в додатковій угоді, а також зупинено дію пункту 5.2. договору.
Так, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 38229904,50 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних обома сторонами актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 568375,86 гривень;
- від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 28660,92 гривень;
- від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 601089,36 гривень;
- від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 3260985,19 гривень;
- від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 143087,46 гривень;
- від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 2486950,24 гривень;
- від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 4428734,40 гривень;
- від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 246172,00 гривень;
- від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 3507531,65 гривень;
- від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 5031526,02 гривень;
- від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 205956,44 гривень;
- від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 4120308,37 гривень;
- від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 3758929,88 гривень;
- від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 198772,50 гривень;
- від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 3185100,16 гривень;
- від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 3476031,47 гривень;
- від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 308532,14 гривень;
- від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 2673160,44 гривень.
Як стверджує позивач та не заперечувалось відповідачем в перебігу розгляду справи, відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, за отриманий природний газ розрахувався частково та з порушенням строків, встановлених п. 5.1. договору.
Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 37778156,12 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченого положеннями Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за спожитий природний газ в повному обсязі не надав.
Водночас у своїй заяві про відстрочку виконання рішення суду відповідач визнав пред'явлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки природного газу на користь відповідача на загальну суму 38229904,50 гривень, про що свідчать підписані обома сторонами Акти приймання-передачі природного газу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що за умовами пункту 5.1. остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів прийманняпередачі природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд встановив, що відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, за отриманий природний газ розрахувався частково та з порушенням строків оплати встановлених умовами договору, сплативши на користь позивача 451748,38 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.
Доказів оплати за спожитий відповідачем природний газ в повному обсязі матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач в перебігу розгляду справи доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості не спростував.
Водночас, як вже зазначалось судом, відповідач в перебігу розгляду справи звернувся до суду із заявою, згідно якої, окрім іншого, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Поряд з цим, згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1).
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2).
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4). Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5).
Дослідивши подану відповідачем заяву судом встановлено, що така підписана керівником відповідача - Потоскуєвим Олегом Володимировичем, який згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб не обмежений у повноваженнях на подання до суду вказаної заяви, а визнання позову не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 37778156,12 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача облікованої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Відповідач 08.09.2025 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1416/25 на один календарний рік.
Обґрунтовуючи подану заяву відповідач зазначає, що визнає обліковану за ним заборгованість за спожитий природний газ за період жовтень 2023-березень 2024 року, однак неможливість виконання ним своїх зобов'язань відповідач пов'язує з важким фінансовим становищем, що підтверджується фінансовими звітами за 2022-2024 роки, аналіз яких, як вказує відповідач, свідчить про те, що витрати на надання послуг з теплопостачання, іншої діяльності, значно перевищили доходи від надання послуг з теплопостачання та іншої діяльності, що вплинуло на виникнення заборгованості.
Відповідач зазначає, що є підприємством критичної інфраструктури, до життєво важливих функцій та/або послуг якого, належать, серед іншого, теплопостачання споживачам Переяславської міської територіальної громади та Циблівської територіальної громади Бориспільського району Київської області
Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», відповідач стверджує про те, що з початку військової агресії на території України здійснення господарської діяльності, зокрема, надання послуг з теплопостачання утруднено внаслідок неналежної оплати житлово-комунальних послуг, що негативно впливає на фінансовий стан відповідача з причин, які об'єктивно від нього не залежать. Несвоєчасність оплати за надані послуги з постачання природного газу не пов'язана з відмовою сплачувати кошти в строк, передбачений умовами договору, а викликана обставинами, що не залежали від волі відповідача.
Також відповідач вказує на те, що основна причина несвоєчасної оплати за природний газ перед позивачем пов'язана з тим, що встановлені тарифи на послуги теплопостачання не відповідають фактичній вартості теплової енергії, а держава не відшкодовує узгоджені обсяги заборгованості в різниці в тарифах, що призвело до збитковості підприємства та до заборгованості, зокрема перед позивачем.
Зважаючи на викладенні вище обставини, на переконання відповідача, відстрочення виконання судового рішення надасть можливість надходження для позивача коштів після погашення державою заборгованості відповідачу різниці в тарифах на газ, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідачем виконувати свої зобов'язання перед позивачем та одночасно забезпечувати стабільне виконання теплопостачання підприємством критичної інфраструктури.
Заперечуючи проти задоволення вказаної заяви позивач зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, в розумінні приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для надання судом відстрочення виконання рішення суду, а також на підтвердження наведених відповідачем обставин, останнім не надано належних доказів, які б підтверджували ці обставини.
На думку позивача, надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача.
Позивач зауважує на тому, що предметом спору у розглядуваній справі є стягнення боргу, який відповідач мав погасити ще до 16.05.2024, однак, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань за договором.
Серед іншого позивач звертає увагу на те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, а відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, та як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Надавши оцінку доводам сторін та поданим на їх підтвердження доказам, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення у цій справі на чотири місяці, а саме до 01.02.2026. При цьому, при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення, суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду, суттєво не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права позивача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення та матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 37778156,12 гривень боргу.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Переяслав, вул. Мазепи І., будинок 33, код: 20598264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код: 42399676) 37778156,12 гривень боргу та 453337,87 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2025 у справі № 911/1416/25 на чотири місяці, а саме до 01.02.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2025.
Суддя Р.М. Колесник