вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/1807/25
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» про стягнення 844 233,89грн, за участі представників від:
позивача - Рудюк Ю.А. (витяг з ЄДР);
відповідача - Каденко А.С. (ордер АІ №1888269 від 18.06.2025)
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» (далі - відповідач, КП «ККП м. Василькова») про стягнення 844 233,89грн, з яких: 517 041,85грн - основний борг; 128 195,81грн - втрати від інфляції за період з 21.08.2024 по 30.04.2025; 136 908,58грн - 15% річних за період з 21.08.2024 по 26.05.2025; 62 087,65грн - пеня за період з 01.11.2024 по 27.12.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 10.07.2024 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині оплати поставленої електричної енергії у липні-жовтні 2024 року у встановлений договором строк, з урахуванням договору від 16.10.2024 №44/2-109 про реструктуризацію заборгованості, яким сплату боргу за поставлену електричну енергію у липні-серпні 2024 року та нарахованих втрат від інфляції, процентів на такий борг, розстрочено (а.с.1-9).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2025: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; відмовлено у задоволенні клопотання ДПЗД «Укрінтеренерго», включеного до тексту позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 09.07.2025 о 14:00; визнано явку сторін обов'язковою; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.91-93).
Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 04.06.2025 о 14:59, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.94-95).
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.
В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам - 04.06.2025.
Частиною 7 ст.116 ГПК України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Так, 23.06.2025 відповідач, з дотриманням встановленого судом строку, подав відзив на позов (здано відділенню поштового зв'язку для відправлення до суду 18.06.2025 поштовим відправленням №0860105242807) (а.с.96-99).
У відзиві на позов відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, не вказуючи у якій саме частині, крім того, відповідач просив зменшити заявлені до стягнення 15% річних до 3% річних, зазначаючи на їх неспівмірність по відношенню до суми основного боргу. Також, у поданому відзиві відповідач повідомив, що перехід до постачальника «останньої надії» відбувається не за волею та ініціативою відповідача, а в силу вимог закону, тому споживач не може відмовитись від істотних умов договору, які йому нав'язує постачальник.
09.07.2025 розпочато підготовче засідання, однак в процесі його проведення у Господарському суді Київської області відбулося вимкнення електропостачання, що призвело до неможливості забезпечити виконання вимог ч.1 ст.222 ГПК України в частині повного фіксування судового засідання технічними засобами, про що складено акт від 10.07.2025 (а.с.104-106).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2025: встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення; продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів та відкладено підготовче засідання на 11.08.2025 о 15:30 (а.с.107-108).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету сторін 10.07.2025 о 17:59, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.109-110).
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду з порушенням встановленого судом строку (а.с.111-120), позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:
- постачання електричної енергії споживачу, який з будь-яких причин не уклав договір на постачання електричної енергії з електропостачальником, є обов'язком, а не правом постачальника «останньої надії», при цьому, через систематичне порушення споживачами зобов'язань з оплати вартості спожитої електричної енергії, позивач знаходиться на межі банкрутства та має не виконані грошові зобов'язання перед іншими учасниками ринку;
- через отримання статусу «дефолтний», починаючи з 05.08.2019 ДПЗД «Укрінтеренерго» позбавлено будь-яких джерел отримання коштів для здійснення витрат, необхідних для виконання покладених спеціальних обов'язків постачальника «останньої надії», проведення розрахунків на ринку електричної енергії та з бюджетом;
- відповідач прийняв умови публічного договору на поставання електричної енергії постачальником «останньої надії», а також комерційної пропозиції, що передбачає нарахування процентів у розмірі 15%;
- обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за період постачання липень-жовтень 2024 року здійснено відповідно до звітів про фактичне споживання електричної енергії за вказані періоди;
- договір на реструктуризацію є окремим правочином і не впливає на обсяг відповідальності за допущення порушення зобов'язань до моменту його укладення;
- пеня та штрафи спрямовуються на погашення податкового боргу, а невиконання позивачем спеціальних обов'язків постачальника «останньої надії» може нести загрозу для енергетичної системи України.
11.08.2025 судом прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: з власної ініціативи продовжено строк для подання відповіді на відзив та прийнято її; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:40 18.08.2025 (а.с.128-130).
Строк для подання відповіді на відзив продовжено судом з власної ініціативи відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи, що відповідач не заперечував щодо прийняття відповідної відповіді на відзив та не вказував на те, що прийняття такої заяви по суті справи, яка подана з пропущенням встановленого строку, буде порушувати його права, а також враховуючи пропущення такого строку лише на 1 день та з метою повного та об'єктивного вирішення спору.
Перерва в підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оскільки відповідач заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою подання заяви про визнання частини заявленого позову.
15.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про визнання позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 517 041,85грн; в іншій частині заявлених вимог відповідач позов не визнав з підстав, тотожних вказаним у відзиві на позов (а.с.132-134).
19.08.2025 (сформовано в системі «Електронний суд» та направлено до суду після закінчення робочого часу суду 18.08.2025) від відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 18.08.2025, без участі представника відповідача (а.с.143-144).
18.08.2025 підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з неможливістю забезпечити виконання вимог ч.1 ст.222 ГПК України в частині повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, зокрема, положеннями, що визначають порядок функціонування окремої підсистеми -відеоконференцзв'язку, з причин відсутності мережі Інтернет.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2025: продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів; призначено підготовче засідання на 29.08.2025 о 09:30 (а.с.139-140).
Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 20.08.2025 о 02:46 - позивачу; 20.08.2025 о 02:36 - відповідачу (а.с.141-142).
29.08.2025 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження.
Розгляд справи по суті у цей самий день розпочатий судом на підставі ч.6 ст.182 ГПК України, оскільки судом отримано на це письмову згоду учасників справи.
У судовому засіданні 29.08.2025 судом заслухано вступне слово учасників справи, досліджено докази, наявні в матеріалах справи, та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 16:50 10.09.2025.
10.09.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій відповідач повідомив, що звернувся на адресу позивача з пропозицією укласти договір на погашення заборгованості до 10.09.2025.
10.09.2025 судом прийнято ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою прийнято додатки, подані разом із заявою від 10.09.2025, визнавши поважними причини пропуску строку для її подання.
Задовольняючи клопотання про прийняття доказів, наданих відповідачем, суд виходив з того, що відповідні докази фактично надані на підтвердження обставин, які мали місце після закінчення строку, встановленого відповідачу ч.3 ст.80 ГПК України для подання доказів, тому не могли бути подані відповідачем у встановлений законом строк - разом з відзивом.
Під час розгляду справи по суті позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача в частині стягнення 15% річних просив зменшити такі нарахування до 3% річних.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
Так, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон №2019-VIII).
Пунктом 66 ч.1 ст.1, ч.2 ст.64 Закону №2019-VIII установлено, що постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу; визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч.1 ст.4 Закону №2019-VIII: учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах; для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, у т.ч., договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (п.16).
В силу ч.1 ст.56 Закону №2019-VIII постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч.ч.2,3 вказаної статті; договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами; у разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснює постачання електричної енергії споживачу та виконує функції постачальника «останньої надії» у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Згідно ч.1 ст.64 Закону №2019-VIII постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Постачальник «останньої надії», що визначено ч.8 такої статті, здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила №312, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.1.2 гл.1.1 розд.І Правил №312 договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії».
Згідно з п.1.2.9. гл.1.2 розд.І Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
У відповідності до п.3.1.1 гл.3.1 розд.ІІІ Правил №312: постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії»; ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника; у разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції (п.3.1.7 гл.3.1 розд.ІІІ Правил №312).
Положеннями п.3.4.4 гл.3.4 розд.ІІІ Правил №312 установлено, що: постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Як вбачається з п.6.2.6 гл.6.2 розд.VI Правил №312, якщо споживач до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не обрав електропостачальника або не забезпечив власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, адміністратор комерційного обліку в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом внесення змін в одноденний строк до реєстрів точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» у порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, з одночасним повідомленням операторів системи та постачальника «останньої надії».
Так, одним із операторів системи розподілу на території Київської області визначено ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», який здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1411.
З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення оператора системи розподілу від 22.07.2024 №20-1-544 КП «ККП м. Василькова» з 23.07.2024 переведено до споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» (а.с.23-24).
Відповідно до ч.6 ст.64 Закону №2019-VIII постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання; постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 3.2.1 гл.3.2 розд.ІІІ Правил №312 визначено, що постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно, розроблені на основі типових договорів.
Позивачем розміщено на своєму офіційному вебсайті договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір; а.с.25-27) та комерційну пропозицію від 19.06.2024 №9 (далі - комерційна пропозиція; а.с.28-31). Відповідні документи, як вбачається з матеріалів справи, підписані сторонами.
Так, як визначено п.1.1 договору: договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання споживача КП «ККП м. Василькова» (далі - споживач) до договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» (далі - «постачальник») споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи договором випадках; договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до договору.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Як визначено п.3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Згідно з п.3.4 договору: електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів; якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
Пунктами 5.1-5.3, 5.5, 5.7, 5.8, 5.10 договору передбачено, що: споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору; спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника; для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію; ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором; ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу; ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни; розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць; оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до пп.1 п.7.2 договору на постачальника покладений обов'язок забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених договором; споживач, як визначено пп.2 п.6.2 договору, зобов'язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору).
Відповідно до комерційної пропозиції визначені наступні умови:
оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальника, зазначені у договорі, або рахунку; оплата за електричну енергію, спожиту споживачем у період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) здійснюється споживачем на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання, зазначений в окремому листі постачальника або рахунку (п.4.1);
оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (п.4.2);
розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни; постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом п'яти робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь якому разі не пізніше чим за один день до початку розрахункового періоду (п.4.3);
100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за один день до початку розрахункового періоду (п.4.4);
оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника (п.4.5);
рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення, зокрема, засобами електронного зв'язку на електронну пошту споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами (п.4.7);
за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нараховувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника; нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку (п.6.1);
споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника, зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій, та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання;
якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладено договір про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено ОС (п.15.1).
Датою початку дії комерційної пропозиції є 10.07.2024, як визначено у ній сторонами.
Відповідно до протоколу проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії» сторони визначили період, тариф, обсяг та ціну закупівлі, зокрема передбачили, постачання електричної енергії у період з 01.07.2024 по 01.10.2024 (а.с.33). Також, сторонами підписано додаткову угоду до договору, у який визначили обсяг споживання на період липень-вересень 2024 року, загальну вартість послуг (а.с.31,зворот - а.с.32).
На підтвердження виконання зобов'язань з постачання електричної енергії позивач надав акти купівлі-продажу електроенергії за період з липня по жовтень 2024 року на загальну суму 3 517 041,85грн, з визначенням обсягу споживання, а саме від:
31.07.2024 №057309 за липень 2024 року у розмірі 43 553кВт*год на суму 368 955,92грн, підписаний лише позивачем (а.с.49);
31.08.2024 №057851 за серпень 2024 року у розмірі 121 302кВт*год на суму 1 149 018,64грн, підписаний лише позивачем (а.с.46);
30.09.2024 №058260 за вересень 2024 року у розмірі 124 380кВт*год на суму 1 148 563,73грн, який підписаний сторонами (а.с.34);
31.10.2024 №058695 за жовтень 2024 року у розмірі 77 397кВт*год на суму 850 503,56грн, який підписаний сторонами (а.с.41а).
В якості доказів направлення вказаних актів купівлі-продажу відповідачу, позивач надав скріншоти направлень їх на електронну адресу, яка зазначена на офіційному вебсайті відповідача - «ujkg_2011@ukr.net» (а.с.37; 43; 46; 49).
Також, в оплату вартості електричної енергії позивач виставив відповідачу рахунки, які направленні на електронну адресу відповідача «ujkg_2011@ukr.net», а саме від: 13.08.2024 №000037627469/09/О07/65175 на суму 368 955,92грн, який доставлений відповідачу 13.08.2024 (а.с.48); 11.09.2024 №000037627469/09/О08/65746 на суму 1149018,64грн, який доставлений відповідачу 11.09.2024 (а.с.47); 08.10.2024 №000037627469/09/О09/66212 на суму 1 148 563,73грн, який доставлений відповідачу 08.10.2024 (а.с.45); 08.11.2024 №000037627469/09/О10/66699 на суму 850 503,56грн, який доставлений відповідачу 08.11.2024 (а.с.42).
Факти отримання таких документів, обсяг спожитої електроенергії та її вартість відповідач під час розгляду вказаної справи не заперечував.
Згідно попереджень ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 12.08.2024 №04/550/5574-1, 04/550/5574-2 про припинення (обмеження) постачання електричної енергії споживачу повідомлено відповідача про припинення постачання електричної енергії з 9:00 22.08.2024, у зв'язку з заявкою ДПЗД «Укрінтеренерго» від 31.07.2024 (а.с.59-61)
Відповідач листом від 16.08.2024 №666 звернувся до позивача з проханням розглянути питання відкликання заяви ДПЗД «Укрінтеренерго» про припинення постачання електричної енергії, посилаючись на скрутне фінансове становище та вказуючи, що платоспроможність відповідача прямо залежить від надходжень коштів споживачів (а.с.55-56).
16.10.2024 сторонами укладено договір №44/2-109 реструктуризації заборгованості (а.с.62-67; далі - договір реструктуризації).
Так, п.1.1 договору реструктуризації передбачає, що такий договір є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») та укладається сторонами на підставі положень п.5.12 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та п.5.12 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила №312).
Згідно п.1.2 договору сторони підтвердили, що у споживача перед постачальником станом на день підписання договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за липень-серпень 2024 року на загальну суму 1 545 313,41грн, з них: 368 955,92грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку №000037627469/09/О07/65175 від 13.08.2024 за спожиту в липні 2024 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»; 1 149 018,64грн (з ПДВ) - заборгованість по рахунку №000037627469/09/О08/65746 від 11.09.2024 за спожиту в серпні 2024 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»; 27 338,85грн - майнові втрати постачальника (втрати від інфляції та 15% річних), нараховані відповідно до положень комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії», а саме: 5 534,34грн втрати від інфляції, що нараховані станом на 30.09.2024, та 21 804,51грн - 15% річних, що нараховані станом на 16.10.2024.
Пунктом 2.2 договору реструктуризації сторони визначили, що постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання договору до 31 жовтня 2024 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим договором, а саме до:
21 жовтня 2024 року - втрати від інфляції та 15% річних у розмірі 27 338,85грн;
31 жовтня 2024 року - заборгованість за електричну енергію у розмірі 1 517 974,56грн.
Як визначено пп.3.2.4, 3.2.5 п.3.2 договору реструктуризації, постачальник має право: нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання споживача), встановленого положеннями п.2.2 цього договору, враховуючи день фактичної оплати; нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання споживача), встановленого положеннями п.2.2 договору, враховуючи день фактичної оплати.
В силу пп.4.1.1, 4.1.3 п.4.1 договору реструктуризації: споживач зобов'язаний своєчасно та в строки, визначені п.2.2 договору, здійснювати платежі з погашення заборгованості; споживач зобов'язаний сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого п.2.2 договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.
За несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2 договору, споживач сплачує постачальнику: пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; втрати від інфляції та 15% річних за кожний день прострочення платежу за договором, враховуючи день фактичної оплати (п.п.6.1, 6.2 договору реструктуризації).
Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.10.2024, але в будь-якому разі до повного виконання споживачем зобов'язань за договором.
Відповідно до вимоги від 11.11.2024 №44/11-009604 позивач вимагав від відповідача сплатити борг у розмірі 3 517 041,85грн за спожиту електричну енергію, втрати від інфляції у розмірі 595 928,47грн, 15% річних у розмірі 692 625,27грн, а також пеню у розмірі 1 567,86грн (а.с.69-71). В якості доказів направлення зазначеної вимоги на електронну адресу відповідачу «ujkg_2011@ukr.net» позивач надав скріншот (а.с.74).
Відповідач за спожиту електричну енергію у спірному періоді розрахувався частково на загальну суму 3 000 000грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.12.2024 №33 (а.с.78).
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 03.09.2025 вих.№617 звернувся до позивача з пропозицією укласти договір про погашення заборгованості з постачання електричної енергії на суму 517 041,85грн. Доказів укладення сторонами такого правочину не надано.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість спожитої електричної енергії, у т.ч., за графіком, визначеним договором реструктуризації та застосування відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідний договір та комерційна пропозиція, повідомлення оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо переведення відповідача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», фактичне споживання електричної енергії, разом підтверджують укладення договору, яким врегульовано постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України (норми якого діяли в період укладення договору, виникнення спірних правовідносин).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.
Як визначено ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
До одного із обов'язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону №2019-VIII, належить сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
В силу п.4.2 гл.IV Правил №312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Пунктом 4.7 гл.IV Правил №312 передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (пп.2). Аналогічний порядок розрахунків за спожиту електричну енергію визначений сторонами в комерційній пропозиції.
За змістом п.4.8 гл.IV Правил №312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
З урахуванням умов договору, комерційної пропозиції, враховуючи виконання позивачем зобов'язання з постачання електричної енергії, що підтверджується актами, КП «ККП м. Василькова» мало здійснити остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у строк, встановлений п.5.10 договору, - протягом п'яти робочих днів з дати отримання споживачем рахунку, а саме за рахунками від:
13.08.2024 №000037627469/09/О07/65175 за період липень 2024 року - до 20.08.2024;
11.09.2024 №000037627469/09/О08/65746 за період серпень 2024 року - до 18.09.2024;
08.10.2024 №000037627469/09/О09/66212 за період вересень 2024 року - до 15.10.2024;
08.11.2024 №000037627469/09/О10/66699 за період жовтень 2024 року - до 15.11.2024.
При цьому, враховуючи умови договору реструктуризації та положення наведених норм, відповідач мав виконати свій обов'язок щодо сплати боргу за електричну енергію за липень-серпень 2024 року у строк до 31.10.2024, а щодо оплати втрат від інфляції, процентів у розмірі 15% річних, нарахованих на такий борг, - до 21.10.2024.
Водночас, відповідач, хоч і з простроченням, але повністю розрахувався за спожиту електричну енергію за період з липня по вересень 2024 року, частково за жовтень 2024 року на суму 333 461,71грн, при цьому, доказів повної оплати за електричну енергію, спожиту у жовтні 2024 року на суму 517 041,85грн (850 503,56-333 461,71), та сплати втрат від інфляції, а також процентів у розмірі 15% річних, розмір яких узгоджено сторонами у договорі реструктуризації, відповідач до прийняття рішення не надав.
Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 517 041,85грн, таким, що є обґрунтованими.
До закінчення підготовчого засідання відповідач у відповідній частині позов визнав.
Згідно ч.ч.1, 4, 5 ст.191 ГПК України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
В силу ч.2 ст.61 ГПК України установлено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Судом встановлено, що заява, у якій відповідач визнав позов, підписана представником відповідача - адвокатом Каденком А.С., повноваження якого діяти від імені відповідача підтверджується ордером АІ №1888269 від 18.06.2025, зі змісту якого вбачається, що повноваження адвоката договором про правову допомогу не обмежуються (а.с.135).
Отже, відповідна заява подана від імені відповідача уповноваженою на те особою та підстав для відмови у прийнятті визнання позову не має, оскільки визнання позову у даній справі не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та інтересів третіх осіб, а також враховуючи встановлені судом обставини.
За таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 517041,85грн, що визнаний відповідачем, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 128 195,81грн - втрати від інфляції за період з 21.08.2024 по 30.04.2025; 136 908,58грн - 15% річних за період 21.08.2024 по 26.05.2025
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.1 комерційної пропозиції, яка прийнята відповідачем, змінено розмір процентів, встановлений відповідною нормою, що такій нормі не суперечить. Доказів визнання відповідного додатку недійсним або його оспорення в частині встановлення розміру процентів не надано.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, що є грошовим, а також допустив порушення графіку оплати боргу, який відстрочений за договором реструктуризації, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.
За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, угоджений сторонами у договорі реструктуризації розмір нарахувань, встановлені індекси інфляції, розмір втрат від інфляції за період 21.08.2024 по 30.04.2025 складає 127 152,91грн, а розмір 15% річних за період з 21.08.2024 по 26.05.2025 - 136 908,58грн.
Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов'язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої. Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.
За таких обставин, вимоги про стягнення втрат від інфляції суд задовольняє у розмірі 127 152,91грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 1 042,90грн - втрат від інфляції суд відмовляє.
Враховуючи, що розрахунок 15% річних за заявлений період здійснено позивачем вірно, з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 136 908,58грн - 15% річних.
При цьому, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру 15% річних до 3% суд визнав таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Так, формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на наведені вище мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені п.6 ч. ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Право суду зменшити розмір заявлених до стягнення процентів пов'язано з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надій», відповідно до п.1.2.9 гл.1.2 розд.I Правил №312, фактично є публічним договором приєднання, містить умови, які у межах певної комерційної пропозиції є однаковими для всіх споживачів, що обрали відповідну комерційну пропозицію.
Так, силу ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України: публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України: договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що постачання електричної енергії здійснювалось відповідачу на умовах пропозиції, що передбачала нарахування 15% річних за порушення строків оплати поставленої електричної енергії. Такий розмір визначений пропозицією позивача, умови якої мають бути однакові для споживачів і штучне зменшення такого розміру судом буде порушувати принцип однаковості пропозиції для всіх споживачів, на умовах якої споживачі приєднуються до публічного договору, щоб суперечило положенням ч.2 ст.633 ЦК України. При цьому, суд враховує, що проценти нараховані позивачем на борг за електричну енергію, спожиту, в тому числі у липні-серпні 2024 року, оплата якого договором реструктуризації фактично відстрочена.
За таких обставин, підстав для зменшення розміру процентів, встановлених відповідно до публічної пропозиції позивача, до якої відповідач приєднався, не має.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 62 087,65грн пені, яка нарахована з 01.11.2024 по 27.12.2024 за договором реструктуризації.
Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв'язку з несвоєчасним виконання грошового зобов'язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розмір пені, встановлений п.6.1 договору реструктуризації, не перевищує максимального розміру пені відповідно до вищевказаних положень законодавства.
Договір реструктуризації фактично не встановлює нових зобов'язань і не є самостійним договором, в силу якого у сторін виникають права та обов'язки, а лише визначає новий строк для виконання зобов'язання, яке виникло в силу договору постачання електричної енергії, та встановлює узгоджений сторонами розмір втрат від інфляції, процентів, зобов'язання з оплати яких виникло за договором постачання, та визначає узгоджений сторонами строк їх оплати.
На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався на підставі відповідних Указів.
НКРЕКП постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - постанова №332) надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Відповідно до пп.14 п.1 постанови №332 визначено: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII) п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання. Аналогічного змісту норма закріплена в Законі України «Про ринок електричної енергії», відповідно до п.4 ч.4 ст.6 якого, Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону №1540-VIII, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Пунктом 3 ч.4 ст.14 Закону №1540-VIII визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно ч.5 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, у т.ч. шляхом прийняття нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції та є обов'язковими до виконання.
Постановою №332 регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії. у т.ч. як при застосуванні до позивача штрафних санкцій оператором системи передачі, так і при застосуванні позивачем як постачальником «останньої надії» штрафних санкцій до споживача, який, в силу п.96 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», також є учасником ринку електричної енергії.
Вищевказані висновки суду кореспондуються з висновками, викладеними в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
При цьому, у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Отже, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 62 087,65грн пені, нарахування якої здійснено у період воєнного стану, суд відмовляє, оскільки підстав для її нарахування у позивача не було.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір (12 663,51грн), оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Фактично з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 10 130,81грн /(517 041,85+27 338,85+34 838,76+62 087,65+50 496,94+80 265,31+72 164,53): 100*1,5*0,8/.
Між тим, в силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі.
Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав, отже, питання про повернення надмірно сплачених коштів даним рішенням не вирішується.
Також, як визначено ч.1 ст.130 ГПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення містить і в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач в окремій письмовій заяві, яку подано на стадії підготовчого провадження, визнав позов у частині стягнення основного боргу у розмірі 517 041,85грн, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого з позовної заяви у відповідній частині, що становить 3 102,25грн (517 041,85:100*1,5 *0,8:100*50).
Оскільки заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенні повністю, інша частина витрат зі сплати судового збору за таку вимогу (50%), що становить 3 102,25грн, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Враховуючи, що позов в частині стягнення втрат від інфляції, 15% річних та пені у даній справі задоволено частково, витрати на оплату позову судовим збором в цій частині, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 3 168,73грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /127 152,91+136 908,58:100*1,5*0,8/.
Отже, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача складає 6 270,98грн (3 102,25+3 168,73).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти визнання позову відповідачем в частині стягнення основного боргу в розмірі 517 041,85грн.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м.Василькова» (ідентифікаційний код 37627469; 08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 32) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ідентифікаційний код 19480600, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85) 517 041,85грн - основного боргу, 127 152,91грн - втрат від інфляції, 136 908,58грн - 15% річних, а також 6 270,98грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 1 042,90грн - втрат від інфляції, 62 087,65грн - пені.
5. Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ідентифікаційний код 19480600, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85) з державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; місцезнаходження - пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196; ідентифікаційний код 37955989, рахунок UA708999980313181206083010001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 899998) 3 102,25грн (три тисячі сто дві гривні двадцять п'ять копійок) - частину судового збору, перерахованого відповідно до платіжної інструкції від 28.05.2025 №606.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.10.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова