ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2025Справа № 910/6549/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши заяву Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд»
про ухвалення додаткового рішення №910/6549/25
За позовом Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про визнання недійсними правочинів, розірвання договору та стягнення 770 672,08 грн
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Консорціум «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем, про залік зустрічних вимог від 29.11.2024, що оформлений повідомленням за вих. № ТОВВИХ-24-18480 на суму 459 431,58 грн;
- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем, про залік зустрічних вимог від 09.12.2024, що оформлений повідомленням за вих. № ТОВВИХ-24- 19079 на суму 262 460,04 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані послуги згідно договору № 460008443 від 04.10.2023 у сумі 721891,60 грн, 9 610,51 грн пені, 9 610,51 грн 0,01% річних та 29 559,46 грн компенсації від інфляції;
- розірвати договір № 460008443 про закупівлю послуг від 04.10.2023, укладений між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги, з посилання на ст.11, 202, 203, 204, 215, 526, 625, 651 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що відповідачем безпідставно вчинено односторонні правочини про зарахування зустрічних однорідних вимог та неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов?язання за договором на закупівлю послуг № 4600008443, у частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
29.05.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/6549/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2025.
06.06.2025 від представника позивача адвоката адвоката Гусакової О.Б. надійшла заява про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 заяву представника позивача адвоката Гусакової О.Б. про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
17.06.2025 та 18.06.2025 від представника позивача адвоката адвоката Караканової Т.В. надійшли заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 заяву представника позивача адвоката Караканової Т.В. про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
23.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що штрафні санкції були нараховані відповідачем у відповідності до умов договору, у зв?язку із порушення позивачем строків виконання робіт передбачені графіком. Крім того відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем пені, 0,01% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач має право у відповідності до вимог п.7.7 договору відтермінувати оплату послуг до моменту надання позивачем доказів реєстрації податкових накладних за спірний період. Що стосується вимог про розірвання договору, то позивачем не наведено достатніх правових підстав для цього.
02.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У підготовче засідання 02.07.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у позивача та відповідача докази та письмові пояснення. Також суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 відкладено підготовче засідання на 29.07.2025.
11.07.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, разом з клопотаннями про поновлення строку на подання доказів, та долучення поданих доказів до матеріалів справи.
14.07.2025 від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані докази. Також 14.07.2025 від представника відповідача надійшли заперечення.
22.07.2025 від представника відповідача надійшли заперечення.
У підготовче засідання 29.07.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представника відповідача, задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів, поновив строк на подання доказів та долучив подані 02.07.2025 і 11.07.2025 докази до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 відкладено підготовче засідання на 16.09.2025.
У підготовче засідання 16.09.2025 з'явились представники сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025, враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2025.
Судове засідання, призначене на 07.10.2025 не відбулось, у зв'язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 судове засідання у справі № 910/6549/25 призначено на 14.10.2025.
У судове засідання 14.10.2025 з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» 721 891,60 грн - основного боргу, 5 612,74 грн - 0,01% пені, 5 612,74 грн - 0,01% річних, 15 957,41 грн - інфляційних втрат, та 8 988,88 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
16.10.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме останній просить суд стягнути з відповідача 192 450,00 грн понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 прийнято до розгляду заяву Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» про ухвалення додаткового рішення №910/6549/25. Встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі в строк до 27.10.2025 (включно).
27.10.2025 від відповідача надійшли заперечення, в яких останній просить відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Також відповідач зазначив, що у разі задоволення даної заяви, останній просить зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу на 99,99%.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч.ч.3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що судом вирішується питання лише в частині судових витрат, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в справі №910/6549/25 без виклику сторін.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:
копію ордеру на надання правничої допомоги серія СА № 1124982 від 11.06.2025
копію ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ № 1389546 від 23.05.2025;
копію договору про надання правової допомоги від 29.04.2025, укладений між адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною, адвокатом Каракановою Тетяною Володимирівно, з одного боку, та Консорціумом «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» (позивач);
копію акту виконаних робіт від 15.10.2025 за договором про надання правової допомоги від 29.04.2025 на загальну суму 192 450,00 грн.
Згідно з розділом 1 договору про надання правової допомоги від 29.04.2025 клієнт доручає, а адвокати приймають на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу із захисту його інтересів, щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору № 460008443 від 04.10.2023, укладеного клієнтом з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», визнання недійсними односторонні правочини з боку ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про залік зустрічних вимог від 29.11.2024 та 09.12.2024, оформлених повідомленнями про застосування оперативно-господарських санкцій по вищевказаному договору та стягнення за цим договором боргу на користь клієнта з нарахуванням пені, річних відсотків та інфляційних ви грат.
Пунктом 4.1 розділу 4 договору про надання правової допомоги від 29.04.2025 передбачено, що вартість послуг, обумовлених даним договором складається з надання консультації - 5000,00 грн; аналіза матеріалів спору - 40 000,00 грн; складання позовної заяви - 20 000,00 грн; складання заяв, скарг по суті - 20 000,00 грн; інші процесуальні заяви, клопотання - 3000,00 грн; складання адвокатського запиту - 5000,00 грн; підготовка адвоката до участі у судових засіданнях з вивченням матеріалів справи - 3 000,00 грн.
Відповідно до п.4.2 розділу 4 договору про надання правової допомоги від 29.04.2025 сторони домовилися, що у разі досягнення позитивного результату у справі встановлюється гонорар успіху у розмірі 100 000,00 грн, який підлягає розподілу між двома адвокатами, що беруть участь у виконанні цього договору, у рівних частках, якщо інше не буде погоджено сторонами окремо.
Оплата наданих послуг здійснюється після 30-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт після набрання рішенням законної сили (п.4.3 розділу 4 договору про надання правової допомоги від 29.04.2025).
Як убачається із акту виконаних робіт від 15.10.2025 адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною та адвокатом Каракановою Тетяною Володимирівною було надано Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» (позивачу) наступні послуги: первинна консультацій клієнта щодо порушених прав (адвокат Гусакова О.Б.) - на суму 5 000,00 грн; аналіз матеріалів спору (підготовка правової позиції, обгрунтування вимог позовної заяви) (адвокат Гусакова О.Б.) - на суму 40 000,00 грн; аналіз матеріалів спору (пошук та застосування норм права та судової практики, написання позовної заяви, копіювання додатків) (адвокат Гусакова О.Б.) - на суму 20 000,00 грн; складання заяви про усунення недоліків (адвокат Гусакова О.Б.) - 3 000,00 грн; складання заяви про участь в режимі відеоконференції (адвокат Гусакова О.Б.) - 3 000,00 грн; складання заяви про вступ у справу як представника (адвокат Караканова Т.В.) - 3 000,00 грн; складання заяви про участь в режимі відеоконференції (адвокат Караканова Т.В.) - на суму 3 000,00 грн; складання адвокатського запиту (адвокат Гусакова О.Б.) - 5 000,00 грн, складання заяви про долучення документів до матеріалів справи (адвокат Гусакова О.Б.) - 3 000,00 грн; складання додаткових пояснень у справі з долученням доказів (адвокат Гусакова О.Б.) - 20 000,00 грн; складання заяви про поновлення процесуальних строків з долученням документів (адвокат Гусакова О.Б.) - 3 000,00 грн; підготовка до участі та/або участь у судових засіданнях по справі у кількості 5 засідань (адвокат Гусакова О.Б.) - 15 000,00 грн; підготовка до участі та/або участь у судових засіданнях по справі у кількості 5 засідань (адвокат Караканова Т.В.) - 15 000,00 грн; гонорар успіху 54,45% (адвокати Гусакова О.Б. та Караканова Т.В. - 27 225,00 грн та 27 225,00 грн, а усього на загальну суму 192 450,00 грн.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 названого вище Закону).
Цей Закон визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".
Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Одночасно, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи позивачем заявлено три немайнові вимоги, а також майнову вимогу в загальній сумі 770 672,08 грн.
Судом задоволено одну майнову позовну вимогу на загальну суму 749 074,49 грн (721891,60 грн + 5 612,74 + 5 612,74 грн + 15 957,41 грн), що у відсотках складає 97,197564235% задоволених майнових позовних вимог (749 074,49 грн / 770 672,08 грн).
Розмір задоволених позовних вимог від загальної кількості заявлених позовних вимог становить 24,2993910587%:
100% / чотири позовні вимог = 25%, що становить одна позовна вимога;
25% (майнова вимога) * 97,197564235% (задоволена частина майнової вимоги) = 24,2993910587% (задоволена частина позовних вимог);
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвокатів, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 46 764,18 грн (192 450,00 грн (загальний розмір витрат на правничу допомогу) * 24,2993910587%) є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» про ухвалення додаткового рішення №910/6549/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Консорціуму «Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд» (49000, місто Дніпро, вулиця Ливарна, будинок 11, ідентифікаційний код 45187146) 46 764 (сорок шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань