ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/10093/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/10093/25
за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"
про стягнення 56 333,18 грн,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення 56333,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №26/22-Тз/К/06 від 21.01.2022, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля "Nissan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем, відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Так, власником тролейбусу №4329 є відповідач, з яким особа, винна у вчиненні ДТП, перебувала у трудових відносинах. Таким чином, оскільки вина у вчиненні ДТП особою, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, установлена в судовому порядку, останній зобов'язаний відшкодувати завдану своїм працівником шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.
27.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 08.05.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що відповідач отримав 02.09.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.08.2025.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 28.08.2025 відповідач мав подати відзив на позовну заяву, тобто до 17.09.2025 включно.
03.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, зазначаючи про те, що серед переліку документів долучених до позовної заяви відсутній звіт про оцінку вартості матеріального збитку, що підтверджує розмір відшкодування у сумі 56 333,18 грн, оскільки розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна, а не рахунком СТО. Також відповідач зазначив про відсутність доказів виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 50 447,18 грн.
05.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 витребувано у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" належним чином засвідчені копії платіжного доручення, яким підтверджується виплата страхового відшкодування в розмірі 50 447,18 грн, та страхового акта № 006.01384622-2 від 18.10.2022, на підставі якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5886,00 грн, оскільки у позовній заяві містяться посилання на вказані документи, проте їх не було додано до матеріалів позовної заяви.
24.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до справи витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді даної справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та докази надані на вимогу суду.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (за договором - Страховик) та ОСОБА_1 (за договором - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №26/22-Тз/К/06 (далі - Договір), предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов'язаного з Об'єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором.
Об'єктом страхування за Договором є транспортний засіб Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску.
Строк дії Договору з 31.01.2022 по 30.01.2023.
16.09.2022 о 09 год. 52 хв. в місті Києві по пр. Р.Шухевича, 5, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску та тролейбусом № НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2023 у справі №754/10632/22 встановлено порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та наказу Міністерства інфраструктури України № 36 від 03.02.2020, у зв'язку з чим визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
16.09.2022 страхувальник звернувся до позивача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.
Згідно рахунку № 0000002122 від 19.09.2022, виставленого ТОВ «Ніко Автоальянс», вартість ремонту автомобіля марки Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 склала 50447,18 грн.
Позивачем на підставі заяви від 16.09.2022 про сплату страхового відшкодування, згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту, складений та підписаний страховий Акт № 006.01384622-1 від 22.09.2022, відповідно до якого прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 50 447,18 грн.
Страховиком на виконання умов договору страхування та на підставі платіжної інструкції № 49783875 від 22.09.2022 перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 50 447,18 грн.
В подальшому, за заявою потерпілої особи та на підставі рахунку № 0000001814 від 18.10.2022, виставленого ФОП Бестіянець С.В., вартість ремонту автомобіля марки Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 5886,00 грн, у зв'язку з чим позивачем складений та підписаний страховий Акт № 006.01384622-2 від 18.10.2022, відповідно до якого прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 5886,00 грн.
Страховиком на виконання умов договору страхування та на підставі платіжної інструкції № 54891598 від 19.10.2022 перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 5886,00 грн.
Таким чином, ПрАТ Страхова компанія "Арсенал Страхування" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Оскільки власником транспортного засобу - Тролейбуса № 4329 на момент ДТП було Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" та водій ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, перебував у трудових відносинах з відповідачем, відповідальність за шкоду, заподіяну майну власнику автомобіля марки Nissan X-Trail, несе відповідач, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує про те, що серед переліку документів долучених до позовної заяви відсутній звіт про оцінку вартості матеріального збитку, що підтверджує розмір відшкодування у сумі 56 333,18 грн, оскільки розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна, а не рахунком СТО.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту ст. 2, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом … (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
У той же час, не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №910/14685/17 від 05.05.2018.
Під час розгляду справи відповідачем не заперечувалось, що останній є власником тролейбуса № 4329, а також те, що водій ОСОБА_2 перебув на дату спірного ДТП з відповідачем у трудових відносинах.
Таким чином, ураховуючи, що водія тролейбуса № 4329, що належить - КП "Київпастранс", ОСОБА_2 визнано постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2023 у справі №754/10632/22 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на відповідача покладається обов'язок з відшкодування завданої його працівником шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Суд також звертає увагу, що Звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17).
Таким чином, приймаючи до уваги визначену вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 на підставі рахунків СТО № 0000002122 від 19.09.2022 та № 0000001814 від 18.10.2022, позивачем обґрунтовано визначено розмір заподіяної шкоди в загальній сумі 56333,18 грн, яку було сплачено на рахунки ТОВ «Ніко Автоальнс» та ФОП Бестіянець С.В., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями № 49783875 від 23.09.2022 та № 54891598 від 19.10.2022, доданими до справи.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на встановлені вище обставини та оскільки відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, оскільки матеріалами справи підтверджуються фактичні витрати, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 56333,18 грн.
Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування у розмірі 56 333 грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.10.2025.
Суддя А.І. Привалов