ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1062/25
Господарський суд Івано-Франківської області, у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1062/25 за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Ситника Валентина Сергійовича про стягнення 250 000,00 грн.
Суть спору.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ситника Валентина Сергійовича про стягнення коштів мікрогранту в сумі 250 000,00 грн у зв'язку з припиненням ним статусу фізичної особи-підприємця та невиконанням обов'язкової умови договору.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок № 738), та умов договору про надання мікрогранту, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви про приєднання від 18.04.2024.
Вказує, що відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до зазначеного реєстру внесені відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Ситника В.С. 07.03.2025 за власним рішенням підприємця.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту, визначеною пунктом 20 Порядку № 738, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Абзацами 29, 30 пункту 20 Порядку, чітко встановлено, що у разі ліквідації суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання зобов'язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу VI Договору отримувач зобов'язується повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов'язкової умови.
Відповідно до пункту 6 розділу VII Договору у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2025 для розгляду справи № 909/1062/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/1062/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін. Також суд повідомив відповідача про його право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у строк для подання відзиву (ч. 7 статті 252 ГПК України).
Копію ухвали від 03.09.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України: позивачу, представнику позивача - шляхом направлення її в електронній формі до електронного кабінету позивача; відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, вказану у позовній заяві, та яка є адресою реєстрації місця проживання відповідача, зазначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі (Відповідь № 1720522 від 01.09.2025), оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет.
Поштове відправлення № 06 011 8907 17 05, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.09.2025, повернулось до суду без вручення одержувачу з причини: за закінченням терміну зберігання (довідка АТ "Укрпошта" про причини повернення/досилання, дата проставлення відмітки: 20.09.2025).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/1062/25 від 03.09.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про відкриття провадження у справі та порядок її розгляду.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача - 03.09.2025 о 16:03; до електронного кабінету представника позивача - 03.09.2025 о 20:49.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
У пунктах 4.17. - 4.23. постанови від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець, Ситник Валентин Сергійович припинив підприємницьку діяльність 07.03.2025.
Згідно з статтею 20 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є вимога про повернення коштів, наданих на виконання договору про надання мікрогранту від 05.03.2024, укладеного між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Ситником Валентином Сергійовичем. Таким чином, правовідносини сторін виникли з виконання правочину у господарській діяльності.
Щодо цього питання, Верховний Суд в постанові по справі № 910/8729/18 від 13.02.2019 року роз'яснив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, враховуючи вищезазначене, спір у даній справі розглядається за правилами господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
05.03.2024 фізична особа-підприємець Ситник Валентин Сергійович звернувся через Єдиний державний вебпортал електронних послуг "Дія" із заявою № GYT275 щодо отримання мікрогранту на розвиток власної справи на умовах Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (далі - Порядок №738).
За бізнес-планом ФОП Ситника В.С. сума запиту на мікрогрант склала 250 000,00 грн для створення бізнесу з випікання піци, зокрема кошти планувалось витратити на придбання електричної конвеєрної печі для випічки піци.
29.03.2024 наказом Державного центру зайнятості № 55 наданий мікрогрант ФОП Ситнику В.С. на умовах Порядку № 738.
Так, додатком № 1 до наказу Державного центру зайнятості від 29.03.2024 № 55 визначено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 26.02.2024 по 10.03.2024. Серед заявників, яким схвалений грант, зазначена заява відповідача № GYT275 за порядковим номером 139, підсумковий скоринговий бал 195, із сумою виплати гранту 250 000,00 грн (Івано-Франківська область).
18.04.2024 Фізичною особою-підприємцем Ситником В.С. подано заяву через Уповноважений банк про приєднання до договору про надання мікрогранту.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.
Положеннями заяви про приєднання до Договору про надання мікрогранту встановлено, що укладання договору внаслідок приєднання ФОП Ситника В.С. до його умов передбачає надання мікрогранту сумою 250000,00 грн, що перераховується на рахунок ФОП Ситника В.С. в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" (далі - AT "Ощадбанк").
Відповідно до умов заяви про приєднання до Договору про надання мігрогранту та пункту 1 розділу V Договору, обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення отримувачем протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту - 2 (два) при сумі 250000 грн - та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці.
27.05.2024 на спеціальний рахунок ФОП Ситника В. С. у АТ "Ощадбанк" зараховано кошти мікрогранту для бізнесу у розмірі 250 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку. Також у вказаній виписці міститься інформація про оплату ФОП Ситником В.С. у розмірі 250 000 грн за обладнання згідно договору поставки № 13/11/2023-1 від 13.11.2023 та рахунку № УТ000000207 від 03.05.2024.
Згідно з наявними в матеріалах справи копіями договору поставки № 13/11/2023-1 від 13.11.2023, укладеного між ФОП Ситник В.С. та ПП “УТК Груп» та рахунку на оплату № УТ 000000207 від 03.05.2024, за вказаним договором та рахунком ФОП Ситник В.С. придбав у ПП "УТК Груп" піч для піци Moretti Forni Т64E (no stand) вартістю 250 000 грн.
Вказана піч передана відповідачу за видатковою накладною № УТ-000187 від 10.05.2024.
Оплата за обладнання коштами мікрогранту підтверджується як згаданою вище випискою по рахунку, так і платіжною інструкцією № 1 від 08.05.2024.
За пунктом 3 розділу IV Договору отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому.
Відповідно до змісту наданого ФОП Ситником В.С. бізнес-плану, останній підлягав реалізації протягом 36 місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на рахунок, що узгоджується з вимогами абзацу третього п. 20 Порядку № 738 про трирічний строк реалізації проекту.
Використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору (пункт 1 розділу IV Договору).
Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача) (пункт 2 розділу IV Договору).
Для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.
На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану (пункт 4 розділу IV Договору).
Для використання коштів мікрогранту та оплати цими коштами витрат грантоотримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту за бізнес-планом, отримувач подає до АТ «Ощадбанк» рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо.
На підставі цих документів, АТ «Ощадбанк» забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану, згідно з п. 4 розділу IV Договору.
Тобто грантоотримувач обмежений у використанні мікрогранту: гроші не можуть бути виведенні у готівку; покриваються лише витрати грантоотримувача на цілі згідно з бізнес-планом шляхом безготівкового перерахування банком грошей безпосередньо контрагентам.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення отримувачем протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту - 2 при сумі 250000,00 грн - та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
На виконання умов договору ФОП Ситником В.С. працевлаштовано 2 працівників на створені 2 робочих місця (накази № 4 від 03.06.2024 про прийняття на роботу Сидоренко О.Б. та № 5 від 10.06.2024 про прийняття на роботу Могильняк О.І.).
Контроль за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем здійснює центр зайнятості на підставі пункту 21 Порядку №738 шляхом виїзного моніторингу.
У межах реалізації функції моніторингу Коломийською філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості на виконання вимог Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу 09.11.2024 та 17.04.2025 проведено виїзні огляди місця провадження господарської діяльності отримувача мікрогранту ФОП Ситника В.С. щодо дотримання умов Договору.
В матеріалах справи наявний Акт спостереження (моніторингу та контролю) дотримання умов договору мікрогранту № 192 від 19.11.2024, складений уповноваженими представниками Коломийської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, за участі ФОП Ситника В.С. за період з 02.05.2024 по 19.11.2024.
У вказаному акті, який підписано в тому числі ФОП Ситником В.С., встановлено, що "Кошти мікрогранту в сумі 250000 нрн, які були надані фізичній особі-підприємцю Ситнику В.С., використані за цільовим призначенням. Закуплене обладнання на момент перевірки знаходиться у власності ФОП Ситника В.С. Згідно умов договору працевлаштовано двох працівників: Сидоренко О. Б. з 04.06.2024 прийнята на посаду пекаря; Могильняк О. І. з 11.06.2024 прийнята на посаду пекаря".
В подальшому, позивачем, за результатами аналізу баз даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи під час проведення моніторингу та контролю з питань дотримання умов договору про надання мікрогранту фізичній особі-підприємцю Ситнику В.С., встановив, що відповідачем 07.03.2025 проведено реєстраційну дію припинення підприємницької діяльності, за його рішенням.
За змістом Акту перевірки огляду дотримання умов договору мікрогранту № 105 від 17.04.2025 Коломийською філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, встановлено відсутність ФОП Ситника В.С. за місцем провадження господарської діяльності. При цьому зазначено, що кошти мікрогранту в сумі 250 000 грн, які були надані фізичній особі-підприємцю Ситнику В.С., використані за цільовим призначенням; на виконання умов договору мікрогранту було працевлаштовано двох працівників.
Водночас, у висновку вказано про те, що 13.11.2024 ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації; 07.03.2025 ФОП Ситник В.С. припинив підприємницьку діяльність та звільнив двох найманих працівників (наказом № 4 від 07.03.2025 звільнено Могильняк О.І., а наказом № 5 від 07.03.2025 - ОСОБА_2 ).
За результатами проведеної перевірки, ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалив рішення по повернення ФОП ОСОБА_1 коштів мікрогранту в сумі 250 000 грн у зв'язку з недотриманням ним умов договору про надання мікрогранту (наказ № 866 від 12.06.2025).
В подальшому, 16.06.2025 за вих. № 1559-11/28-25 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на приписи пунктів 20, 21 Порядку, направив на адресу ФОП Ситника В.С. претензійну вимогу про необхідність повернення протягом одного місяця коштів мікрогранту у розмірі 250 000 грн.
Як вбачається з витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 318 від 13.11.2024, солдат ОСОБА_1 з 13.11.2024 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; призначений на посаду оператора групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВОС - 600543А.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" (у редакції на час укладення договору мікрогранту).
Відповідно до статті 12 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 16 ГК України підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом.
За змістом статті 48 ГК України з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення, подають підприємцям інші види допомоги.
Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Частини 1 та 2 статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначають, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Частинами 1-3 статті 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
У свою чергу, згідно з положеннями Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738):
- метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (пункт 1);
- головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки; розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (пункт 2);
- розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (пункт 4).
- мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат: придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави); закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту); послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту); використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія) (пункт 5);
- надання мікрогрантів здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважені банки відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (пункт 6);
- для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання; обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту; у разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача (пункт 20);
- державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку; у разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту; рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості (пункт 21).
Отже, держава взяла на себе зобов'язання стосовно фінансової підтримки та розвитку підприємницької діяльності шляхом надання мікрогрантів відповідним особам, які можуть бути повернуті у примусовому порядку у випадку встановлення факту нецільового їх використання.
Водночас, у разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. (абзац третій пункту 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. № 738).
Як передбачено вимогами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Умови Порядку № 738 та форми договору про надання мікрогранту (затверджена Наказом Міністерства економіки України від 06 липня 2022 року № 1969), які стосуються повернення коштів мікрогранту, за правовими наслідками є умовами про відповідальність одержувача, зокрема такі розміщені в розділі VII форми договору про надання мікрогранту “Відповідальність сторін».
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів мікрогранту є вимогою про застосування до відповідача передбачених умовами договору та Порядку № 738 заходів цивільно-правової відповідальності, покладення якої на відповідача можливе лише за наявності його вини у порушенні зобов'язання.
У цьому контексті суд установив, що ФОП Ситник В.С. з метою отримання мікрогранту на ведення власної справи звернувся через єдиний державний вебпортал електронних послуг "Дія" до центру зайнятості із заявою на отримання мікрогранту, а 18.04.2024 сума мікрогранту у розмірі 250 000 грн зарахована на його рахунок у банку. У подальшому ФОП Ситник В.С. використав кошти мікрогранту на виконання умов договору, а також на виконання Обов'язкової умови договору працевлаштував двох працівників. Дотримання відповідачем цільового використання коштів мікрогранту на придбання печі для випікання піци, виконання відповідачем обов'язкової умови у вигляді створення двох робочих місць, підтверджено позивачем в акті № 192 від 19.11.2024.
В подальшому, як слідує з витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 318 від 13.11.2024, солдат ОСОБА_1 з 13.11.2024 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості пов'язує допущене ОСОБА_1 порушення договірних умов саме з припиненням ним ведення підприємницької діяльності, зазначаючи, що абзацами 29, 30 Порядку чітко встановлено, що у разі ліквідації суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства.
Однак, факт державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача мав місце після призову відповідача на військову службу. Виконання відповідачем військового обов'язку унеможливлює ведення ним підприємницької діяльності, в тому числі з участю найманих працівників.
Тому припинення відповідачем підприємницької діяльності, звільнення працівників 07.03.2025, відбулись не з вини відповідача, а є наслідком його призову на військову службу на час мобілізації на особливий період.
За відсутності вини відповідача, він не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді стягнення з нього коштів мікрогранту.
Як суд зазначив вище, Порядком № 738 встановлено, що у разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації або укладення контракту на проходження військової служби, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача.
Оскільки строків подання такої заяви самим Порядком не встановлено, то відповідач не обмежений законодавством строками на подання такої заяви позивачу. Неподання відповідачем такої заяви позивачу на час розгляду справи не спростовує того, що самі обставини припинення відповідачем ведення підприємницької діяльності та звільнення працівників, мають місце не з його вини, а пов'язані з виконання відповідачем військового обов'язку.
Крім того, поняття “ліквідація суб'єкта господарювання», вжите у п. 20 Порядку № 738, в цивільному законодавстві застосовується лише щодо юридичних осіб і не стосується фізичних осіб, адже наслідком ліквідації є припинення всіх прав та обов'язків юридичної особи, її припинення як суб'єкта права. В той же час, припинення статусу фізичної особи-підприємця не звільняє таку фізичну особу від зобов'язань, набутих під час ведення підприємницької діяльності.
Крім того, фізична особа не позбавлена можливості повторно набути статусу фізичної особи-підприємця, в той час як відновлення діяльності ліквідованої юридичної особи є неможливим.
Відповідно аргументація позивача в цій частині не ґрунтується на положеннях законодавства.
Крім того, суд вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 припинив свою господарську діяльність, хоча і добровільно, але саме у зв'язку з призовом на військову службу по мобілізації, що вказує на об'єктивні причини неможливості виконувати умови договору мікрогранту та здійснення господарської діяльності. На даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, а тому здійснення господарської діяльності ним унеможливлене саме цим фактом.
Положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не передбачена можливість зупинення підприємницької діяльності (припинення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності) з тих чи інших причин, навпаки, - наявна лише процедура припинення підприємницької діяльності (частина 8 статті 4 Закону).
Відтак, припинення підприємницької діяльності Ситником В.С. у зв'язку з мобілізацією не вказує на факт нецільового використання коштів мікрогранту та ухилення від виконання укладеного договору, а тому відсутні підстави для їх повернення у період, коли він перебуває на військовій службі внаслідок мобілізації, у зв'язку з чим не здійснює підприємницьку діяльність.
Крім того, стосовно виконання відповідачем Обов'язкової умови договору, котра полягає у створенні протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача двох робочих місць, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту, то суд зазначає що кошти мікрогранту зараховані відповідачу 02.05.2024, а наказами № 4 від 03.06.2024 та № 5 від 10.06.2024 відповідач працевлаштував двох працівників з 04.06.2024 та з 11.06.2024, тобто створив два робочі місця. Вказані працівники були звільнені 07.03.2025.
Оскільки виконання Обов'язкової умови передбачає працевлаштування двох осіб на строк не менше 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту, то, враховуючи що працівники звільнені лише 07.03.2025, і відповідач не позбавлений можливості, з урахуванням обставин несення військової служби, відновити підприємницьку діяльність з працевлаштуванням найманих працівників, то станом як на час подання позовної заяви, так і на час ухвалення судом рішення, передчасно стверджувати, що відповідач не виконав Обов'язкової умови.
При оцінці дій сторін з виконання договірних умов, суд також враховує загальні засади цивільного законодавства (принципи справедливості, добросовісності та розумності), а також процесуальний принцип верховенства права та наголошує на важливості ролі військовослужбовців, які захищають життя громадян та обороняють Україну. Підтримка військовослужбовців необхідна, як під час воєнного стану так і в подальшому мирному житті.
У зв'язку з цим, при наявності (відновленні) договірних умов договору мікрогранту ОСОБА_1 не тільки сам матиме реалізацію у професійному суспільстві, але й створить, як це передбачено умовами договору про надання мікрогранту, робочі місця.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд узагальнено виснує, що відсутня вина ОСОБА_1 у порушенні умов договору мікрогранту, відповідач використав кошти за цільовим призначенням, створив два робочі місця, однак у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації здійснив реєстраційні дії з припинення підприємницької діяльності, звільнив найманих працівників, оскільки неможливість здійснення підприємницької діяльності прямо пов'язана з проходженням ним військової служби.
З наведених підстав позовні вимоги Івано-Франківського обласного центру зайнятості задоволенню не підлягають.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до Господарського суду Івано-Франківської області даної позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3750,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7671 від 19.08.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через систему "Електронний суд".
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання цієї заяви Івано-Франківський обласний центр зайнятості мав сплатити судовий збір у сумі 3000,00 грн (250 000 грн х 1,5% х 0,8).
Відтак, позивачем зайво сплачено судовий збір в розмірі 750,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, ухвалою суду сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
За наведеного, судовий збір в сумі 750,00 грн, був сплачений в більшому розмірі, ніж встановлений законом, і в цій частині може бути повернутий платнику за його клопотанням згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи той факт, що у задоволенні позовних вимог суд відмовив, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити у задоволенні позову Івано-Франківського обласного центру зайнятості (76002, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Деповська, буд. 89А; ідентифікаційний код юридичної особи: 03491062) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк