вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
15 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/421/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.», код в ЄДРПОУ 36357996, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, будинок 23/30,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, інфляційних втрат, 3% річних та пені,
за участі представників сторін:
від позивача - адвоката Митровки Я.В. (згідно ордеру серії АО №1156300 від 27.12.2024),
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» (далі - позивач, ТОВ «Наш-Добробут.», товариство), від імені та в інтересах якого діє адвокат Митровка Ярослав Васильович (на підставі ордеру серії АО №1156300 від 27.12.2024) через систему «Електронний суд» 09.04.2025 звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою від 08.04.2025 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича (далі - відповідач, ФОП Яворський І.М.) 212678,09 грн, враховуючи надані позивачем житлово-комунальні послуги згідно укладеного 29.01.2021 товариством як управителем багатоквартирним будинком по вулиці Капушанській (попередня назва Перемоги), 35 у місті Ужгород Закарпатської області та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисин С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.05.2025; сторонам встановлено строки на подачу заяв по суті справи; постановлено в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витребувати від Головного управління ДПС у Закарпатській області інформацію щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків ФОП Яворського І.М.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження (з призначенням дати)» від 14.04.2025 у справі № 907/421/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам: позивачу та його представнику в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 15.04.2025 о 18:24.
Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ухвала суду від 14.04.2025 направлена ФОП Яворському І.М. поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601136035073 від 16.04.2025 по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .
Відповідач у підготовче засідання 14.05.2025 не з'явився. У підготовчому засіданні судом було повідомлено про відсутність відомостей щодо вручення рекомендованого повідомлення №0601136035073 від 16.04.2025 відповідачу. З наведених підстав, ухвалою суду від 14.05.2025 відкладено підготовче засідання на 11.06.2025.
14.05.2025 від Головного управління ДПС у Закарпатській області на виконання ухвали суду від 14.04.2025 надійшов лист про надання інформації щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків ФОП Яворського І.М.
30.05.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601136035073 від 16.04.2025, причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою суду від 11.06.2025 задоволені усні клопотання представника позивача - адвоката Митровки Я.В. про продовження строку підготовчого провадження та відкладення судового засідання; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 14.07.2025.
Згідно з ухвалою від 14.07.2025 задоволено усне клопотання представника позивача - адвоката Митровки Я.В. про відкладення розгляду справи, судове засідання призначене на 13.08.2025.
Відповідно до ухвали від 13.08.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025 судді Сисину С.В. надано відпустку з 25.08.2025 по 12.09.2025, а тому призначене у справі на 10.09.2025 судове засідання не відбулося.
Згідно з ухвалою від 18.08.2025 призначено розгляд справи у судовому засіданні 15.10.2025 на 10:20 год.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 11.06.2025, від 14.07.2025, 13.08.2025, 18.08.2025 у справі №907/421/25 (суддя Сисин С.В.) були надіслані - позивачу та його представнику в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 11.06.2025 о 22:40, 15.07.2025 о 00:54, 14.08.2025 о 15:19, 18.08.2025 о 19:22.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС,
- ухвала суду від 14.05.2025 направлена ФОП Яворському І.М. поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601147088357 від 15.05.2025;
- ухвала суду від 11.06.2025 направлена відповідачу згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601158038246 від 12.06.2025;
- ухвала суду від 14.07.2025 направлена відповідачу згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601170230713 від 15.07.2025;
- ухвала суду від 13.08.2025 направлена відповідачу згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601181671827 від 14.08.2025;
- ухвала суду від 18.08.2025 направлена відповідачу згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601183100371 від 19.08.2025
по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .
13.06.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601147088357 від 15.05.2025, причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
07.07.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601158038246 від 12.06.2025, причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
28.07.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601170230713 від 15.07.2025, причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
29.08.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601181671827 від 14.08.2025, причина повернення - «одержувач відсутній за вказаною адресою».
03.09.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0601183100371 від 19.08.2025, причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом 12.06.2025, 15.07.2025 та 14.08.2025 були розміщені відповідні оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України» про виклик ФОП Яворського І.М. у справі №907/421/25.
Щодо неявки відповідача в судові засідання, то суд зазначає, що фізична особа-підприємець Яворський Іван Михайлович, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та розгляду справи по суті, не прибув та не уповноважив представника в підготовчі засідання 14.05.2025, 11.06.2025, 14.07.2025, 13.08.2025, а також для участі в розгляді справи по суті 15.10.2025.
Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд справи та призначені судові засідання у справі.
Так, відповідно до ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з п. 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені підготовчі та судові засідання у справі, а також належним чином повідомлений про призначене на 15.10.2025 судове засідання у справі.
Отже, сторони про дату, час та місце розгляду справи по суті, призначеного на 10 годину 20 хвилин 15.10.2025, належним чином повідомлені.
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений ч.1 ст. 178 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку в судові засідання, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами на участь у розгляді справи.
Відтак, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, відповідно до ст. 202 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд за участі представника позивача, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті, 15.10.2025 розглянув справу за наявними у ній документами.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 15.10.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича 212678,09 грн за надані позивачем житлово-комунальні послуги, враховуючи укладення 29.01.2021 позивачем як управителем багатоквартирним будинком по вулиці Капушанській (попередня назва Перемоги), 35 у місті Ужгород Закарпатської області та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
В обґрунтування позову, ТОВ «Наш-Добробут.» стверджує, що він є надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача: по вулиці Капушанській, 35 у місті Ужгород Закарпатської області та відповідно надавав відповідачу як співвласнику такого будинку в період з січня 2021 року по травень 2024 року житлово-комунальні послуги на суму 150440,15 грн, оплату за які відповідач не здійснив.
Несплата відповідачем коштів за надані позивачем як управителем багатоквартирного будинку житлово-комунальні послуги в сумі 150440,15 грн, є підставою нарахування до стягнення з відповідача 48446,10 грн інфляційних втрат, 11043,09 грн трьох процентів річних та 2748,74 грн пені, нарахованих з дня початку прострочення виконання грошового зобов'язання за договором за кожен місяць наданих послуг по 04.04.2025 (часу подачі позовної заяви у справі).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, для участі в судових засіданнях не з'явився, участь уповноваженого представника не забезпечив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №420864149 від 02.04.2025 Яворський Іван Михайлович з 18.03.2004 є власником нежитлового приміщення за адресою м. Ужгород, вулиця Капушанська, будинок 35, а саме: кафе площею 351 кв.м, та з 13.05.2011 є власником торгових приміщень після надбудови другого поверху над власним кафе по цьому ж адресу площею 539, 6 кв.м.
Отже, загальна площа таких приміщень складає 890,6 кв.м.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП Яворський І.М. з 1996 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. У вказаному витязі зазначені види діяльності відповідача: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний вид діяльності), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, будівництво.
Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.01.2021 №36, прийнятого за наслідками проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, позивача було визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, зазначених у додатку 3 до цього рішення, у тому числі багатоквартирного будинку, в якому розміщені об'єкти нерухомого майна відповідача по вулиці Капушанській (попередня назва Перемоги), 35 у місті Ужгород Закарпатської області.
На офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради вказане рішення виконкому та додатки до нього оприлюднено 02.02.2021.
Відповідно до п. 4 вказаного рішення на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради покладено обов'язок забезпечити укладання договорів про надання послуг з управління багатоквартирними будинками окремо на кожний будинок строком на 1 рік.
29.01.2021 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради уклав з ТОВ «Наш-Добробут.» як управителем договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір).
Про укладення з позивачем договору Ужгородською міською радою було публічно проінформовано в оголошенні «До уваги мешканців Ужгорода» в друкованому вигляді, в місцевому засобі інформації в газеті «Ужгород» від 06.02.2021 №5 (1076), із зазначенням, що товариство призначено виконавцем послуги з управління багатоквартирним будинком по вулиці Перемоги, 35 та вказано тариф обслуговування за 1 кв.м - 3,83 грн.
Відповідно до п.1 договору, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Ужгород, вулиця Перемоги (теперішня назва - вулиця Капушанська), будинок 35, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Пункт 2 договору передбачає, що управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, які зазначаються у додатку 1 до договору, що є невід'ємною його частиною.
Загальні відомості про будинок зазначаються у додатку 2 до договору і є невід'ємною його частиною.
За змістом п. 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
У п. 4 договору наведено перелік послуг з управління, які включають в себе: поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; утримання спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до п. 6 договору, кожен зі співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 7 договору, управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п.п. 10, 11 договору, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком зазначена в додатку 1 до даного договору. Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі кошторис витрат) міститься у додатку 3 до цього договору. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Отже, граничним строком оплати послуг за договором за кожен місяць є 10 число місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 24 договору, за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги з управління відповідно до пункту 11 договору.
Пункти 30 і 31 договору передбачають, що він укладений строком на один рік та, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, то він вважається продовженим на один рік.
Додатком №1 до договору передбачений тариф за надані позивачем послуги згідно договору - у розмірі 3,83 грн за 1 кв.м загальної площі. Цим же додатком визначено види послуг, які надаються товариством власникам багатоквартирного будинку, зокрема: дератизація, дезінсекція, технічне обслуговування внутрішньо прибудинкових систем, прибирання підвалу та інше; зазначена періодичність надання послуг.
Додатком 2 до договору передбачені загальні відомості про будинок за адресою: м. Ужгород, вулиця Перемоги (вулиця Капушанська), будинок 35.
Додатком 3 до договору передбачено кошторис витрат на утримання будинку та ціна послуги з управління будинком управителем ТОВ «Наш-Добробут.».
Згідно з підписаним сторонами протоколом розбіжностей від 16.03.2021 сторони погодили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме до відносин, які виникли з 01.01.2021.
Додатковою угодою від 28.12.2021 було внесено зміни до договору шляхом викладення додатку 1 до договору в новій редакції та з 01.01.2022 сторони визначили тариф за надані позивачем послуги згідно договору у розмірі 4,24 грн за 1 кв.м загальної площі.
Згідно доводів позивача, враховуючи, що письмових повідомлень про відмову від договору за один місяць до закінчення строку його дії, сторонами здійснено не було, то договір неодноразово продовжувався та був чинним до 31.05.2024.
Позивач стверджує про відсутність заперечень з боку співвласників будинку стосовно наданих послуг, оскільки такі заперечення від власників будинку №35 по вулиці Капушанській у м.Ужгород до позивача не надходили, акти-претензії, складені у відповідності до норм чинного законодавства, не складалися.
Вказані обставини свідчать про прийняття відповідачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг, а відтак і обов'язок відповідача як співвласника цього будинку (тобто власника нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м) сплатити кошти за надані товариством послуги з управління багатоквартирним будинком.
Згідно тверджень позивача, відповідач, як власник нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м, не здійснив оплату наданих товариством як управителем багатоквартирного будинку житлово-комунальних послуг за період з січня 2021 року по травень 2024 року на загальну суму 150440,15 грн, що є підставою звернення в суд з цим позовом про стягнення з ФОП Яворським І.М. вказаної суми основного боргу, а також нарахованих до стягнення з відповідача 48446,10 грн інфляційних втрат, 11043,09 грн трьох процентів річних та 2748,74 грн пені.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 Господарського кодексу України (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правових відносин) (далі - ГК України).
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Абзацами 1 та 2 п.5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.
Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню.
Як було вказано вище, рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.01.2021 №36 (яке після його прийняття оприлюднено на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради), прийнятого за наслідками проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, позивача було визначено управителем багатоквартирного будинку по вулиці Капушанській (попередня назва Перемоги), 35 у місті Ужгород Закарпатської області, в якому розміщені об'єкти нерухомого майна відповідача загальною площею 890,6 кв.м.
Так як відповідно до п. 4 вказаного рішення на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради покладено обов'язок забезпечити укладання договорів про надання послуг з управління багатоквартирними будинками окремо на кожний будинок строком на 1 рік, то на виконання означеного рішення виконавчого органу місцевого самоврядування 29.01.2021 між позивачем і Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Про укладення такого договору Ужгородською міською радою публічно проінформовано в оголошенні «До уваги мешканців Ужгорода» в друкованому вигляді, в місцевому засобі інформації в газеті «Ужгород» від 06.02.2021 №5 (1076) із зазначенням розміру тарифу сплати власниками будинку коштів за надані позивачем послуги у сумі 3,83 кв.м. - за 1 кв.м.
За змістом пунктів 1 - 4 договору управитель (позивач у справі) зобов'язується надавати послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 35 у м.Ужгород для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, що полягає у забезпеченні управителем умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території; проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, купівлі електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; утримання спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з підписаним сторонами договору протоколом розбіжностей від 16.03.2021 сторони погодили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме до відносин, які виникли з 01.01.2021.
Додатковою угодою від 28.12.2021 було внесено зміни до договору шляхом викладення додатку 1 до договору в новій редакції, яким поширено дію нового тарифу з 01.01.2022.
Пункт 31 договору передбачає, що, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, то він вважається продовженим на один рік.
Відповідно до речення другого абз. 2 п. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 2011 року є власником нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м за адресою м. Ужгород, вулиця Капушанська, будинок 35.
Пунктами 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Абзацом 1 п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Пунктами 1, 5, 6, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено таке:
- багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
- управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарськопобутових потреб.
З огляду на вказане, суд виснує, що позивач з 01.01.2021 був надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача, а саме: м. Ужгород, вулиця Капушанська, будинок 35, та відповідно згідно договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, впродовж періоду з 01.01.2021 по 31.05.2024 надавав відповідачу як співвласнику такого будинку та власнику нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м відповідні житлово-комунальні послуги.
При цьому, суд зазначає, що факт ненадсилання відповідачу копії договору не свідчить про неознайомлення відповідача із наявністю такого та не звільняє його від обов'язку оплати за фактично спожиті послуги з управління будинку.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 322 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до вимог ст. 322 ЦК України, покладено на власника.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Так, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1145.
За змістом такого Порядку:
- у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг (п. 2 Порядку);
- проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, забезпечується управителем багатоквартирного будинку (п. 3 Порядку);
- у разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги (п. 8 Порядку);
- якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості послуг з управління багатоквартирним будинком. Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається в управителя багатоквартирним будинком (п. 8 Порядку);
- у разі коли за результатами проведення перевірки споживач та управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку (п. 9 Порядку);
- у разі неприбуття управителя багатоквартирного будинку в установлений договором строк для проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим зазначеним договором, чи необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо він підписаний споживачем та не менш як двома іншими споживачами відповідної послуги, які проживають у сусідніх будівлях (у приміщеннях - у разі, коли послуга надається у багатоквартирному будинку). Акт-претензія надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю багатоквартирного будинку рекомендованим листом (пункт 10 Порядку).
Щодо цього, суд звертає увагу, що доказів надходження від ФОП Яворського І.М. письмових заперечень стосовно наданих послуг до позивача суду не надано, як і не надано суду актів-претензій, складених у відповідності вищевказаних норм.
Суд враховує аргументи позивача про відсутність заперечень з боку співвласників будинку, зокрема від відповідача стосовно наданих позивачем послуг по вулиці Капушанській, 35 у м.Ужгород.
Вказані обставини свідчать про прийняття відповідачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг, а відтак і обов'язок відповідача як співвласника цього будинку (тобто власника нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м) сплачувати щомісячно відповідно до п. 11 договору (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) кошти згідно умов договору за надані ТОВ «Наш-Добробут.» послуги з управління багатоквартирним будинком.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, враховуючи те, що ФОП Яворський І.М. як власник нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м по вулиці Капушанська, будинок 35 у м.Ужгород впродовж періоду з 01.01.2021 по 31.05.2024 належним чином не виконував своїх обов'язків щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території; враховуючи укладення 29.01.2021 Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради і ТОВ «Наш-Добробут.» договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який був чинний по 31.05.2024 та відповідно до якого товариство надавало співвласникам цього будинку послуги з управління багатоквартирним будинком впродовж зазначеного періоду, то наведені обставини та приписи законодавства свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за такі послуги.
Здійснивши власний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору з урахуванням строку чинності договору - з 01 січня 2021 року по 31 травня 2024 року, з урахуванням площі нежитлових приміщень по вулиці Капушанська, будинок 35, власником яких є ФОП Яворський І.М. - 890,6 кв.м; з урахуванням вартості таких послуг згідно затверджених додатком №1 до договору тарифів - у розмірі 3,83 грн за 1 кв.м загальної площі (з 01.01.2021) та у розмірі 4,24 грн за 1 кв.м загальної площі (з 01.01.2022 з урахуванням укладеної додаткової угоди), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу, так як правильним розмір такої заборгованості з урахуванням наведених обставин є 150440,06 грн (а не 150440,15 грн - як зазначено позивачем).
Щодо цього, судом зазначено, що розмір основної заборгованості за кожен місяць прострочення, позивачем визначений правильно, однак при визначенні загального розміру основного боргу допущено арифметичну помилку та правильним буде визначення загальної суми основного боргу в розмірі 150440,06 грн.
А тому така арифметична помилка (зменшення на 9 коп суми основного боргу) не впливає на визначення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги, товариством нараховано та заявлено до стягнення 11043,09 грн - 3% річних та 48446,10 грн інфляційних втрат.
При цьому, при визначенні таких виплат позивачем правильно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням допущення відповідачем прострочення сплати коштів за надані послуги за кожен місяць за період з січня 2021 року по травень 2024 року з 11 числа наступного місяця, за який допущено прострочення платежу, враховуючи обов'язок відповідача, передбачений п.11 договору, сплачувати щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим кошти за надані ТОВ «Наш-Добробут.» послуги з управління багатоквартирним будинком.
Щодо цього, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги ч. 5 ст. 236, ст. 86, 237 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).
Як було вказано вище, при заявленні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, позивачем правильно враховано допущення відповідачем прострочення сплати коштів за надані послуги за кожен місяць за період з січня 2021 року по травень 2024 року з 11 числа наступного місяця, за який допущено прострочення платежу, враховуючи умови пункти 11 договору про обов'язок власника нерухомого майна сплачувати кошти щомісячно (не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим).
Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат; встановивши, що позивачем правильно визначено періоди нарахування означених виплат (з урахуванням обставин справи та умов договору), суд виснує про правильність проведеного розрахунку та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 11043,09 грн та інфляційних втрат у сумі 48446,10 грн.
Щодо нарахування пені
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 2748,74 грн.
Так, пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У постанові від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що з врахуванням положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій, встановлених Законом щодо окремих видів зобов'язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Отже, ч. 4 ст. 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Щодо цього, суд зазначає, що відповідно до пункту 24 договору, за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги з управління відповідно до пункту 11 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Як було вказано вище, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Отже, з урахуванням наведених вище мотивів, незважаючи на те, що відповідач не є стороною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, у той же час він зобов'язаний сплачувати надані йому позивачем як співвласнику будинку та власнику нежитлових приміщень загальною площею 890,6 кв.м відповідні житлово-комунальні послуги. А тому в цьому випадку дія такого договору (п.24 якого передбачає стягнення пені) поширюється також на відповідача, незалежно від його не підписання, чи не ознайомлення з таким договором, оскільки такі обставини не звільняють його від обов'язку оплати за фактично спожиті послуги з управління будинку, які надавалися позивачем, відповідно до умов договору.
Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).
При цьому, приписами ст. 509 ЦК України визначено, що в силу зобов'язання кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах, що виникли між сторонами.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Разом з тим, ч.6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем здійснено нарахування пені за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, з урахуванням такого прострочення за кожен місяць за період з січня 2021 року по травень 2024 року та з урахуванням допущення відповідачем такого прострочення з 11 числа наступного місяця, за який мали бути сплачені кошти за надані житлово-комунальні послуги (що передбачено п.11 договору).
Здійснивши власний розрахунок пені у вказані періоди, судом встановлено, що сума пені у загальному розмірі 2748,74 грн позивачем визначено правильно.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів добровільної сплати коштів за надані позивачем житлово-комунальні послуги, враховуючи укладення позивачем як управителем багатоквартирним будинком по вулиці Капушанській, 35 у місті Ужгород Закарпатської області договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ФОП Яворського І.М. на користь ТОВ «Наш-Добробут.» 212677,99 грн, з яких: основна сума боргу в розмірі 150440,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 48446,10 грн, 3% річних у розмірі 11043,09 грн та пеня у розмірі 2748,74 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Згідно платіжної інструкції №1152 від 07.04.2025 при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2552,14 грн.
Суд зазначає, що часткове задоволення позову, а саме: зменшення заявлених позивачем до стягнення з відповідача коштів на 0,10 грн, не впливає у загальному на розмір стягнення з відповідача витрат позивача зі сплати судового збору, а тому такі судові витрати підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» (код в ЄДРПОУ - 36357996, вулиця Загорська, будинок 23/30, місто Ужгород, Закарпатської області, 88000) 212677,99 грн (двісті дванадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 99 копійок), з яких: основна сума боргу в розмірі 150440,06 грн (сто п'ятдесят тисяч чотириста сорок гривень 06 копійок), інфляційні втрати у розмірі 48446,10 грн (сорок вісім тисяч чотириста сорок шість гривень 10 копійок), 3% річних у розмірі 11043,09 грн (одинадцять тисяч сорок три гривні 09 копійок) та пеня у розмірі 2748,74 грн (дві тисяч сімсот сорок вісім гривень 74 копійки).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яворського Івана Михайловича (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» (код в ЄДРПОУ - 36357996, вулиця Загорська, будинок 23/30, місто Ужгород, Закарпатської області, 88000) 2552,14 грн (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві гривні 14 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 27.10.2025.
Суддя С.В.Сисин