вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4787/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Українського національного інформаційного агенства "Укрінформ", м.Киів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", Дніпропетровська область, м.Павлоград
про стягнення 15 598,45 грн
Без виклику представників сторін
Українське національне інформаційне агенство "Укрінформ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 15 598,43 грн, з яких: 14 500,00 грн - основний борг, 1 059,10 грн - штраф, 39,33 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання паливно-мастильних матеріалів із застосуванням бланків-дозволів (талонів) №11995/2024 від 20.07.2024.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
04.09.2025 позивач подав до суду додаткові пояснення.
В ухвалі від 28.08.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.34) ухвала суду від 28.08.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 28.08.2025.
Відзив відповідач до суду не подав.
29.09.2025 позивач подав до суду доповнення до письмових пояснень.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
02.07.2024 між Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (постачальник) було укладено договір постачання паливно-мастильних матеріалів із застосуванням бланків-дозволів (талонів) №1195/2024 (далі - договір).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується організовувати та забезпечити заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали (надалі іменуються «ПММ»; згідно коду ДК 021:2015 - 09130000 - 9 Нафта і дистиляти. (п.1.1. договору).
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ наведені у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.(п.1.2. договору).
Відпуск ПММ здійснюється у мережі автозаправних станцій постачальника та інших АЗС партнерів, на яких покупець мас право отримати ПММ відповідне до умов цього Договору та які зазначені в дДодатку №2 до цього дДоговору. (п.1.3. договору).
Бланк-дозволу (талон/скретч-картка) - спеціальний документ, який має встановлену постачальником форму, зміст, ступінь захисту, серійний/порядковий номер, тощо, та дозволяє його пред'явнику отримувати на АЗС постачальника ПММ відповідного найменування, марки та у кількості, що зазначені у ньому. Бланк-дозвіл видається постачальником на умовах, передбачених цим договором. Бланк-дозвіл за цим Договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою) у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», призначений виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання ПММ за цим договором, с засобом одноразового використання, що забезпечує систему безготівкового відпуску ПММ в мережі АЗС та є власністю постачальника.(п.1.5. договору).
Покупець здійснює оплату ПММ протягом 7 (семи) календарних днів після отримання видаткової накладної. Загальна сума цього договору становить: 63 500,00 грн.(шістдесят три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 10 583,33 грн (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривень 33 копійки). Розрахунок здійснюється у безготівковому порядку шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець являється платником ПДВ. (п.2.1.1. договору).
Постачальник на підтвердження свого обов'язку, що випливає і цього договору, видає покупцеві, протягом 7 календарних днів з моменту отримання заявки, бланки-дозволи відповідного номіналу, марки на всю кількість ПММ згідно з видатковою накладною. Бланки-дозволу, у розумінні цього Договору, є разовими та мають строк дії не менш ніж 12 місяців з дати видаткової накладної. Бланки-дозволу після отримання ПММ за цим договором вважаються погашеними та, відповідно, є недійсними.(п.2.1.2. договору).
Під час видачі бланків-дозволу постачальник видає покупцю видаткову накладну. (п.2.4. договору).
Для отримання ПММ від постачальника представник покупця - особа, у якої наявний відповідний бланк-дозволу, звертається до будь-якої із автозаправних станцій, що належать до мережі АЗС, які здійснюють обслуговування за цим договором.(п.2.7.договору)
Відпуск ПММ покупцеві, його представникам (особам, у яких наявні відповідні бланки-дозволу) здійснюється тільки після пред'явлення бланків-дозволу. Наявність бланку-дозволу у особи, що звертається до постачальника (до однієї із автозаправних станцій з мережі постачальника) є підтвердженням повноважень такої особи на отримання ПММ за цим договором. Ризик несприятливих наслідків пред'явлення бланку-дозволу не уповноваженою особою і, відповідно, отримання ПММ неналежним одержувачем несе покупець, окрім тих випадків, коли він завчасно і у належній формі повідомив постачальника про анулювання бланків-дозволу. Після відпуску зазначених в бланку-дозволу ПММ покупцю, бланк-дозволу вважається погашеним та повертається постачальнику і є підставою для списання ПММ зі зберігання.(п.2.8. договору)
Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. (п.3.1.1. договору).
Постачальник зобов'язаний за порушення обов'язків постачання ПММ, визначених у п.п. 2.1.2 цього договору, сплатити покупцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення бід вартості ПММ. (п.3.2. договору).
Сторона, що порушила цей договір, зобов'язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків, коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків. (п.3.4. договору).
У разі виникнення у сторони підозри про те, що відбулося чи може відбутися порушення умов цього Розділу, відповідна сторона зобов'язана повідомити іншу сторону в письмовій формі. У письмовому повідомленні сторона зобов'язана послатися на факти або подати матеріали, що достовірно підтверджують або дають підстави припускати, що відбулося чи може відбутися порушення будь-яких положень вказаного вище пункту цього Розділу іншою стороною, її афілійованими особами, працівниками або посередниками. Після надіслання письмове повідомлення, відповідна сторона має право зупинити виконання зобов'язань за договором до отримання підтвердження, що порушення не відбулося або не відбудеться, яке надається не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання повідомлення. (п.3.9. договору).
Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним вирішуються шляхом переговорів між сторонами. (п.5.1. договору).
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів він вирішується б судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. (п.5.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.(п.6.1. договору)
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.6.1. цього договору та закінчується 31.12.2024 р. (п.6.2. договору)
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.(п.6.3. договору).
На виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0001/0001446 від 02.07.2024 (а.с. 16), відповідно до якої покупцю було передано скретч - картки/талони на дизпальне у кількості 1270 літрів на суму 63 500,00 грн з ПДВ (50,00 грн з ПДВ за 1 літр).
Відповідач виставив рахунок-фактуру №0001/0001628 від 02.07.2024 (а.с.18).
Позивач зазначає, що оплатив передані йому скретч - картки/талони, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію № ПІ-0000921 від 02.07.2024 про сплату відповідачу 63 500,00 грн, з призначенням платежу: «Сплата за дизельне пальне(в талонах в-но рах.№0001/0001628від 02.07.2024р. ПДВ-10 536,33грнг. Тендеру не підлягає» (а.с. 17).
Позивач зазначає, що загальна вартість дизельного палива за накладною № 0001/0001446 від 02.07.2024 становить 63 500,00 грн, яка була повністю оплачена відповідно до платіжній інструкції № ПІ-0000921 від 02.07.2024. У спірних скретч-картках строки дії не зазначені, а тому вони є безстроковими, однак отримання товару стало неможливо з причини його відсутності на всіх АЗС постачальника.
Так, позивач вказав, що невикористаних талонів/скретч-карток у нього залишилося: дизельного палива на 290 л за ціною 50,00 грн за літр на суму 14 500,00 грн з ПДВ.
Позивачем до позовної заяви долучив перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду. На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Позивач стверджує, що направив відповідачу претензію № 03-22/2/285 від 26.09.2025 (а.с. 40-41), в якій просив забезпечити безперешкодне отримання пального, однак відповідач відповідь на претензії не надав, товар не поставив, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0001/0001446 від 02.07.2024 відповідно до якої покупцю було передано скретч-картки на дизпаливо на загальну суму 63 500,00 грн з ПДВ.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0001/0001446 від 02.07.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 0001/0001446 від 02.07.2024.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме бензин та дизельне паливо.
Позивач здійснив оплату на суму 63 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ПІ-0000921 від 02.07.2024 (а.с.17)
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Водночас, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 14 500,00 грн грн, яка є предметом даного спору.
Відповідно до п.2.7. договору для отримання ПММ від постачальника представник покупця - особа, у якої наявний відповідний бланк-дозволу, звертається до будь-якої із автозаправних станцій, що належать до мережі АЗС, які здійснюють обслуговування за цим договором.
Як вказано вище, позивачем до позовної заяви долучено перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду. На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач стверджує, що направив відповідачу претензію №03-22/2/285 від 26.09.2025 (а.с. 40-48), в якій просив надати пояснення ситуації. В якості доказу направлення відповідачу вказаних претензії позивач надав до суду опис вкладення до Укрпошти та фіскальний чек, з яких вбачається, що вказаному поштовому відправленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор №0505376286627.
Оскільки вищевказану претензію позивач направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією, то відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень зазначену заявку відповідач мав отримати 01.10.2025 (26.09.2025 + 5 днів).
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був здійснити поставку 290 літрів дизпалива у строк до 08.10.2025 включно.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Також, господарський суд вважає зауважити, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Відповідач не спростував доводи позивача щодо недопоставки товару на суму 14 500,00 грн, доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем оплати в залишковому розмірі 14 500,00 грн відповідач також суду не надав.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням строку поставки (08.10.2025), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 09.10.2025.
Доказів поставки 290 літрів дизпалива чи доказів повернення позивачу 14 500,00 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 14 500,00грн, а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 14 500,00 грн суму попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 14 500,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1059,10 грн за період з 02.06.2025 по 26.08.2025 та 3% річних у розмірі 39,33 грн з 25.07.2025 по 26.08.2025.
Відповідно до п. 3.2 договору постачальник зобов'язаний за порушення обов'язків постачання ПММ, визначених у п.п. 2.1.2 цього договору, сплатити покупцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості ПММ.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що фактично умовами укладеного між сторонами договору передбачено стягнення пені, а не штрафу, оскільки неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є саме пенею.
Разом з тим судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити поставку 290 літрів дизпалива у строк до 08.10.2025 включно. Таким чином, початковою датою прострочення виконання зобов'язання з поставки спірного пального є 09.10.2025.
Враховуючи викладене, то нарахування пені за період з 02.06.2025 по 26.08.2025 є необґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує 3% річних за прострочення поставки палива за період з 25.07.2025 по 26.08.2025. Як встановлено судом вище, початковою датою прострочення виконання зобов'язання з поставки пального є 09.10.2025, тому нарахування 3% річних за період з 25.07.2025 по 26.08.2025 є безпідставним, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 170,54 грн (7,04 %), на відповідача - 2251,86 грн (92,96 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, ідентифікаційний код 44604267) на користь Українського національного інформаційного агенства "Укрінформ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 8/16, ідентифікаційний код 00015332) 16 751,86 грн, а саме: 14 500,00 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2251,86 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 28.10.2025
Суддя І.В. Мілєва