вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4345/25
За позовом: Фізичної особи-підприємця Романченко Марини Євгеніївни, смт. Смоліне,
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича харчова компанія», м. Дніпро
Про: стягнення 203 209, 39 грн. (розгляд заяви про прийняття додаткового рішення)
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.25 р. у справі № 904/4345/25 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача - ТОВ «Українська виробнича харчова компанія» на користь позивача - ФОП Романченко М.Є. : 181 100,00грн. - заборгованості, 4 392,33грн. - інфляційних втрат, 17 664,23грн. - пені та 2 437,88грн. - витрат на сплату судового збору.
13.10.25р. від представника ФОП Романченко М.Є. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 20 000,00грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою господарського суду від 14.10.25 р. від ТОВ «Українська виробнича харчова компанія» (відповідач) витребувані письмові пояснення стосовно заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зважаючи на те, що справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, додаткове судове рішення за результатами розгляду заяви ФОП Романченко М.Є. підлягає ухваленню в тому самому порядку, що й судове рішення - без повідомлення (виклику).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
16.07.25р. між ФОП Романченко М. Є. (замовник) та адвокатом Пшинніком О. В. ( виконавець ) укладено договір про надання правничої допомоги №22, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме у господарському суді Дніпропетровської області по справі щодо стягнення боргу з ТОВ «Українська виробнича харчова компанія» (п. 1.1.). За надані виконавцем послуги замовник виплачує гонорар і відшкодовує фактичні витрати, понесені виконавцем, пов'язані з виконанням доручення. Сума гонорару визначається сторонами за взаємною згодою і становить 20 000,00 грн. (п. 4.1.). За результатами падання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем правничої допомоги та її вартість. Акт надсилається замовнику факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу замовника виконавець може надавати акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги iз ідентифікацією. (п.4.2.)
11 жовтня 2025 року адвокатом Пшинніком О.В. та ФОП Романченко М.Є. підписано акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №22 від 16 липня 2025 року на загальну суму 20 000,00 грн., яка позивачем була сплачена 16.07.25р., що підтверджується платіжною інструкцією №22 від 16.07.25р.
В матеріалах справи (додатках до позовної заяви) містяться ордер на надання правничої допомоги від 16.07.25 р. адвокатом Пшинніком О.В. в інтересах ФОП Романченко М. Є.; в Єдиному реєстрі адвокатів України міститься інформація про адвоката Пшиннікова О. В.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які подані заявником, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву Пшиннікова О. В. з наступних підстав.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на оплату послуг позивач надав відповідний акт приймання-передачі правових послуг .
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
За змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.20р. у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також положення ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням наведених вище обставин, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 5 000,00 грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, господарський суд, -
1. Заяву представника ФОП Романченко М.Є. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 20 000,00грн. витрат на правову допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича харчова компанія» (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, 39, офіс 17, код ЄДРПОУ 44785814) на користь позивача - Фізичної особи - підприємця Романченко Марини Євгеніївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ): 5 000,00грн. - витрат на отримання правничої допомоги. Видати відповідний наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
3.В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його складання.
Суддя Васильєв О.Ю.