вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4706/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто - Строй", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалід", м. Дніпро
про стягнення 49 614,67грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто - Строй" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалід" заборгованості у розмірі 49 614,67грн, з яких:
- основний борг у розмірі 20 000,00грн;
- пеня у розмірі 21 968,63грн;
- 3% річних у розмірі 1 985,75грн;
- втрати від інфляції у розмірі 5 930,29грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02/01/23 надання послуг з перевезення вантажів від 02 січня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 справу №904/4706/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
08 вересня 2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 11.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу суду від 11.09.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 11.09.2025 (о 20:30год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 93).
Пунктами 2, 5 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 29.09.2025. У встановлений частиною першою ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 строк відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
02 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Строй" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адалід" (замовник, відповідач) укладено договір №02/01/23 надання послуг з перевезення вантажів (а.с. 15-17).
Даний договір регулює взаємовідносини сторін при наданні перевізником замовникові послуг з перевезення вантажів. Перевізник зобов'язується, в порядку та на умовах даного договору, надати послуги з перевезення вантажів замовника, відповідно до погодженої сторонами заявки, а замовник зобов'язується прийняти
надані послуги та оплати їх (п. 1.1, 1.2 договору).
Транспортні послуги включають в себе: приймання вантажу в пункті відправлення; збереження та доставка вантажу, ввіреного йому замовником в пункт призначення; видача вантажу уповноваженій особі (вантажоодержувачу) (п. 1.3 договору).
Відповідно до умов пункту 2.2 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акту передачі-приймання наданих послуг, складений на підставі специфікації, який підписується сторонами протягом 1 (одного) робочого дня з моменту фактичного надання послуг. Підписання Акту передачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо послуг, наданих перевізником.
Вартість послуг перевізника за цим договором сторони визначають на підставі специфікації, яка погоджується сторонами. У вартість послуг перевізника включені усі витрати, які несе перевізник у зв'язку з виконанням заявки замовника, які окремому відшкодуванню не підлягають (п. 3.1 договору).
В пункті 3.2 договору сторони погодили, що оплата за фактично надані послуги за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника на підставі оригіналу Акту передачі-приймання наданих послуг, отриманою в строк, визначений пунктом 4.1.5 договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів наступних документів: товарно-транспортної накладної, рахунка та Акту з додатком (реєстром). У разі неотримання усіх оригіналів документів в строк, передбачений п. 4.1.5 договору, строк оплати відкладається до моменту надання всіх оригіналів документів та продовжується з такого отримання на 10 (десять) робочих днів.
При цьому сторони погодили, що замовник затримує оплату вартості послуг в сумі 20% до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що не вважається порушенням обов'язку замовника з оплати послуг (п. 3.3 договору).
Усі штрафи за цим договором повинні бути сплачені винною стороною протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунка-фактури та відповідних підтверджуючих документів (п. 3.4 договору).
Після виконання своїх зобов'язань за даним договором, перевізник повинен надавати замовнику документи, які підтверджують витрати, що були понесені перевізником при наданні послуг за договором, оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, оригінал акту передачі-приймання наданих послуг з додатком в 2-х екземплярах, оригінал рахунку. Дані документи надаються перевізником щонеділі кожного понеділка за попередній тиждень, в якому здійснено перевезення (п. 4.1.6 договору).
Сторони домовились, що вони щоденно обмінюються сканованими копіями товарно- транспортними накладними, актами передачі-приймання наданих послуг з додатком, рахунком, які передбачені, пунктом 3.2 (п. 4.1.7 договору).
В пункті 4.2.5 договору визначено обов'язок замовника у встановлені строки та у визначених розмірах здійснювати оплату за надані послуги.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з нього договору (надалі - порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 5.1, 5.2 договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору (п. 8.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №02/01/23 надання послуг з перевезення вантажів від 02.01.2023 був чинним протягом спірного періоду.
На виконання умов договору ТОВ "Авто-Строй" надано відповідачу автопослуги по перевезенню вантажу, на загальну суму 848 552,08грн, що підтверджується актами надання послуг:
№92 від 07.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 88 т, за ціною 1 100,00грн (без ПДВ), на суму 116 160,00грн;
№93 від 08.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 41,26 т, за ціною 1 100,00грн (без ПДВ), на суму 54 463,20грн;
№94 від 09.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 84,92 т, за ціною 1 100,00грн (без ПДВ), на суму 112 094,40грн;
№95 від 10.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 23 т, за ціною 1 100,00грн (без ПДВ), на суму 30 360,00грн;
№96 від 11.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 189,48 т, за ціною 1 100,00грн (без ПДВ), на суму 250 113,60грн;
№97 від 12.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 71,42 т, за ціною 1 100,00грн (без ПДВ), на суму 94 274,40грн;
№151 від 28.03.2023, вантаж - пшениця у кількості 70,62 т, за ціною 920,00грн (без ПДВ), на суму 77 964,48грн;
№152 від 31.03.2023, вантаж - кукурудза у кількості 72,64 т, за ціною 783,33грн (без ПДВ), на суму 68 281,60грн;
№153 від 01.04.2023, вантаж - кукурудза у кількості 26,22 т, за ціною 783,33грн (без ПДВ), на суму 24 646,80грн;
№202 від 18.04.2023, вантаж - пшениця у кількості 24,04 т, за ціною 700,00грн (без ПДВ), на суму 20 193,60грн (а.с. 18-22).
Акти містять посилання на договір №02/01/23 від 02.01.2023, підписи сторін скріплені печатками підприємств.
Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Надання послуг з перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №1 від 01.04.2023, №1 від 07.03.2023, №1 від 08.03.2023, №1 від 11.03.2023, №1 від 12.03.2023, №2 від 31.03.2023, №3 від 09.03.2023, №3 від 18.04.2023, №3 від 28.03.2023, №5 від 10.03.2023 (а.с. 48-67).
Позивачем були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 848 552,08грн:
№95 від 07.03.2023 на суму 116 160,00грн;
№96 від 08.03.2023 на суму 54 463,20грн;
№97 від 09.03.2023 на суму 112 094,40грн;
№98 від 10.03.2023 на суму 30 360,00грн;
№99 від 11.03.2023 на суму 250 113,60грн;
№100 від 12.03.2023 на суму 94 274,40грн;
№154 від 28.03.2023 на суму 77 964,48грн;
№155 від 31.03.2023 на суму 68 281,60грн;
№156 від 01.04.2023 на суму 24 646,80грн;
№204 від 18.04.2023 на суму 20 193,60грн (а.с. 35-39).
ТОВ "Адалід" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 828 552,08грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
№385 від 15.03.2023 на суму 228 254,40грн (рах. №95, №97);
№1249674256 від 21.04.2023 на суму 429 211,20грн (рах. №96, №98, №99, №100);
№1256382033 від 28.04.2023 на суму 77 964,48грн (рах. №154);
№703 від 06.12.2023 на суму 38 122,00грн;
№721 від 18.12.2023 на суму 25 000,00грн;
№859 від 15.04.2024 на суму 10 000,00грн;
№930 від 26.04.2024 на суму 10 000,00грн;
№1174 від 26.03.2025 на суму 10 000,00грн. (а.с. 23-30).
Залишок несплаченої суми становить 20 000,00грн (848 552,08грн - 828 552,08грн).
У січні 2025 року позивач направив на адресу відповідача претензію - вимогу про погашення заборгованості у розмірі 30 000,00грн (а.с. 31, 33).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №02/01/23 від 02.01.2023 у сумі 20 000,00грн відповідачем не сплачена.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, надано послуги, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00грн, пені у розмірі 21 698,63грн, 3% річних у розмірі 1 985,75грн, інфляційних втрат у розмірі 5 930,29грн, що і стало причиною виникнення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України (що був чинний станом на час виникнення спірних відносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Норма аналогічного змісту викладена в частині першій статті 307 Господарського кодексу України.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).
За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
За приписами частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України (що був чинний станом на час виникнення спірних відносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В пункті 3.2 договору сторони погодили, що оплата за фактично надані послуги за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника на підставі оригіналу Акту передачі-приймання наданих послуг, отриманою в строк, визначений пунктом 4.1.5 договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів наступних документів: товарно-транспортної накладної, рахунка та Акту з додатком (реєстром). У разі неотримання усіх оригіналів документів в строк, передбачений п. 4.1.5 договору, строк оплати відкладається до моменту надання всіх оригіналів документів та продовжується з такого отримання на 10 (десять) робочих днів.
При цьому в пункті 3.3 договору сторони погодили, що замовник затримує оплату вартості послуг в сумі 20% до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що не вважається порушенням обов'язку замовника з оплати послуг.
Враховуючи умови договору, строк оплати наданих послуг, надання яких підтверджується зазначеними вище актами, є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 20 000,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 20 000,00грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною першою ст. 199 Господарського кодексу України (що був чинний станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
В частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України (що був чинний станом на час виникнення спірних відносин) зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 21698,63грн за загальний період з 19.04.2023 до 22.08.2025 (а.с. 5 на звороті - 8, 9).
При цьому позивач посилається на положення пункту 6.4. договору.
Так, відповідальність сторін за невиконання/неналежне виконання умов договору передбачена розділом V договору.
Відповідно до п.5.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі - порушення Договору), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.
Відповідно до умов Договору (п. 5.2.) порушенням Договору є його неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Пунктом 5.3. договору передбачена відповідальність перевізника за порушення строків подання транспортного засобу для завантаження/розвантаження вантажу.
У разі затримки доставки (прострочення доставки) вантажу замовника, перевізник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від загальної вартості майна, доставка якого прострочена, за кожен день прострочення доставки та штраф у розмірі 500,00грн та додатково неустойку у розмірі 1000,00грн за кожну добу прострочення, за першою письмовою вимогою замовника (п.5.5 договору).
Зі змісту договору №02/01/23 надання послуг з перевезення вантажів від 02.01.2023 вбачається, що договір не містить пункту 6.4., на який посилається позивач у позовній заяві, як підставу нарахування пені.
Отже, у спірному договорі сторони не встановили розмір та базу нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, а лише зазначили про те, що у випадку порушення зобов'язання, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством (п.5.1. договору).
За викладеного, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 21 698,63грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 985,75грн за період з 19.04.2023 до 22.08.2025 та інфляційні втрати за період з травня 2023 року до липня 2025 року у розмірі 5 930,29грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Згідно з приписами ч. 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає:
на суму боргу 30 000,00грн * 118,0% (сукупний індекс інфляції за травень 2023 року - березень 2025 року) = 35 400,00грн - 30 000,00грн = 5 400,00грн;
на суму боргу 20 000,00грн * 102,6% (сукупний індекс інфляції за квітень 2025 року - липень 2025 року) = 20 520,00грн - 20 000,00грн = 520,00грн.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 5 920,00грн, в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (10,29грн) слід відмовити.
Положеннями частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 20 000,00грн, 3% річних у розмірі 1 985,75грн та втрати від інфляції у розмірі 5 920,00грн, а всього 27 905,75грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією №71 від 22.08.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 71, 78).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 362,48грн (27 905,75грн * 2 422,40грн/ 49 614,67грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто - Строй" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалід" про стягнення 49 614,67грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалід" (ідентифікаційний код 38359653; вул. Національної Гвардії, буд. 13, кв. 41, м. Дніпро, 49008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто - Строй" (ідентифікаційний код 39092057; вул. Драгана, буд. 13, кв. 33-Б, м. Львів, 79049) основний борг у розмірі 20 000,00грн (двадцять тисяч гривень 00коп.), 3% річних у розмірі 1 985,75грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 75коп.), втрати від інфляції у розмірі 5 920,00грн (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00коп.) та судовий збір у розмірі 1 362,48грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 48коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано - 28.10.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва