вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4875/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Верещаки Володимира Олександровича, м. Дніпро
про стягнення 633 195,55грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: Лаврова Н.О., керівник
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Верещаки Володимира Олександровича заборгованість у розмірі 633 195,55грн, з яких:
- основний борг у розмірі 410 000,00грн;
- пеня у розмірі 75 297,26грн;
- втрати від інфляції у розмірі 74 426,10грн;
- 3% річних у розмірі 18 472,19грн;
- штраф у розмірі 55 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №24/09-2021 на виконання проектних робіт від 24 вересня 2021 року в частині повного та своєчасного виконання проектних робіт.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 справу №904/4875/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.09.2025; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 27.10.2025.
У підготовче та судове засідання з розгляду справи по суті відповідач не з'явився, явку повноважних представників не забезпечив, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач відзиву на позов не надав, про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи повідомлявся рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 03.09.2025 та від 29.09.2025. Згідно довідки Укрпошти форми 20, причиною невручення поштового відправлення є: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 63-64).
За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною десятою статті 242 цього Кодкексу судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом пункту 4 частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 Цивільного кодексу України).
Правила надання послуг поштового зв'язку визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (п. 76 Правил).
З наведеного можна дійти висновку, що повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу як користувача послуг поштового зв'язку.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному пунктами 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п. 101 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (п. 102 Правил).
Отже, невручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.
Судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 27.10.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Верещакою Володимиром Олександровичем (виконавець) укладено договір №24/09-2021 на виконання проектних робіт від 24 вересня 2021 року (а.с.6-12).
Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами виконати і здати замовнику роботи з розробки розділу конструкторських креслень до робочого проекту по об'єкту: "Нове будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського та комерційного призначення по вул. Ульянова,9 та вул. Ульянова,11, м. Дніпро", а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт та оплатити їх на умовах, визначених цим договором.
Результатом виконання робіт за даним договором є розроблений та погоджений у відповідності до чинного законодавства України розділ конструкторських креслень навісного вентильованого фасаду до робочого проекту по об'єкту "Нове будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського та комерційного призначення по вул. Ульянова,9 та вул. Ульянова,11, м. Дніпро" (п.1.4. договору).
Договірна ціна робіт, що виконуються виконавцем за даним договором і вказаних в п.1.1., згідно Протоколу погодження договірної ціни, складає 700000,00грн (п.3.1. договору).
У відповідності до п.4.1. договору виконавець зобов'язується виконати роботи по даному договору в строки, що визначені в Додатку №2 (Календарний графік виконання робіт).
Датою початку виконання робіт є дата отримання виконавцем від замовника авансового платежу згідно п.3.2.1. (п.4.2. договору).
Передача замовнику належним чином виконаних робіт здійснюється виконавцем на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (п.4.3. договору).
Згідно пункту 4.8. договору виконавець передає замовнику проектну документацію у кількості 4 (чотири) примірників на паперовому носії та 1 (один) примірник в електронному вигляді у форматі PDF.
За порушення строків виконання робіт виконавець, за вимогою замовника, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від вартості робіт, виконання яких було здійснено із простроченням, за кожний день прострочення (п.5.3. договору).
У випадку порушення строків виконання робіт більше ніж на 21 календарний день виконавець, за вимогою замовника, сплачує останньому штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт кожного етапу, визначеного в Додатку №2 до Договору (п.5.4. договору).
Згідно п.7.3. договору Договір може бути розірвано в двосторонньому порядку за письмовою згодою сторін.
За ініціативою замовника договір може бути розірвано в односторонньому порядку у випадках, передбачених п.7.4. договору.
У випадку дострокового розірвання договору згідно п.7.4. договору замовник направляє письмове повідомлення виконавцю за 14 календарних днів до наміченої дати розірвання договору (п.7.6 договору).
Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому (п.7.1. договору).
Додатками до цього договору є: протокол погодження договірної ціни (Додаток №1); Календарний графік виконання робіт (Додаток №2); Вихідні дані (Додаток №3); Склад проектної документації (Додаток №4); відомість обсягів робіт (Додаток №5) (п.10.10. договору).
16 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Верещакою Володимиром Олександровичем (виконавець) укладено Додаткову угоду №1 до договору №24/09-2021 на виконання проектних робіт від 24 вересня 2021 року (а.с.18).
Цією Додатковою угодою сторони внесли зміни до розділу 3 договору та виклали п.3.1. в новій редакції: Договірна ціна робіт, що виконуються виконавцем за даним договором і вказаних в п.1.1., згідно Протоколу погодження договірної ціни, складає 550000,00грн.
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу авансові платежі на загальну суму 410000,00грн, що підтверджується:
- платіжними інструкціями кредитового переказу № 450 від 21.06.2023 на суму 150000,00грн (а.с.22), № 979 від 04.12.2023 на суму 50000,00грн (а.с.23),
- випискою по рахунку АТ "Альфа-банк" від 27.09.2021 на суму 210 000,00грн (а.с.25),
- Актом звіряння взаємних розрахунків за 2024 рік (а.с.26).
Згідно п.4.2. договору та графіку виконання робіт (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 16.06.2023) виконавець мав розпочати роботи - 05.12.2023, а завершити їх виконання у строк до 27.02.2024.
У зазначений в договорі строк відповідач свої зобов'язання з виконання робіт не виконав, поважних причин, які б унеможливили своєчасне виконання робіт відповідачем не повідомлено.
Листом від 20.05.2025 № 20/05-Л позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 4 червня 2025 року, у зв'язку із недотриманням останнім строків виконання робіт без поважних причин; просив повернути авансові платежі на суму 410000,00грн без ПДВ протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати розірвання договору (а.с.27-27).
У зв'язку з розірванням договору в односторонньому порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест" направило на адресу Фізичної особи-підприємця Верещака В.О. претензію за вих. №21/05-2025 від 21.05.2025 з проханням повернути авансові платежі та сплатити неустойку (а.с.30-32).
Відповідач грошові кошти на рахунок позивача не повернув, доказів виконання робіт у повному обсязі не надав.
З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача авансові платежі в сумі 410 000,00грн, пеню в сумі 75 297,26грн, втрати від інфляції в сумі 74 426,10грн, 3% річних в сумі 18 472,19грн та штраф в сумі 55 000,00грн.
Предметом позову у цій справі є повернення попередньої оплати за договором підряду у зв'язку з відмовою замовника від договору.
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору на виконання проектних робіт, строк дії договору, умови виконання робіт, строк виконання робіт та порядок їх оплати; наявність/відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку та застосування відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на виконання проектних робіт є договором підряду.
Отже, між сторонами виникли та склалися правовідносини у сфері виконання підрядних робіт.
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Частиною 1 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Установлено, що строк виконання робіт, згідно п.4.2. договору та графіку виконання робіт - до 27.02.2024 включно. В установлений строк відповідачем роботи згідно договору на виконання проектних робіт не виконано.
В матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження виконання відповідачем проектних робіт - конструкторських креслень до робочого проекту по об'єкту: "Нове будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського та комерційного призначення по вул. Ульянова,9 та вул. Ульянова,11, м. Дніпро".
Приписами ч.2 ст.849 ЦК передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За загальним правилом, закріпленим у статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.
У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір (п.67 постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Сторони, укладаючи договір на виконання проектних робіт домовились, що договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому. Тобто, за станом на дату направлення позивачем листа про відмову від договору на підставі ч.2 ст. 849 ЦК України, договір підряду не припинив свою дію.
Згідно пункту 7.4. договору, за ініціативою замовника договір може бути розірвано в односторонньому порядку у випадках:
- якщо виконавець без будь-яких обґрунтувань не виправляє недоліки в роботах, що виникли з його вини та про які його було письмово повідомлено замовником, протягом терміну, більше 12 робочих днів від дати письмового повідомлення про наявність таких недоліків;
- у разі, якщо виконавець затримує виконання робіт без будь-яких обґрунтувань більше 30 (тридцяти) календарних днів.
У випадку дострокового розірвання договору згідно п.7.4. договору замовник направляє письмове повідомлення виконавцю за 14 календарних днів до наміченої дати розірвання договору (п.7.6 договору).
Право замовника в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору повністю або частково, якщо виконавець з власної вини своєчасно не почав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, передбачено пунктом 2.2.4. договору.
Позивач направив повідомлення на адресу відповідача про розірвання договору відповідно до умов пунктів 7.4.-7.6 договору з 04.06.2025.
Таким чином, договір на виконання проектних робіт є розірваним з 04.06.2025.
Позивач здійснив попередню оплату проектних робіт на загальну суму 410000,00грн (платіжні інструкції кредитового переказу № 450 від 21.06.2023 на суму 150000,00грн (а.с.22), № 979 від 04.12.2023 на суму 50000,00грн (а.с.23) та виписка по рахунку АТ "Альфа-банк" від 27.09.2021 на суму 210 000,00грн (а.с.25)).
Вказані кошти відповідач в установлений строк на вимогу позивача не повернув.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відмова замовника від договору підряду (зокрема у невиконаній його частині) є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу попередньої оплати відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 ст.1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст.1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Зі змісту наведених вище положень убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. При цьому, норма частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовується (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір припинено з 04.06.2025, відповідно в наведену дату (04.06.2025) у відповідача виник обов'язок повернути 410000,00грн, оскільки підстава їх отримання згідно з нормами статті 1212 Цивільного кодексу України відпала.
Отже, строк виконання зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 410000,00грн є таким, що настав.
Доказів повернення авансових платежів відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.
За вказаних обставин позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 410000,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст. 230 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин), у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до вимог пункту 5.3. договору підряду, за порушення строків виконання робіт виконавець, за вимогою замовника, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від вартості робіт, виконання яких було здійснено із простроченням, за кожний день прострочення.
У випадку порушення строків виконання робіт більше ніж на 21 календарний день виконавець, за вимогою замовника, сплачує останньому штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт кожного етапу, визначеного в Додатку №2 до Договору (п.5.4. договору).
Згідно Додаткової угоди №1 до договору, договірна ціна складає 550000,00грн (п.3.1. договору).
На підставі пункту 5.3. договору позивачем нарахована пеня в сумі 75 297,26грн за період прострочення з 28.02.2024 по 28.08.2024.
Сума штрафу від загальної вартості робіт складає 55000,00грн (550000,00грн х10%).
Господарський суд перевірив розрахунок пені та штрафу, розрахунок виконано вірно.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 18 472,19грн за період з 28.02.2024 по 29.08.2025 та втрати від інфляції в сумі 74 426,10грн за період з березня 2024 року по липень 2025 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, судом помилок не виявлено.
Відповідач контррозрахунку суми позову не надав.
Згідно з приписами ч. 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 75 297,26грн за період з 28.02.2024 по 28.08.2024, штрафу у розмірі 10% в сумі 55000,00грн, 3% річних в сумі 18 472,19грн за період з 28.02.2024 по 29.08.2025 та втрати від інфляції в сумі 74 426,10грн за період з березня 2024 року по липень 2025 року, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі: стягненню з відповідача підлягає основний борг в сумі 410000,00грн, пеня в сумі 75 297,26грн, штраф у розмірі 10% в сумі 55000,00грн, 3% річних в сумі 18 472,19грн та втрати від інфляції в сумі 74 426,10грн, а всього 633195,55грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 9497,93грн (633195,55грн х1,5%).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест" до Фізичної особи-підприємця Верещаки Володимира Олександровича про стягнення 633 195,55грн задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Верещаки Володимира Олександровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпростройінвест" (ідентифікаційний код41954499; вул. Мудрого Ярослава князя, буд.68, корп.9, оф.233) 410000,00грн (чотириста десять тисяч гривень 00 копійок) - основної заборгованості (неповернені авансові платежі), 75 297,26грн (сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто сім гривень 26 копійок) - пені, 55000,00грн (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) - штраф, 18 472,19грн (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 19 копійок) - 3% річних, 74 426,10грн (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 10 копійок) - втрат від інфляції, 9497,93грн (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 93 копійки) - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.10.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва