пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 жовтня 2025 року Справа № 903/1331/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників:
від заявника: Андрущак О.М.
взяв участь прокурор: Стасевський А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області клопотання Волинської обласної військової адміністрації про скасування заходів забезпечення позову у справі №903/1331/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Олицької селищної ради про повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності,
25.12.2023 заступник керівника Волинської обласної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Олицької селищної ради, в якому просить:
1. Усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов'язання Олицької селищної ради Луцького району повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 площею 40,1268 гектарів.
2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 40,1268 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, зареєстрованого за Олицькою селищною радою.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на момент реєстрації права комунальної власності 20.10.2021, так і на даний час на земельній ділянці з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 розташовані гідротехнічні споруди державної власності.
Олицькою селищною радою Луцького району всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України “Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту “ґ» пункту 24 Розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду 0721881600:06:000:1344 площею 40,1268 гектарів.
Таким чином, право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно.
Ухвалою від 04.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 позов задоволено та постановлено усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації (Київський м-н, 9, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов'язання Олицької селищної ради Луцького району (вул.Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (Київський м-н, 9, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 площею 40,1268 гектарів. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 40,1268 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, зареєстрованого за Олицькою селищною радою (вул.Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, 45263, код ЄДРПОУ 04333879). Стягнути з Олицької селищної ради (вул.Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5368,00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
23.10.2025 представниця Волинської обласної військової адміністрації сформувала в системі «Електронний суд» клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 24.10.2025 клопотання Волинської обласної військової адміністрації про скасування заходів забезпечення позову прийнято та призначено до розгляду. Розгляд клопотання призначено у судовому засіданні на 28.10.2025 о 09:50 год.
В судовому засіданні заявниця просила заяву задовольнити.
Прокурор не заперечив щодо задоволення заяви.
У визначений ухвалою суду день та час боржник в судове засідання своїх уповноважених представників не направив, своїм процесуальним правом на подання суду пояснень/заперечень не скористався, пояснень/заперечень суду не подав.
Розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову та документи в її обґрунтування, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність заявленого клопотання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.03.2024 керівник Волинської обласної прокуратури подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
1. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, площею 40,1268 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
2. Заборонити Олицькій селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 зокрема поділу, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.
3. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, площею 40,1268 га та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви. Заборонено Олицькій селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 зокрема поділу, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки. Заборонено державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 позов задоволено.
Представниця Волинської обласної військової адміністрації доводить, що з метою державної реєстрації речових прав на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства необхідно скасувати заходи забезпечення позову (зняти арешт з земельної ділянки).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Аналогічні положення містить ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.327 ГПК України).
При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004р. заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011р. у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
В той же час, ст. 145 ГПК України унормовано, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішення господарського суду від 23.04.2024 набрало законної сили 14.05.2024, відтак заходи забезпечення позову, в силу положень ч. 7 ст. 145 ГПК України, продовжували діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, тобто до 12.08.2024 року включно.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що строк дії заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 07.03.2024 у справі №903/1331/23, сплинув 12.08.2024, то заходи забезпечення позову на теперішній час припинили свою дію в силу приписів ст.145 ГПК України.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").
Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав, за захистом яких звертається сторона до суду.
Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/21911/14 ).
З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
В аспекті викладеного, суд засвідчує, що приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду скасовувати заходи забезпечення позову, які припинили свою дію.
Відтак, за визначених обставин, клопотання Волинської обласної військової адміністрації про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
в задоволенні клопотання Волинської обласної військової адміністрації про скасування заходів забезпечення позову, відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 28.10.2025.
Суддя І. О. Гарбар