пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 жовтня 2025 року Справа № 903/596/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
- Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», м. Київ
- Філія “Поліський лісовий офіс» ДСГП “Ліси України», м. Луцьк
до відповідача: Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, с. Дубове, Ковельський р-н., Волинська обл.
про витребування земельної ділянки,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Андрущак О.М.
від прокуратури: Присяжнюк І.Б.
від третіх осіб: Шевчук Є.В.
від відповідача: н/з
10.06.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Дубівської сільської ради про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Дубівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га.
Ухвалою суду від 12.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», Філію “Поліський лісовий офіс» ДСГП “Ліси України». Призначено підготовче засідання у справі на 09 липня 2025 року о 11:30 год.
Треті особи, відповідач ухвалу суду отримали 13.06.2025.
Строк для подання пояснень - по 23.06.2025, відзиву - по 30.06.2025.
22.06.2025 надійшли пояснення ДСГП Ліси України, згідно яких позовні вимоги підтримує.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
07.07.2025 на адресу суду надійшло клопотання прокуратури про долучення доказів до матеріалів справи. Зазначає, що позовна заява містить перелік додатків, зокрема додаток за № 9 - лист Філії “Поліський лісовий офіс» від 17.02.2025 № 2356/34.6.1.-2025 з відповідними документами, що долучені до цього листа. Зі змісту вказаного листа вбачається, що складовою частиною його додатків є сканкопія проекту організації та розвитку лісового господарства ДП “Старовижівське лісове господарство» від 2013 року та інші документи. Разом з тим, з технічних причин один з додатків цього листа, а саме проект організації та розвитку лісового господарства ДП “Старовижівське лісове господарство» від 2013 року не долучено до доказу № 9 позовної заяви. Також додаток № 26 до позовної заяви - лист Філії “Поліський лісовий офіс» від 26.05.2025 № 6221/34.6.3-2025 містить перелік додатків, зокрема схеми із відображенням картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2004 року із нанесенням на них контурів земельних ділянок з кадастровими номерами 0725084000:07:000:0510, 0725080500:04:000:9991, 0725082200:03:000:0189, 0725081300:07:000:9845, що накладаються на землі державного лісового фонду в межах реорганізованого ДП “Старовижівське лісове господарство» та копію листа ФОП Бучко Н.М. від 20.05.2025 № 6. При цьому, в ході формування позовної заяви з додатками у системі “Електронний суд» у додатку № 26 цього позову з технічних причин відсутня частина доказів зокрема схеми з кадастровими номерами: 0725082200:03:000:0189, 0725084000:07:000:0510. 0725080500:04:000:9991, Вказані докази були подані разом із позовною заявою, однак певна їх частина не сформувалась у системі “Електронний суд» з технічних причин.
Враховуючи надходження клопотання прокуратури безпосередньо перед судовим засіданням, з метою надання учасникам справи можливість ознайомитись з ним та подати відповідні пояснення при їх наявності, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 09.07.2025 підготовче засідання відклав на 29.07.2025 об 11:00 год.
28.07.2025 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення зі змістом доказів та подання відповідних пояснень, у зв'язку з відсутністю частин додатків, долучених до позовної заяви.
У судовому засіданні прокурор, представник третьої особи у розгляді клопотання про відкладення підготовчого засідання поклалися на розсуд суду.
У відповідності до частини третьої ст.177 ГПК України підготовче провадження має бути проведено протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше, ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача, відсутність заперечень інших учасників справи, з метою виконання мети підготовчого провадження та надання відповідачу можливості ознайомитись з усіма долученими до позовної заяви доказами та подати відповідні пояснення при їх наявності, суд протокольною ухвалою від 29.07.2025 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відклав на 19.08.2025 об 11:00 год.
Заслухавши пояснення прокурора, представника третіх осіб, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 19.08.2025 долучив до матеріалів справи подані 07.07.2025 прокуратурою докази.
19.08.2025 на адресу суду надійшов відзив (пояснення) відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що рішення уповноваженого органу про надання згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок (частина 5 статті 123 ЗК України) є початковим етапом і має проміжний характер та без рішення уповноваженого органу про затвердження проєкту землеустрою та надання землі в постійне користування (частина 6 статті 123 ЗК України) не є належним документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою. Матеріали позовної заяви не містять належних доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) в порядку, визначеному частиною 2 статті 20 ЗК України. Прокурор в позовній заяві не довів факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування державному підприємству.
У судовому засіданні прокурор та представник третіх осіб, зазначили, що строк, визначений відповідачу, для подання відзиву сплив та відповідач не скористався своїм правом на його подання. В той же час, долучення пояснень відповідача щодо позовних вимог не заперечили.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Як вбачається з матеріалів справи, суд не надавав дозвіл позивачу на подання додаткових пояснень з окремого питання, оскільки підстави для подання таких пояснень наразі відсутні.
Суд протокольною ухвалою від 29.07.2025 підготовче засідання відклав з метою надання відповідачу можливості ознайомитись з усіма долученими до позовної заяви доказами та подати відповідні пояснення при їх наявності.
Судом встановлено, що поданий відповідачем 19.08.2025 відзив за своєю суттю є поясненнями поданими з дозволу суду, а тому приймаються судом до уваги та долучаються до матеріалів справи.
Прокурор заявив усуне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з поданими відповідачем поясненнями та підготовкою відповідних заперечень при їх наявності.
З метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості ознайомитись з поясненнями відповідача, які надійшли безпосередньо перед судовим засіданням, та висловити відповідні міркування щодо поданих пояснень, суд протокольною ухвалою від 19.08.2025 підготовче засідання відклав на 03.09.2025 об 11:00 год.
22.08.2025 надійшли заперечення прокуратури, згідно яких зазначає, що рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх КСП" є саме тим рішенням, на підставі якого відбулась передача земель лісового фонду колишніх КСП лісогосподарським підприємствам, в тому числі Державному об'єднанню "Волиньліс". Право держави на спірну земельну ділянку у справі № 903/596/25, як на землі лісового фонду, підтверджено долученими до справи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2004, 2013 та 2022 років, що відповідає положенням п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.
Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 24.09.2025 об 11:30 год.
Заслухавши пояснення прокурора та представника третіх осіб, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 24.09.2025 розгляд справи по суті відклав на 15.10.2025 об 11:00 год.
У судовому засіданні учасники судового процесу дали свої пояснення з посиланням на заяви по суті спору, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Згідно ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо) Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються приписами Земельного кодексу України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).
Згідно із ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 Земельного кодексу України).
У відповідності до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону (ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України).
У відповідності до ст.ст. 7, 8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Відповідно до з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції станом на дату оспорюваних рішень органів влади та місцевого самоврядування) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству «Гріненерго» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування технічних сільськогосподарських культур на біомасу для виготовлення твердого біопалива) за межами населеного пункту Буцинської сільської ради Старовижівського району Волинської області, розроблена на підставі розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації від 14.12.2012 № 415 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному підприємству «Гріненерго»» та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.04.2013, що підтверджується інформацією, викладеною ГУ Держгеокадастру у Волинській області у листі від 24.02.2025 № 10-3-0.31-661/2-25 ( том 1, а.с. 26-27).
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомило у листі від 17.04.2025 № 10-3-0.31-1527/2-25, що наказ управлінням щодо затвердження проекту землеустрою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Гріненерго» з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування технічних культур на біомасу для виготовлення твердого біопалива) за межами населеного пункту Буцинської сільської ради Старовижівського району не приймався (том 1, а.с. 30)
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Дубівській територіальній громаді Ковельського району земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 543,2725 га, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га (том 1, а.с. 13-14).
Передача вказаної земельної ділянки Дубівській територіальній громаді підтверджується актом приймання-передачі від 08.12.2020 (том 1, а.с. 13 на звороті).
На підставі рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об'єднаної територіальної громади» вищезазначені земельні ділянки прийнято у комунальну власність (том 2, а.с. 24).
09.06.2021 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на згадану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Дубівської сільської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2025 № 408932314 (том 1, а.с. 31).
Вказана земельна ділянка згідно листів Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» належить до земель лісогосподарського призначення, якими користувались колишні ДП «Старовижівське лісове господарство» та Старовижівський держлісгосп, а на даний час - Філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Згідно пояснювальної записки до Проекту організації та розвитку лісового господарства, Старовижівський держлісгосп створений наказом Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133-р та наказом об'єднання «Волиньліс» від 24.12.1991 № 1741 (том 1, а.с. 15-17).
У подальшому рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх КСП» передано об'єднанню «Волиньліс» 11915,7 га земель лісового фонду колишніх колгоспів Старовижівського району, в тому числі Буцинської сільської ради площею 2083 гектара (том 2, а.с. 14).
У зв'язку із передачею вказаних земель ДП «Старовижівське лісове господарство» у 2004 році виготовлено Проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Старовижівське лісове господарство» Волинського обласного управління лісового господарства (том 1, а.с. 32-190).
Згідно Плану лісонасаджень Дубечненського лісництва державного підприємства «Старовижівське лісове господарство» від 2004 року, який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Старовижівське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991 належить до земель лісогосподарського призначення та з користування державного підприємства не вилучалась (лист Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 10.04.2025 № 4954/34.6.3-2025, том 1, а.с. 235-238, том 2, а.с. 8).
Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням комплексною експедицією у 2003 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект. Матеріали лісовпорядкування ДП «Старовижівське лісове господарство» затверджені протоколом технічної наради від 30.12.2003 за підсумками розширеного безперервного лісовпорядкування в лісових підприємствах об'єднання «Волиньліс» (том 1, а.с. 179).
Філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» у листі від 30.04.2025 № 5541/34.6.3-2025 зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га накладається на виділи 40, 42, 48, 49, 50, 65, 66, 71 кварталу 52 Буцинського лісництва ДП «Старовижівське лісове господарство», за категорією захисності - експлуатаційні ліси. Середній вік насаджень становить 36 років, головна порода - вільха чорна, береза повисла. Виділ 40 кварталу 52 зазначався як болото (том 1, а.с. 191-192).
Вказана інформація також підтверджена сертифікованим інженером землевпорядником Бучко Н.М., якою виготовлено схему, що відображає інформацію про розташування спірної земельної ділянки у межах матеріалів лісовпорядкування 2004 року (лист Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 26.05.2025 № 6221/34.6.3-2025, том 2, а.с. 30-33).
Українським лісовпорядним проектним виробничим об'єднанням ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році було проведено базове лісовпорядкування ДП «Старовижівське лісове господарство», на підставі якого вказана земельна ділянка входила у межі земель, що охоплювались Проектом організації розвитку лісового господарства ДП «Старовижівське лісове господарство» та планово-картографічних матеріалах (планшетах), складених на підставі матеріалів попереднього базового лісовпорядкування 2004 року.
Наказом Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 31.03.2025 № 36 затверджено матеріали базового лісовпорядкування 2022 року по Ковельському надлісництві Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України». Згідно матеріалів лісовпорядкування від 2022 року спірна земельна ділянка також розташована у межах земель, на яких веде лісове господарство державне підприємство.
Вказана земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення згідно матеріалів лісовпорядкування 2004, 2013 років та чинних на даний час матеріалів 2022 року (том 1, а.с. 233-238, том 2, а.с. 4-7).
На необхідність підтвердження відповідними доказами (рішенням органу влади про передачу земельної ділянки або матеріалами лісовпорядкування, виготовленими до 29.03.2006) права користування державним підприємством землями лісогосподарського призначення вказано Верховним Судом при розгляді ним 07.06.2024 справи № 913/214/23.
Інформація про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Старовижівське лісове господарство» підтверджується також листом ВО «Укрдержліспроект» від 03.02.2025 № 02/156-25, згідно додатків якого вбачається розташування спірної земельної ділянки у межах земель лісогосподарського призначення згідно матеріалів лісовпорядкування 2012 року, зокрема кварталу 57, виділів 1,8, 17,19,23 та кварталу 60, виділів 1, 9, 13, 14 Буцинського лісництва ДП «Старовижівське лісове господарство» (том 2, а.с. 13).
Суд вказує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб'єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об'єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а 14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.
Окрім цього, факт розташування спірної земельної ділянки у межах земель, якими державне лісогосподарське підприємство користується на підставі матеріалів лісовпорядкування підтверджується також викопіюванням з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України (геопорталу «Ліси України» gis.lisproekt.gov.ua) та викопіюванням з Державного земельного кадастру із застосуванням шару «Ліси».
З аналізу зазначених розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації від 14.12.2012 № 415 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державному підприємству «Гріненерго»», наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об'єднаної територіальної громади» вбачається, що дії вказаних органів спрямовані на вилучення земельної ділянки лісового фонду та її зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення (том 1, а.с. 13 - 19 на звороті том 2, а.с. 24).
З ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, рішення Дубівської сільської ради) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
Ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України (в редакції станом на дату прийняття спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, рішення Дубівської сільської ради) вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Таким чином станом на 2020 рік вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.
Відтак, щодо спірної земельної ділянки неправомірно прийнято наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об'єднаної територіальної громади», яким передано спірну земельну ділянку у комунальну власність.
Згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 27.01.2025 №2157/0/2-25, Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із земель лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки не приймалось (том 2, а.с. 16).
Станом на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21.12.2020 № 3/19 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дубівської сільської ради об'єднаної територіальної громади» у відповідності до вимог ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, рішення Дубівської сільської ради) питання щодо вилучення земель лісогосподарського призначення та розпорядження такими ділянками належали до компетенції Кабінету Міністрів Україні та Волинській обласній державній адміністрації, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівська сільська рада всупереч ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, рішення Дубівської сільської ради) розпорядилися спірною земельною ділянкою.
Згідно листа філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 10.04.2025 № 4954/34.6.3-2025 рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, вилучення вказаних земельних ділянок з державного лісового фонду у Філії відсутні (том 2, а.с. 8).
Згідно ст. 17, ст. 20, ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірних розпорядчих актів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівської сільської ради) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівська сільська рада взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб у межах населених пунктів.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Таким чином, розпорядчі акти Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Дубівської сільської ради прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування без їх вилучення у постійних користувачів.
Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико культурного призначення.
Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
У порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області передано землі лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс-18, пункти 43, 89), володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Крім того, згідно правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13) відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.
Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Таким чином, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
Права володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна (ч.1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
У цій справі незаконні накази органів державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично обумовили формальне набуття Дубівською сільською радою права власності на спірну земельну ділянку.
При цьому, їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12 135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12 158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14 125цс20, пункти 63, 74).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зроблено висновок, що належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокуратури про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Дубівської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га, підставні та підлягають до задоволення.
Щодо звернення прокурора в інтересах держави.
Відповідно до ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.
Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Земельна ділянка з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.
В результаті винесення спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Дубівської сільської ради відбулася незаконна зміна цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки та вилучення її з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.
Звернення прокуратури з даним позовом зумовлено тим, що внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з категорією землі сільськогосподарського призначення, що в силу закону відносить їх до земель комунальної власності, які згідно наведених вище вимог законодавства не можуть перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.
Віднесення частини спірної земельної ділянки до земель запасу створює реальну загрозу передачі вказаних земель у приватну власність, що ускладнить, або навіть унеможливить повернення їх до земель державної власності.
Таким чином, пред'явлення даного позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації частини земельної ділянки державної форми власності у Державному земельному кадастрі як землі запасу сільськогосподарського призначення ненадані у власність чи у користування на землях оборони.
Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
На даний час Волинська обласна військова адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.
З урахуванням зазначеного, дану позовну заяву подано в інтересах Волинської обласної військової адміністрації, як уповноваженого органу на розпорядження спірною земельною ділянкою.
Листом від 23.01.2025 № 15-125 вих-25 обласною прокуратурою повідомлено Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства (том 2, а.с. 19-20).
У відповідь на зазначений лист адміністрацією інформовано, що заходи щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями лісогосподарського призначення не вживались, при цьому висловлено позицію про неможливість звернення до суду у зв'язку обмеженим бюджетним фінансуванням (лист від 27.01.2025 № 72/01-05/2-25, том 2, а.с. 21).
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обласною прокуратурою інформовано Волинську обласну військову адміністрацію про намір пред'явити позов (лист від 06.06.2025 № 15-770вих-25, том 2, а.с. 22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Наведені прокурором обставини відповідно до ст. 131і Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» свідчать про наявність підстав для представництва прокурором права та інтересів держави у суді.
Звертаючись з позовом до суду, прокурор обрав такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача то витрати по сплаті судового збору в сумі 17081,57 грн слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з незаконного володіння Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (код ЄДРПОУ: 04333939, 45031, Волинська обл., Ковельський р-н, село Дубове, вул. Ковельська, буд. 72) у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0725080500:04:000:9991, площею 44,7161 га.
3. Стягнути з Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (код ЄДРПОУ: 04333939, 45031, Волинська обл., Ковельський р-н, село Дубове, вул. Ковельська, буд. 72) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 17081,57 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.10.2025.
Суддя С. В. Бідюк