пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 жовтня 2025 року Справа № 903/524/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О. розглянувши без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна»
про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу
по справі № 903/524/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пром-ЮА Груп», м. Луцьк
про стягнення 220 285,18 грн.,
рішенням Господарського суду Волинської області від 08.10.2025 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пром-ЮА Груп» 220 285,18 грн.
16.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» через систему «Електронний суд» надійшла заява від 16.10.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій товариство просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пром-ЮА Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» 42000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 17.10.2025 заяву було прийнято до розгляду; постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи; запропоновано відповідачу до 23.10.2025 подати суду письмові пояснення на заяву позивача від 16.10.2025.
Відповідач пояснень не подав.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» про стягнення з відповідача 42000 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення частково.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч.ч.2-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір таких витрат. При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення цих витрат (ч. 5, ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 42 000 грн.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 42 000 грн. та заявив про те, що додаткові докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду.
На підтвердження надання Товариству з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» професійної правничої допомоги адвокатом Фіщенко І.С. позивач подав:
- ордер на надання правничої допомоги серія АА № 1579008 від 16.05.2025;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000862 від 24.02.2020;
- договір про надання правничої допомоги №0704/25 від 07.04.2025;
- додаткову угоду №1 від 30.04.2025 до договору про надання правничої допомоги №0704/25 від 07.04.2025;
- рахунок на оплату №54 від 01.05.2025;
- платіжну інструкцію №3465 від 09.05.2025 на суму 21000 грн.;
- платіжну інструкцію №3453 від 08.05.2025 на суму 21000 грн.;
- акт надання послуг №54 від 14.10.2025;
- детальний опис робіт.
З наданих доказів вбачається, що 07.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» як клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Андер Дефенс» було укладено договір про надання правничої допомоги №0704/25.
Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно із п. 3.1. договору за правничу допомогу, передбачену цим договором, клієнт може сплачувати АО гонорар, що узгоджується сторонами в окремій усній або письмовій угоді до цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати АО щодо виконання ним зобов'язань за договором.
Пунктом 2 додаткової угоди № від 30.04.2025 сторони погодили, що вартість правової (правничої) допомоги, що надається за цією додатковою угодою визначається у фіксованому розмірі, яка складає 42 000 грн. 00 коп. (сорок дві тисячі гривень) та здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок АО, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату до 02.05.2025 року.
Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з актом надання послуг №54 від 14.10.2025 становить 42000 грн.
Платіжними інструкціями №3465 від 09.05.2025 на суму 21000 грн. та №3453 від 08.05.2025 на суму 21000 грн. підтверджується оплата наданої позивачу правової допомоги.
Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Співмірність витрат суб'єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте, дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з цим, для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 903/524/25 не є розумним, виправданим та обгрунтованим як обов'язкової умови для відшкодування цих витрат іншою стороною.
Справа №903/524/25 не є справою значної складності, обсяг матеріалів у справі є незначним, кількість підготовлених процесуальних документів адвокатом не є значною: позовна заява, заява про усунення недоліків, відповідь на відзив, заява про зменшення розміру позовних вимог, заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, додаткові пояснення у справі, заява про зменшення розміру позовних вимог, представник позивача брав участь у підготовчих судових засіданнях 23.07.2025, 20.08.2025 та у судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.09.2025.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини та враховуючи наведені приписи законодавства, які регулюють питання розподілу судових витрат, витрати позивача у розмірі 42000 грн. не є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, затраченим ним часом на надання послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, вартість заявлених до стягнення витрат на правову допомогу фактично становить майже 20% від ціни позову.
За таких обставин, на думку суду витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З урахуванням позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений позивачем у справі №903/524/25 розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної роботи, її обсяг та час, витрачений адвокатом на виконання робіт.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, кількість проведених судом засідань, участь у них представника позивача, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої йому у справі №903/524/25, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пром-ЮА Груп» (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 33а, код ЄДРПОУ 40618763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42474983)
- 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволені решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛГ Україна» відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту додаткового судового рішення.
Повний текст додаткового рішення виготовлено і підписано 27.10.2025.
Суддя Якушева І. О.