вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Cправа № 902/1107/25
за позовом:Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ком" (вул. Брацлавська, буд. 16, м. Вінниця, 21000)
про стягнення 68 000,00 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників:
позивача: Худякова Н.Б.
відповідача: не з'явився
11.08.2025 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ком" про стягнення штрафу на суму 68 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.08.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі 902/1107/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2025.
На визначену дату судом в судове засідання 11.09.2025 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції).
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.08.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 11.09.2025 Повідомити учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 16.10.2025
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, при цьому суд зауважує, що направлена відповідачу кореспонденція суду повернута з поштовою відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
Так, судом встановлено, що Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/149-р/к від 19.09.2024 у справі № 35/60/39-рп/к.20 накладено штраф на товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго КОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40789333) у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів процедури закупівель.
Листом Відділення від 20.09.2024 № 60-02/5446e копію Рішення ПМТВ було направлено ТОВ «Енерго КОМ» на адресу останнього, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, б. 16.
Рішення ПМТВ, разом з супровідним листом були повернуті з причини, зазначеною в довідці ф.20 АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання.
Судом встановлено, що в офіційному друкованому виданні Кабінету міністрів України (газеті «Урядовий кур'єр») від 08.11.2024 № 227 (7887) було опубліковано повідомлення щодо прийнятого Рішення ПМТВ.
За доводами позивача Рішення ПМТВ вважається належно врученим ТОВ «Енерго КОМ» - 18.11.2024, а отже, останнім днем двомісячного строку добровільного виконання Рішення ПМТВ є 20.01.2025, оскільки 18.01.2025 та 19.01.2025 припадають на вихідні дні - суботу та неділю відповідно.
Відповідно до частини тринадцятої статті 56 Закону № 2210 протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Таким чином зі спливом двомісячного строку - 20.01.2025 (останній день сплати штрафу) Рішення ПМТВ є чинним та обов'язковим до виконання згідно з приписами статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статті 56 Закону № 2210.
Головою Відділення було видано наказ від 27.01.2025 № 60/83-Ю-60/149-р/к-1, який був пред'явлений до органів державної виконавчої служби.
Матеріалами справи стверджується, що ТОВ «Енерго Ком» не оскаржувало Рішення до Господарського суду.
Станом на день подання позовної заяви позивачем не отримувало від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу в розмірі 68 000,00 грн, накладеного Рішенням.
Несплата відповідачем в добровільному порядку у встановлений строк нарахованого штрафу у розмірі 68 000,00 грн слугувала підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 68 000,00 грн пені в силу приписів ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Згідно із частиною 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення. При цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Рішення адміністративної колегії не оскаржувалося відповідачем, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
В силу приписів ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як уже встановлено судом, Рішення ПМТВ вважається належно врученим ТОВ «Енерго КОМ» - 18.11.2024, а отже, останнім днем двомісячного строку добровільного виконання Рішення ПМТВ є 20.01.2025, оскільки 18.01.2025 та 19.01.2025 припадають на вихідні дні - суботу та неділю відповідно.
З огляду на що нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 68 000,00 грн пені.
За приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями.
Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно із абзацом 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 68 000,00 грн пені в силу положень абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". При цьому позивачем враховано обмеження, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням АМК.
Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача 68 000,00 грн пені є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідачем не подано до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго КОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40789333, адреса 21000, Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Брацлавська, будинок, 16) в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», на р/р (IBAN): UA208999980313090106000002856, код ЄДРПОУ 37979858, отримувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/21081100 пеню у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго КОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40789333, адреса 21000, Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Брацлавська, будинок, 16) на користь Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21602826, вул. Митрополита Василя Липківського, 45 м. Київ, 03035, банк отримувача УДКС у м. Києві, р/р, UA488201720343190001000016268) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок за подання позовної заяви.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного тексту рішення до Електронного кабінету ЄСІТС.
Повне рішення складено 27 жовтня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи