28.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4339/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дашевської Наталі Володимирівни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 19.02.2025р. у справі № 904/4339/24
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Дашевської Наталі Володимирівни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 46 105,77 грн., -
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Дашевської Наталі Володимирівни, заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 46 105,77 грн., з яких: основна заборгованість за період з 05.11.2021 по 30.04.2024 у розмірі 41 959,63 грн., сума коштів за абонентське обслуговування за період з 05.11.2023 по 23.03.2024 у розмірі 566,65 грн., збитки від інфляції за період січень-серпень 2024 у розмірі 1 983,21 грн., 3% річних з 02.01.2024 по 11.09.2024 у розмірі 825,62 грн., пеня з 02.01.2024 по 11.09.2024 у розмірі 770,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025р. у справі № 904/4339/24:
- позовні вимоги задоволено у повному обсязі;
- стягнуто з Фізичної особи - підприємця Дашевської Наталії Володимирівни на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 959,63 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн., пеню у розмірі 770,66 грн., 3% річних у розмірі 825,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 983,21 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Дашевська Наталія Володимирівна, в якій просить суд:
- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025р. у справі № 904/4339/24 повністю;
- закрити провадження у справі № 904/4339/24 в зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;
- перерозподілити судові витрати, в задоволенні яких Фізичній особі-підприємцю Дашевській Наталі Володимирівни додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025р. по справі № 904/4339/24 було відмовлено та стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Фізичної особи-підприємця Дашевської Наталі Володимирівни судові витрати з правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 18 798,60 грн.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав закрити провадження у справі, оскільки справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Відповідач у даних правовідносинах виступає як фізична особа. Судом не розглянуто відповідне клопотання відповідача.
Апелянт посилається, що придбала вказане приміщення відключеним від централізованого опалення та не отримує від позивача жодних послуг з теплопостачання. Договір на теплопостачання також не може вважатись укладеним, оскільки жодних дій (у тому числі мовчазної згоди), які б свідчили про укладення даного договору сторони не вчиняли.
Позивач визнає, що відповідач не отримує від нього послуги з постачання теплової енергії, а отже і не повинен сплачувати за місця загального користування, загальнобудинкові потреби та транзит, оскільки приміщення відповідача має окремі входи і не має входу з місць загального користування будинком. Нарахування плати за місця загального користування є можливим, коли в цих містах встановлені прилади для опалення, але позивач не надає суду докази того, що місця загального користування обладнані такими приладами і відповідач має можливість користуватися ними.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, та яку відповідач використовує при розрахунках, не відповідає нормам діючого законодавства України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що підстави для закриття провадження у справі відсутні. Належне відповідачу нежитлове приміщення, яке є предметом спору, має статус комерційної нерухомості, а набуття відповідачем статусу фізичної особи-підприємця, означає, що відповідач мав намір використовувати це майно саме у підприємницькій діяльності.
Зазначене нежитлове приміщення скаржника є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку, також з акту обстеження вбачається, що у приміщенні скаржника наявні транзитні мережі. Отже, існування приміщення скаржника у такому цілісному майновому комплексі як багатоквартирний будинок, є підставою для укладання з відповідачем публічного договору та визнання останнього споживачем послуги з постачання теплової енергії.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Позивач зазначає, що нежитлове приміщення від'єднане від централізованого опалення, а тому нарахування за надані послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу №315 від 22.11.2018 за опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та втрати від транзиту.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018, в судовому порядку не оскаржена, є чинною та законною на теперішній час.
У відповіді на відзив відповідач частково повторює доводи, викладені в апеляційній скарзі. Додатково зазначає, що спірне приміщення не використовується у будь-якій господарській діяльності, оскільки з початку 2022 року відповідач перебуває в Німеччині, звідки фактично і вела єдиний від господарської діяльності - 61.90. Інша діяльність у сфері електрозв'язку. Доказом, що дане приміщення не використовується відповідачем у його господарській діяльності є наданий самим позивачем до позову Акт обстеження від 03.10.2023 р., в якому зазначено, що приміщення тривалий час зачинено і на ньому є об'ява про продаж. Посилання позивача на те, що дане приміщення має статус "комерційної нерухомості", не підтверджено жодним доказом, адже нежитловий статус приміщення не означає автоматично, що дане приміщення використовується у комерційній або господарській діяльності саме відповідача.
Позивач не довів наявності волевиявлення відповідача на приєднання до вищезазначеного Індивідуального договору, адже відсутні будь-які активні дії з боку відповідача, які свідчили б про акцептування ним як самого Індивідуального договору, так і встановлення господарських взаємовідносин з позивачем.
Обставина, що Методика розподілу не визнана незаконною ні яким чином не робить її правомірною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, КПТМ "Криворіжтепломережа" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
З 05.11.2021 року договірні відносини між КПТМ "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (який в силу законодавства є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст.13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ, (надалі - Індивідуальний договір).
Індивідуальний договір згідно ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті Виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа").
Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021р. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фізична особа-підприємець Дашевська Наталя Володимирівна, є власником нежитлового приміщення № 26 загальною площею 114,3 кв. м. в багатоквартирному будинку №6 по вул. Степана Бандери (Костенка), у м. Кривому Розі на підставі договору купівлі-продажу, виданого 04.06.2021 (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Будинок № 6 по вул. Степана Бандери (Костенка), є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі нежитлового приміщення № 26.
Зазначене нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку № 6 по вул. Степана Бандери (Костенка) в м. Кривому Розі.
Як вбачається, між позивачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа", як виконавцем, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем Дашевською Наталією Володимирівною, як споживачем, фактично укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір).
Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.
В даному випадку факт подачі теплоносія до будинку є фактом отримання послуги. Отже договір є укладеним.
Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з пунктом 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (надалі - Методика розподілу).
Пунктом 16 Договору визначено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.
В пункті 30 Договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до пункту 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному вебсайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному вебсайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішенням про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до пункту 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 Договору).
Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).
Відповідно до пункту 55 Договору припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
На виконання умов зазначеного Договору позивачем здійснено постачання теплової енергії відповідачу протягом всього періоду, передбаченого договором та щорічними розпорядженнями Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами про подачу теплової енергії та актами щодо припинення подачі теплової енергії, зведеними відомостями добових даних та виставленими для оплати рахунками-фактурами.
Як вбачається з рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади" для потреб категорії "інші споживачі" за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 встановлено тариф за 1 Гкал 5 065 грн. 99 коп.
В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" для потреб категорії "інші споживачі" з 18.10.2023 встановлено тариф за 1 Гкал 3 481 грн. 81 коп.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 30.04.2024 склала 41 959,63 грн.
Відповідно до наказу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" від 30.11.2021 №791 "Про внесення змін до Наказу №712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії" у зв'язку зі зміною законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2021" з 01.12.2021 встановлено, зокрема, плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 22 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до наказу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" від 30.06.2022 №394 "Про внесення змін до Наказу №712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії" у зв'язку зі зміною законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2022" з 01.07.2022 встановлено, зокрема, плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 17 грн. 87 коп. з урахуванням ПДВ.
В подальшому відповідно до наказу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" від 29.11.2022 №773 "Про внесення змін до Наказу №712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії" у зв'язку зі зміною законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2022" з 01.12.2022 встановлено, зокрема, плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 17 грн. 70 коп. з урахуванням ПДВ.
Як вбачається з розрахунку позивача заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 23.03.2024 складає 566,65 грн. 72 коп.
В матеріалах справи містяться копії списків відправлення згрупованих відправлень.
Позивач у претензії від 30.06.2024 №2816/13 вимагає від відповідача сплатити заборгованість за Договором (а.с. 55).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором та надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, проте сплата відповідачем не проведена, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 30.04.2024 в розмірі 41 959,63 грн., а також заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 23.03.2024 в розмірі 566,65 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 275 ГК України (який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) здійснює відпуск теплової енергії споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити отриману енергію та дотримуватись умов її використання. Закон прямо забороняє постачання енергії без укладення договору.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
З матеріалів справи слідує, що КПТМ "Криворіжтепломережа" є надавачем послуги з постачання теплової енергії в м. Кривому Розі.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частини 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлюють, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори укладаються на основі типових або примірних форм, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими органами, з урахуванням різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний, колективний договір) та категорій споживачів (індивідуальний, колективний).
Частина 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що у разі відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про модель договірних відносин та неукладення договору, з ними автоматично укладається індивідуальний публічний договір приєднання. Текст такого договору оприлюднюється на офіційних веб-сайтах і доводиться до відома співвласників.
Частини 1, 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначають, що договір укладається відповідно до рішення співвласників або уповноваженого органу (управителя, об'єднання співвласників) в одній із трьох моделей: індивідуально кожним співвласником, колективно управителем або колективно об'єднанням співвласників.
У разі публічних договорів приєднання виконавці послуг зобов'язані розміщувати вимоги до якості послуг і іншу інформацію для кожного будинку на своїх офіційних ресурсах.
Плата за комунальні послуги за індивідуальним публічним договором приєднання включає плату за спожиті послуги відповідно до тарифів та плату за абонентське обслуговування, що не перевищує встановлених законом меж.
Прикінцеві положення Закону зобов'язують співвласників багатоквартирних будинків до 01.05.2020 прийняти рішення щодо моделі договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, а виконавців укласти відповідні договори.
Ці положення підтверджують, що підприємства теплопостачання з 01.05.2019 зобов'язані укладати договори на надання послуг за новими правилами, враховуючи волевиявлення споживачів щодо моделі договірних відносин. Якщо такого волевиявлення немає, ініціатива укладення договорів належить виконавцям.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18.11.2021 (справа № 908/3233/20), від 14.12.2023 (справа № 908/2078/22) та від 09.04.2024 (справа № 908/710/23).
Судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами існує договір енергопостачання, який за своєю правовою природою є оплатним, тобто відповідає договору про надання послуг (відповідно до статей 901, 903 ЦК України). Таким чином, у відповідача як споживача виник обов'язок оплатити вартість спожитої теплової енергії у строки та порядку, визначені умовами договору.
У справі встановлено, що відповідач не виконав цей обов'язок, що призвело до утворення заборгованості. Відтак, з огляду на приписи ст. 11 ЦК України, зобов'язання між сторонами виникло з договору, а невиконання грошового зобов'язання тягне правові наслідки, передбачені законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження правомірності заявлених вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних позивачем були надані до суду відповідні розрахунки:
- пеня за період прострочення з 02.01.2024 по 11.09.2024 у розмірі 770,66 грн. відповідно до п. 45 договору, який передбачає відповідальність у вигляді пені 0,01% за кожен день прострочення;
- три відсотки річних за період прострочення з 02.01.2024 по 11.09.2024, розмір яких склав суму 825,62 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення оплати з січня 2024 по серпень 2024 року розмірі 1 983,21 грн. нараховані також згідно з вимогами ст. 625 ЦК України.
Судом першої інстанції проведено перевірку арифметичної правильності наданих розрахунків і встановлено, що вони здійснені вірно та документально підтверджені. Заперечень щодо правильності розрахунків апелянт не наводить.
Встановивши факт належного укладення договору, поставки теплової енергії, наявність заборгованості та порушення строків оплати, а також правомірність нарахування передбачених договором і законом санкцій, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, включаючи стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат і 3% річних.
З урахуванням вищевстановлених обставин справи, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Твердження апелянта про неправомірність розгляду справи в господарській юрисдикції є необґрунтованими та спростовуються встановленими вище судом апеляційної інстанції обставинами.
Згідно акту Державної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 30.03.2005 після реконструкції спірного нежитлового приміщення, а також технічного висновку про можливість реконструкції приміщення у 2004 році та технічних умов на проектування газопостачання топкової у приміщенні вказане приміщення використовувалось як магазин.
Відповідач придбала вказане нежитлове приміщення, коли вже набула статус суб'єкта підприємницької діяльності та не заперечує факту наміру його використання в своїй підприємницькій діяльності на момент придбання.
Відповідно до частини першої статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог чинного законодавства суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності, як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. З огляду на викладене нерухоме майно має реєструватися саме за фізичною особою.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до пункті 3.24., 5.37. ДБН В 2.2-15:2019 нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. У цокольному, першому, другому, третьому і вище поверхах житлових будинків допускається розміщувати вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення.
Зазначене нерухоме майно має статус нежилого приміщення, розміщеного на першому поверсі житлового будинку.
Вид економічної діяльності за КВЕД відповідача - 61.90. Інша діяльність у сфері електрозв'язку, як вид господарської діяльності не виключає можливості використання нежилого приміщення у підприємницьких цілях.
Ті обставини, що спірне приміщення було зачинено на момент обстеження 03.10.2023, а також на ньому знаходиться об'ява про продаж такого майна не змінює вищевикладеного. Тимчасове невикористання вказаного майна не змінює його статусу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що постачальник тепла не має можливості та не зобов'язаний встановлювати, яку діяльність провадив споживач - ФОП у приміщенні, яке знаходиться у багатоквартирному будинку куди постачалася теплова енергія.
Відповідач є фізичною особою-підприємцем, який продовжував здійснення підприємницької у спірний період, не зважаючи на свої доводи щодо перебування за межами України; спірне нежитлове приміщення має комерційне призначення і використовується у межах підприємницької діяльності або принаймні така можливість не виключена (оренда, склад, розміщення обладнання тощо).
Відповідно, спір, що виник у господарських правовідносинах щодо оплати комунальних послуг, належить розглядати у господарському суді, а твердження про цивільну юрисдикцію спору є безпідставним.
Твердження апелянта про відсутність технічної можливості постачання теплової енергії до нежитлового приміщення та неукладення договору спростовується матеріалами справи, які підтверджують існування укладеного між сторонами договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що має характер публічного договору приєднання відповідно до вимог законодавства.
Зазначене нежитлове приміщення скаржника є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку, також з акту обстеження позивача вбачається, що у приміщенні скаржника наявні транзитні мережі. Отже, існування приміщення скаржника у такому цілісному майновому комплексі як багатоквартирний будинок, є підставою для укладання з відповідачем публічного договору та визнання останнього споживачем послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом 5 індивідуального договору встановлено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача (за наявності);
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Спірне нежитлове приміщення будинку № 6 по вул. Степана Бандери (Костенка) від'єднане від централізованого опалення, а тому нарахування за надані послуги відповідачем здійснено відповідно до Методики розподілу №315 від 22.11.2018 за місця загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та втрати від транзиту.
Абзацом 6 пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії №830 від 21.08.2019 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу №315 від 22.11.2018.
Відсутність письмового договору, підписаного відповідачем, не виключає наявність зобов'язання, адже згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України (чинного на момент спірних правовідносин) договір вважається укладеним у разі приєднання до мережі та фактичного споживання тепла, у тому числі опосередкованого. Таким чином, апелянт фактично користувався послугою, навіть без формального підписання договору, що не звільняє його від обов'язку оплатити спожиту ним послугу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача. Отже, опалення до приміщень здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належних йому приміщеннях.
Законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.
Доводи скаржника щодо безпідставності застосування позивачем Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг у зв'язку з тим, що вона порушує ключові принципи державної регуляторної політики, визначені ст.4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також посилання на лист Державної регуляторної служби України від 29.03.2024 року є не обґрунтованими.
Презюмується, що акти органів державної влади є правомірними, що означає, що вони вважаються законними, доки не доведено протилежне. Це означає, що обов'язок доказувати протиправність дій (або їхню невідповідність закону) покладається на ту сторону, яка оскаржує акт, а не на орган влади. Особа, яка вважає акт незаконним, повинна надати суду докази його протиправності.
Вказана Методика розподілу в судовому порядку не оскаржена, є чинною та підлягає застосуванню на теперішній час; доказів протилежного скаржником не надано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
У зв'язку з чим, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дашевської Наталі Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025р. у справі № 904/4339/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025р. у справі № 904/4339/24 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу-підприємця Дашевську Наталю Володимирівну.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков