01.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3297/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 (суддя Манько Г.В.)
за результатом розгляду скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії (бездіяльність) бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
у справі № 904/3297/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Житловик"
про стягнення суми
03.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просить:
- прийняти скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516;
- скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516 задовольнити;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516;
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП 57554516 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" в ході примусового виконання рішення суду № 904/3297/18.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/3297/18 в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить винести постанову якою скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.25 року № 904/3297/18, скаргу на бездіяльність державного виконавця задовольнити.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- Законом покладено обов'язок на державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень в порядку та строки, визначені цим Законом;
- органом ДВС не надано докази перевірки майнового стану Боржника згідно вимог ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" а судом першої інстанції не надано належної оцінки вищезазначеному правопорушенню. Вказані обставини підтверджують бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення у справі №904/3297/18.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
15.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якому посилаючись на те, що на призначену дату представник НАК «Нафтогаз України» не матиме змоги взяти участь у вищезазначеному судовому засіданні у зв'язку із відпусткою, просить відкласти розгляд апеляційної скарги у справі № 904/3297/18 на іншу дату.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 01.10.2025 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження здійснюється на підставі поданої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представників учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Житловик" (Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, м. Верхньодніпровськ, вул. Слизькоухого, буд. 36, ідентифікаційний код 32570366) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг в сумі 23 736,86 грн, інфляційні нарахування в сумі 2 446,73 грн., 3% річних в сумі 1 667,30 грн., пеню в сумі 5 833,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 278,36 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. видано наказ від 18.09.2018р. про примусове виконання.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою від 05.10.2018р. за №14/5-2602В про відкриття виконавчого провадження від.
Постановою Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.10.2018р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу №904/3297/18 від 18.09.2018р. (ВП №57554516).
Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до комунального підприємства "Житловик" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з листом від 30.10.2018р. №12500, яким повідомив про відкриття виконавчого провадження та необхідності виконання судового рішення.
Постановою Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.10.2018р. приєднано виконавче провадження №57554516 з примусового виконання наказу №904/3297/18 виданого 18.09.2018р. до зведеного виконавчого провадження №56605204, яке веде ВРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Верхньодніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до комунального підприємства "Житловик" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з листом від 02.07.202р., згідно якого направляв для виконання та до відома постанову від 02.07.2020р., винесену при примусовому виконання наказу № 904/3297/18 від 18.09.2018р.
Верхньодніпровським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову від 02.07.2020р. про передачу виконавчого провадження.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 03.07.2020р. прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження №57554516 з примусового виконання наказу № 904/3297/18 від 18.09.2018р.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адресу комунального підприємства "Житловик" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" направлено з листом від 17.06.2024р. для виконання та до відома постанову з виконання судового наказу у справі.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову від 17.06.2024р. про виведення виконавчого провадження ВП № 57554516 із зведеного виконавчого провадження.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адресу комунального підприємства "Житловик" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" направлено листом від 17.06.2024р. для виконання та до відома постанову від 17.06.2024р.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову від 17.06.2024р. (ВП № 57554516) про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером справи 10105100199985 обліковується юридична особа - Комунальне підприємство "Житловик" Верхньодніпровської районної ради". Місцезнаходження юридичної особи: 51600, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, м. Верхньодніпровськ, вул. Мостова, буд. 36. Дані про державну реєстрацію: дата державної реєстрації: 08.10.2003р. Дата запису 18.12.2004р. Номер запису: 12021200000000051. Стан: зареєстровано
03.07.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просить:
- прийняти скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516;
- скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516 задовольнити;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516;
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП 57554516 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" в ході примусового виконання рішення суду № 904/3297/18.
Подана скарга обґрунтована бездіяльністю державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП 57554516 щодо вжиття заходів примусового виконання рішення в порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надало відзив на скаргу з доказами вжиття заходів примусового виконання рішень. Просить розглянути скаргу без її участі та відмовити у задоволенні скарги.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що при примусовому виконанні рішення суду у даній справі належним чином вживались заходи, визначені приписами ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження". Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу прийнято обґрунтовано. Позивач не позбавлений права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання. Також, господарський суд вважає, що оскаржувані позивачем рішення, вчиненні при виконанні судового наказу, були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, право позивача не було порушено.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 у справі № 904/3297/18 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Житловик" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 23 736,86 грн., інфляційні нарахування в сумі 2 446,73 грн., 3% річних в сумі 1 667,30 грн., пеню в сумі 5 833,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 278,36 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018, яке набрало законної сили 18.09.2018, судом першої інстанції видано відповідний наказ.
Звертаючись до суду зі скаргою, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає про те, що постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіною Ольгою Іванівною 17.06.2024 виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП 57554516 - наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі № 904/3297/18 повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказана постанова містить посилання на те, що в ході проведення виконавчих дій, направлених на виконання рішення суду, встановлено, що майно та кошти, на які можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості КП "Житловик" відсутні, що підтверджується відповідями з реєструючих та банківських установ; за адресою реєстрації боржник відсутній, місцезнаходження невідомо.
Звертає увагу суду АТ "НАК "Нафтогаз України" на те, що жодні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, звернення стягнення на майно боржника, арешт майна (коштів) боржника, розшук майна боржника, перевірка майнового стану боржника, державним виконавцем не вживались, рішення суду не виконується, що свідчить про бездіяльність останнього.
При цьому вказує скаржник, боржник є працюючим підприємством, яке укладає нові контракти, здійснює виробництво та постачання продукції своїм замовникам, а також отримує розрахунки за поставлені вироби; КП "Житловик" є активним учасником закупівель на платформі Prozorro.
Таким чином, на думку заявника, вказані обставини свідчать про бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП 57554516 щодо вжиття заходів примусового виконання рішення в порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", що і стало підставою для звернення до суду зі скаргою.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).
Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").
За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; обов'язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті).
Згідно ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стаття 53 Закону України “Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Відповідно до ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Так, скаржник посилається на те, що за період з 30.10.2018 по 17.06.2024 в силу дії обов'язкових норм Закону України "Про виконавче провадження" всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не вчинялось.
З матеріалів справи вбачається, що у Відділі на виконанні перебувало зведене виконавче провадження № 62473666 відносно КП «Житловик» до складу якого входило 33 виконавчих провадження па загальну суму 6 050 239,19 грн.
У складі зведеного також перебував наказ господарського суду Дніпропетровської області, а саме: наказ № 904/3297/18 від 18.09.2018 про стягнення з КП "Житловик" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Тобто виконавче провадження № 57554516 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 у справі № 904/3297/18, приєднано до зведеного виконавчого провадження № 62473666, яке перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до облікової картки на зведене виконавче провадження № 62473666 про стягнення грошових коштів з боржника - Комунального підприємства "Житловик" (код ЄДРПОУ 32570366).
Під час примусового виконання вимог виконавчих документів (зведеного виконавчого провадження) відділом накладалися арешти на все рухоме та нерухоме майно боржника.
З боку органів державної виконавчої служби відносно КП «Житловик» протягом здійснення зведеного виконавчого провадження було вжито заходи примусового виконання, визначені чинним законодавством, а саме: направлялися запити до ДНА, ОДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області, Реєстраційної служби у Дніпропетровській області, ГУ Держкомзему у Дніпропетровській області, ДРФ ДП «ЦДЗК», ІДТН ДОДА.
Також, по зведеному виконавчому провадженню винесена постанова від 17.02.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони па його відчуження.
Державним виконавцем були винесені постанови про арешт коштів боржника від 17.02.2016, 18.06.2019, 20.11.2019, 05.05.2020, 26.10.2021, які направлені до банківських установ.
Крім того, направлялись платіжні вимоги щодо списання грошових коштів з боржника з метою погашення заборгованості за виконавчими провадженнями. В період з 2020 по 2022 рік з боржника періодично в примусовому порядку стягувались грошові кошти, які розподілялись державним виконавцем Відділу в порядку ст. ст. 27, 45, 46, 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець вважає, що ним правомірно та у відповідності із вимогами Закону України "Про виконавче провадження" здійснені всі можливі дії та заходи, які були направлені на повне та фактичне виконання рішення суду по виконавчому провадженні №57554516.
Разом з тим, як свідчать встановлені обставини, судовий наказ №904/3297/18 виданий 18.09.2018 не виконано, заборгованість боржником в повному обсязі не погашено.
Проте, господарський суд фактично дійшов висновку, що в цьому випадку державним виконавцем вчинено усі можливі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" в межах повноважень, порядку та спосіб, визначені його приписами.
Так, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 901/2028/13 та від 14.06.2018 у справі № 922/4575/16.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
При цьому висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості» розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (див. постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13).
Апеляційний суд зауважує, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 закону України «Про виконавче провадження»).
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 2 ст. 11 закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.11.24 у справі № 910/10211/21 відповідно до ч.8 ст.48 Закону - виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/817/20 зазначено, що: "Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Відповідні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі №913/438/16, від 02.12.2020 у справі № 911/4670/13.
Колегія суддів наголошує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття Боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також інших джерел доходів Боржника, проводилась із порушенням та недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, поза увагою господарського суду залишилось те, що згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, доказів чого ним надано не було.
Водночас, обмежившись встановленням обставин вжиття державним виконавцем певних заходів та їх хронологією, суд першої інстанції належним чином не дослідив повноту здійснення дій на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження".
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 908/314/18.
Як вказує скаржник, Боржник є працюючим підприємством, яке укладає нові контракти, здійснює виробництво та постачання продукції своїм замовникам, а також отримує розрахунки за поставлені вироби. Крім того, КП "Житловик" є активним учасником закупівель на платформі Prozorro, що може свідчити про те, що майновий стан Боржника зазнає змін, які потребують дослідження в динаміці.
Поряд із вказаним вище, та як підтверджують матеріали виконавчого провадження №57554516 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі № 904/3297/18, державним виконавцем було порушено не лише вказані вище норми виконавчого процесуального законодавства України, а й також положення статей п. 21 ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням та отримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформації про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Отже, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Органом ДВС не надано доказів систематичного проведення перевірки майнового стану Боржника, як це передбачено Законом України "Про виконавче провадження", а судом першої інстанції не надано належної оцінки вищезазначеним порушенням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі №38773/05 (Савіцький проти України) зазначено наступне: "суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок".
Отже, з огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця у цій справі, а відтак, оскаржувана ухвала, враховуючи її зміст, не відповідає вимогам статей 86, 236, 238 ГПК України.
Слід зауважити, що ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає за необхідне також наголосити, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є «судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах», який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Статтею 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, за змістом статті 339 ГПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №904/416/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
А у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
В даному випадку апеляційний суд виходить, зокрема, із принципу обов'язковості виконання судового рішення, мети здійснення судового контролю, сторони виконавчого провадження, якою подано скаргу - стягувачем у контексті спрямованості скарги на захист його прав на інтересів як сторони виконавчого провадження.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням усього вищевикладеного та встановлених судами фактичних обставин справи, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, доводи скаржника, приведені ним в апеляційній скарзі є обґрунтованими та знайшли своє документальне підтвердження, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги стягувача.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 належить скасувати як таку, що прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, постановивши нове рішення - про задоволення скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як передбачено п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлюється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 складає 3 028,00 грн.
Отже, за подання наведеної апеляційної скарги належало сплатити 3 028,00 грн судового збору, натомість заявником не надано доказів сплати у встановленому законом порядку та розмірі та його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, недоплачена сума судового збору становить 3 028,00 грн.
На підставі ст. 129 ГПК України та зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та фактичного задоволення скарги, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на орган ДВС стягнувши їх в дохід бюджету.
Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 904/3297/18 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/3297/18 скасувати.
Скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні рішення суду № 904/3297/18 у виконавчому провадженні ВП 57554516.
Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП 57554516 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" в ході примусового виконання рішення суду № 904/3297/18.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56; код ЄДРПОУ 43315529) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 28.10.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко