22.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5731/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Якімлюк Н.О., адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р.
(суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.03.2025р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР", с.Василівка
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 6 354 222,22грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" заборгованості за договором поставки №MD_42143237/2024 від 01.03.2024р. у розмірі 6 354 222,22грн. , з яких: основна заборгованість у сумі 4 581 908,25грн., пеня згідно з п. 6.2 договору у сумі 182 274,80грн. за загальний період з 02.11.2024р. по 27.12.2024р., 26% річних у сумі 182 274,80грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, 20% штрафу згідно з п.6.3 договору у сумі 916 381грн., курсова різниця у сумі 386 224,19грн. та проценти за користування товарним кредитом на підставі п.3.13 договору у сумі 105158,53грн.
Також Позивач просив суд надати вказівку органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна: процентів (26% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в Договорі (26%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; процентів за користування товарним кредитом (15% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в Договорі (26%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на несвоєчасну оплату вартості товару, поставленого на підставі договору №MD_ 42143237/2024 від 01.03.2024.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/5731/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" грошові кошти в сумі 6 354 222,22 гривень, які складаються з: 4 581 908,25грн. - основної заборгованості, 182 274,80грн. - пені, 182 274,80грн. - процентів за порушення виконання умов Договору, 916 381,65грн. - штрафу, 386 224,19грн. - курсової різниці в ціні Товару, 105 158,53грн. - процентів за користування товарним кредитом, а також судовий збір у розмірі 76 250,66грн.
У порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення: процентів (26% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в Договорі (26%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; процентів за користування товарним кредитом (15% річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 28.12.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в Договорі (26%), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/5731/24 та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що проценти за п.п. 6.8 та 3.13 Договору є процентами за користування чужими грошовими коштами, тому застосовування відсотків за користування чужими грошовими коштами одночасно за вказаними пунктами є взаємовиключним, неправомірним та недопустимим. При цьому договором не передбачено обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого у кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Також Скаржник не погоджується з тим, що стягнення курсові різниці здійснюється з нарахуванням ПДВ, що не відповідає ПКУ, оскільки ПДВ нараховується за фактом оплати про що свідчить п. 187.1 ст. 187 Кодексу та Порядку № 1307. У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг внаслідок наступного за постачанням перегляду цін, з урахуванням норм пункту 187.1 ст. 187 Кодексу та Порядку № 1307, має складатися розрахунок коригування до ПН на дату доплати коштів.
Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення пені і не надав належної оцінки тому, що сумарний розмір пені, процентів та штрафу дорівнює 1 386 089,78 три, що становить третину від суми заборгованості за товар. При цьому умови укладеного договору передбачають компенсаторний механізм зокрема через коригування вартості товару на курсову різницю, і при її стягненні Позивачу компенсуються втрати через прострочення Відповідача.
На думку Скаржника, стягнення з нього (окрім курсової різниці) пені, процентів (ст.625 ЦКУ), штрафу, виконуватиме не компенсаторну функцію, а буде способом отримання доходу. При цьому стягнення коштів з метою збагачення, всупереч компенсаторній правовій порушує засади справедливості.
Скаржник зазначає, що розмір штрафу у розмірі 916 381,65грн неспівмірний із ступеню допущеного Відповідачем порушення. Застосування штрафу у такому значному розмірі, у сукупності з іншими нарахуваннями, створює умови, за яких невиконання боржником зобов'язань вочевидь стає більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що якщо у законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду. Відсотки за користування товарним кредитом, які визначені сторонами у п. 3.13 Договору поставки, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ні штрафною санкцією.
Позивач вважає, що у зв'язку з відсутністю ознак подібності правовідносин у справах № 910/1238/17 та № 904/5731/24, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається апелянт.
За доводами Позивача, враховуючи, що курсові різниці, у відповідності до п. 2.2 Договору, є складовою вартості товару, то вказані курсові різниці підлягають стягненню з Відповідача з урахуванням ПДВ. Отже, на дату, що передує даті оплати раніше відвантаженого товару, унаслідок дії валютного застереження змінюється ціна товару, а тому на змінену ціну нараховується ПДВ, що повністю узгоджується з положеннями ПК України.
Позивач посилається на те, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій та звертає увагу суду, що нарахована ним до стягнення неустойка не перевищує суми боргу, складає лише 24% від суми заборгованості, яку Відповідач на сьогодні так і не сплатив та продовжує користуватися грошовими коштами Позивача. За вказаних обставин не вбачається, щоб заявлений Позивачем до стягнення розмір неустойки (1 098 656,45 грн) у цій справі значно перевищував розмір збитків Позивача (4 581 908,25 грн), тому відсутні підстави для її зменшення. Крім того, Відповідач вказаний Договір укладав добровільно та при цьому брав на себе зобов'язання оплатити вартість поставленого товару. Позивач стверджує, що Відповідач не надає суду відповідні докази, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки.
Позивач вказує, що невиконання умов Договору Відповідачем порушило майнові права Позивача та є підставою для стягнення з нього на користь Позивача неустойки та відсотків річних, при цьому відсутні підстави для застосування в даному випадку приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5731/24.
Матеріали справи № 904/5731/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/5731/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду: заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 р. у справі № 904/5731/24, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення такого строку, доказів сплати судового збору та направлення копії апеляційної скарги з додатками Позивачу.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 22.10.2025.
22.10.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився.
Беручи до уваги, що неявка Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 22.10.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" (покупцем) укладено договір поставки №MD_ 42143237/2024, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю хімічну продукцію в тому числі, але не виключно мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
За умовами п.п.1.2, 1.3 найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках/Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною. Остаточна кількість поставленого товару визначається сторонами на підставі супровідних документів на товар. Допускається поставка товару в межах +/- 7% від обумовленої у Додатку/Специфікації кількості товару в залежності від фактично завантаженого у транспортні засоби на складі постачальника.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках/Специфікаціях до цього договору.
Ціна та загальна вартість товару в національній валюті зазначена в рахунку/специфікації є попередньою та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3 договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається Додатками/Специфікаціями та видатковими накладними, з врахуванням розділу 3 договору. У випадку розбіжності даних у Додатках/Специфікаціях та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та Додатками/Специфікаціями до нього. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
У п. 3.2 договору сторони погодили, що визначення остаточної ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (надалі - "курсу Міжбанку") у день, що передує даті оплаті товару. Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті https://kurs.com.ua, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені у Додатках до цього договору.
Попередня ціна товару в гривнях, яка вказується в рахунку на оплату товару, визначається відповідно до положень пункту 3.6.1 договору, виходячи із курсу Міжбанку у робочий день, що передує даті виставлення відповідного рахунку на оплату товару. ( п. 3.2.1 договору).
У п.3.3 договору передбачено, що оплата товару, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з урахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого у робочий день, що передує дню фактичного надходження грошових коштів на банківських рахунок постачальника.
Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2.1, 3.6.2-3.6.4 цього договору.
За умовами п. 3.4 договору оформлення видаткових накладних на товар здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату.
У п. 3.6.1 договору зазначено, що попередня ціна товару в гривнях (надалі в формулі - "Р") без ПДВ, за якою покупець купує товар, визначається на дату рахунку на оплату товару, виставленого постачальником, за наступною формулою:
P = S*A, де
P - попередня ціна товару у гривнях без ПДВ:
S - еквівалент ціни товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній
Специфікації;
A - курс Міжбанку долара США у робочий день, що передує даті рахунку-фактури.
Пунктом 3.6.2 договору узгоджено, якщо з дати рахунку на оплату товару, до дня фактичної оплати товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), курс Міжбанку у робочий день, що передує даті оплати товару, змінюється у бік збільшення порівняно до курсу, то різниця в ціні товару розраховується в еквіваленті долара США (без ПДВ) за наступною формулою:
S1 = S-P/A1, де:
S1 - різниця в ціні товару в доларовому еквіваленті;
S - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації;
P - попередня ціна товару у гривнях без ПДВ:
A1 - курс Міжбанку станом на робочий день, що передує даті оплати товару.
Згідно з п. 3.6.4 договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, зазначених в Специфікації, та не оплати товару до моменту пред'явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, для визначення різниці в ціні товару в еквіваленті відповідної валюти, та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується курс Міжбанку на дату, що передує даті пред'явлення позову.
У п. 3.9 договору сторони передбачили, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.
Відповідно до п. 3.13 договору у разі порушення покупцем зобов'язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Пунктами 5.1, 5.4 договору визначено, що умови та строки поставки товару зазначаються у Додатках/Специфікаціях до цього договору. Товар вважається прийнятим покупцем за якістю та кількістю на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником покупця.
За положеннями п. 6.2 договору крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
У разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару (пункт 6.3 договору).
Приписами п.6.8 договору встановлено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.
Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін (у разі їх використання сторонами в своїй діяльності) та діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яка мало місце під час дії цього договору (пункт 9.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками за допомогою електронної системи документообігу без зауважень та заперечень до нього.
04.03.2024 між сторонами підписано додаток/специфікацію (рахунок №1327) на поставку товару, а саме - мінеральні добрива (КАС-32), загальною кількістю 100т/кг (+/-:7%). Загальна вартість товару 2 301 351,38грн. з ПДВ (а.с. 23).
У п. 5 Специфікації сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості товару після його поставки до 01.11.2024 року (включно).
04.03.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №1327 на суму 2 301 351,38грн з ПДВ (а.с. 23 зі зворотної сторони).
На виконання умов вищевказаної Специфікації Постачальник поставив Покупцю Товар на суму попередньої вартості 2 253 943,55грн., що підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною №1108 від 06.03.2024р. на суму 1 136 867,59грн. (а.с.24);
- видатковою накладною №1739 від 07.03.2024р. на суму 1 117 075,96грн. (а.с.24 зі зворотної сторони).
02.04.2024 між сторонами підписано додаток/специфікацію (рахунок №2774) на поставку товару, а саме - мінеральні добрива (добрива мінеральні азотно-фосфорно-калійні комплексні з вмістом трьох поживних елементів: NPK 12:24:12+8,5S), загальною кількістю 3т/кг (+/-:7%). Загальна вартість товару 114 309,95грн. з ПДВ (а.с. 25).
У п.5 Специфікації сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості товару після його поставки до 01.11.2024 року (включно).
02.04.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №2774 на суму 114 309,95грн. з ПДВ (а.с. 25 зі зворотної сторони).
На виконання умов вищевказаної Специфікації Постачальник поставив Покупцю Товар на суму попередньої вартості 114 309,95грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3045 від 03.04.2024р. (а.с.26).
02.04.2024 між сторонами підписано додаток/специфікацію (рахунок №2776) на поставку товару, а саме - амофос 11:52 в біг бегах, загальною кількістю 40т/кг (+/-:7%). Загальна вартість товару 1 794 518,29грн. з ПДВ (а.с. 26 зі зворотної сторони).
У п.5 Специфікації сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості товару після його поставки до 01.11.2024 року (включно).
02.04.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №2776 на суму 1 794 518,29грн. з ПДВ (а.с. 27).
На виконання умов вищевказаної Специфікації Постачальник поставив Покупцю Товар на суму попередньої вартості 1 794 518,29грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3046 від 05.04.2024р. (а.с. 27 зі зворотної сторони).
02.04.2024 між сторонами підписано додаток/специфікацію (рахунок №3942) на поставку товару, а саме - мінеральні добрива (добрива мінеральні азотно-фосфорно-калійні комплексні з вмістом трьох поживних елементів: NPK 12:24:12+4,5S), загальною кількістю 11т/кг (+/-:7%). Загальна вартість товару 419 136,46грн. з ПДВ (а.с. 28).
У п.5 Специфікації сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості товару після його поставки до 01.11.2024 року (включно).
02.04.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3942 на суму 419 136,46грн. з ПДВ (а.с. 28 зі зворотної сторони ).
На виконання умов вищевказаної Специфікації Постачальник поставив Покупцю Товар на суму попередньої вартості 419 136,46грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4617 від 10.04.2024р. (а.с.29).
Як зазначає Позивач, ТОВ "НВП ЗЕРНОДАР" не здійснило оплату отриманого у кредит товару в повному обсязі у встановлені Договором строки - до 01.11.2024, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 10.12.2024 року, чим порушило умови Договору (а.с.29 зі зворотної сторони).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено вимогу за Вих.№6 від 17.12.2024, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимогу не задоволено та заборгованість відповідачем не погашена.
27.12.2024 Відповідач отримав вимогу, що підтверджується інформацією про вручення поштового відправлення за трекінг номером 0505217950150 з офіційного сайту АТ "Укрпошщта", однак зобов'язання не виконав та відповіді не надав (а.с.37).
З огляду на викладене, у зв'язку із порушенням строків оплати поставленого товару, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 4 581 908,25 гривень основної заборгованості, 182 274,80 гривень пені, 182 274,80 гривень процентів за порушення виконання умов Договору, 916 381,65 гривні штрафу, 386 224,19 гривень курсової різниці в ціні Товару, 105 158,53 гривень процентів за користування товарним кредитом.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову, місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яке обґрунтовано тим, що обставини, на які посилається Позивач в обґрунтування заявлених вимог є правомірними та підлягають задоволенню. При цьому суд визнав відсутніми підстави для зменшення неустойки та відсотків.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
У даній справі правовідносини сторін врегульовані договором , який за правовою природою є договором поставки.
Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У даному випадку, місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору від 01.03.2024 №MD_ 42143237/2024 та специфікацій, за видатковими накладними підписаними сторонами без зауважень, Позивач поставив Відповідачу товар .
Обставини виконання Позивачем зобов'язань за договором з поставки товару підтверджуються матеріалами справи та фактично не заперечується Відповідачем. Доказів у спростування цих обставин Відповідачем не надано.
Враховуючи визначений контрагентами у п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар та пункт 5 додатку/специфікації, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими накладними, суд вважає строк оплати таким, що настав:
- за Специфікацією (рахунок 1327) від 04.03.2024р. в розмірі 2 253 943,55грн.;
- за Специфікацією (рахунок 2774) від 02.04.2024р. в розмірі 114 309,95грн.
- за Специфікацією (рахунок 2776) від 02.04.2024р. в розмірі 1 794 518,29грн.;
- за Специфікацією (рахунок 3942) від 02.04.2024р. в розмірі 419 136,46грн.
Докази оплати поставленого товару у сумі 4 581 908,25грн. у встановлені договором строки відсутні.
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та встановлених вище обставин справи, враховуючи підтвердження належними доказами факту поставки Позивачем товару на суму 4 581 908,25грн., невиконання Відповідачем умов договору у частині повної та своєчасної оплати цього товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог Позивача у цій частині та стягнення з Відповідача боргу у вказаній вище сумі.
Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить заперечень Апелянта щодо наявності та розміру основного боргу.
Крім того, згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, за змістом п.п. 6.2, 6.3, 6.8, 3.13 вказаного вище договору, покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару при цьому:
- крім відповідальності, встановленої п. 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення;
- у разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару;
- відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 % річних від простроченої суми коштів;
- у разі порушення покупцем зобов'язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
З урахуванням наведених норм та умов договору Позивачем нараховані пеня у сумі 182 274,80грн. за загальний період з 02.11.2024р. по 27.12.2024р., а також 26 % річних від простроченої суми коштів процентів річних у сумі 182 274,80грн.
Також, за приписами ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Отже, курсова різниця є недоотриманою Позивачем вартістю послуг в зв'язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України).
Позивачем нараховано курсову різницю у розмірі 386 224,19грн..
При цьому, як слушно зазначив Позивач, враховуючи, що курсові різниці, у відповідності до п. 2.2 Договору, є складовою вартості товару, то вказані курсові різниці підлягають стягненню з Відповідача з урахуванням ПДВ. На дату, що передує даті оплати раніше відвантаженого товару, унаслідок дії валютного застереження змінюється ціна товару, а тому на змінену ціну нараховується ПДВ, що повністю узгоджується з положеннями ПК України.
Викладене, у тому числі, спростовує доводи Скаржника щодо розміру курсові різниці.
Крім того, згідно з ч.ч.1, 5 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У даному випадку, сторони узгодили у п. 3.13 договору, що у разі порушення покупцем зобов'язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Таким чином, стягнення з Відповідача процентів за користування товарним кредитом також є правомірним.
Отже, з огляду на порушення Відповідачем основного зобов'язання, враховуючи умови договору та положення чинного законодавства України, є наявними підстави для стягнення з Відповідача пені згідно з п.6.2 договору у розмірі 182 274,80грн. за загальний період з 02.11.2024р. по 27.12.2024р., 26% річних у сумі 182274,80грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 20% штрафу згідно з п. 6.3 договору у розмірі 916 381грн., 386 224,19грн. курсової різниці та 105 158,53грн. процентів за користування товарним кредитом на підставі п. 3.13 договору, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору у частині їх нарахування і є арифметично правильним.
Відповідачем здійснений Позивачем розрахунок не спростовано, власних контррозрахунків не надано.
Доводи Скаржника про недопустимість одночасного застосовування відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно з п.п. 6.8 та 3.13 ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права, оскільки проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу.
Так, підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є факт користування чужими коштами та встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Положення ж ст.625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо у законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №916/901/24.
Слід враховувати, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Таким чином, доводи скарги про те, що одночасне стягнення курсової різниці, пені, процентів (ст.625 ЦКУ), штрафу буде способом отримання доходу не має під собою підґрунтя, оскільки при укладенні договору сторони погодили усі його умови без виключення, про що свідчить підписання цього договору. У такому випадку посилання Апелянта на стягнення з нього наведених вище грошових коштів з метою збагачення має декларативний характер.
До того ж, згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо досліджуваної справи, то у матеріалах справи відсутні докази, що договір визнавався недійсним в судовому порядку. Жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №MD_ 42143237/2024 від 01.03.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення неустойки та відсотків.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Враховуючи вищенаведене слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи, а також інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто, зменшення заявлених штрафних санкцій та процентів, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
У даній справі, Відповідач не надав належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження неможливості своєчасного виконання ним зобов'язання, та не довів існування будь-яких виняткових обставин, які призвели до такого порушення та які б слугували підставою для зменшення пені та процентів. Також не вбачається, щоб заявлений Позивачем до стягнення розмір неустойки (1 098 656,45грн.) у цій справі значно перевищував розмір збитків Позивача (4 581 908,25грн.), про що було зазначено в оскаржуваному рішенні.
Посилання Скаржника на спільний наказ Одеської обласної військової адміністрації та Оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» №19 від 18 серпня 2023 року «Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах правового режиму воєнного стану» , який істотно обмежує діяльність компанії з експорту вантажу через Одеську митницю та призводить до несвоєчасного поповнення оборотних коштів і як наслідок, до несвоєчасного виконання грошових зобов'язань перед контрагентами колегією суддів не приймаються до уваги.
Оцінюючи обставини справи суд враховує, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. На час укладення договору у березні 2024 року наказ (від серпня 2023 року), на який посилається Апелянт вже існував, тому при укладенні спірного договору, останній повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання зі здійсненням розрахунків та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк ( з урахуванням, у тому числі, вказаного наказу).
Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що проценти за користування чужими коштами, є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України неможливо.
З огляду на викладене господарський суд, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, не знайшов підстав для зменшення розміру неустойки та відсотків, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Інші аргументи Скаржника були розглянуті колегією суддів, між тим вони не підтвердились під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі №904/5731/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.10.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Чус