вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 927/889/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Піун С. П.
від відповідача: Руденюк П. С.
розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради
на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.04.2025 ( повне рішення складено 22.04.2025)
у справі № 927/889/24 (суддя В. В. Шморгун)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради
про стягнення 1 082 596 882,21 грн
Короткий зміст позову
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі за текстом - ТОВ Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; позивач) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради (далі за текстом - КП "ТКЕ" ЧМР; відповідач) про стягнення 1 082 596 882,21 грн, з яких: 893 851 219,07 грн - заборгованість за поставлений природний газ; 70 783 278,16 грн - пеня; 39 358 726,69 грн - три проценти річних; 78 603 658,29 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу №23-ПБ-6523 від 03.10.2023, як новим боржником за договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022, у частині оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.04.2025 у справі №927/889/24 позов задоволено частково. Стягнуто з КП "ТКЕ" ЧМР на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 893 851 219,07 грн заборгованості за поставлений природний газ, 70 783 278,16 грн пені, 39 358 726,69 грн 3 % річних, 67 530 627,96 грн інфляційних втрат та 847 840,00 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу з оплати поставленого природного газу, оскільки відповідач не надав належних доказів сплати встановленої судом суми боргу.
Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати суми боргу, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат (оскільки позивач за зобов'язаннями грудня 2022 року двічі нарахував інфляційні втрати за червень 2024 року) та задовольнив позовні вимоги про стягнення пені та трьох процентів річних у заявлених позивачем розмірах, визнавши відповідні розрахунки арифметично правильними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
КП "ТКЕ" ЧМР до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.04.2025 у справі №927/889/24, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
КП "ТКЕ" ЧМР вважає, що не допустило порушень зобов'язань ні за договором постачання природного газу, стороною якого не було, ні за договором про переведення боргу;
КП "ТКЕ" ЧМР газ не отримувало;
договором передбачена чітка його ціна, чітко визначений обсяг боргу, що переводиться. Сторони не укладали відповідної угоди про зміну такої суми. Виходячи з пунктів 1.1, 1.2., 2.1., 2.2. договору про переведення боргу, заміна первісного боржника передбачена лише у зобов'язанні зі сплати 893 851 219,07грн.
суд першої інстанції помилково виснував, що на підставі договору про переведення боргу до нового боржника - КП "ТКЕ" ЧМР перейшли обов'язки зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором постачання. КП "ТКЕ" ЧМР не зобов'язувалося перераховувати, інфляційні, відсотки річних інші штрафні санкції. Обсяг їх не визначений, що не дає змоги дійти висновку про досягнення сторонами згоди щодо таких умов. Відповідно до п. 2.2. договору переведення боргу сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1. договору може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін. Сума договору (893 851 219,07 грн), яка зазначена у розділі "Стаття 2. Сума договору", не змінювалася, інші сума не визначалася.
КП "ТКЕ" ЧМР зобов'язалося перерахувати кошти в сумі, що зазначена у п. 2.1 статті 2 договору, а не в іншій сумі (п. 3.2. договору переведення боргу). За п. 3.5. договору переведення боргу первісний боржник та новий боржник здійснюють розрахунки на суму зобов'язання, визначену пунктом 2.1. статті 2. Розрахунки на іншу суму не передбачені. Тобто, не породжують правових наслідків для відповідача. Отже, за договором про переведення боргу можлива зміна боржника у зобов'язанні лише на суму 893 851 219,07грн. Укладення договору про переведення боргу було умовою позивача укладення договору постачання природного газу. Саме від позивача надійшла ініціатива укладення договору переведення боргу;
пунктом 3.2. договору передбачений обов'язок перерахувати лише 893 851 219,07 грн. Обов'язок боржника перераховувати інші суми не передбачений;
КП "ТКЕ" ЧМР не може відповідати за порушення зобов'язання іншою особою (відповідальність має індивідуальних характер), порушення вчинені іншою особою виключають відповідальністю відповідача.
сам договір переведення боргу не містить строків (термінів) сплати відповідачем суми боргу, яка переведена. До правовідносин з переведення боргу не можна застосувати положення ст. 692 ЦК України. Позивач не направляв вимоги про сплату боргу у порядку ст. 530 ЦК України, а звернувся до суду в той час, коли відповідач не допустив порушення прав позивача, що унеможливлює їх поновлення у судовому порядку.
у даній справі позивач не подавав жодного повідомлення/вимоги щодо сплату за договором переведення боргу;
сплата пені за договором переведення боргу не передбачена, ст. 625 ЦК України застосована судом першої інстанції до відповідача безпідставно, оскільки відповідач не допустив прострочення.
договір переведення боргу від 03.10.2023 № 23-ПБ-6523 на даний час оскаржується і справа розглядається у касаційній інстанції (справа №910/10953/24).
07.07.2025 КП "ТКЕ" ЧМР подало через підсистему "Електронний суд" додаткові пояснення по справі, які за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною четвертою статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини п'ятої статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду наведених письмових пояснень, оскільки вони були подані поза межами строку на апеляційне оскарження, без клопотання про його поновлення. Скаржник також не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення, а суд поза межами процесуального строку не визнавав їх подання необхідним.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "ТКЕ" ЧМР на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.04.2025 у справі № 927/889/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 за клопотанням ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" розгляд справи постановлено здійснювати у режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи до 22.10.2025 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 22.10.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Присутній у судовому засіданні 22.10.2025 представник КП "ТКЕ" ЧМР просив апеляційну скаргу задовольнити.
Розгляд заяв, клопотань учасників справи
01.09.2025 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до суду через підсистему "Електронний суд" з клопотанням про заміну відповідача у цій справі - КП "ТКЕ" ЧМР на ТОВ Фірма "ТехНова" в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Клопотання мотивоване тим, що договір про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023 був визнаний недійсним у судовому порядку. ТОВ Фірма "ТехНова" наразі є належним боржником за договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ) від 26.10.2022.
02.09.2025 від ТОВ Фірма "ТехНова" поштою до суду надійшло заперечення на клопотання позивача про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва та клопотання про залучення ТОВ Фірма "ТехНова" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Необхідність залучення до участі у цій справі ТОВ Фірма "ТехНова" мотивує тим, що рішення у цій справі впливає на його права та інтереси, оскільки за наслідками розгляду справи № 910/10953/24 може бути скасоване правонаступництво боржника - КП "ТКЕ" ЧМР у зобов'язанні зі сплати заборгованості за договором постачання природного газу № 7340-ПСО(ТКЕ) від 26.10.2022 та вимога по сплаті боргу буде пред'явлена ТОВ Фірма "ТехНова", як первісному боржнику.
У судовому засіданні 22.10.2025 колегією суддів відмовлено у задоволенні зазначених клопотань з таких підстав.
Оскаржене рішення у справі, що переглядається, ухвалено судом першої інстанції 03.04.2025.
04.06.2025 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 910/10953/24, якою касаційну скаргу КП "ТКЕ" ЧМР задовольнив. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у цій справі скасував. Рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у цій справі залишив в силі, яким: позов КП "ТКЕ" ЧМР задоволено повністю; визнано недійсним договір про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023, укладений між ТОВ Фірма "ТехНова", КП "ТКЕ" ЧМР, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; визнано недійсним договір про договірне списання № 3 від 09.10.2023 року, укладений між АТ "Державний ощадний банк України", КП "ТКЕ" ЧМР, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Колегія суддів зауважує, що дослідження та встановлення обставин має здійснюватися в межах доказів, які були надані до суду першої інстанції і лише у виключних випадках на підставі доказів, які були надані до суду апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц викладена правова позиція, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 910/2764/20 зазначено, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Закріплена статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
На час розгляду цієї справи № 927/889/24 судом першої інстанції не існувало судового рішення, яке набрало законної сили та яким визнано недійсним договір про переведення боргу № 23-ПБ-6523 від 03.10.2023, тобто вказаний договір був чинним і підлягав виконанню.
Обставина визнання у судовому порядку недійсним зазначеного договору може бути підставою для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає у даному випадку процесуальних підстав для застосування статей 50, 52 ГПК України.
Слід також зазначити, що ТОВ Фірма "ТехНова" не позбавлено було права і можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про залучення його до участі у цій справі в якості третьої особи.
Обставини справи
26.10.2022 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Технова" (Споживач) укладено договір №7340-ПСО(ТКЕ)-39 постачання природного газу (Договір постачання).
За умовами п. 1.1 Договору постачання Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п. 1 пункту 4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору постачання).
Пунктом 5.1 Договору постачання встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 5.4. Договору постачання оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору.
Згідно з пунктом 7.2. Договору постачання у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30 квітня 2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 13.1. Договору постачання у редакції Додаткової угоди №3 від 07.04.2023).
У період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" поставило ТОВ Фірмі "Технова" природний газ на загальну суму 1 128 186 385,31 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, коригуючі акти від 31.01.2023, від 30.04.2023.
ТОВ Фірма "Технова" сплатила ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" кошти за спожитий природний газ у загальному розмірі 234 335 166,24 грн, а саме: 29.11.2022 26 935 166,24 грн, 30.11.2022 27 400 000,00 грн, 13.12.2022 20 000 000,00 грн, 14.12.2022 18 000 000,00 грн, 15.12.2022 5 000 000,00 грн, 16.12.2022 5 000 000,00 грн, 20.12.2022 16 000 000,00 грн, 23.12.2022 8 000 000,00 грн, 26.12.2022 10 000 000,00 грн, 27.12.2022 10 000 000,00 грн, 28.12.2022 5 000 000,00 грн, 29.12.2022 17 000 000,00 грн, 30.12.2022 6 000 000,00 грн, 03.01.2023 14 000 000,00 грн, 04.01.2023 6 000 000,00 грн, 10.07.2023 40 000 000,00 грн, на підтвердження чого надано довідку від 25.03.2024 та лист ТОВ Фірми "Технова" від 20.01.2023 №58 щодо зміни призначення платежу.
Отже, залишок заборгованості за спожитий у листопаді 2022 року квітні 2023 року становить 893 851 219,07 грн.
03.10.2023 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі Кредитор), ТОВ фірма "Технова" (далі Первісний боржник) та КП "ТКЕ" ЧМР (далі Новий боржник) уклали договір про переведення боргу №23-ПБ-6523 (далі Договір про переведення боргу).
Відповідно до п. 1.1 Договору про переведення боргу за цим Договором за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість, яка виникла у Первісного боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу №7340-ПСО(ТКЕ)-39 від 26.10.2022 (далі Зобов'язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором станом на дату укладання цього договору, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника у цьому Зобов'язанні та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Кредитор дійсно дає згоду на заміну Первісного боржника у Зобов'язанні Новим боржником та на укладення цього Договору на встановлених у нього умовах (п. 1.2 Договору про переведення боргу).
У п. 2.1 Договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на дату укладання даного Договору дорівнює 893 851 219,07 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору про переведення боргу за цим Договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми заборгованості, що зазначена у п. 2.1 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39 (п. 3.2 Договору про переведення боргу).
Відповідно до п. 4.1 Договору про переведення боргу Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов'язання у розмірах, передбачених Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Згідно з п. 6.1 Договору про переведення боргу цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Сторони погодились, що переведення боргу відбувається і Новий боржник набуває зобов'язань за Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39 з моменту набрання чинності цим Договором.
Відповідач доказів сплати позивачу спірних коштів суду не надав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На виконання умов Договору постачання у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" поставило ТОВ Фірмі "Технова" природний газ на загальну суму 1 128 186 385,31 грн, за який остання розрахувалася частково, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 234 335 166,24 грн.
Отже, заборгованість ТОВ Фірми "Технова" перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ становила 893 851 219,07 грн.
Надалі, 03.10.2023, між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ТОВ Фірмою "Технова" та КП "ТКЕ" ЧМР було укладено Договір про переведення боргу, відповідно до якого до нового боржника - КП "ТКЕ" ЧМР перейшли обов'язки зі сплати заборгованості у розмірі 893 851 219,07 грн, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання.
За приписами пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Згідно з статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2, 3 статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір - це універсальний регулятор, а отже він є підставою для встановлення, зміни чи припинення приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Із встановлених судом обставин справи випливає, що Договір про переведення боргу сторонами укладено в добровільному порядку.
Отже, скориставшись засадою свободи договору, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ТОВ Фірма "Технова" та КП "ТКЕ" ЧМР уклали Договір про переведення боргу, яким визначили переведення заборгованості у розмірі 893 851 219,07 грн на відповідача. При цьому відповідач зобов'язався перерахувати грошові кошти в порядку та на умовах, визначених Договором постачання.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду цієї справи судом першої інстанції, рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/10953/24, яким визнано недійсним договір про переведення боргу, було скасоване постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025.
Отже вказаний договір на час розгляду даної справи судом першої інстанції був чинним і підлягав виконанню.
Договір про переведення боргу укладений щодо заборгованості, яка існувала на момент його укладення, зобов'язання зі сплати якої не є такими, щодо яких не може бути замінений боржник чи кредитор.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).
Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК України).
З аналізу положень статей 520-522 ЦК України вбачається, що правочин про заміну боржника у зобов'язанні не є новим зобов'язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 ГК України та ч. 1 ст. 509 КЦ України, а заміна сторони у зобов'язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов'язання.
Отже, виходячи з умов Договору про переведення боргу, сторони змінили боржника за зобов'язаннями за Договором постачання, яким стало КП "ТКЕ" ЧМР.
Тобто відповідач є новим боржником за зобов'язаннями за Договором постачання, а відтак повинен сплатити суму заборгованості за цим договором у розмірі 893 851 219,07 грн.
При цьому, з огляду на те, що заміна боржника не породжує нового зобов'язання, а лише змінює суб'єктний склад зобов'язальних правовідносин, та враховуючи умови пунктів 1.1, 3.1, 3.2, 6.1 Договору про переведення боргу, строк виконання зобов'язання для нового боржника не змінюється та вважається таким, що настав.
Доказів сплати спірних коштів позивачу відповідач суду не надав.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача, як нового боржника, перед позивачем за поставлений природний газ підтверджена належними та допустимими доказами і становить 893 851 219,07 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені.
Позивач заявив до стягнення 70 783 278,16 грн пені, нарахованої за загальний період з 01.07.2023 по 15.12.2023.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони у п. 7.2 Договору постачання встановили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату отриманого ним природного газу у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 3.1 Договору про переведення боргу до відповідача як нового боржника перейшли обов'язки щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Крім того, відповідно до п. 4.1 Договору про переведення боргу Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов'язання у розмірах, передбачених Договором постачання природного газу від 26.10.2022 №7340-ПСО(ТКЕ)-39.
Відповідач, посилаючись на п. 8 Додатку "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 № 812, вважає, що неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не підлягають нарахуванню.
Відповідно до п. 8 Додатку "Ціни та умови постачання природного газу виробникам теплової енергії ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у рамках виконання спеціального обов'язку" до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 № 812, у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не нараховуються.
Проте відповідач не надав суду наявності невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, а тому підстави для застосування п. 8 зазначеного Додатку в частині ненарахування неустойки (штрафи, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних у суду відсутні.
Оскільки відповідачем було прострочено оплату поставленого товару, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені. Розрахунок пені перевірений судом і є арифметично вірним. Стягненню підлягає 70 783 278,16 грн пені за період з 01.07.2023 по 15.12.2023.
Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позивач просить стягнути з відповідача 39 358 726,69 грн три проценти річних за загальний період з 17.01.2023 до 13.08.2024 та 78 603 658,29 грн інфляційних втрат за лютий 2023 року - липень 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Оскільки відповідачем було прострочено оплату поставленого природного газу, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та частково інфляційних втрат. Стягненню підлягає 67 530 627,96 грн інфляційних втрат (за перерахунком суду) та 39 358 726,69 грн трьох процентів річних.
Отже, підстави апеляційного оскарження, наведені скаржником в апеляційній скарзі не отримали підтвердження.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.04.2025 у справі №927/889/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 27.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова