ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 жовтня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1586/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши у порядку письмого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 (повний текст складено та підписано 07.07.2025, суддя Демченко Т.І.)
по справі №916/1586/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ"
про стягнення 3 608,88 грн
(суддя першої інстанції: Демченко Т.І., дата та місце ухвалення рішення: 01.07.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
23.04.2025 до Господарського суду Одеської області надійшов позов Акціонерного товариства (далі АТ) "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" про стягнення 3 608,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем зобов'язання зі сплати збору за маневрову роботу, внаслідок чого за ним виникла стійка заборгованість.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 у даній справі позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість у сумі 3 608 (три тисячі шістсот вісім) грн 88 коп. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що згідно із пунктом 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України №507 від 31.08.2005, маневровою роботою є будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.
Маневри - будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.
Тобто, на відміну від послуг переадресування, які полягають у документальному оформленні переадресування (в даному випадку, зміни станції призначення вагонів), маневровою роботою є фізична зміна вагонами напрямку руху шляхом їх відчеплення від одного поїзду (який йшов в напрямку призначення за первинним провізним документом) до іншого поїзду, який йде в напрямку нової станції призначення після переадресації.
Пунктом 8.2 параграфу 8. "Збори за оформлення переадресування" Розділу ІІІ Збірника тарифів передбачено, що крім збору за оформлення переадресування, сплачуються збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням, - маневрова робота, користування вагонами (контейнерами), вартість документів тощо.
У пункті 8.2 параграфу 8. "Збори за оформлення переадресування" Розділу ІІІ Збірника тарифів відсутнє таке словосполучення як "додаткові маневрові роботи", а мова йде про додаткові операції та послуги, якими, зокрема, є маневрові роботи.
Відтак, жодних підстав вважати, що плата за послуги з переадресування вантажу (вагонів) включає в себе плату за маневрову роботу немає.
У свою чергу, переадресування вагонів не завжди є невідривно пов'язаним із виконанням маневрових робіт щодо таких вагонів, оскільки нова станція призначення (після переадресування) може знаходитись на шляху слідування відповідного поїзда, до якого було причеплено вагони за первинним провізним документом.
Суд першої інстанції зазначив, що обставини надання Позивачем послуг з виконання маневрових робіт підтверджуються актами загальної форми №100 від 21.01.2025 та №814 від 17.01.2025, №1645 від 31.01.2025 та №220 від 07.02.2025, а також інформацією про вагонні операції, з якої вбачається, що спірні вагони із станції відправлення виїхали із поїздом з одним індексним номером, а після переадресування - спірні вагони рухались із поїздом з іншим індексним номером.
У зв'язку з чим Господарський суд Одеської області, дійшов висновку, що Позивачем було доведено виконання ним маневрових робіт при переадресуванні вагонів №№58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 та вагонів №№58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449, а відтак вказані роботи підлягають оплаті Відповідачем.
25.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 та просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ “Укрзалізниця».
На переконання Апелянта оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим за неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи та невірної оцінки доказів по справі.
У своїй апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що окремій оплаті у вигляді збору за маневрову роботу підлягає оплата маневрової роботи, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів, у випадках: переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті; подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування; у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо); інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування.
На переконання Апелянта при переадресуванні лише у деяких випадках можуть виникати додаткові операції і послуги, маневрова робота, користування вагонами, вартість документів тощо. Однак переадресування вагонів не завжди пов'язане з виконанням маневрових робіт, що підтверджується і рішенням Господарського суду Одеської області. Додаткові операції спричиняють нарахування збору за маневрову роботу лише у випадку фактичного її виконання.
Відповідач стверджує, що переставлення вагонів між коліями (37, 28, 41, 46 Подільського парку) є складовою звичайного технологічного процесу роботи станції, пов'язаного з формуванням та розформуванням поїздів, а не окремою маневровою операцією, що потребує додаткової оплати. Такі дії належать до безпосередньої роботи сортувальної станції та здійснюються в межах її виробничої технології. Маневри, проведені після переадресації вагонів, не свідчать про виконання Позивачем додаткових операцій чи послуг, пов'язаних із переадресуванням. Суд помилково дійшов висновку, що мала місце фізична зміна напрямку руху вагонів, оскільки поїзд, у складі якого вони прибули на станцію Жмеринка, був розформований, після чого відбулася переадресація і формування нового поїзда з новою станцією призначення.
Також Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про виконання Позивачем маневрових робіт з огляду на зміни індексного номера поїзда після переадресування вагонів. Згідно з пунктом 13.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, кожному поїзду присвоюється номер і індекс на станції формування, який зберігається до станції розформування. Зміна індексного номера свідчить лише про формування нового поїзда на станції Жмеринка, а не про виконання додаткових маневрових робіт. Отже, факт відправлення спірних вагонів із Жмеринки у складі поїзда з новим індексом підтверджує лише дотримання технологічного процесу роботи сортувальної станції з розформування та формування поїздів, а не виконання окремих маневрових операцій, як помилково встановив суд першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 по справі №916/1586/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1586/25.
30.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1586/25.
04.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
У своєму відзиві Позивач зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що маневрові роботи, пов'язані з перестановкою вагонів у зв'язку з їх переадресуванням, були виконані на підставі поданих Відповідачем заяв та є додатковою послугою згідно зі Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Такі роботи проводилися 17.01.2025 та 31.01.2025 виключно через ініціативу Відповідача щодо переадресування вагонів, що підтверджується натурними листами, актами загальної форми ГУ-23 №814 і №1645, довідками про вагонні операції та накопичувальними картками ФДУ-92.
Позивач акцентує увагу, що переадресування було ініційоване самим Відповідачем вже після того, як вагони були включені до складу поїздів за первинною адресою, що вимагало додаткових операцій локомотива.
Позивач зазначає, що маневрова робота внаслідок переадресування це окрема, додаткова платна послуга, яка не входить до складу провізної плати за первинною відправкою, а отже підлягає оплаті окремо. Її нарахування є правомірним і відповідає чинному Збірнику тарифів.
Також Позивач стверджує, що надані докази (довідка про вагонні операції, натурні листи, сортувальні листи, ТГНЛ) чітко фіксують фактичні дії залізниці з переміщення вагонів між коліями Подільського парку станції Жмеринка. Ці переміщення не передбачались первинним маршрутом перевезення і стали необхідними лише після переадресування на вимогу Відповідача.
Позивач у своєму відзиві посилається на сформовану судову практику, що підтверджує правомірність стягнення плати за маневрові роботи під час переадресування вагонів. У справах №910/4951/21 та №904/164/22 суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що маневрові роботи, виконані на вимогу вантажовласника, є окремою послугою, підтвердженою актами ГУ-23 та натурними листами, і підлягають оплаті згідно з пунктами 1.8 та 8.2 Збірника тарифів. Аналогічно, у даній справі роботи, виконані 17.01.2025 та 31.01.2025 на вимогу ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ", документально підтверджені та мають бути оплачені; доказів, що спростовують ці обставини, Відповідач не надав.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2020 ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України, направлено АТ "Укрзалізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 39166914/2020- 0001 від 30.06.2020. Заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 30.06.2020.
30.06.2020 Позивачем направлено Відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-39166914/2020-0001 від 30.06.2020, яким Позивач засвідчив прийняття від Відповідача пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8447, платника 8211535 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору (копія повідомлення додається).
29.11.2024 Позивачем оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, яка введена в дію з 01.12.2024 (надалі Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/ або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.6, 9.4 Договору зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті: http://uz-cargo.com/.
П. 1.7 Договору передбачено, що Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною.
Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору. Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 Договору);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини.
Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5 Договору);
- у строки, встановлені розд.4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 Договору);
Згідно з п.2.3 Договору перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2 Договору);
- складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розд.4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
П. 3.2. Договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника (крім транспортерів Перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону Перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника.
У пункті 8.1. Договору, сторони домовились про використання електронного документообігу.
14.01.2025 Відповідачем як вантажовідправником зі станції відправлення "Ксенієве" Одеської залізниці було відправлено на станцію призначення "Сапіжанка" Львівської залізниці залізничні вагони, які перевозяться на своїх осях, а саме: вагон №58527409 згідно залізничної накладної №41906025, вагон №58533159 згідно залізничної накладної №41887613, вагон №58535048 згідно залізничної накладної №41906033, вагон №95107553 згідно залізничної накладної №41887621, вагон №95132510 згідно залізничної накладної №41887639, вагон №95230736 згідно залізничної накладної №41887654, вагон №95557773 згідно залізничної накладної №41887662.
17.01.2025 Відповідач звернувся до Позивача з Заявою на переадресування вантажу на одну нову адресу № 39166914/2025ПА-0044 від 17.01.2025, підписаною за допомогою електронного підпису представником Відповідача Козаченко О.А., відповідно до якої просив переадресувати вагони №№58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 за новими реквізитами:
станція призначення: (421104) ХРИСТИНІВКА, країна призначення: УКРАЇНА.; одержувач: 4023, ТОВ С.Б. ТРАНСПОРТ ІНТЕРНЕШНЛ», (ЄДРПОУ: 42002251 ; адреса одержувача:65038 Одеська область, Одеський район,м. Одеса вулиця Балківська буд 22 А, корп.7. кв 1. При цьому, в даній Заяві Відповідачем зазначені умови розрахунку за перевезення, а саме: - провізна плата сплачується: на станції призначення; платник: (8211535) ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ"; - додаткові збори сплачуються: на станції призначення; платник: (8211535) ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
17.01.2025 Позивачем було видано наказ №32-39166914/2025ПА-2303 на переадресування, згідно якого вагони №№58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 по залізничним накладним №№41906025, 41887613, 41906033, 41887621, 41887639, 41887654, 41887662 були переадресовані на станцію "Христинівка" Одеської залізниці.
Згідно з наказом №2303 (скорочений номер) від 17.01.2025 оплата за перевізними документами та по додатковим зборам здійснюється Відповідачем на станції призначення.
17.01.2025 представниками Позивача по станції "Жмеринка" Південно-Західної залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 №814 на відповідальність вантажовласника ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
У цьому акті загальної форми ГУ-23 в описі обставин, що викликали складання акта зазначено наступне: Для стягнення платежів за НК ф.ФДУ-92 з вантажовласника згідно наказу №32-39166914/2025ПА-2303 стягнути кошти на ст. призначення 158/ 1 3622 грн 50 коп. 7 вагонів 7 відправок, 188/1 1503 грн 70 коп 30 хв Вантажовласник 8447 платник 8211535.
Згідно з відмітками в графах 51, 52, 53 вказаних накладних вагони прибули на станцію призначення "Христинівка" Одеської залізниці та видані одержувачу 19.01.2025.
У зв'язку з цим на станції призначення "Христинівка" Одеської залізниці було сформовано накопичувальну картку за послуги по переадресуванню вагонів у розмірі та накопичувальну картку форми ФДУ-92 №21010024 від 21.01.2025 за маневрову роботу локомотива залізничного у розмірі 1503 грн 70 коп.
Відповідач сплатив збір за переадресування вагонів, проте, не сплатив за маневрову роботу локомотива залізничного по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №21010024 від 21.01.2025, на загальну суму 1503 грн 70 коп. без ПДВ (з ПДВ 1804 грн 44 коп.) у зв'язку із внесенням Відповідачем у накопичувальну картку заперечень.
Окрім цього, 30.01.2025 Відповідачем як вантажовідправником зі станції відправлення "Чорноморська" (ДЛЯ ОПЗ) Одеської залізниці було відправлено на станцію призначення "Вінниця" Південно-Західної залізниці залізничні вагони, які перевозяться на своїх осях, а саме: вагон №58547571 згідно залізничної накладної №42334516, вагон №95093449 згідно залізничної накладної №42334524, вагон №95155859 згідно залізничної накладної №42334532, вагон №95166823 згідно залізничної накладної №42334540, вагон №95169561 згідно залізничної накладної №42334557, вагон №95189783 згідно залізничної накладної №42334565, вагон №95190732 згідно залізничної накладної №42334573, вагон №95191227 згідно залізничної накладної №42334581, вагон №95233979 згідно залізничної накладної №42334599.
31.01.2025 о 15 год. 31 хв. Відповідач звернувся до Позивача з Заявою на переадресування вантажу на одну нову адресу № 39166914/2025ПА-0080 від 31.01.2025, підписаною за допомогою електронного підпису представником Відповідача Козаченко О.А., відповідно до якої просив переадресувати вагони №№58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449 за новими реквізитами:
станція призначення: (421104) ХРИСТИНІВКА, країна призначення: УКРАЇНА.; одержувач: 4023, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «С.Б. ТРАНСПОРТ ІНТЕРНЕШНЛ», (ЄДРПОУ: 42002251 ; адреса одержувача:65038 Одеська область, Одеський район, м. Одеса вулиця Балківська буд 22 А, корп.7. кв. 1. При цьому, в даній Заяві Відповідачем зазначені умови розрахунку за перевезення, а саме: - провізна плата сплачується: на станції призначення; платник: (8211535) ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ"; додаткові збори сплачуються: на станції призначення; платник: (8211535) ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
31.01.2025 о 15 год. 40 хв. Позивачем було видано наказ №32-39166914/2025ПА-4644 на переадресування, згідно якого вагони №№58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449 по залізничним накладним №№42334516, 42334524, 42334532, 42334540, 42334557, 42334565, 42334573, 42334581, 42334599 були переадресовані на станцію "Христинівка" Одеської залізниці. Згідно з наказом №4644 від 31.01.2025 оплата за перевізними документами та по додатковим зборам здійснюється Відповідачем на станції призначення.
31.01.2025 представниками Позивача по станції "Жмеринка" Південно-Західної залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 №1645 на відповідальність вантажовласника ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" (Відповідач).
У цьому акті загальної форми ГУ-23 в описі обставин, що викликали складання акта зазначено наступне: про стягнення платежів за НК ф.ФДУ-92 з вантажовласника згідно наказу №32-39166914/2025ПА-4644 від 31.01.2025 р стягнути кошти на ст. призначення 158/ 1 4657 грн 50 коп. (9 вагонів відправок), 188/1 1503 грн 70 коп (30 хв) Вантажовласник 8447 платник 8211535.
Згідно з відміткою в графах 51, 52, 53 накладних вагони прибули на станцію призначення "Христинівка" Одеської залізниці та видані одержувачу 02.02.2025.
У зв'язку з цим на станції призначення "Христинівка" Одеської залізниця було сформовано накопичувальну картку за послуги по переадресуванню вагонів та накопичувальну картку форми ФДУ-92 №03020070 від 03.02.2025 за маневрову роботу локомотива залізничного у розмірі 1503 грн 70 коп.
Відповідач сплатив збір за переадресування вагонів, однак, не сплатив за маневрову роботу локомотива залізничного у розмірі 1503 грн 70 коп. по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №03020070 від 03.02.2025, на загальну суму 1503 грн 70 коп. без ПДВ (з ПДВ 1804 грн 44 коп.) в зв'язку із внесенням Відповідачем у накопичувальну картку заперечень. (копія накопичувальної картки додається).
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частинами 1, 2 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), вказано, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Зі змісту положень ст. 909 Цивільного кодексу України вбачається, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Так, стаття 6 Статуту визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Як було встановлено колегією суддів, 14.01.2025 Відповідачем зі станції відправлення "Ксенієве" Одеської залізниці було відправлено на станцію призначення "Сапіжанка" Львівської залізниці залізничні вагони, які перевозяться на своїх осях, а саме: вагон №58527409 згідно залізничної накладної №41906025, вагон №58533159 згідно залізничної накладної №41887613, вагон №58535048 згідно залізничної накладної №41906033, вагон №95107553 згідно залізничної накладної №41887621, вагон №95132510 згідно залізничної накладної №41887639, вагон №95230736 згідно залізничної накладної №41887654, вагон №95557773 згідно залізничної накладної №41887662.
Разом з тим 30.01.2025 Відповідачем зі станції відправлення "Чорноморська" (ДЛЯ ОПЗ) Одеської залізниці було відправлено на станцію призначення "Вінниця" Південно-Західної залізниці залізничні вагони, які перевозяться на своїх осях, а саме: вагон №58547571 згідно залізничної накладної №42334516, вагон №95093449 згідно залізничної накладної №42334524, вагон №95155859 згідно залізничної накладної №42334532, вагон №95166823 згідно залізничної накладної №42334540, вагон №95169561 згідно залізничної накладної №42334557, вагон №95189783 згідно залізничної накладної №42334565, вагон №95190732 згідно залізничної накладної №42334573, вагон №95191227 згідно залізничної накладної №42334581, вагон №95233979 згідно залізничної накладної №42334599.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.
Пунктом 44 Статуту визначено, що залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.
Судовою колегією також було встановлено, що Відповідач звернувся до АТ "Укрзалізниця" із заявою про переадресацію вагонів зі станції відправлення "Ксенієво" Одеської залізниці (які прямували до станції "Сапіжанка" Львівської залізниці) до іншої станції призначення "Христинівка" Одеської залізниці, у зв'язку з чим 17.01.2025 видано наказ на переадресування № №32-39166914/2025ПА-2303 згідно якого вагони №№58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 були переадресовані на станцію "Христинівка" Одеської залізниці.
Також було встановлено, що Відповідач звернувся до АТ "Укрзалізниця" із заявою про переадресацію вагонів зі станції відправлення "Чорноморська" Одеської залізниці (які прямували до станції "Вінниця" Південно-Західної залізниці) до іншої станції призначення "Христинівка" Одеської залізниці, у зв'язку з чим 31.01.2025 видано наказ на переадресування №4644 згідно якого вагони №№58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449 були переадресовані на станцію "Христинівка" Одеської залізниці.
У розумінні Правил переадресування вантажів (статті 44, 45 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 (надалі - Правила переадресування вантажів), переадресацією вагонів (вантажу) є зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вагонів (вантажу) (переадресування).
Абзацом 3 пункту 4 Правил переадресування вантажів унормовано, що переадресування вантажу може здійснюватися на станціях призначення та станціях на шляху прямування.
Переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) і з оформленням перевезення новими перевізними документами (крім імпортних та транзитних вантажів) в паперовому або електронному виглядах, що обумовлюється в наказі на переадресування (п. 5 Правил переадресування вантажів).
Оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватися як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу (п. 12 Правил переадресування вантажів).
Таким чином, Відповідач скористався наданим йому правом на зміну напрямку руху зазначених вище вагонів, яке підлягало оформленню у відповідній документації - шляхом внесенні змін до первинних документів, а саме до відповідних залізничних накладних.
У будь-якому разі зміна станції призначення вказаних вагонів є неможливою без вчинення Позивачем певних дій - надання дозволу на переадресування вантажу у вигляді наказу, який надається начальникові станції, яка оформляє переадресування засобами телеграфного зв'язку, телефонограмою або в електронному вигляді, а також без внесення змін у первинну документацію (оформлення переадресації).
Отже, саме за вчинення відповідних дій з оформлення Акціонерним товариством "Українська залізниця" переадресації і підлягає сплата послуг переадресації.
Пунктом 1.8 "Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів" Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 (надалі - Збірник тарифів), передбачено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.
Пунктом 8.2 Збірника тарифів передбачено, що крім збору за оформлення переадресування, сплачуються збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням, - маневрова робота, користування вагонами (контейнерами), вартість документів тощо.
Позивачем було нараховано Відповідачу плату за переадресацію зазначених вагонів, які Відповідач сплатив та не оспорює факт їхнього нарахування.
Спір між сторонами виник у зв'язку з нарахуванням Позивачем Відповідачу плати за виконання маневрових робіт, пов'язаних із переадресацією вагонів, здійснених 17.01.2025 та 31.01.2025.
Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України №507 від 31.08.2005, маневровою роботою є будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.
Маневри - будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств. Одиницею залізничного рухомого складу є локомотив та вагон.
Враховуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на відміну від послуг переадресування, які полягають у документальному оформленні переадресування (в даному випадку, зміни станції призначення вагонів), маневровою роботою є фізична зміна вагонами напрямку руху шляхом їх відчеплення від одного поїзду (який йшов в напрямку призначення за первинним провізним документом) до іншого поїзду, який йде в напрямку нової станції призначення після переадресації.
В свою чергу, переадресування вагонів не завжди є невідривно пов'язаним із виконанням маневрових робіт щодо таких вагонів, оскільки нова станція призначення (після переадресування) може знаходитись на шляху слідування відповідного поїзда, до якого було причеплено вагони за первинним провізним документом.
Пунктом 8.2 параграфу 8 "Збори за оформлення переадресування" Розділу ІІІ Збірника тарифів передбачено, що крім збору за оформлення переадресування, сплачуються збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням, - маневрова робота, користування вагонами (контейнерами), вартість документів тощо.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у пункті 8.2 параграфу 8 "Збори за оформлення переадресування" Розділу ІІІ Збірника тарифів відсутнє таке словосполучення як "додаткові маневрові роботи", а мова йде про додаткові операції та послуги, якими, зокрема, є маневрові роботи. Відтак, немає жодних підстав вважати, що плата за послуги з переадресування вантажу (вагонів) включає в себе плату за маневрову роботу.
У контексті наведеного колегія суддів доходить висновку, що плата за послуги з переадресування вагонів, здійсненого 17.01.2025 та 31.01.2025, не охоплює маневрові роботи, які були виконані з метою забезпечення такого переадресування. Відтак, зазначені маневрові роботи підлягають окремій оплаті замовником у разі їх фактичного виконання. У зв'язку з цим доводи Апелянта в цій частині визнаються необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Позивачем на підтвердження виконання маневрових робіт було складено акти загальної форми, на переадресування від 17.01.2025 було складено Акт загальної форми № 100 (за формою ГУ-23), на переадресування від 31.01.2025 було складено Акт загальної форми № 220 за формою ГУ-23).
Необхідно розмежовувати, що нормативно-правові акти, що регламентують правовідносини, які виникають у зв'язку з здійсненням залізничних перевезень, передбачають оплату коштів в якості відповідальності та оплату коштів в якості плати за надані послуги/виконані роботи.
Оплата коштів в якості відповідальності передбачає в обов'язковому порядку складання акту відповідної форми, а у разі якщо кошти сплачуються в якості оплати за певні послуги/виконані роботи, то складання є обов'язковим в певних, визначених нормативними документами/договором, випадках.
У даному випадку маневрові роботи виконувались залізницею на виконання листа Відповідача про переадресування від 17.01.2025 вагонів №№58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 та переадресування від 31.01.2025 вагонів №№58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449 отже, у даному випадку нараховані Відповідачу до сплати кошти не є відшкодуванням витрат у зв'язку з порушенням вантажовідправника/ вантажоодержувача, а є наданням послуг.
Відповідно, Позивачем складено акти загальної форми (форма ГУ-23) №100 та № 220. Тобто, у даному випадку Позивач зазначив, що вказані маневрові роботи виконувались не у зв'язку з допущенням порушення однією із сторін (наприклад, допущенням затримки вагонів з вини вантажовідправника), а є платою за надані послуги в даному випадку маневрова робота, у зв'язку з переадресуванням вагонів, які замовлені Відповідачем згідно його листів.
Абзацом 21 пункту 4 Правил користування вагонам і контейнерами, унормовано, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Із змісту пункту 4 Правил користування вагонам і контейнерами в цілому вбачається, що наведені положення стосуються саме випадків визначення плати за користування вагонами, контейнерами, що подаються під навантаження та вивантаження. Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що Пам'ятки про подавання/забирання вагонів є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Однак, вагони №№58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 та вагони №№58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449 не подавались під навантаження та/або вивантаження, а отже у залізниці не було обов'язку із складення відповідних пам'яток, повідомлень.
Таким чином, у даному випадку спір стосується стягнення з Відповідача плати за маневрові роботи, які виконувались в якості надання послуг.
Стосовно доводів Апелянта про заперечення факту фізичної зміни напрямку руху вагонів, посилаючись на те, що поїзд, у складі якого вагони прибули на станцію "Жмеринка", був розформований. Після цього, за твердженням Апелянта, відбулася лише переадресація вагонів та формування нового поїзда з іншою станцією призначення, без зміни їх фактичного напрямку руху.
Судова колегія зазначає, що первісною станцією призначення вагонів, відправлених 14.01.2025, була станція "Сапіжанка" Львівської залізниці (Львівська область). Відповідно до наказу № 32-39166914/2025ПА-2303 від 17.01.2025 ці вагони були переадресовані на станцію "Христинівка" Одеської залізниці (Черкаська область).
Отже, у результаті переадресування істотно змінився напрямок руху вагонів, оскільки нова станція призначення не знаходиться на маршруті до первісної станції "Сапіжанка". У зв'язку з цим у Позивача об'єктивно могла виникнути необхідність виконання маневрових робіт для зміни напрямку руху вагонів.
Аналогічна ситуація мала місце щодо вагонів, відправлених 30.01.2025 на станцію "Вінниця" Південно-Західної залізниці, які були переадресовані наказом № 32-39166914/2025ПА-4644 від 31.01.2025 також на станцію "Христинівка" Одеської залізниці (Черкаська область).
Незважаючи на те, що станція "Вінниця" формально розташована в напрямку руху вагонів, під час переадресування Позивачем могли бути виконані додаткові операції з перестановки вагонів, що за своєю суттю є маневровими роботами.
Таким чином, доводи Апелянта щодо відсутності фізичної зміни напрямку руху вагонів є безпідставними.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість та якість змісту, яка за сукупністю зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, ч. 1 ст. 74 України).
Враховуючи зміст наявних у матеріалах справи доказів, судова колегія дійшла висновку, що доводи Позивача щодо виконання ним маневрових робіт під час переадресування вагонів №№ 58527409, 58533159, 58535048, 95107553, 95132510, 95230736, 95557773 (17.01.2025) та вагонів №№ 58547571, 95233979, 95155859, 95166823, 95169561, 95189783, 95190732, 95191227, 95093449 (31.01.2025) є більш вірогідними та підтвердженими матеріалами справи.
Апелянтом наведені доводи Позивача не спростовані жодними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку, що маневрові роботи, виконані Позивачем, підлягають оплаті Відповідачем у повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та враховуючи положення чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Відповідача виник обов'язок сплатити Позивачу збір за виконання маневрових робіт при переадресації вагонів на інші станції призначення у розмірі 3608,88 грн, який не був сплачений Відповідачем. У зв'язку з цим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи Апелянта свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд доходить висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 у справі № 916/1586/25 - залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Апелянта.
Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 у справі № 916/1586/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 у справі № 916/1586/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2025 у зв'язку з перебуванням головуючої судді - Принцевської Н.М. з 09.09.2025 по 10.10.2025 у відпустці.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Н.С. Богацька
А.І. Ярош