печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21648/25-ц
пр. № 2-6519/25
01 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території на суму у розмірі 6 903,10 грн., яка утворилася за період з 01 серпня 2024 року по 01 грудня 2024 року, оскільки вона не сплачувала за надані послуги.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач на платній основі надає відповідачеві як власнику послуги із забезпечення утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку № 8-А , у якому розташована належна їй квартира АДРЕСА_2 . Відповідач має заборгованість, що свідчить про неналежне виконання нею своїх зобов'язань.
В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги та зазначив, що Печерським районним судом м. Києва розглядалась справа № 757/24041/25-ц про стягнення боргу по квартирі АДРЕСА_3 , відповідач добровільно сплатила дану заборгованість. На підставі вищенаведеного просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4 132, 48 грн.
Представник відповідача за допомогою системи Електронний суд подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у позові зазначається про існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, проте спірний договір був укладений з іншою юридичною особою. Крім того, згідно з протоколом загальних зборів співвласників від 09 серпня 2024 року співвласники багатоквартирного будинку ухвалили рішення про зміну управителя, визначення іншої юридичної особи для обслуговування та укладення нового договору. Таким чином, на думку сторони відповідача, позивач не довів існування договору саме з відповідачем, тому у нього відсутні підстави вимагати виконання будь-яких зобов'язань. Просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу та інші судові витрати.
ІІ. Процесуальні дії і рішення.
08 травня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 13 травня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
30 травня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.
03 червня 2025 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 7/.
30 липня 2024 року між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (управитель) та співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за № 432/44/10-4 /а.с. 8-16/.
Відповідно до інформації про нарахування та сплати за послуги з управління багатоквартирним будинком за період: серпень 2024 року по липень 2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 4 132, 48 грн. /а.с. 42/.
Разом з тим, протоколом № 5 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 , проведених 09 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_5 , ухвалено відкликати управителя багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» розірвати із вищезазначеним підприємством Договір № 105/44/10-4 від 30 липня 2024 року та продовжити Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2020 року з ТОВ «Комфортуправбуд».
Так, 01 серпня 2020 року між ТОВ «Комфортправбуд» та співвласниками багатоквартного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_2 укладено типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
28 серпня 2024 року уповноважені особи співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 направили на адресу виконувача обов'язків директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» Удовіченко Л. лист-повідомлення щодо відкликання управителя КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та розірвання із зазначеним комунальним підприємством договору № 105/44/10-4 від 30 липня 2024 року.
14 жовтня 2024 року уповноваженими особами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на адресу позивача направлено супровідний лист, яким повернули рахунки-фактури, які були направлені на адресу співвласників будинку АДРЕСА_1 .
24 грудня 2024 року уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 скеровано на адресу Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Науменку Д.В. заяву про прийняття на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 серпня 2024 року.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Стаття 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею (частина перша ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення зборів співвласників оформлюється протоколом.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б підстави вважати, що будинок по АДРЕСА_1 , у період з серпня 2024 року по грудень 2024 року перебував на його балансі і позивачем надавалися відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які, на думку позивача, не оплачувалися.
Будь-яких доказів, що позивач, у відповідності до п 1.6. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг був визначений виконавцем будь-яких житлово-комунальних послуг у зазначеному будинку матеріали справи не містять.
Натомість, власники квартир та приміщень будинку АДРЕСА_6 самостійно визначили виконавця житлово-комунальних послуг, надання яких оплачується відповідачем, що відповідає вимогам ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».
Крім того, згідно з листом від 28 серпня 2024 року № 5 власники будинку по АДРЕСА_1 повідомили КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо його відкликання як управителя та розірвання із зазначеним комунальним підприємством договору № 105/44/10-4 від 30 липня 2024 року, у зв'язку визначенням іншої юридичної особи для обслуговування.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З приписів статті 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
П. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу та інші судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи, що підтверджені поданими документами.
На підтвердження понесених витрат на правничу правову допомогу, представником відповідача надано копію договору №02/09/25 про надання професійної (правничої) допомоги від 02 вересня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Кварте».
Перевіривши надані представником відповідача докази, суд вважає відмовити в цій частині, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичний розмір понесених судових витрат та витрат на правничу правову допомогу.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 22, 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,
ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова