печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38334/25-к
пр. 1-кс-32736/25
19 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту, -
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході обшуку 25.07.2025 квартири за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 62023000000000986 від 07.11.2023.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000986 від 07.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 366 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що у період з травня по серпень 2022 року, начальник відділу забезпечення військово-технічним майном управління забезпечення озброєнням Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України (надалі - начальник відділу Центрального управління) ОСОБА_7 та начальник Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України (надалі - начальник Центрального управління) ОСОБА_6 , будучи військовими службовими особами, діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливим мотивом та метою, в інтересах директора ТОВ «Інвестиційне рішення» ОСОБА_5 , перевищили свої службові повноваження під час дії воєнного стану, шляхом забезпечення перемоги ТОВ «Інвестиційне рішення» у закупівлі Центральним управлінням забезпечення наземними системами озброєння Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України, відповідно до ДК021:2015 - 35420000-4 - частини транспортних засобів військового призначення та подальшого укладення державного договору (контракту) на поставку товарів оборонного призначення за державні кошти саме з ТОВ «Інвестиційне рішення» за цінами, які значно перевищують ринкові.
Так, Міністерством оборони України, в особі начальника Центрального управління ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності № 220/141/д від 05.04.2022 укладено з ТОВ «Інвестиційне рішення» (код ЄДРПОУ 38705778), в особі директора ОСОБА_5 договір про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/164 від 17.05.2022 щодо поставлення відповідно до ДК021:2015 - 35420000-4 - частини транспортних засобів військового призначення, а саме: трубки металеві для системи охолодження та змащування двигунів транспортних засобів спеціального призначення типу БМП-1 та БМП-2 у кількості 7 200 од. на загальну суму 35 600 000,00 грн.
Водночас установлено, що начальник відділу Центрального управління ОСОБА_7 та начальник Центрального управління ОСОБА_6 , будучи військовими службовими особами, відповідальними за організацію та укладання державних договорів (контрактів), діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливим мотивом та метою, в інтересах ТОВ «Інвестиційне рішення», перевищуючи свої службові повноваження, без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін погодилися на комерційну пропозицію ТОВ «Інвестиційне рішення» про закупівлю товарів військового призначення, зокрема трубок для системи охолодження та змащування двигунів транспортних засобів спеціального призначення типу БМП-1 та БМП-2 за цінами, що значно перевищують ринкові.
Як наслідок, з рахунку платника - Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), відкритого в Державній казначейській службі НОМЕР_5, на рахунок отримувача - ТОВ «Інвестиційне рішення» (код ЄДРПОУ 38705778), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 у період часу з 06.06.2022 по 22.08.2022 перераховано грошові кошти на загальну суму 35 600 000,00 грн. (тридцять п'ять мільйонів шістсот тисяч грн., 00 коп.) без ПДВ, відповідно до умов зазначеного вище Договору.
Враховуючи вищевикладене, в результаті завищення вартості військового майна, придбаного у ТОВ «Інвестиційне рішення» за договором № 370/3/5/2/2/164 від 17.05.2022 про закупівлю товарів за державні кошти, підтверджуються документально втрати фінансових активів (збитки) Міністерства оборони України у сумі 7 146 978,00 (сім мільйонів сто сорок шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн., 00 коп.).
Крім того, Міністерством оборони України, в особі начальника Центрального управління ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності № 220/141/д від 05.04.2022 укладено з ТОВ «Інвестиційне рішення» (код ЄДРПОУ 38705778), в особі директора ОСОБА_5 договір про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/289 від 24.08.2022 щодо поставлення відповідно до ДК021:2015 - 35420000-4 - частини транспортних засобів військового призначення, а саме: трубки металеві для системи охолодження та змащування двигунів транспортних засобів спеціального призначення, а саме танків типу Т-64 та Т-72 у кількості 12 400 од. на загальну суму 136 079 000,00 грн.
Водночас встановлено, що начальник відділу Центрального управління ОСОБА_7 та начальник Центрального управління ОСОБА_6 , будучи військовими службовими особами, відповідальними за організацію та укладання державних договорів (контрактів), діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливим мотивом та метою, в інтересах ТОВ «Інвестиційне рішення», перевищуючи свої службові повноваження, без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін погодилися на комерційну пропозицію ТОВ «Інвестиційне рішення» про закупівлю товарів військового призначення, зокрема трубок для системи охолодження та змащування двигунів транспортних засобів спеціального призначення а саме танків типу Т-64 та Т-72 за цінами, що значно перевищують ринкові.
Як наслідок, з рахунку платника - Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), відкритого в Державній казначейській службі НОМЕР_5, на рахунок отримувача - ТОВ «Інвестиційне рішення» (код ЄДРПОУ 38705778), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 у період часу з 12.09.2022 по 17.01.2023 перераховано грошові кошти на загальну суму 136 079 000,00 грн. (сто тридцять шість мільйонів сімдесят дев'ять грн., 00 коп.) без ПДВ, відповідно до умов зазначеного вище Договору.
Враховуючи вищевикладене, в результаті завищення вартості військового майна, придбаного у ТОВ «Інвестиційне рішення» за договором № 370/3/5/2/2/289 від 24.08.2022 про закупівлю товарів за державні кошти, підтверджуються документально втрати фінансових активів (збитки) Міністерства оборони України у сумі 75 859 738,00 (сімдесят п'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім грн., 00 коп.).
Таким чином, внаслідок укладення вищевказаних договорів, державі в особі Міністерства оборони України завдано шкоди на загальну суму 83 006 716,00 (вісімдесят три мільйони шість тисяч сімсот шістнадцять грн., 00 коп.).
Разом з тим встановлено, що після отримання бюджетних коштів ТОВ «Інвестиційне рішення», здійснило ряд фінансових операцій по перерахунку частини вказаних грошових коштів на рахунки пов'язаних між собою юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з явними ознаками фіктивності, які у подальшому обготівковувалися та витрачалися учасниками протиправної схеми на придбання цінного рухомого та нерухомого майна.
Зокрема, у період надходження бюджетних коштів від Міністерства оборони України на рахунки ТОВ «Інвестиційне рішення» на підставі вищевказаних державних договорів (контрактів), родина директора вказаного підприємства - ОСОБА_5 придбала майна майже на 17 млн. грн., що значно перевищує офіційні доходи останніх.
Крім того, спосіб життя ОСОБА_5 та членів його родини свідчить про щоденні витрати грошових коштів, у зв'язку з чим доводи останніх щодо заощадження та отримання фінансової допомоги від сторонніх осіб критично розцінюються стороною обвинувачення. Зокрема, у ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_5 у період 2022-2023 років неодноразово користувався оборотними коштами ТОВ «Інвестиційне рішення» для купівлі коштовних речей, комп'ютерної техніки, мобільних телефонів для членів своєї сім'ї, а також залучав коши інших пов'язаних підприємств, таких як ТОВ «Національна інвестиційно-будівельна група», ТОВ «Юкрейн холдінг центр» для безготівкового розрахунку.
Серед іншого, вищевказане може свідчити про можливість легалізації (відмивання) суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів, одержаних злочинним шляхом від завідомо збиткових для держави контрактів (договорів) про поставку майна, шляхом здійснення фінансової операції, а саме перерахування грошових коштів на банківські рахунки підконтрольних юридичних та фізичних осіб та подальше їх обготівкування, вчинене в особливо великому розмірі.
Водночас, у ході досудового розслідування установлено, що з метою здійснення фінансово-господарський операцій підприємства та ведення бухгалтерського та податкового обліку, ОСОБА_5 залучив до такої діяльності ОСОБА_4 , яка у 2022 році перебувала на посаді бухгалтера ТОВ «Інвестиційне рішення», після чого продовжувала надавала послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку уже як бухгалтер ТОВ «Аудиторська фірма «Хорс-Аудит» для ТОВ «Інвестиційне рішення» та ТОВ «Національна промислова компанія».
Враховуючи вищевикладене, з метою отримання можливих доказів протиправної діяльності службових осіб Командування Сил логістики Збройних Сил України, а також інших осіб, у тому числі суб'єктів підприємницької діяльності, а також ймовірність відшукання документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, 25.07.2025 у період часу з 07 год. 07 хв. по 09 год. 33 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 14.07.2025 у справі № 757/32867/25-к проведено обшук за місцем проживання колишнього бухгалтера ТОВ «Інвестиційне рішення» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено наступні речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, однак мають значення для досудового розслідування, а саме:
- мобільний телефон марки iPhone 11 Pro номер моделі: MWCC2CN/A, серійний номер НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .
Відповідно до вищевказаної ухвали слідчого судді, надано дозвіл на проведення обшуку з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, зокрема мобільних телефонів, на яких можуть міститися електронні документи, які могли використовуватися для підготовки та вчинення кримінальних правопорушень та в пам'яті яких міститься переписка зі службовими особами ТОВ «Інвестиційне рішення», ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, лише шляхом копіювання інформації з зазначених пристроїв.
Разом з тим, у ході попереднього огляду мобільного телефону, що належить ОСОБА_4 , під час проведення обшуку виявлено переписки та чати у месенджерах, документи та фотографії, щодо діяльності ТОВ «Інвестиційне рішення», ТОВ «Національна промислова компанія», ТОВ «Національна інвестиційно-будівельна група», ТОВ «Юкрейн Холдінг Центр», зокрема і щодо укладення вказаними підприємствами державних договорів (контрактів) з Міністерством оборони України, а також інші відомості, які можуть мати значення для досудового розслідування та потребують ретельного вивчення.
Вмотивованою постановою слідчого від 25.07.2025 вищевказаний мобільний пристрій визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
В судове засідання слідчий, прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність та зазначила, що клопотання підтримує в повному обсязі.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом вручення повістки слідчому, про причини своєї неявки не повідомив, власну правову позицію не виклав.
Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Посилання адвоката на необґрунтованість клопотання, повністю та беззаперечно спростовано долученими до клопотання про застосування запобіжного заходу документами та прокурором під час судового засідання.
Таким чином, адвокатом не було спростовано доводи прокурора та не було доведено наявність обставин, в разі існування яких, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту, як про це ініційовано питання адвокатом.
Дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвоката, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 366 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 25.07.2025 квартири за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 62023000000000986 від 07.11.2023, а саме: мобільний телефон марки iPhone 11 Pro номер моделі: MWCC2CN/A, серійний номер НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1