печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40899/25-к
пр. № 1-кс-34682/25
04 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого міжвідомчої слідчої групи ГСУ ДБР Державного бюро розслідувань і Служби безпеки України ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів,-
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого міжвідомчої слідчої групи ГСУ ДБР Державного бюро розслідувань і Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_4 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю та знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження прокурор вказав, що Міжвідомчою слідчою групою Головних слідчих управлінь Державного бюро розслідувань і Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000564 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 332 КК України.
Встановлено, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
До складу ІНФОРМАЦІЯ_3 увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 всі Члени ІНФОРМАЦІЯ_3 утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
Засуджуються не тільки збройне втручання, але й всі інші форми втручання, спрямовані проти правосуб'єктності держави або проти її політичних, економічних чи культурних елементів.
Усі держави повинні утримуватися від того, щоб організовувати, допомагати, створювати, фінансувати, заохочувати або допускати збройну, підривну або терористичну діяльність.
Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
Принцип відмови від інтервенції і невтручання у внутрішні і зовнішні справи держав включає такі права і обов'язки:
- суверенітет, політичну незалежність, територіальну недоторканність, національну єдність і безпеку всіх держав;
- суверенне і невід'ємне право держави вільно визначати свою власну політичну, економічну, культурну та соціальну систему, розвивати свої міжнародні відносини і здійснювати невід'ємний суверенітет над своїми природними ресурсами відповідно до волі її народу без зовнішньої інтервенції, втручання, підривної діяльності, примусу або загрози в якій би то не було формі;
- обов'язок держав утримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосуванням в якій би то не було формі з метою порушити міжнародно-визнані кордони іншої держави, порушити політичний, соціальний або економічний порядок інших держав, повалити або змінити політичну систему іншої держави або його уряд, викликати напруженість між двома або більше державами;
- обов'язок держави утримуватися від збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації або будь-якої іншої форми інтервенції і втручання, явної або прихованої, спрямованої проти іншої держави або групи держав, або від будь-якого акту військового, політичного або економічного втручання у внутрішні справи іншої держави;
- обов'язок держави утримуватися від будь-яких дій або спроб в якій би то не було формі або під яким би то не було приводом дестабілізувати або підірвати стабільність іншої держави або будь-якого з його інститутів;
- обов'язок держави утримуватись від спроб впливати сприяти, заохочувати або підтримувати прямо або опосередковано бунтівну або сепаратистську діяльність в інших державах під яким би то не було приводом, або від будь-яких дій, спрямованих на порушення єдності або підрив, або повалення політичного устрою інших держав.
Декларацією ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 » закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ІНФОРМАЦІЯ_3 . Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або в якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від організації або заохочення організації нерегулярних сил або збройних банд.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від організації, підбурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або терористичних актах в іншій державі або від потурання організаційної діяльності в межах своєї території, спрямованої на вчинення таких актів, у тому випадку, коли акти, що згадуються в цьому пункті , пов'язані з загрозою силою або її застосуванням.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.
Пунктами 1, 2 Меморандуму «Про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994 закріплено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
При цьому статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
Незважаючи на вищевикладені норми міжнародного права та положення чинного законодавства, з часу проголошення незалежності України у 1991 році до теперішнього часу, частина громадян Російської Федерації, у тому числі з числа вищого політичного та військового керівництва цієї країни, систематично та публічно заперечують проти її визнання в межах державних кордонів, існуючих із 1991 року та визнаних іншими країнами, здійснюють активні заходи з метою зміни меж території та державних кордонів, а також інше втручання у внутрішньополітичні справи України на шкоду державній безпеці держави.
Починаючи з 20 лютого 2014 року, через посилення сепаратистських (проросійських) виступів населення Автономної Республіки Крим (далі - АРК) та південно-східних регіонів України розпочалось захоплення невстановленими особами будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування в АРК, Харківській, Одеській, Донецькій та Луганській областях, що підвищило рівень терористичної загрози у державі та потенційно почало загрожувати територіальній цілісності України.
Як наслідок, умисні дії низки громадян Російської Федерації, у тому числі з числа вищого політичного та військового керівництва цієї країни, у лютому-березні 2014 року призвели до повномасштабного вторгнення військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та здійснення військової окупації території АР Крим та м. Севастополя, захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе оборонне і стратегічне значення, унаслідок чого заподіяно матеріальних збитків в особливо великих розмірах у вигляді довготривалої втрати об'єктів державної власності та порушення територіальної цілісності України.
Таким чином, Російська Федерація, її окремі урядові організації, правоохоронні та розвідувальні органи та їх представники є особами, які вчиняють: збройну агресію проти України, посягання на її територіальну цілісність, втручання у внутрішні справи, зниження обороноздатності, деструктивну пропаганду, розграбування національних цінностей та інші дії на шкоду державній, економічній та інформаційній безпеці України, тобто здійснюють підривну діяльність проти України.
У зв'язку з цим, Указом виконувача обов'язків Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», оголошено про проведення в Україні часткової мобілізації.
Таким чином, з 18.03.2014 в Україні діє особливий період, яким, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім цього, у період березня-травня 2014 року на території Донецької та Луганської областей створені терористичні організації - «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» (далі по тексту - «ДНР», «ЛНР», спільно позначено - «Л/ДНР»), метою діяльності яких є, у тому числі, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом вчинення терористичних актів, застосування зброї, насильства, знищення матеріальних об'єктів та інших дій, що створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування України.
Указані терористичні організації, починаючи з квітня 2014 року, мають конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні зв'язки, чітку ієрархію та організаційну структуру, яка складається з політичного, економічного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються керівникам цих організацій, а також розподіляють функції між їх учасниками, на яких покладені обов'язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
Одним із основних завдань учасників вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів шляхом здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
У свою чергу, представники вищого політичного керівництва Російської Федерації, спостерігаючи за розвитком вказаних подій, усвідомлюючи невідворотний та цілеспрямований шлях України щодо зміцнення державної та економічної безпеки, у тому числі шляхом зменшення рівня залежності від Російської Федерації, бажаючи реалізувати свої наміри у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітету, державній, енергетичній та економічній безпеці, не пізніше квітня 2014 року, запровадили активну фазу з підбору, схиляння, залучення та вербування громадян України, які за ідейними поглядами, морально-психологічними якостями здатні виконувати поставлені перед ними завдання, зокрема, на шкоду суверенітету, державній та економічній безпеці України.
Діючи з метою досягнення цих намірів, представниками вищого політичного керівництва Російської Федерації вирішено залучити низку громадян України, у тому числі, з числа відомих політиків, колишніх державних діячів, високопосадовців та інших осіб, які мають значні матеріальні статки чи мають певний вплив на діючих службових осіб чи на суспільну думку або на перебіг політичних та інших важливих процесів у державі.
Не пізніше жовтня 2014 року невстановленими представниками Російської Федерації з числа вищого керівництва, вирішено залучити мешканця Донецької області ОСОБА_5 , який упродовж тривалого часу має особисті та сталі зв'язки з довіреною особою колишнього Голови ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , який в свою чергу, є представником спеціальних служб Російської Федерації.
Водночас, ОСОБА_5 , який підтримуючи незаконні дії РФ стосовно України, маючи певні особисті та економічні інтереси, прагнучі особистісного визнання як успішного підприємця, швидкого збільшення власних статків, зокрема, за рахунок безперешкодної діяльності на окупованих територіях автотранспортних підприємств та підприємств вугільної промисловості, фактичними власниками та кінцевими бенефіціарами яких були він та його родичі і знайомі, не пізніше жовтня 2014 року, погодився на відповідну пропозицію представників вищого політичного керівництва РФ щодо надання ним допомоги у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітету, державній та економічній безпеці.
При цьому, ОСОБА_5 , відповідно до розробленого представниками вищого політичного керівництва РФ плану, з метою координації злочинних дій мав залучити до протиправної діяльності осіб, у першу чергу ініціативних, політично та економічно активних громадян України з кола своїх зв'язків, постійно передавати представникам РФ інформацію про діяльність залучених ним осіб, коригувати свої дії та дії інших залучених ним осіб для ефективного досягнення злочинної мети - підривної діяльності проти України.
Розуміючи складність поставлених представниками РФ завдань зі сприяння підривній діяльності проти України, усвідомлюючи, що без адміністративного впливу на відповідному рівні в державі не зможе досягнути мети, ОСОБА_5 , виконуючи відведену йому роль в спільному злочинному плані, запропонував своєму знайомому громадянину України ОСОБА_7 взяти участь у реалізації розробленого представниками вищого політичного керівництва РФ злочинного плану, оскільки останній, як тодішній працівник органів прокуратури, мав необхідні важелі адміністративного та кримінального процесуального впливу на представників виконавчої влади та правоохоронних органів для реалізації злочинної мети - підривної діяльності проти України, шляхом збору та надання необхідної інформації, у тому числі даних досудового розслідування, здійснення замовного кримінального переслідування та своєчасного захисту від такого переслідування щодо визначених представниками РФ осіб.
У свою чергу, громадянин України ОСОБА_7 , переслідуючи свої особисті інтереси, а саме зайняття вищої посади у правоохоронних органах України, особисте збагачення, підвищення свого авторитету серед правоохоронців, а також підтримуючи дії РФ, вступив у попередню змову з ОСОБА_5 на вчинення кримінальних правопорушень, розподіливши між собою функції та ролі, спрямовані на досягнення загального злочинного плану.
Ураховуючи окупацію РФ частини Донецької області, громадянин України ОСОБА_7 , виконуючи відведену йому роль у спільному злочинному плані, а також поставлені представниками РФ завдання, доведених йому ОСОБА_5 , прийняв участь у конкурсному відборі та був прийнятий до одного з правоохоронних органів України, який розпочав свою діяльність у грудні 2015 року. Вказаний правоохоронний орган мав широкі оперативно-розшукові, кримінально-процесуальні повноваження у розслідуванні корупційних та економічних злочинів, в тому числі, щодо осіб, які є об'єктами зацікавленості представників вищого політичного керівництва РФ під час здійснення підривної діяльності проти України, зокрема, високопосадовців, депутатів, правоохоронців тощо.
Ураховуючи наявність у громадянина України ОСОБА_7 обумовлених займаною посадою владних повноважень, представники РФ відвели ОСОБА_5 організаційну та комунікативну роль у наданні допомоги при проведенні підривної діяльності проти України шляхом забезпечення оперативного збору та обміну інформацією між представниками РФ та співучасниками злочину, у тому числі громадянином України ОСОБА_7 , а також узгодження та координації спільних дій.
ОСОБА_5 , не пізніше січня 2018 року, отримавши від представників РФ інформацію про здійснення громадянином України ОСОБА_8 господарської діяльності з видобутку вугілля для потреб ІНФОРМАЦІЯ_5 , що перешкоджало встановленню та сталому функціонуванню схеми постачання учасниками терористичних організацій «Л/ДНР» вугілля з тимчасово окупованих територій, поставив завдання громадянину України ОСОБА_7 щодо кримінального переслідування громадянина ОСОБА_8 , з метою перешкоджання останньому в здійсненні вказаної діяльності.
Громадянин України ОСОБА_7 , не пізніше 15 січня 2018 року, виконуючи відведену йому роль у спільному злочинному плані, забезпечив проведення відповідних процесуальних дій у кримінальному провадженні стосовно громадянина ОСОБА_8 , що суттєво обмежило діяльність останнього.
Про виконання поставленого завдання громадянин ОСОБА_7. доповів ОСОБА_5 .
Тим самим, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, виконуючи відведену йому роль у злочинному плані, виконав завдання представників РФ, чим надав допомогу у проведення підривної діяльності проти України.
На виконання поставлених представниками вищого політичного керівництва РФ завдань, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з громадянином України ОСОБА_7 , діючи спільно і узгоджено, упродовж 2018-2024 років забезпечували особисте знайомство ОСОБА_5 з керівниками окремих підрозділів правоохоронних органів з метою проведення підривної діяльності проти України, отримання відповідної інформації, забезпечуючи конспірацію спілкування та отриманої інформації.
Продовжуючи виконання відведеної ролі у спільному злочинному плані, з метою узгодження дій з представниками вищого політичного керівництва РФ, ОСОБА_5 протягом 2018-2020 років 11 разів відвідував Російську Федерацію та Республіку Білорусь, де здійснював необхідні зустрічі з представниками РФ, отримуючи завдання, спрямовані на збільшення рівня впливу представників РФ на законодавчу гілку влади та окремі правоохоронні органи України.
Не пізніше червня 2019 року представники вищого політичного керівництва РФ, будучи обізнаними про проведення позачергових виборів народних депутатів України, з метою підвищення ефективності здійснення підривної діяльності проти України шляхом збільшення рівня свого впливу на політичні процеси в України, вирішили забезпечити максимальну кількість підконтрольних їм осіб у Верховній Раді України.
На виконання вказаного плану представників вищого політичного керівництва РФ очільники політичної партії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » висунули кандидатуру ОСОБА_5 у народні депутати України по виборчому округу № 46, на якому, шляхом спланованої ОСОБА_5 дискредитації, було усунуто головного опонента ОСОБА_5 - громадянина ОСОБА_25.
Наслідком таких дій став протокол ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03.08.2019, згідно з яким, ОСОБА_5 обрано народним депутатом України від Політичної партії « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
Згідно з ст. 17 Конституції України ОСОБА_5 мав захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, а також відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» зобов'язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави, додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України, а у відносинах з посадовими особами, державними органами і громадянами іноземних держав має право захищати незалежність та суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати своїми вчинками шкоди Україні, її громадянам.
Незважаючи на зобов'язання як народного депутата України, ОСОБА_5 , діючи умисно, на виконання вказівок представників вищого політичного керівництва РФ, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт окупації державою-агресором частини території України та подальшого проведення у зв'язку з цим з боку РФ підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній інформаційній безпеці України, продовжив надавати допомогу представникам вищого політичного керівництва РФ у проведенні підривної діяльності проти України, зокрема, шляхом встановлення впливу на представників органу законодавчої влади та окремих правоохоронних органів.
Розуміючи ефективність одного з правоохоронних органів, як органу з виключними повноваженнями, ОСОБА_5 , виконуючи завдання представників вищого політичного керівництва РФ по збільшенню впливу на політичні та інші процеси в України, розпочав проведення низки заходів, спрямованих на встановлення дієвого контролю над керівництвом вказаного правоохоронного органу, що в свою чергу давало змогу виконати поставлені йому завдання щодо оперативного збору важливої інформації, у тому числі даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, здійснення замовного кримінального переслідування та своєчасного захисту від такого переслідування щодо визначених представниками РФ осіб.
Так, продовжуючи виконання поставлених йому представниками вищого політичного керівництва РФ завдань, ОСОБА_5 , використовуючи службові повноваження громадянина України ОСОБА_7 , систематично збирав та передавав представникам вищого політичного керівництва РФ інформацію про діяльність правоохоронного органу стосовно народних депутатів України, які були об'єктами зацікавленості представників вищого політичного керівництва РФ, як з метою захисту, так і з метою дискредитації та застосування заходів кримінального процесуального примусу, про що повідомив працівника цього правоохоронного органу - громадянина ОСОБА_7.
На виконання вищевказаної вказівки ОСОБА_5 громадянин України ОСОБА_7 забезпечив особисте знайомство останнього зі своїм керівництвом, надавши гарантії забезпечення конспірації спілкування з метою унеможливлення дискредитації та викриття співпраці з представниками РФ.
У результаті вказаної протиправної діяльності, упродовж 2020-2021 років ОСОБА_5 вдалося запровадити ефективний механізм прямого впливу на керівництво правоохоронного органу, що забезпечило збір та оперативне передання представникам РФ необхідної інформації від вказаного правоохоронного органу, а також відмову від кримінального переслідування осіб з числа контрольованих представниками РФ, у тому числі народних депутатів України.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб державної зради - діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, державній, економічній безпеці України: наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Крім того, перед початком повномасштабної агресії РФ проти України у лютому 2022 року представники РФ надали вказівку низці осіб, які надавали їм допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, залишити територію України, у тому числі окремим народним депутатам України, зокрема ОСОБА_5 , та очікувати за кордоном подальших вказівок у залежності від подальшого розвитку ситуації в України.
На виконання завдання представників вищого політичного керівництва РФ, 14.02.2022 ОСОБА_5 залишив територію України і до теперішнього часу, незважаючи на свій статус народного депутата України, покладені на нього обов'язки щодо захисту держави, на територію України не повернувся.
Зокрема, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із змінами, якими продовжено строк дії воєнного стану в Україні), в Україні запроваджено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Починаючи з березня 2022 року, перебуваючи за кордоном, ОСОБА_5 отримав завдання від представників вищого політичного керівництва РФ про продовження збору важливої інформації про стан суспільно-політичних відносин в України, перебіг міжнародних відносин за участю України, про що повинен був постійно звітувати перед представниками РФ.
У серпні 2024 року, лютому 2025 року, ОСОБА_5 , виконуючи відведену йому роль у зборі необхідної представникам РФ інформації, перебуваючи на території Туреччини, діючи умисно, за передньою змовою групою осіб, зустрівся з представником ОСОБА_9 , на виконання завдання якого, передав інформацію про стан та перебіг суспільно-політичних відносин в Україні, щодо позиції Президента України, інших високопосадовців України в перемовинах з представниками інших держав, про врегулювання конфлікту в Україні, у тому числі в сфері надання допомоги Україні задля відсічі збройної агресії РФ.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, надали РФ та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, державній та економічній безпеці України, шляхом організації збору та надання представникам РФ важливої інформації про перебіг міждержавних відносин України, що надало Російській Федерації широкі можливості для втручання у внутрішні справи України.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб державної зради - діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, державній, економічній безпеці України: наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Крім цього, ОСОБА_5 вчинив зловживання впливом, а саме прийняття пропозиції, обіцянки та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , будучи залученим представниками вищого політичного керівництва РФ до підривної діяльності проти України, відповідно до розробленого злочинного плану, мав залучити до протиправної діяльності осіб, у першу чергу ініціативних, політично та економічно активних громадян України, правоохоронців з кола своїх зв'язків, постійно передавати представникам РФ інформацію про діяльність залучених ним осіб, коригувати свої дії та дії інших залучених ним осіб для ефективного досягнення злочинної мети - підривної діяльності проти України.
Розуміючи складність поставлених представниками РФ завдань щодо сприяння підривній діяльності проти України, усвідомлюючи, що без адміністративного впливу на відповідному рівні в державі не зможе досягнути мети, ОСОБА_5 , виконуючи відведену йому роль в спільному злочинному плані, запропонував своєму знайомому громадянину України ОСОБА_7 взяти участь у реалізації розробленого представниками вищого політичного керівництва РФ злочинного плану, оскільки останній, як тодішній працівник органів прокуратури, мав необхідні важелі адміністративного та кримінального процесуального впливу на представників виконавчої влади та правоохоронних органів для реалізації злочинної мети - підривної діяльності проти України шляхом збору та надання необхідної інформації, у тому числі даних досудового розслідування, здійснення замовного кримінального переслідування та своєчасного захисту від такого переслідування визначених представниками РФ осіб.
У свою чергу, громадянин України ОСОБА_7 , переслідуючи свої особисті інтереси, а саме зайняття вищої посади у правоохоронних органах України, особисте збагачення, підвищення свого авторитету серед правоохоронців, а також підтримуючи дії РФ, вступив у попередню змову з ОСОБА_5 на вчинення кримінальних правопорушень, розподіливши між собою функції та ролі, спрямовані на досягнення загального злочинного плану.
Ураховуючи окупацію РФ частини Донецької області, громадянин України ОСОБА_7 , виконуючи відведену йому роль у спільному злочинному плані, а також поставлені представниками РФ завдання, доведених йому ОСОБА_5 , прийняв участь у конкурсному відборі та був прийнятий до одного з правоохоронних органів України, який розпочав свою діяльність у грудні 2015 року. Вказаний правоохоронний орган мав широкі оперативно-розшукові, кримінально-процесуальні повноваження у розслідуванні корупційних та економічних злочинів, в тому числі, щодо осіб, які є об'єктами зацікавленості представників вищого політичного керівництва РФ під час здійснення підривної діяльності проти України, зокрема, високопосадовців, депутатів, правоохоронців тощо.
Ураховуючи наявність у громадянина України ОСОБА_7 обумовлених займаною посадою владних повноважень, представники РФ відвели ОСОБА_5 організаційну та комунікативну роль у наданні допомоги при проведенні підривної діяльності проти України шляхом забезпечення оперативного збору та обміну інформацією між представниками РФ та співучасниками злочину, у тому числі громадянином України ОСОБА_7 , а також узгодження та координації спільних дій.
ОСОБА_5 , не пізніше січня 2018 року, отримавши від представників РФ інформацію про здійснення громадянином України ОСОБА_8 господарської діяльності з видобутку вугілля для потреб ІНФОРМАЦІЯ_5 , що перешкоджало встановленню та сталому функціонуванню схеми постачання учасниками терористичних організацій «Л/ДНР» вугілля з тимчасово окупованих територій, поставив завдання громадянину України ОСОБА_7 щодо кримінального переслідування громадянина ОСОБА_8 , з метою перешкоджання останньому в здійсненні вказаної діяльності.
Громадянин України ОСОБА_7 , не пізніше 15 січня 2018 року, виконуючи відведену йому роль у спільному злочинному плані, забезпечив проведення відповідних процесуальних дій у кримінальному провадженні стосовно громадянина ОСОБА_8 , що суттєво обмежило діяльність останнього.
Про виконання поставленого завдання громадянин ОСОБА_7. доповів ОСОБА_5 .
На виконання поставлених представниками вищого політичного керівництва РФ завдань, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб з громадянином України ОСОБА_7 , діючи спільно і узгоджено, упродовж 2018-2024 років забезпечували особисте знайомство ОСОБА_5 з керівниками окремих підрозділів правоохоронних органів з метою проведення підривної діяльності проти України, отримання відповідної інформації, забезпечуючи конспірацію спілкування та отриманої інформації.
У результаті вказаної протиправної діяльності, упродовж 2020-2021 років ОСОБА_5 вдалося запровадити ефективний механізм прямого впливу на керівництво правоохоронного органу, що забезпечило збір та оперативне передання представникам РФ необхідної інформації від вказаного правоохоронного органу, а також відмову від кримінального переслідування осіб з числа контрольованих представниками РФ, у тому числі народних депутатів України.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зловживання впливом, а саме у прийнятті пропозиції, обіцянки та одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
21.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Додатково, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 систематично спілкується за допомогою месенджерів з діючим співробітником НАБУ ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо злочинного впливу на АТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » шляхом налагодження корупційних зав'язків.
Поряд з цим, встановлено, що слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000487 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в рамках котрого 21.07.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , вилучено мобільний телефон останнього, а саме мобільний телефон «Xiaomi 13T, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ».
Таким чином, беручи до уваги вищевказане в мобільному телефоні ОСОБА_10 можуть міститися листуванням з ОСОБА_5 , які матимуть вагоме значення для досудового розслідування.
Слідчий зазначив, що по даному кримінальному провадженні провадяться слідчі дії, в зв'язку з чим виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , з можливістю вилучення оригіналів або належним чином завірених копій.
В судове засідання слідчий, прокурор не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Слідчий подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Представник особи, у володінні якої перебувають речі та документи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Оскільки, згідно ч. 4 ст. 163 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду клопотання, суд визнав можливим розглянути клопотання за відсутності слідчого, прокурора на підставі наявних доказів.
Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 132 КПК України, тимчасовий доступ є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Відповідно до положень ст. ч. 2 ст. 482-2 КПК України, клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора).
Згідно до ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в документах, належать: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця; 10) таємниця фінансового моніторингу; 11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Згідно ч. 6 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
З матеріалів клопотання вбачається, що іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, неможливо.
Таким чином, враховуючи положення ст. 163 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки вказана інформація має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та іншими способами неможливо довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів неможливо.
На підставі викладеного і керуючись ст. 108, ст.ст. 159, 160, 162-164, 166, ст. 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого міжвідомчої слідчої групи ГСУ ДБР Державного бюро розслідувань і Служби безпеки України ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів - задовольнити.
Надати дозвіл слідчому в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 або іншим слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні, відомості про яке 16.07.2025 внесені до ЄРДР за № 42025000000000564, а саме: начальнику 2 відділення 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , старшим слідчим в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , старшим слідчим 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , слідчим 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та іншим слідчим за його дорученням на тимчасовий доступ до оригіналів речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю та знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , з можливістю вилучення оригіналів або належним чином завірених копій, а саме: мобільного телефону «Xiaomi 13T», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та до документів, згідно яких був вилучений даний мобільний телефон, визнано речовим доказом та накладено арешт (за наявністю такого) в оригіналах або належно завірених їх копіях та які міститься у матеріалах кримінального провадження № 22025101110000487.
Визначити строк дії ухвали тривалістю в два місяці, який обраховувати з дня постановлення ухвали слідчим суддею.
Службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів, особам, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні та/або оперативним підрозділам органів внутрішніх справ, які здійснюють слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора та надати їм можливість вилучити зазначені в ухвалі документи.
У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Підготовлено в 2-х примірниках.
Прим. 1 - справа №757/40899/25-к.
Прим. 2 - слідчий ОСОБА_3
Копія - ІНФОРМАЦІЯ_1
Виконавець: ОСОБА_1 , 04.09.2025