27.10.2025 Справа № 756/11731/25
Справа № 756/11731/25
№ 1-кп/756/1717/25
27 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2025 року за №12025100050000966, стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Димері Вишгородського району Київської області, громадянин України, здобув середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-08.05.2023 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки;
-12.05.2025 Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України до трьох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
В провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050000966 від 10 квітня 2025 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 30 березня 2025 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 26 знайшов біля закладу харчування «Макдональдс» банківську картку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» з номером № НОМЕР_1 , яка є офіційним документом, що належить ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_7 з корисливих мотивів утримував при собі пластикову банківську картку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» з номером № НОМЕР_1 , яка є офіційним документом, що належить ОСОБА_6 . Офіційний документ, а саме, пластикову банківську картку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» 3 номером № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_5 вирішив привласнити.
ОСОБА_5 , не вживав будь-яких заходів для повернення отриманого ним майна, усвідомлював те, що вказана вище банківська картка належить іншій особі та є офіційним документом. Обвинувачений з корисливих мотивів взяв зазначену пластикову кредитну банківську картку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» з номером № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 та утримував вище вказаний офіційний документ при собі, місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився привласненим майном на власний розсуд.
1.2. Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у привласненні офіційного документу, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
1.3. 30.03.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_5 виник умисел направлений на повторне таємне викрадення грошових коштів із незаконно привласненої банківської картки АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» з номером № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 .
Реалізуючи наведений умисел, 30.03.2025 о 10 год. 16 хв. ОСОБА_5 прибув до банкомату «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 19, звідки зняв грошові кошти в сумі 20000 грн. 00 коп., при цьому використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
Крім того, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 10 год. 56 хв. прибув до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав мобільний телефон марки «Iphone 15» вартістю 50990 грн.
Також, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 10 год. 59 хв. прибув до ФОП « ОСОБА_8 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав стартовий пакет «Vodafon» вартістю 270 грн. 00 коп.
30.03.2025 об 11 год. 00 хв. ОСОБА_5 прибув до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав товар вартістю 100 грн. 00 коп.
Крім того, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 12 год. 40 хв. прибув до магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 14-А, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав побутові товари вартістю 396 грн. 00 коп.
Також, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 13 год. 12 хв. прибув до магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Київ, просп. Литовський, 6, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав побутові товари вартістю 109 грн. 00 коп.
В подальшому, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 15 год. 44 хв. прибув до магазину «Сільпо», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав товари вартістю 48 грн. 99 коп.
Крім того, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 16 год. 02 хв. прибув до банкомату «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, звідки зняв грошові кошти в сумі 20000 грн. 00 коп., при цьому використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
Також, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 16 год. 32 хв. прибув до магазину «Сільпо», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав товари вартістю 298 грн. 99 коп.
В подальшому, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 16 год. 59 хв. прибув до магазину «Сільпо», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав товари вартістю 48 грн. 99 коп.
Крім того, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 17 год. 01 хв. прибув до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав бальзам для губ вартістю 399 грн. 00 коп.
Також, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 17 год. 12 хв. прибув до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав аксесуари для мобільного телефону, вартістю 1698 грн. 00 коп.
В подальшому, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 17 год. 37 хв. прибув до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав аксесуари для мобільного телефону, вартістю 1399 грн. 00 коп.
Крім того, ОСОБА_5 , 30.03.2025 о 17 год. 37 хв. прибув до кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав напій, вартістю 159 грн. 00 коп.
Також, ОСОБА_5 , 31.03.2025 о 10 год. 20 хв. прибув до магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івашкевича, 5, де використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 , придбав невстановлений досудовим розслідуванням товар, вартістю 124 грн. 60 коп. та здійснив зняття готівки через касу магазину на суму 1000 грн. 00 коп.
В подальшому, ОСОБА_5 , 31.03.2025 о 12 год. 19 хв., прибув до банкомату «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, звідки зняв грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп., при цьому використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
Крім того, ОСОБА_5 , 31.03.2025 о 12 год. 20 хв. прибув до банкомату «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, звідки зняв грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп., при цьому використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
Також, ОСОБА_5 , 31.03.2025 о 12 год. 21 хв. прибув до банкомату «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, звідки зняв грошові кошти в сумі 5000 грн. 00 коп., при цьому використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_5 , 31.03.2025 о 12 год. 23 хв. прибув до банкомату «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 1-Б, звідки зняв грошові кошти в сумі 900 грн. 00 коп., при цьому використовував банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 .
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинив потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнову шкоду на загальну суму 104941 ( сто чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 57 ( п'ятдесят сім) коп.
1.4. Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.
2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 вважав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_5 , кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України та злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України вчинено останнім, кваліфікацію органом досудового розслідування здійснено правильно, яка доведена в судовому засіданні наданими суду доказами. Просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити таке покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік. Із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та 1 (один) місяць. Щодо Вироку Дарницького районного суду міста Києва від 02.05.2025, яким обвинуваченого засуджено за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, до трьох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком два роки та вироку Шевченківського районного судом міста Києва від 08.05.2023 за ч. 1 ст. 190 КК України, яким обвинуваченого засуджено до двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки, покладався на розсуд суду. При цьому прокурор просив урахувати, що обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.
2.1.2. У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 зазначила, що її підзахисний розкаявся, визнав обставини, як і надав викривальні показання, цивільний позов визнав у повному обсязі. Крім цього, просила врахувати обставину, що пом'якшує покарання та інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого. А отже, просила призначити найбільш м'яке покарання, яке може бути призначено судом. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02.05.2025 просила виконувати самостійно.
2.1.3. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті дату, місце, час, події та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, які відповідають дійсності. Цивільний позов визнав у повному обсязі в частині як матеріальної так і моральної шкоди. Обставини, вказані в обвинувальному акті у повному обсязі підтвердив та пояснив, що знайшов біля закладу харчування «Макдональдс» банківську картку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», утримував її при собі та вирішив привласнити. В подальшому використовував цю банківську картку з метою придбання товарів та зняття грошових коштів. Свою поведінку засудив, розуміє наслідки. Просив призначити мінімальне передбачене законом покарання та надати шанс виправити свою поведінку.
2.1.4. Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо призначення міри покарання підтримав позицію прокурора та просив задовольнити цивільний позов, уточнивши розмір матеріальної шкоди в сумі 104 941 грн. 57 коп.
3. Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, не оспорював обставин викладених в обвинувальному акті, цивільний позов визнав повністю, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, також дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд розцінює показання ОСОБА_5 як належні, допустимі та достатні докази його вини, оскільки вони є добровільними та такими, що повністю підтверджують всі обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
З огляду на наведене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України а саме:
- ч. 1 ст. 357 КК України - привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів;
- ч. 4 ст. 185 КК України - викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
4. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
4.1. У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, у вчиненому розкаявся, засудив свою протиправну поведінку, надав викривальні показання, також просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Зазначене є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_5 щирим каяттям.
Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні, а також відображено в обвинувальному акті.
Отже, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
4.2. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
5.2. Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
5.3. Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 357 КК України, а саме у незаконному викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України за ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, за ч. 1 ст. 357 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення до скоєного, а саме : вину визнав, щиро розкаявся, цивільний позов визнав у повному обсязі, інформацію про особу обвинуваченого, а саме: за даними наявної в матеріалах справи медичної документації під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, громадський порядок не порушував, скарг не надходило, до адміністративної відповідальності протягом року притягувався за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
При призначенні покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжким злочином та кримінальним проступком; особу винного, який раніше неодноразово судимий; відсутність обтяжуючих обставин покарання та наявність пом'якшуючої покарання обставини, а саме: щирого каяття, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд призначає ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік, за ч. 4 ст. 185 КК України у мінімальних межах, встановлених санкцією цієї статті у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
5.4. ОСОБА_5 раніше судимий вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023 за ч. 1 ст. 190 КК України до двох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки. Станом на момент вчинення кримінальних правопорушень за цим вироком за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 ОСОБА_5 перебував на випробувальному терміні.
ОСОБА_5 слід призначити покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК України - за сукупністю вироків. Зокрема, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років за цим вироком, відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023, з урахуванням з вимог ст. 72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
ОСОБА_5 слід остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та 1(один) місяць.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.
Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 та 76 КК України, суд дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, позаяк обвинувачений раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, щодо нього суд неодноразово застосовував положення ст. 75 КК України, станом на момент вчинення кримінальних правопорушень за цим вироком за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 ОСОБА_5 перебував на випробувальному терміні.
Призначене покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
5.4. Крім того, ОСОБА_5 був засуджений вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12.05.2025 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України. Призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України обвинувачений звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном строком два роки. Вказаний вирок оскаржений не був, набрав законної сили 12 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Кримінальні правопорушення, за яке призначається покарання ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, вчинені ним 30.03.2025 року та 31.03.2025 року , тобто до постановлення попереднього вироку.
Згідно з правовою позицією, яка міститься в постановах об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі ОП ККС) від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17 та від 01 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.
Оскільки вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2025 року стосовно ОСОБА_5 набрав законної сили 12 червня 2025 року і на момент призначення остаточного покарання в цьому провадженні залишався незмінним, то ухвалене рішення про реальне відбування покарання за даним вироком відносно ОСОБА_5 слід виконувати самостійно, а положення ч. 4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
6. Вирішення цивільного позову
Потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 109 808 (сто дев'ять тисяч вісімсот вісім) гривень 00 копійок та моральної шкоди у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В судовому засіданні ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги в частині матеріальної шкоди, а саме зазначив, що йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 104 941 (сто чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) гривня 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав цивільний позов у повному обсязі, не заперечував проти його задоволення, зазначив, що відшкодує всю завдану шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні може бути заявлений особою, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди. Відповідно до ч. 3 цієї статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом одночасно з кримінальною справою.
Відповідно до положень статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної і моральної (немайнової) шкоди», суд, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, повинен з'ясувати характер і тривалість душевних страждань потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь вини правопорушника та інші обставини, що мають значення для визначення розміру компенсації.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 29 вересня 1976 року «Про практику відшкодування шкоди, заподіяної злочином» зазначив, що суд, ухвалюючи вирок, повинен не лише вирішити питання про вину особи, а й забезпечити відновлення порушених прав потерпілого, шляхом вирішення цивільного позову у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має забезпечити ефективне відшкодування шкоди, завданої злочином, як елемент справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), зокрема у справах «Анатолій Коваль проти України» (Anatoliy Koval v. Ukraine, № 65550/01, рішення від 21.10.2010) та «Кечко проти України» (Keсhko v. Ukraine, № 63134/00, рішення від 08.11.2005), де ЄСПЛ наголосив, що компенсація потерпілому має бути реальною та ефективною, а не лише формальною.
Враховуючи, що позовні вимоги підтверджені матеріалами кримінального провадження, визнані обвинуваченим добровільно, повністю та без застережень, суд відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України вважає можливим задовольнити цивільний позов у повному обсязі.
Підстав для зменшення розміру відшкодування, передбачених ст. 1193 ЦК України, судом не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілого є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами та визнаються обвинуваченим, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
7.1. Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдав потерпілому ОСОБА_6 , майнову шкоду у розмірі 104 941 гривню 57 копійок та моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцяти) гривень 00 копійок.
7.2. Витрати на проведення експертиз відсутні.
7.3. Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:
-DVD-R диски із відеозаписами від 30.03.2025, за адресою: АДРЕСА_3 слід залишити при матеріалах кримінального провадження №12025100050000966 від 10.04.2025;
- DVD-R диск із відеозаписом за 30.03.2025, за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 14-А слід залишити при матеріалах кримінального провадження №12025100050000966 від 10.04.2025;
-DVD-R диск із відеозаписом за 30.03.2025, за адресою: м. Київ, пр. Литовський, 6 слід залишити при матеріалах кримінального провадження №12025100050000966 від 10.04.2025.
7.4. Щодо запобіжного заходу та зарахування строку попереднього ув'язнення.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу спливає, з огляду на вид та міру покарання, яке призначається судом, наявність ризиків, які не зменшились на даний час, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому судом покарання, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який чи скасування раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Тому, строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою - слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому термін попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає, що термін попереднього ув'язнення з 01 серпня 2025 року до моменту проголошення вироку, а саме до 26.10.2025 необхідно зарахувати у строк відбування покарання, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання слід обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 27.10.2025.
На підставі викладеного та керуючись статтею 12, частиною 3 статті 349, частиною 2 статті 373, статтею 374, статтею 376, пунктом 1 частини 2 статті 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні:
- кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 357 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
За сукупністю кримінальних правопорушень на підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за цим вироком суду призначити у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі пункту «б» частини 1 статті 72 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2023 перевести у покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 71, частини 3 статті 78 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2023, з урахуванням пункту «б» частини 1 статті 72 КК України, а саме у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Остаточне покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 12.05.2025 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено до покарання у вигляді трьох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном строком 2 (два) роки - виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 27.10.2025.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період попереднього ув'язнення за цим кримінальним провадженням, з 01.08.2025 року до 26.10.2025 включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 104 941 (сто чотири тисячі дев'ятсот сорок одну) гривню 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Речові докази в кримінальному провадженні:
-DVD-R диски із відеозаписами від 30.03.2025, за адресою: АДРЕСА_3 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025100050000966 від 10.04.2025;
- DVD-R диск із відеозаписом від 30.03.2025, за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 14-А - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025100050000966 від 10.04.2025;
-DVD-R диск із відеозаписом від 30.03.2025, за адресою: м. Київ, пр. Литовський, 6 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025100050000966 від 10.04.2025.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.
Відповідно до частин 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого частиною 2 статті 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1