Номер провадження 3/754/4197/25
Справа №754/17328/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, -
16.10.2025 до Деснянського районного суду м. Києва від Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05 жовтня 2025 року серії ЕПР1 №474154, 05 жовтня 2025 о 12 год. 30 хв. в м. Києві по Північному мосту (Московський), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, вказуючи на цей транспортний засіб, чим порушила вимоги п.п.2.4 та п.8.9.а Правил дорожнього руху: невиконання водіями вимог про зупинку, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Так, відповідно до п.п 2.4. та п. 8.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 у відповідній редакції, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу, сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; гучномовного пристрою; спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу . Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
В судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , не визнала та повідомила, що спочатку її було зупинено працівниками поліції на в'їзді у м. Київ, на блокпосту у с. Погреби, де на неї склали постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за те, що вона не зупинилась повністю на блокпосту. Із зазначеною постановою вона згодна та не оскаржувала її. Однак, на блокпосту її розмова з працівниками поліції в подальшому перейшла в конфлікт, через те, що вони, намагаючись силоміць витягти з автомобіля її пасажира, виламували двері автівки та ледь не побили її саму. В подальшому, ОСОБА_1 після оформлення постанови продовжила рух у напрямку м. Києва, при цьому її ніхто з працівників поліції не зупиняв та не наздоганяв. У подальшому, на Північному мосту її зупинили вже інші працівники поліції. Після зупинки транспортного засобу, вимогу про яку вона виконала без жодних зволікань, її попросили вийти з автомобіля, на що вона спочатку відмовилась. Працівники поліції чинили на неї тиск, намагаючись з'ясувати, де вона висадила пасажира. В подальшому, на неї склали протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Однак, жодного складу зазначеного адміністративного правопорушення у своїх діях ОСОБА_1 не вбачає та просить закрити справу за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник Воронюк С.О. подав клопотання до суду про закриття провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, оглянувши клопотання подане захисником, дослідивши відеозапис, який міститься в матеріалах справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, не доведена.
Так, згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП України передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП України передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п.2.4 та п. 8.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 у відповідній редакції, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу, сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; гучномовного пристрою; спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
В судовому засіданні було оглянуто відео з камер поліцейських №474154 та встановлено, що розмова між ОСОБА_1 та працівниками поліції розпочинається на зупинці на блокпосту та переростає у конфлікт, за цим фактом на ОСОБА_1 було складено відповідну постанову.
В подальшому, з відеозапису вбачається, що працівники поліції - вже інші та у іншому місці (на Північному мосту у м. Києві), підійшли до зупиненого транспортного засобу та вимагали від ОСОБА_1 вийти з автомобіля. Працівниця патрульної поліції говорила по телефону та повідомила про те, що їй ОСОБА_2 дав команду складати протокол про незупинення транспортного засобу. На той момент протокол про адміністративне правопорушення уже був оформлений, роздрукований та виписаний тимчасовий талон.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, а також іншими документами.
Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст. 251 КУпАП, вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, які б свідчили про невиконання нею вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу 05.10.2025 о 12:30:00 годині у місті Києві на Північному мосту (Московський).
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Однак, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, належних та допустимих доказів суду працівниками поліції не надано та не доведено обставини, викладені у протоколі.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи відповідно до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 246, 247, 251, 256, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Олена БАНАХ