ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/644/25
провадження № 1-кп/753/1256/25
"23" жовтня 2025 р.
Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 42023100000000530 від 24.10.2023 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого респіраторником гірничорятувального відділення групи гірничорятувальних робіт частини спеціалізованих рятувальних робіт Спеціалізованого державного пожежно-рятувального загону ГУ ДПС з надзвичайних ситуацій України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Чуднів Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
сторони судового провадження:
прокурор ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ( в режимі
відеоконференції),
ОСОБА_9 ,
обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
встановив:
У Дарницкому районному суді м. Києва на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвиунваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Прокурор подав до суду угоду про визнання винуватості від 29 вересня 2025 року укладену між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_7 . Згідно умов даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена повністю визнала свою винуватість, зобов'язується частково відшкодувати шкоду потерпілому. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 190 КК України. Крім того, у вказаній угоді прокурор ставить питання про скасування арешту з майна.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченою ОСОБА_4 та призначити узгоджене сторонами покарання, а також зняти арешт з автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 , грошових коштів у сумі 2900 доларів США та 100 доларів США, квартири, що належить ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 вказала, що визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень та просила затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_7 просив затвердити угоду, оскільки вона відповідає вимогам КПК України.
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечували щодо укладення вищевказаної угоди.
Обвинувачені ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 підтримали думку своїх захисників.
Суд заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та угодою про визнання винуватості від 29.09.2025, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частиною 1 ст. 472 КПК України визначено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до положень ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Вирішуючи питання щодо відповідності укладеної угод вимогам КПК України та КК України суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до змісту вказаної угоди ОСОБА_4 беззаперечно визнає свою винуватість та зобов'язується відшкодувати частину завданої матеріальної шкоди.
З наданої прокурором заяви потерпілого ОСОБА_12 , вбачається, що останній не потребує відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вказані дані суперечать одне одному, та не були ніяким чином уточнені учасниками кримінального провадження в судовому засіданні.
Разом з тим в своїй заяві потерпілий ОСОБА_12 вказує, що не заперечує щодо укладення угоди прокурором з обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в той час як угода укладена лише з обвинуваченою ОСОБА_4 .
Також в угоді про визнання винуватості укладеної між прокурором та ОСОБА_4 зазначено узгоджене сторонами покарання, а саме сторони з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_4 , вважають що є достатні підстави для призначення останній покарання за ч. 3 ст. 201-2 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов'язаною із обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною допомогою строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 77 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та без конфіскації майна.
Разом з тим, узгоджене сторонами остаточне покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, та не містить обґрунтування не застосування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов'язаною із обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною допомогою строком на 1 рік.
Також суд звертає увагу, що дана угода фактично містить лише одну умову, а саме: обов'язок обвинуваченої беззастережно визнати свою провину. При цьому жодний суспільний інтерес, який би мав бути забезпечений при цьому, умовами угоди не визначений. В угоді вказаний лише суспільний інтерес швидкого судового провадження.
Крім того, суд звертає увагу, що стороною обвинувачення не враховано обсяг обвинувачення, тяжкість вчинення кримінальних правопорушень та суспільну небезпечність скоєних діянь вчинених ОСОБА_4 , під час воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб з метою прибутку у значному розмірі.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 474 КПК України до моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.
При цьому сторони кримінального провадження не повідомили про необхідність внесення змін до укладеної угоди та укладення нової угоди.
Наведені вище обставини на переконання суду свідчать про те, що наведена угода не відповідає вимогам закону, за таких обставин, суд приходить до висновку, що подана до суду угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 не підлягає затвердженню, з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства.
Оскільки суд відмовляє у затвердженні угоди по визнання винуватості питання скасування арешту з майна судом не вирішується.
Керуючись ст.472, 474, 372 КПК України, суд,
постановив:
У затвердженні угоди про визнання винуватості від 29 вересня 2025 року укладеної між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1