Справа № 727/5750/14-ц
Провадження №6/726/15/25
Категорія
27.10.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В. при секретарі Колісник А.Ю. розглянувши заяву АТ КБ «Приватбанк» про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання,-суд
Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаною заявою у якій зазначає, що18.04.2017 року рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці, (цивільна справа №727/5750/14-ц) задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" та вирішено стягнути солідарно із відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 184208,90 доларів США.
19.09.2017 року відкрито виконавче провадження, ВП№54635345 про стягнення боргу із ОСОБА_1 . В рамках виконавчого провадження проведено опис та арешт майна: нежитлове приміщення, кафе-бар, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , року винесено постанову про призначення експерта.
Однак 29.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.З частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" - смерть боржника.
Лише у липні 2022 року банку вдалося з'ясувати коло спадкоємців.
Враховуючи те, що вартість нерухомого майна в повній мірі покривала боргові зобов'язання за рішенням суду, виконавчий лист №727/5750/14-ц про стягнення боргу із солідарного боржника ОСОБА_2 до примусового виконання не пред'являвся. Вартість майна в рамках іншого виконавчого провадження становила 5 647 900 грн. А тому насамперед не пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання щодо солідарного боржника була зумовлена економічною доцільністю та відсутністю потреби у примусовому стягненні, оскільки борг можливо було б повністю погасити за рахунок майна іншого боржника ОСОБА_1 . Однак виконання судового рішення в добровільному порядку все ж не відбулось.
Зазначає, що із 02.04.2020 року до 30 червня 2023 р.- під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 257. 258. 362, 559, 681. 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ), було зупинено також процесуальні строки.
З 17.03.2022 року - у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). Своєчасне пред'явлення виконавчого документа ускладнювалося переведенням працівників на дистанційну роботу, архіви банку знаходилися в зоні активних бойових дій, деякий час навіть в на тимчасово окупованій території, двічі робота автоматизованої системи виконавчого провадження зупинялася через хакерські атаки, виникали перебої зі зв'язком через відключення електроенергії.
Зазначає, що вище вказані обставини об'єктивно перешкоджали стягувачу вчасно пред'явити виконавчий документ до виконання. Враховуючи викладене, просить суд постановити ухвалу, якою визнати поважною причину пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та поновити такий пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 727/5750/14-ц Садгірським районним судом м. Чернівці від 13.05.2017 року.
Представник заявника підтримав заяву про поновлення строку. Відповідач до суду не зявився.
Судом встановлено, що згідно з заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 15.01.2015 року у цивільній справі №727/5750/14-ц, було задоволен позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 184208,90 доларів США із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
30.01.2017 року ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення 727/5750/14-ц.
18.04.2017 року рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці у цивільній справі №727/5750/14-ц задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" та вирішено стягнути солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 184208,90 доларів США із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі вказаного рішення суду заявником отримано два виконавчі листи від 13.05.2017 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 та ОСОБА_2
19.09.2017 року було відкрито виконавче провадження, ВП№54635345 про стягнення боргу із ОСОБА_1 .
16.07.2018 року проведено опис та арешт майна: нежитлове приміщення, кафе-бар, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
13.09.2018 року винесено постанову про призначення субєкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, яким визначено вартість майна у розмірі 5 647 900,00 гривень.
Разом із тим, 29.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.З частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у звязку зі смертю боржника - ОСОБА_1 ..
Як встановлено із листа приватного нотаріуса Балацького О.О. від 06.07.2022 року, останній повідомив АТ КБ «Приватбанк» про наявність спадкоємця після смерті ОСОБА_1 .
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, судом може бути констатовано, що заявник дійсно, у встановлений строк звернувся до державного виконавця із вищевказаним виконавчим листом. Виконавче провадження було відкрито 19.09.2017 року та тривало до 29.09.2020 року, було закрито у зв'язку із смертю боржника, тобто з причин, що не залежали від волі стягувача. В цей час було вчинено ряд виконавчих дій. Разом із тим, виконання рішення суду стало неможливим до визначення кола спадкоємців боржника.
Судом встановлено, що тільки 26.07.2022 року АТ БК «Приватбанк» отримав відомості від приватного нотаріуса Балацького О.О. про визначене коло спадкоємців.
Оцінюючи доводи заявника, варто вказати, що, в даному випадку, заявник дійсно, у встановлені строки вчиняв усі необхідні дії, спрямовані на виконання судового рішення.
При цьому варто враховувати положення статті 129-1 Конституції України, де визначен, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року судам надано наступне роз'ясненім - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), рішення Європейського суду від 15.10.2009 року).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З цього слідує, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Аналогічне положення містить ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що із 02.04.2020 року до 30 червня 2023 р.- під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257. 258. 362, 559, 681. 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19) було зупиненоі процесуальні строки.
Крім того, варто зауважити, що указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.
Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон набрав чинності 26 березня 2022 року.
Положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» стосуються також строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З огляду на викладене, строки пред'явлення виконавчих документів до виконання в зв'язку із введенням в Україні воєнного стану перервалися, відтак строком, який пропущено заявником є строк який обраховується починаючи зі спливу 3-х років із моменту вступу рішення в законну силу до 26.03.2022 року. Такі обставини також беруться до уваги судом.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина першастатті 433 ЦПК України)
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про процесуальну добросовісність стягувача, який пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Причини пропуску такого строку, на переконання суду є поважними, адже не залежали від волі стягувача, який, із розумною періодичністю, вживав заходи, направлені на виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вищезгаданий строк пропущено з поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання, а тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 433, пп. 17.4, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України,ст..ст.12, 1 Закону України «Про виконавче провадження»,-
Заяву АТ КБ «Приватбанк» - задовольнити.
Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 727/5750/14-ц виданого 13.05.2017 року на примусове виконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.04.2017 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 184208,90 доларів США із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк», визнавши причини такого пропуску поважними.
Ухвала може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів х дня вручення йому ухвали суду.
Суддя С. В. Мілінчук