Справа № 715/3012/25
Провадження № 2/715/861/25
22 жовтня 2025 року с-ще Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
судді Цуркана В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини: У Ліхенг Лео до ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - адвокат Ноцький Олександр Вікторович та У Чанчжень і третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини: У Ліхенг Леозвернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - адвокат Ноцький Олександр Вікторович та У Чанчжень і третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що у зв'язку із неможливістю виношування вагітності (безпліддя І, ендокринний фактор), вони звернулися до ТОВ «САНА-МЕД», де було проведено програму ДРТ в період з 10.08.2020 року по 29.09.2020 року з перенесенням ембріона у порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_3 08 вересня 2020 року було перенесено один ембріон на стадії бластоцисти у порожнину матки сурогатної матері - ОСОБА_3 . Факт вагітності при дослідженні ХГ в крові встановлено 22.09.2020 року, на УЗД факт вагітності, кількість плодів та строк вагітності підтверджено 29.09.2020 року.
26 березня 2021 року сурогатна матір ОСОБА_3 у КНП «Київський міський пологовий будинок №1» народила дитину чоловічої статі, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 2720/787 від 06.05.2021 року. Народжена дитина має генетичну спорідненість з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . 17 травня 2023 року ОСОБА_3 заявою підставі ст. 123 СК України надала згоду на запис подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 батьками дитини. Також ОСОБА_3 заявила, що народжена нею ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина чоловічої статі має генетичну спорідненість з батьком ОСОБА_4 та матір'ю - ОСОБА_2 . В подальшому У Чанчжень, діючи також від імені ОСОБА_2 , подав до Глибоцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про державну реєстрацію народження дитини чоловічої статі У Ліхенг Лео, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 сурогатною матір'ю ОСОБА_3 .
Як вбачається з висновку генотипоскопічного дослідження від 30.05.2023 року ймовірність батьківства У Чанчженьщодо дитини ОСОБА_5 становить 99,99998%.
Зазначає, що малолітня дитина, була зареєстрована Глибоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області на підставі рішення Глибоцького районного суду від 30 червня 2023 року. В той же час, з самого народження фактично біологічні батьки не забрали дитину з пологового будинку, і вихованням та забезпеченням хлопчика займається вона. Це сталося після того, як її було запрошено стати нянею та доглядальницею за дитиною, коли хлопчику виповнився один місяць. З того часу вона разом з дитиною проживала в різних містах України, так як через війну і небезпеку для життя і здоров'я дитини вона була змушена залишити місце свого постійного проживання в Харківській області. Зокрема, з червня 2021 року по березень 2022 року вона разом з хлопчиком мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . З березня по травень 2022 року вона з дитиною проживала за адресою: АДРЕСА_2 . А з червня 2022 року по травень 2025 року вони разом мешкали за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказує, що весь час з народження ОСОБА_5 , якого вона з народження називає ОСОБА_6 , саме вона опікувалася його станом здоров'я та зверталася у лікувальні заклади за наданням медичної допомоги, так як хлопчик народився із вродженими вадами здоров'я. Так як у дитини не було документів, вона була змушена звертатися до приватних лікувальних закладів. Зазначає, що вона ніколи в житті не бачила відповідачів, так як всі ці роки з моменту народження дитини вони не виявляли жодного інтересу до долі малюка. 26.03.2025 року начальником Служби у справах дітей Чернівецької міської ради був виданий наказ № 2/35 про взяття на первинний облік та тимчасове прилаштування дитини, залишеної без батьківського піклування. 29.07.2025 року виконавчий комітет Чернівецької міської ради ухвалив рішення № 365/18, яким надав висновок до суду щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , у зв'язку із неналежним виконанням та ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків.
З огляду на те, що дитина саме її з самого народження сприймає як матір, а вона відчуває себе його мамою, а також, зважаючи на той факт, що біологічні батьки дитини від самого її народження самоусунулися від виконання батьківських обов'язків, вона вважає, що виникла необхідність вирішити питання про позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , щоб вона мала змогу потім розпочати процес всиновлення дитини. На підставі викладеного, просить суд позбавити відповідачів : громадянина Італійської Республіки ОСОБА_4 - батька малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянку ОСОБА_7 - матір малолітнього У ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно останнього, у зв'язку із неналежним виконанням та ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків .
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовільнити. Вказала, що у випадку задоволенні її позовних вимог вона має намір звернутися з заявою про усиновлення дитини.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, по останньому відомому місцю проживання в України, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті про виклик до суду, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак її представник ОСОБА_9 подав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати у їх відсутності. Крім цього, вказав, що відповідачка надаючи пояснення зазначила, що застосування допоміжних репродуктивних технологій для народження дитини, щодо позбавлення батьківських прав якої просить позивачка, була повністю і цілковито ідеєю її чоловіка У Чанчежень. Вона жодного відношення до даної дитини не має, всіма справами щодо дитини займався її чоловік.
Представник Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення позивачки та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч.3, ч.4 ст.155 Сімейного Кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається одинакові відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Судом встановлено, що у зв'язку із неможливістю виношування вагітності (безпліддя І, ендокринний фактор), У Чанчжень та Ендзігуі Нкоа ОСОБА_10 звернулися до ТОВ «САНА-МЕД», де було проведено програму ДРТ в період з 10.08.2020 року по 29.09.2020 року з перенесенням ембріона у порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_3
08 вересня 2020 року було перенесено один ембріон на стадії бластоцисти у порожнину матки сурогатної матері - ОСОБА_3 . Факт вагітності при дослідженні ХГ в крові встановлено 22.09.2020 року, на УЗД факт вагітності, кількість плодів та строк вагітності підтверджено 29.09.2020 року.
26 березня 2021 року сурогатна матір ОСОБА_3 у КНП «Київський міський пологовий будинок №1» народила дитину чоловічої статі, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 2720/787 від 06.05.2021 року. Народжена дитина має генетичну спорідненість з У ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .
17 травня 2023 року ОСОБА_3 склала заяву № 3616, яка була завірена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л.В., в якій вказала, що на підставі ст. 123 СК України дає згоду на запис подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 батьками дитини чоловічої статі, народженої нею ІНФОРМАЦІЯ_3 в КНП «Київському міському пологовому будинку №1». Також ОСОБА_3 заявила, що народжена нею ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Київському міському пологовому будинку №1» дитина чоловічої статі має генетичну спорідненість з батьком - ОСОБА_4 та матір'ю - ОСОБА_2 .
Як вбачається з висновку генотипоскопічного дослідження від 30.05.2023 року ймовірність батьківства У Чанчжень щодо дитини ОСОБА_5 становить 99,99998%.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 червня 2023 року, зобов'язано Глибоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити державну реєстрацію народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 сурогатною матір'ю ОСОБА_3 (медичне свідоцтво про народження №2720/787 від 06.05.2021 року, видане КНП «Київський міський пологовий будинок №1»), зазначивши наступні відомості: прізвище дитини - У, ім'я дитини - ОСОБА_8 , по батькові дитини - не зазначати відповідно до національних традицій батьків, матір дитини - громадянка Республіки Камерун ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько дитини - громадянин Італійської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; в графі «Підстава відомостей про батька» вказати: «Свідоцтво про шлюб від 03.12.2020 року, видане ОСОБА_12 , парафіяльним священиком, Парафія Сент- АДРЕСА_4 » та видати відповідне свідоцтво про народження.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ та його батьками значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що з червня 2021 року по березень 2022 року позивачка разом з хлопчиком мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . З березня по травень 2022 року вона з дитиною проживала за адресою: АДРЕСА_2 . А з червня 2022 року по травень 2025 року вони разом мешкали за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідними заявами громадян, які надавали ОСОБА_1 притулок, або були сусідами. З даних заяв також вбачається, що позивачка здійснювала догляд та виховання дитини У Ліхенг Лео, якого вона називала на ім'я ОСОБА_6 , зверталася до медичних закладів з приводу підтримання здоров'я дитини, вирішувала всі питання щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом, соціальними послугами.
26.03.2025 року начальником Служби у справах дітей Чернівецької міської ради був виданий наказ № 2/35 про взяття на первинний облік та тимчасове прилаштування дитини У ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишеної без батьківського піклування, у зв'язку із тим, що дитину народила сурогатна мати, біологічні батьки (іноземці) не забрали дитину з пологового будинку. Тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_13 сім'ю ОСОБА_1 та покладено на останню відповідальність за виховання, піклування про здоров'я та матеріальне утримання дитини.
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені статтею 164 СК України.
Так, згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16жовтня 2019 року у цивільній справі № 753/1233/15-ц (провадження №61-12938св19).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилається на те, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов'язків по вихованню своєї дитини, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. При цьому позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав № 365/18 від 29.07.2025 року, вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, судом встановлено, що дитину ОСОБА_5 народила сурогатна мати, однак біологічні батьки (іноземці), тобто відповідачі не забрали дитину з пологового будинку, та і всі ці роки з моменту народження дитини не виявляли жодного інтересу до долі дитини. Дитину У ОСОБА_8 тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_1 , яка від народження займається вихованням, піклуванням про здоров'я та матеріальним утриманням дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному конкретному випадку є доцільним, оскільки в ході розгляду справи по суті належними, достатніми та допустимими доказами доведено, що відповідачі від народження дитини, з дитиною не проживають та не спілкуються, ухиляються від виконання батьківських обов'язків, не приймають участі у вихованні та достатньому утриманні дитини.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову про позбавлення батьківських прав позивачкою сплачено 1211,20 грн. судового збору, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 81, 88, 174, 209, 212-215, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовільнити повністю.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Італійської Республіки, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянку Камеруну, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 , батьківських прав відносно малолітнього сина - У ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , судові витрати по сплаті судового збору за позовну заяву в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 28.10.2025 року.