ЄУ № 712/10476/25
Провадження №3/712/3104/25
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі судді Проньки В.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (протоколи про адміністративні правопорушення серія ВАД № 438307 від 26.07.2025, ВАБ № 998234 від 26.07.2025), про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , якому роз'яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 438307 від 26.07.2025, відповідно до якого 26.07.2025 близько 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою та штовхав свого племінника ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Крім того відповідно до протоколу ВАБ № 998234 від 26.07.2025, 26.07.2025 близько 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_3 - свого племінника, домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що виражалося у штовханні та образі нецензурною лайкою, що спричинило шкоду фізичному та психологічному здоров'ю постраждалого.
Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, пояснив, що будь-якого насильства відносно своїх племінників не вчиняв, а між ним, його сестрою - матір'ю потерпілих, та останніми дійсно виник побутовий конфлікт, який не супроводжувався протиправними діями з його боку, у зв'язку з чим просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні захисник Оржеховська А.О. підтримала подане нею письмове клопотання та наполягала на закритті провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вона зазначила, що подія, викладена у протоколах, є наслідком тривалого сімейного конфлікту між ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_4 , яка, за словами захисника, систематично чинить на брата психологічний тиск, використовує органи поліції та інші державні служби для маніпуляцій, шантажу та отримання матеріальної вигоди. ОСОБА_5 наголосила, що ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою, зазначеною у протоколах, а мешкає у м. Сміла, що підтверджується матеріалами справи, проте цей факт був проігнорований під час складання адміністративних матеріалів. Захисник звернула увагу суду на численні порушення з боку працівників поліції, зокрема відсутність відеофіксації події, недотримання процедури опитування неповнолітніх, фальсифікацію оцінки ризиків. Вона вказала на відсутність будь-яких доказів заподіяння фізичної чи психологічної шкоди потерпілим, підкреслила, що матеріали справи містять лише суб'єктивні твердження сестри ОСОБА_1 , без належного підтвердження, та послалася на практику Європейського суду з прав людини, яка зобов'язує державу забезпечити повне, неупереджене і своєчасне розслідування фактів домашнього насильства. На думку захисника, дії працівників поліції не відповідали вимогам законодавства, що призвело до помилкової кваліфікації події, тому вона просила суд закрити провадження у справі та визнати, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 26 липня 2025 року між її братом ОСОБА_1 та її дітьми дійсно стався конфлікт, під час якого останній, за її словами, перебував у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався на адресу дітей нецензурною лайкою, штовхав їх та поводився агресивно, чим вчинив дії, які вона розцінює як домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Свідок також зазначила, що її брат систематично вчиняє відносно неї та її дітей психологічне й економічне насильство, постійно принижує їх, створює конфліктні ситуації, а того дня прийшов до квартири у нетверезому стані, поводився грубо та образливо, після чого вона була вимушена викликати працівників поліції, які задокументували подію та склали відповідні адміністративні матеріали.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД № 438307 та ВАБ № 998234 від 26 липня 2025 року, ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно своїх племінників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що, за змістом протоколів, виражалося у висловлюванні на їхню адресу нецензурною лайкою, штовханні та вчиненні інших дій, які могли завдати шкоди їхньому психологічному та фізичному здоров'ю.
Відповідно до ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність передбачена за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
В матеріалах справи про адміністративні правопорушення міститься протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.07.2025, письмові пояснення ОСОБА_4 від 26.07.2025, письмові пояснення ОСОБА_2 від 26.07.2025, письмовими пояснення ОСОБА_3 від 26.07.2025, термінові заборонні приписи стосовно кривдника від 26.07.2025, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 26.07.2025, електронний рапорт від 26.07.2025.
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 26.07.2025 вбачається, що він проживає зі своєю матір'ю та братом за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 , який є співвласником квартири, але за цією адресою постійно не проживає, нібито штовхнув ОСОБА_6 у коридорі та обізвав його нецензурними словами. За словами потерпілого, ці дії налякали його, і він одразу побіг до матері.
Аналогічно, з письмових пояснень ОСОБА_2 від 26.07.2025 вбачається, що він проживає разом із матір'ю та братом за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 , який є співвласником квартири, але постійно за цією адресою не проживає, нібито штовхнув його у коридорі та обізвав нецензурними словами, що налякало дитину і змусило його звернутися до матері.
З огляду на викладене, наведені обставини самі по собі не можуть свідчити про систематичне вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також положень ст. 173-2 КУпАП, без додаткових належних доказів.
Суд зазначає, що об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є рідними братом і сестрою, а також мають спільні родинні зв'язки через неповнолітніх племінників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживають зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Між братом і сестрою виник конфлікт щодо користування та прав на квартиру, оскільки ОСОБА_1 є її співвласником, але постійно не проживає за вказаною адресою.
З матеріалів справи не вбачається наявності систематичного домашнього насильства з боку ОСОБА_1 . Конфлікт, що став підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення, мав одноразовий побутовий характер і виник на фоні сімейної суперечки щодо квартири.
Крім того, пояснення свідків спростовуються дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудної камери, наданої ОСОБА_1 , які не містять жодних ознак насильства або агресивної поведінки з його боку того дня. Відеодокази свідчать про відсутність фізичного контакту чи інших дій, які могли б бути кваліфіковані як домашнє насильство, що ставить під сумнів об'єктивність викладених свідченнями обставин.
З відеозаписів видно, що єдиним контактом ОСОБА_1 із дітьми того дня був короткий діалог, під час якого він лише звернувся до них із проханням покликати матір, а жодних агресивних, образливих або фізично насильницьких дій щодо дітей зафіксовано не було. Це свідчить про відсутність будь-яких дій, які можна було б кваліфікувати як домашнє насильство.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII визначається організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Так, відповідно до п.3 ч.1 вказаного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Письмові пояснення потерпілих та свідків містять лише суб'єктивні оцінки поведінки ОСОБА_1 , що не підтверджуються об'єктивними доказами. Відеозаписи з нагрудної камери показують відсутність фізичного контакту, агресивної або образливої поведінки з боку ОСОБА_1 , а спостережувані дії обмежувалися коротким діалогом і проханням звернутися до матері.
У даному випадку встановлено лише наявність сімейної суперечки між ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_4 щодо користування квартирою, тоді як будь-яких фактів конфлікту або насильницьких дій стосовно неповнолітніх племінників не зафіксовано. Відтак сам по собі факт сімейної суперечки між дорослими членами родини не є підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 як домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та положень статті 173-2 КУпАП без наявності належних, достовірних та об'єктивних доказів.
Крім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки у цій ситуації мав місце саме давній конфлікт між ним та його сестрою.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали, а також обов'язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.
Таким чином, об'єктивна сторона домашнього насильства у діях ОСОБА_1 відсутня. Конфлікт між дорослими членами родини сам по собі не є підставою для кваліфікації його дій як адміністративного правопорушення. Враховуючи відсутність доказів заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю неповнолітніх, а також відсутність умислу на завдання шкоди, підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП не вбачається.
Отже, суду не надано переконливих доказів умисного вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 173-2КУпАП.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен проводитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виносить постанову про закриття справи.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи, відповідно до ст. 252 КУпАП, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено вчинення ОСОБА_1 умисних дій, передбачених ч.2 ч. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 247, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя: В.В. Пронька