Справа № 646/5168/25
№ провадження 2-а/646/63/2025
27 жовтня 2025 р. м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Шиховцової А.О.,
при секретарі судового засідання Кочитовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Царука Андрія Івановича до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
за участю: представника відповідача Ільченко Є.С.
Представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Царук А.І. звернувся до Основ'янського районного суду міста Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №4793576 від 22.05.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КУпАП, а також стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати у розмірі 605,60 грн., пов'язані зі сплатою судового збору, а також 1500,00 грн. витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22.05.2025 поліцейським 5 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області, молодший лейтенантом поліції Пушкарем Андрієм Сергійовичем складено постанову ЕНА №4793576, щодо ОСОБА_1 , будучи посадовою особою перевізника ФОП " ОСОБА_2 " відповідальною за погодження маршрутів руху пасажирського транспорту, надавав послуги з перевезення пасажирів, а саме здійснював спеціальні - регулярні перевезення працівників підприємства ПП "Олексіївський комбінат продтоварів" за маршрутом с. Котляри - м. Харків, при цьому не мав схеми руху погодженої уповноваженим підрозділом НПУ, чим порушив вимогу ст. 52-3 ЗУ "Про дорожній рух", ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", чим порушив ст. 12 ЗУ "Про дорожній рух" - участь підприємств, установ, організацій у забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов?язки посадових осіб у цій сфері. Відповідно цієї постанови, накладено адміністративне стягнення згідно з ч. 2 ст. 140 КУпАП, у розмірі 510 грн. Транспортний засіб: ПАЗ 32054, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , переданий в оренду ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів» строком на 3 роки. Водночас ФОП ОСОБА_1 не є посадовою особою ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів». Складання схем руху транспортного засобу, на думку позивача, мав вчинити ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів», тому вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 05.06.2025 справу прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
28.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника Департаменту патрульної поліції за довіреністю Ільченко Є.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, оскільки підстави для скасування постанови відсутні. Представник відповідача зазначила, що дії позивача мали ознаки порушення статті 52-3 Закону України «Про дорожній рух», статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та статті 12 Закону України «Про дорожній рух». За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП молодшим лейтенантом поліції Пушкарем Андрієм Сергійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4793576 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. Зазначеною постановою дії позивача кваліфіковані за ознаками ч. 2 статті 140 КУпАП. Відповідно до статті 52-3 Закону № 3353-XII до повноважень Національної поліції віднесено, зокрема, погодження поданих у встановленому порядку маршрутів руху пасажирського транспорту. Зазначена норма чітко встановлює обов'язкову участь Національної поліції в процесі погодження маршрутів, що використовуються для організованого перевезення пасажирів. Ігнорування цієї процедури є порушенням обов'язкових правил, передбачених для забезпечення дорожньої безпеки. Водій транспортного засобу, що здійснює спеціальні регулярні перевезення, відповідно до приписів цієї статті, зобов'язаний мати при собі: затверджену схему маршруту; розклад руху; інші документи, передбачені умовами перевезення та нормативними актами. Отже, відсутність належного погодження маршруту з боку Національної поліції України є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації дій особи як правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 КУпАП. Так, на думку відповідача, факт наявності схеми маршруту без її погодження з уповноваженим органом державної влади (Національною поліцією) не може визнаватися таким, що відповідає вимогам законодавства; фактичне здійснення перевезення позивачем ФОП ОСОБА_1 без наявного погодження маршруту підтверджує склад адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Порушення процедури погодження є завершеним складом правопорушення, незалежно від того, чи настали будь-які шкідливі наслідки. Представник відповідача зазначила, що відповідальність за погодження маршруту несе перевізник, а не замовник послуги чи власник транспортного засобу. Саме ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як перевізник, а маршрут обслуговувався транспортним засобом, який формально йому належить. Тобто, саме позивач виступає організатором перевезення, а не ПП «Олексіївський комбінат продтоварів». ФОП ОСОБА_1 виступає не лише власником транспортного засобу, а й посадовою особою перевізника, відповідальною за погодження маршруту. Представник відповідача зазначила, що правова кваліфікація дій позивача як адміністративного правопорушення не залежить від факту володіння транспортом чи юридичного статусу наймача, а ґрунтується на функціональній відповідальності за організацію перевезення. На думку відповідача, перебування автобуса в орендному користуванні у іншого суб'єкта жодним чином не нівелює публічної відповідальності особи, яка здійснює перевезення в режимі регулярних спеціальних маршрутів.
26.06.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що позивач не є перевізником, а лише передає право користування. На думку представника позивача, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається лише на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу. Позивач є власником транспортного засобу, який передав у користування наймачу предмет договору, наймач у своїх цілях здійснив перевезення власних працівників. Безпосередньо перевізником виступає тільки наймач транспортного засобу, тобто, на думку представника позивача він повинен виступати як суб'єкт правопорушення, проте постанову складено відповідно реєстраційних даних на автомобіль, тобто на позивача, який не може бути суб'єктом правопорушення у даному випадку. І відповідно притягатися до адміністративної відповідальності.
19.08.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими пояснив, що між ФОП ОСОБА_1 і ПрАТ “Олексіївський комбінат продтоварів» укладений тільки договір оренди транспортного засобу без надання інших послуг від 29.12.2023.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив його задовольнити, про що надав письмову заяву.
Представник Департаменту патрульної поліції заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суддя дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що інспектором УПП в Харківській області ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №43576 від 22.05.2025, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 22.05.2025 о 16:20 год. в м. Харкові, пр-т Аерокосмічний, 211, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою перевізника ФОП « ОСОБА_2 », відповідальною за погодження маршрутів руху пасажирського транспорту, надавав послуги з перевезення пасажирів, а саме здійснював регулярні спеціальні перевезення працівників підприємства ПП «Олексіївський комбінат продтоварів» за маршрутом с. Котляри - м. Харків на транспортному засобі ПАЗ 32054, державний номер НОМЕР_1 , при цьому не мав схеми маршруту руху, погодженої з уповноваженим підрозділом Національної поліції України, чим порушив вимоги статті 52-3 Закону України «Про дорожній рух», статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та статті 12 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб ПАЗ 32054, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_1 .
Між ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів», як Орендарем та ФОП ОСОБА_3 , як Орендодавцем 29.12.2023 укладено Договір оренди транспортного засобу, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 передав ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів» в строкове платне користування Орендарю для використання автомобіль марки ПАЗ 32054, державний номер НОМЕР_1 .
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Частиною 2 статті 140 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.
Як встановлено судом з долучених позивачем доказів, договір оренди був укладений та підписаний довіреною директором ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів» особою Олехнович О. Так, жоден із наданих відповідачем документів не підтверджує, що саме на ФОП ОСОБА_1 покладено обов'язок складення та погодження з органами Національної поліції України схеми маршруту руху, також відповідач не довів, що ФОП ОСОБА_1 безпосередньо надавав послуги з перевезення пасажирів ПрАТ «Олексіївський комбінат продтоварів».
Таким чином, суд погоджується із стороною позивача у тому, що постанова винесена щодо неналежного суб'єкту правопорушення.
Частиною 1 статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Проте, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, вищезазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.
Крім цього, положенням ст. 52-3 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення дорожнього руху належить, зокрема, погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача ФОП ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 22.05.2025, прийнятої інспектором УПП у Харківській області, молодшого лейтенанта поліції Пушкара А.С. та про закриття справи про адміністративне правопорушення.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В силу ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, до яких відноситься і судовий збір і які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч. 1-7 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).
За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № б/н від 23.05.2025 з адвокатом Царуком Андрієм Івановичем.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № б/н від 23.05.2025, ордер серії АХ №1263607 від 29.05.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № б/н від 23.05.2025 на суму 1500 грн.
З урахуванням вищевикладеного, а також виходячи із конкретних обставин справи, складності справи, виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що був відповідачем у справі, на користь позивача ФОП ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 605,60 грн. судового збору та 1500 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-79, 245, 246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Царука Андрія Івановича до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4793576 від 22.05.2025.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відомості про учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ;
представник позивача - адвокат Царук Андрій Іванович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002224 від 11.06.2019, діє на підставі ордеру серії АХ №1263607 від 29.05.2025;
відповідач - Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108646; адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя А.О. Шиховцова