Справа № 635/2408/25
Провадження № 1-кп/635/924/2025
27 жовтня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою слідчого судді відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово було продовжено. Враховуючи те, що розгляд кримінального провадження не завершено і продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а строк дії ухвали суду закінчується, тому існує необхідність у продовженні застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначаючи про наявність ризиків, прокурор посилається на те, що обвинувачений може переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК), оскільки у разі визнання винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що може бути підставою та мотивом переховуватись від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також ОСОБА_4 , маючи інформацію про анкетні дані потерпілого та свідків із зазначенням їх засобів зв'язку та місця мешкання, і перебуваючи на свободі, матиме можливість здійснити незаконний вплив на вказаних осіб, які ще не допитані судом, чим перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, знаючи анкетні дані свідків та потерпілого, обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, й надалі вчиняти злочини, включаючи злочини проти життя та здоров'я, що свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування підозрюваного в даний час у суспільстві (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Враховуючи викладене, вважає, що більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність прокурором зазначених ним у клопотанні ризиків. Вважав можливим визначити обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації, вважаючи, що зазначений запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, судом фактично встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24.03.2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому було продовжено судом до 30.10.2025 р. включно.
Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, на існування яких вказує сторона обвинувачення.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , маючи інформацію про анкетні дані потерпілого та свідків із зазначенням їх засобів зв'язку та місця мешкання, і перебуваючи на свободі, матиме можливість здійснити незаконний вплив на вказаних осіб, які ще не допитані судом, чим перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 , знаючи анкетні дані свідків та потерпілого, може продовжити злочинну діяльність, й надалі вчиняти злочини, включаючи злочини проти життя та здоров'я, що свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування підозрюваного в даний час у суспільстві.
З урахуванням викладених вище ризиків, що існують, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, на момент затримання не працював, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, які не зменшились.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи викладене, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи особу обвинуваченого та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , у тому числі сам спосіб вчинення такого кримінального правопорушення, який носить суспільно небезпечний характер, положення ст.ст. 177 та 178 КПК України, з огляду на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 183, 314-316, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 25.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 28.10.2025 р.
Суддя ОСОБА_1